Постанова
Іменем України
18 травня 2023 року
м. Київ
справа № 452/536/21
провадження № 61-13352св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Акціонерне товариство "Укрпошта" в особі Львівської дирекції,
третя особа - директор Львівської дирекції Акціонерного товариства "Укрпошта",
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укрпошта" в особі Львівської дирекції на постанову Львівського апеляційного суду від 24 жовтня 2022 року у складі колегії суддів: Мікуш Ю. Р., Приколоти Т. І., Савуляка Р. В.
у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Укрпошта" в особі Львівської дирекції, третя особа - директор Львівської дирекції Акціонерного товариства "Укрпошта", про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 у лютому 2021 року звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив:
- скасувати наказ № 2284/к кр. від 09 грудня 2020 року про звільнення та поновлення його на посаді водія автотранспортних засобів 1 класу бригади міста Самбір, групи експлуатації транспорту центру перевезення пошти;
- стягнути з Львівської дирекції Акціонерного товариства "Укрпошта" (далі - АТ "Укрпошта") на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 11 грудня 2020 року до дня поновлення на роботі.
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що він наказом від 01 квітня 2019 року № 600/к, як зазначено у трудовій книжці, переведений на посаду водія автотранспортних засобів 1 класу бригади міста Самбір, групи експлуатації транспорту центру перевезення пошти.
Наказом від 09 грудня 2020 року його було звільнено з посади водія автотранспортних засобів 1 класу з 11 грудня 2020 року за прогул без поважних причин на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України.
Вважає своє звільнення незаконним та таким, що відбулося всупереч нормам трудового законодавства.
Згідно з розрахунковим листом за листопад 2020 року йому не було зараховано жодного прогулу. Однак із розрахункового листа за грудень 2020 року йому зараховано прогул без поважної причини, що і стало підставою для звільнення.
Проте згідно з листком непрацездатності серії АЛВ № 082459 від 01 грудня 2020 року він з 01 грудня до 10 грудня включно перебував на лікарняному, а 11 грудня 2020 року - звільнений із займаної посади.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Самбірський міськрайонний суд Львівської області рішенням від 10 грудня 2021 року у задоволенні позову відмовив.
Рішення місцевий суд мотивував тим, що позивачем не доведено, що причини по яких він був відсутній на роботі 19 та 20 листопада 2020 року були завчасно доведені до відома керівництва і узгоджені з ним. Факт наявності прогулу в ОСОБА_1 за вказаний період документально зафіксований та підтверджується документами, долученими відповідачем, які беззаперечно стверджують про наявність підстав для винесення наказу про його звільнення на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України, а саме за прогул без поважних причин.
Львівський апеляційний суд постановою від 24 жовтня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив. Рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 10 грудня 2021 року скасував та ухвалив нове рішення про задоволення позовних вимог.
Поновив ОСОБА_1 на посаді водія автотранспортних засобів 1-го класу бригади міста Самбір, групи експлуатації транспорту центру перевезення пошти з 12 грудня 2020 року.
Стягнув з Львівської дирекції АТ "Укрпошта" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 12 грудня 2020 року до 24 жовтня 2022 року в розмірі 62 268,15 грн та 1 362 грн судових витрат за подачу апеляційної скарги.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що звернення позивача до суду відбулося в межах строку надання йому правової допомоги, що не є підставою для відмови у позові через порушення місячного строку звернення до суду за захистом порушеного права.
У матеріалах справи відсутні докази застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 як і відсутні відомості у звітній документації по сплаті ЄСВ по формі ОК-5 до податкової та пенсійного фонду про звільнення ОСОБА_1 у грудні 2020 року з роботи.
Середньоденний заробіток позивача складає 133,91 грн; кількість днів прогулу за період з 12 грудня 2020 року до 24 жовтня 2022 року становить 465 робочих днів, тому за час вимушеного прогулу за період з 12 грудня 2020 року до дня прийняття постанови судом апеляційної інстанції стягненню з відповідача на користь позивача підлягає середній заробіток в сумі 62 268,15 грн.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Від АТ "Укрпошта" в особі Львівської дирекції у грудні 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга на постанову Львівського апеляційного суду від 24 жовтня 2022 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, заявник просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі як на підставу оскарження судового рішення заявник посилається на пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України та, зокрема вказує, що суд апеляційної інстанції неправильно оцінив обставини справи, а також застосував норми матеріального права та судову практику.
Позивач звернувся до суду з позовом про поновлення на роботі з пропуском строку на його подання, не надавши достатніх доказів поважності причин пропуску такого строку.
Суд апеляційної інстанції не тільки не врахував той факт, що позивач пропустив присічний строк на звернення до суду, але за відсутності відповідного клопотання поновив його, тим самим вийшов за межі позовних вимог.
Апеляційний суд на порушення норм процесуального права долучив до матеріалів справи лист № 059/01-05/6 від 26 вересня 2022 року, який з невідомих причин не був долучений до матеріалів справи в суді першої інстанції.
Зазначений лист є неналежним та недопустимим доказом.
Апеляційний суд застосував норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 30 липня 2021 року у справі № 263/6538/18, від 10 листопада 2022 року у справі № 673/723/20 та у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 758/9773/15-ц.
Не може вважатися правильним застосування судом апеляційної інстанції загальної норми без аналізу локального акта.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Від ОСОБА_1 у березні 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу.
Верховний Суд ухвалою від 31 березня 2023 року відзив повернув ОСОБА_1 без розгляду.
У квітні 2023 року ОСОБА_1 повторно направив на адресу Верховного Суду відзив на касаційну скаргу та клопотання про поновлення строків на його подання, в якому просив відмовити у її задоволенні, посилаючись на те, що доповідні про відсутність його на робочому місці 3 години без поважних причин є надуманими, безпідставними, оскільки 19 листопада 2020 року та 20 листопада 2020 року, як зазначено у табелі за 19 листопада 2020 року працював 3 години, а 20 листопада 2020 року - з поважних причин за станом здоров`я не міг бути на роботі.
Події, що мали місце 19 та 20 листопада 2020 року стали підставою для його звільнення, однак такі дії роботодавця є протиправними.
У його діях відсутня систематичність, оскільки до 19 листопада 2020 року відповідач не представить жодного наказу про застосування до нього дисциплінарного стягнення.
Верховний Суд ухвалою від 18 травня 2023 року продовжив ОСОБА_1 строк на подання відзиву на касаційну скаргу АТ "Укрпошта" в особі Львівської дирекції.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 20 лютого 2023 року відкрив провадження у цій справі та витребував її матеріали із Самбірського міськрайонного суду Львівської області.
Справа № 452/536/21 надійшла до Верховного Суду 10 березня 2023 року.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 на підставі наказу № 821/к від 12 жовтня 2017 року прийнятий з 17 жовтня 2017 року у Львівську дирекцію ПАТ "Укрпошта" водієм автотранспортних засобів 1-го класу бригади міста Самбір, цеху перевезення пошти.
Відповідно до наказу № 600/к від 01 квітня 2019 року ОСОБА_1 переведений водієм автотранспортних засобів 1-го класу бригади міста Самбір групи експлуатації транспорту Самбір, цех перевезення пошти.
Згідно з наказом № 2284/к від 09 грудня 2020 року ОСОБА_1 звільнений з посади водія автотранспортних засобів 1-го класу з 11 грудня 2020 року за прогул без поважних причин на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України.
Апеляційним судом також встановлено, що згідно з актом від 19 листопада 2020 року ОСОБА_1 був відсутній на роботі без поважних причин протягом 3 годин.
Згідно з доповідною начальника ЦПП (цех перевезення пошти) Лелет Б. І. від 20 листопада 2020 року водій бригади Самбір ЦПП ОСОБА_1 19 листопада 2020 року доставив для ремонту у місто Львів автомобіль марки "ВАЗ-21213", д.н.з. НОМЕР_1, з 9-30 год і до кінця робочого дня був відсутній на роботі (більше 3 годин). 19 листопада 2020 року о 15-30 год автомобіль був відремонтований і готовий до експлуатації. Водій ОСОБА_1 20 листопада 2020 року не вийшов на роботу згідно з графіком без поважних причин.
У доповідній механіка ОСОБА_2 зазначено, що водій ОСОБА_1 відсутній на робочому місці з 9-30 год без поважних причин.
У доповідній записці начальника ВПЗ міста Самбір ОСОБА_4 від 19 листопада 2020 року зазначено, що водій ОСОБА_1 прибув у місто Самбір об 11-30 год і вийшов за межі території.
У подорожньому листі № 172330 від 19 листопада 2020 року зазначено час вибуття - 7-00 год із міста Самбір та час прибуття - 10-00 год у місто Львів 19 листопада 2020 року.
Також апеляційним судом встановлено, що 19 листопада 2020 року ОСОБА_1 мав завдання доставити автомобіль марки "ВАЗ 21213", д.н.з. НОМЕР_1, для ремонту у місто Львів і йому видано подорожній лист. Інших завдань на 19 листопада 2020 року ОСОБА_1 не надавалося. Ні роботодавець, ні водій ОСОБА_1, ні майстер ремонтної бригади не могли заздалегідь передбачати скільки часу потрібно для ремонту автомобіля і чи буде він відремонтований у цей день.
Доставивши автомобіль у ремзону Львівської дирекції "Укрпошта" ОСОБА_1 маршрутним автобусом повернувся у місто Самбір. У дорожньому листі про доставку автомобіля на ремонт зазначено 3 години, що відповідає відмітці відпрацьованих годин у табелі обліку робочого часу за 19 листопада 2020 року. Інших обов`язків на водія ОСОБА_1 19 листопада 2020 року не покладалося.
Згідно з графіком роботи на 4-й квартал і табелем обліку робочого часу за листопад 2020 року бригади міста Самбір, групи експлуатації транспорту центру перевезення пошти встановлено, що у водіїв був ненормований робочий день, оплата праці проводилася згідно з відпрацьованим часом.
З розрахункового листа на прізвище ОСОБА_1 за листопад 2020 року судом встановлено, що прогули відсутні. Зазначене відповідає табелю обліку робочого часу; у розрахунковому листі ОСОБА_1 за грудень 2020 року зазначено один день прогулу, що не відповідає фактичним обставинам справи та спростовується доданим листком непрацездатності.
З 01 грудня 2020 року до 10 грудня 2020 року ОСОБА_1 був тимчасово непрацездатний, що підтверджується листком непрацездатності, тому дата звільнення останнього змінена з 04 грудня 2020 року на 11 грудня 2020 року.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України).
Статтею 43 Конституції України кожному гарантовано право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Відповідно до статті 5-1 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Встановлений статтею 233 КЗпП України строк поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору.
Апеляційним судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 16 грудня 2020 року звернувся до Самбірського місцевого центру з надання БВПД щодо питання незаконного звільнення з роботи. В результаті працівники центру допомогли скласти запит на інформацію, адресовану роботодавцю. Відомості витребовувані в даному запиті необхідні для звернення до суду з метою захисту прав. Оскільки протягом передбачених законодавством строків дирекцією АТ "Укрпошта" не було надано відповіді, тому 21 січня 2021 року прийнято звернення та видано наказ № 6/4 про надання безоплатної вторинної правової допомоги позивачу ОСОБА_1 .
Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов правильного висновку, що звернення позивача до суду відбулося в межах строку надання йому правової допомоги, що не є підставою для відмови у позові через порушення місячного строку звернення до суду за захистом порушеного права.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.