1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду


Постанова

іменем України

16 травня 2023 року

м. Київ

справа № 335/2588/20

провадження № 51-79 км 23

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1,

суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4,

прокурора ОСОБА_5,

захисника ОСОБА_6,

засудженого ОСОБА_7

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_6 на вирок Запорізького апеляційного суду від 07 грудня 2022 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019080060003380, за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Хойники Гомельської області Республіки Білорусь, зареєстрованого у АДРЕСА_1, жителя АДРЕСА_2, раніше неодноразово судимого, останній раз за вироком Будьоннівського районного суду м. Донецька від 14 травня 2012 року за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 06 червня 2022 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід щодо ОСОБА_7 залишено у вигляді тримання під вартою.

Прийнято рішення щодо розподілу процесуальних витрат, долі речових доказів та заходів забезпечення кримінального провадження.

Запорізький апеляційний суд скасував вирок місцевого суду в частині призначеного ОСОБА_7 покарання та ухвалив у цій частині новий вирок від 07 грудня 2022 року, за яким призначив останньому покарання за ч. 1 ст. 115 КК України у виді позбавлення волі на строк 9 років. У решті вирок суду першої інстанції залишено без змін.

ОСОБА_7 визнано винуватим і засуджено за те, що він 28 грудня 2019 року, близько 01:26, маючи умисел на вбивство ОСОБА_8 на ґрунті особистих неприязних стосунків, прибув до Комунального некомерційного підприємства "Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги" Запорізької міської ради, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 80, де останній перебував на лікуванні.

Надалі ОСОБА_7 зайшов до лікарняної палати, в якій перебував ОСОБА_8, та, діючи умисно, з метою вбивства останнього, за допомогою плаского односторонньо гострого колюче-ріжучого предмету завдав йому 16 ударів в область шиї, в результаті чого смерть ОСОБА_8 на місці події настала від колото-різаних сліпих поранень шиї справа та зліва з ушкодженням крупних кровоносних судин правої та лівої сонних артерій, що ускладнилось гострою крововтратою. Також ОСОБА_7 завдав ОСОБА_8 множинні непроникаючі різані та колото-різані поранення тулуба та кінцівок, з ушкодженням судин дрібного калібру, які кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, і в прямому причинному зв`язку зі смертю не перебувають. Після цього ОСОБА_7 покинув місце вчиненого ним злочину.

Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить скасувати вирок апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про винуватість ОСОБА_7 в умисному протиправному заподіянні смерті ОСОБА_8, оскільки, на його думку, у діях засудженого відсутній склад цього кримінального правопорушення. Наголошує, що ОСОБА_7 діяв у стані необхідної оборони відповідно до ст. 36 КК України, адже був вимушений захищатися від протизаконного посягання на власне життя і здоров`я з боку потерпілого. Вважає, що апеляційний суд належним чином не перевірив доводи, які сторона захисту зазначила в апеляційній скарзі, про неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, зокрема в частині необґрунтованої відмови місцевого суду у призначенні експертизи з метою перевірки достовірності даних, які містяться на відеозаписах, вилучених з камер спостереження лікарні.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_7 просить скасувати вирок апеляційного суду, оскільки його винуватість у вчиненні злочину не доведена поза розумним сумнівом. Зазначає, що суди попередніх інстанції безпідставно відмовили у задоволенні клопотання сторони захисту про призначення судово-технічної експертизи відеозаписів з камер спостереження та флеш-носія, на якому вони містилися, чим порушили засади змагальності сторін та забезпечення права на захист. Вказує, що під час вчинення діяння захищався від протиправних дій ОСОБА_8, що, на його думку, не було спростовано стороною обвинувачення. Крім цього, посилається на невідповідність судових рішень фактичним обставинам кримінального провадження та неповноту судового розгляду.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор, який брав участь у провадженні в суді першої інстанції, подав письмові заперечення на касаційну скаргу захисника. Прокурор зазначив, що вирок апеляційного суду є законним, висновки цього суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні умисного вбивства є обґрунтованими, а доводи, наведені в касаційній скарзі захисника, - безпідставні.

Під час касаційного розгляду засуджений ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_6 просили задовольнити касаційні скарги на викладених у них підставах.

Прокурор ОСОБА_5 вважав вирок апеляційного суду законним, а касаційні скарги сторони захисту - необґрунтованими.

Мотиви Суду

Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин, і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції, згідно зі ст. 438 КПК України, є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412 - 414 цього Кодексу.

Із будь-яких інших підстав касаційний суд не вправі втручатися у рішення судів нижчих ланок та виходить із фактичних обставин, встановлених ними. А тому аргументи засудженого та захисника щодо незгоди з даною судом оцінкою окремих доказів з точки зору їх належності і достовірності, надання судом переваги тим чи іншим доказам, оспорювання встановлених за результатами судового розгляду фактів, які стосуються по суті невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, а також щодо відхилення клопотань про вчинення певних процесуальних дій, що стосується неповноти судового розгляду, виходячи з вимог ст. 438 КПК України, не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.

Натомість вказані обставини, на які посилалася сторона захисту в апеляційних скаргах, аналогічні тим, що наведені у касаційних скаргах, були ретельно перевірені судом апеляційної інстанції, який не встановив підстав для скасування чи зміни вироку місцевого суду на підставах, передбачених статтями 410, 411 КПК України, зазначивши мотиви ухвалення свого рішення. Колегія суддів Верховного Суду погоджується з викладеними у судовому рішенні мотивами, з яких ці доводи визнані необґрунтованими.

У касаційних скаргах засуджений та його захисник стверджують, що суд апеляційної інстанції не врахував, що винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, не доведена поза розумним сумнівом. Проте ці доводи є необґрунтованими.

Із системного аналізу кримінального процесуального закону випливає, що стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин, встановлених під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване кримінальне правопорушення було вчинене і обвинувачений є винним у вчиненні цього кримінального правопорушення. Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів.

При цьому, відповідно до ст. 94 КПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Так, апеляційний суд перевірив та оцінив всі наявні у кримінальному провадженні докази, які були безпосередньо досліджені місцевим судом, зокрема показання: ОСОБА_7, який пояснив, що в лікарняний палаті ОСОБА_8 кинувся на нього з ножом, після чого відбулася бійка, деталей якої не повідомив; потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_10 про характер стосунків між ОСОБА_8 та засудженим; допитаних як свідків працівників аптеки та лікарні про перебіг подій під час перебування ОСОБА_7 у лікарні; працівників поліції, які прибули за викликом на місце події та надалі затримали ОСОБА_7 . Крім цього, апеляційний суд врахував дані протоколів слідчих дій, висновки судових експертиз, а також інші письмові докази, зміст яких докладно відображено у вироку. Підстав не довіряти цим доказам, зокрема, показанням свідків, у апеляційного суду не було.


................
Перейти до повного тексту