Постанова
Іменем України
17 травня 2023 року
м. Київ
справа № 707/206/22
провадження № 61-9369св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Хопти С. Ф.
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство "БАНК ІНВЕСТИЦІЙ та ЗАОЩАДЖЕНЬ",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, Приватне підприємство "ФІШ.КА", Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРИСТАНЬ-17", Товариство з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ ВЕСТА",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_1, представника ОСОБА_2 - адвоката Коханія Олексія Володимировича на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 24 червня 2022 року, ухвалене у складі судді Тептюка Є. П., та постанову Черкаського апеляційного суду від 13 вересня 2022 року, прийняту у складі колегії суддів: Фетісової Т. Л., Сіренка Ю. В., Гончар Н. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2022 рокуАкціонерне товариство "БАНК ІНВЕСТИЦІЙ та ЗАОЩАДЖЕНЬ" (далі - АТ "БАНК ІНВЕСТИЦІЙ та ЗАОЩАДЖЕНЬ", банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, Приватного підприємства "ФІШ.КА" (далі - ПП "ФІШ.КА"), Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРИСТАНЬ-17" (далі - ТОВ "ПРИСТАНЬ-17"), Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ ВЕСТА" (далі - ТОВ "КОМПАНІЯ ВЕСТА") про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовну заяву АТ "БАНК ІНВЕСТИЦІЙ та ЗАОЩАДЖЕНЬ" мотивувало тим, що 25 лютого 2020 року між банком та ОСОБА_1 укладений договір про споживчий кредит № РР/22/167 (з ануїтентними платежами). За умовами пункту 1.1. кредитного договору, позивач надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 3 700 000,00 грн на споживчі потреби з кінцевою датою повернення кредиту 22 лютого 2030 року.
Пунктом 1.4.2 кредитного договору передбачено, що кредит надається шляхом перерахування коштів на поточний рахунок ОСОБА_1 . Відповідно до пункту 4.1. позичальник повертає кредит щомісячно, згідно з встановленим графіком, починаючи з 10 березня 2020 року. Пунктами 3.1 та 3.2 кредитного договору передбачено, що позивач щомісячно нараховує проценти за кредитом, згідно зі встановленою процентною ставкою.
Пунктом 1.3.1. кредитного договору, в якості забезпечення виконання зобов`язань за договором, сторони передбачили іпотеку нежилого приміщення загальною площею 986,6 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_1 ; іпотеку житлового будинку, загальною площею 159,7 кв. м, житловою площею 67,6 кв. м за адресою: АДРЕСА_2, що належить на праві власності ОСОБА_1 ; іпотеку земельної ділянки, кадастровий номер 110136700:04:030:0008, загальною площею 0,10 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, що належить на праві власності ОСОБА_1
25 лютого 2020 року між банком і ОСОБА_2, між банком і ПП "ФІШ.КА", між банком і ТОВ "ПРИСТАНЬ-17", між банком і ТОВ "КОМПАНІЯ ВЕСТА" укладені договори поруки на забезпечення виконання зобов`язання за вказаним вище кредитним договором.
Відповідно до пунктів 2.5 договорів поруки, які були укладені окремо з кожним відповідачем, поручитель відповідає перед кредитором у повному обсязі, боржник і поручитель відповідають, як солідарні боржники.
25 лютого 2020 року банк виконав свої зобов`язання за кредитним договором та надав ОСОБА_1 кредит, перерахувавши кредитні кошти на рахунок позичальника.
ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором не виконує, кредит та нараховані проценти не сплачує, станом на 10 січня 2022 року наявна заборгованість у розмірі 4 315 169,77 грн, із яких: прострочена заборгованість за основним зобов`язанням - 3 497 363,50 грн; прострочена заборгованість за процентами - 800 117,94 грн; інфляційні витрати за несвоєчасне виконання кредитних зобов`язань - 842,04 грн; 3 % річних - 16 846,29 грн.
Позивач вказував, що 01 жовтня 2021 року направив всім відповідачам повідомлення-вимогу про дострокове виконання зобов`язання, однак відповідачі залишили вимоги без виконання та протягом 60 календарних днів не погасили прострочену заборгованість, що обумовило звернення з цим позовом до суду.
АТ "БАНК ІНВЕСТИЦІЙ та ЗАОЩАДЖЕНЬ" просило суд:
- стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 прострочену заборгованість за договором про споживчий кредит від 25 лютого 2020 року № РР/22/167 у розмірі 4 315 169,77 грн;
- стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ПП "ФІШ.КА" прострочену заборгованість за договором про споживчий кредит від 25 лютого 2020 року № РР/22/167 у розмірі 4 315 169,77 грн;
- стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ТОВ "ПРИСТАНЬ-17" прострочену заборгованість за договором про споживчий кредит від 25 лютого 2020 року № РР/22/167 у розмірі 4 315 169,77 грн;
- стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ТОВ "КОМПАНІЯ ВЕСТА" прострочену заборгованість за договором про споживчий кредит від 25 лютого 2020 року № РР/22/167 у розмірі 4 315 169,77 грн.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 24 червня 2022 року позов АТ "БАНК ІНВЕСТИЦІЙ та ЗАОЩАДЖЕНЬ" задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь АТ "БАНК ІНВЕСТИЦІЙ та ЗАОЩАДЖЕНЬ" прострочену заборгованість за договором про споживчий кредит від 25 лютого 2020 року № РР/22/167 станом на 10 січня 2022 року у розмірі 4 315 169,77 грн, із яких: прострочена заборгованість за основним зобов`язанням - 3 497 363,50 грн; прострочена заборгованість за процентами - 800 117,94 грн; інфляційні витрати за несвоєчасне виконання кредитних зобов`язань - 842,04 грн; 3 % - 16 846,29 грн.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ПП "ФІШ.КА" на користь АТ "БАНК ІНВЕСТИЦІЙ та ЗАОЩАДЖЕНЬ" прострочену заборгованість за договором про споживчий кредит від 25 лютого 2020 року № РР/22/167 станом на 10 січня 2022 року у розмірі 4 315 169,77 грн, із яких: прострочена заборгованість за основним зобов`язанням - 3 497 363,50 грн; прострочена заборгованість за процентами - 800 117,94 грн; інфляційні витрати за несвоєчасне виконання кредитних зобов`язань - 842,04 грн; 3 % - 16 846,29 грн.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ТОВ "ПРИСТАНЬ - 17" на користь АТ "БАНК ІНВЕСТИЦІЙ та ЗАОЩАДЖЕНЬ" прострочену заборгованість за договором про споживчий кредит від 25 лютого 2020 року № РР/22/167 станом на 10 січня 2022 року у розмірі 4 315 169,77 грн, із яких: прострочена заборгованість за основним зобов`язанням - 3 497 363,50 грн; прострочена заборгованість за процентами - 800 117,94 грн; інфляційні витрати за несвоєчасне виконання кредитних зобов`язань - 842,04 грн; 3 % - 16 846,29 грн.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ТОВ "КОМПАНІЯ ВЕСТА" на користь АТ "БАНК ІНВЕСТИЦІЙ та ЗАОЩАДЖЕНЬ" прострочену заборгованість за договором про споживчий кредит від 25 лютого 2020 року № РР/22/167 станом на 10 січня 2022 року у розмірі 4 315 169,77 грн, із яких: прострочена заборгованість за основним зобов`язанням - 3 497 363,50 грн; прострочена заборгованість за процентами - 800 117,94 грн; інфляційні витрати за несвоєчасне виконання кредитних зобов`язань - 842,04 грн; 3 % - 16 846,29 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ПП "ФІШ.КА", ТОВ "ПРИСТАНЬ-17", ТОВ "КОМПАНІЯ ВЕСТА" на користь АТ "БАНК ІНВЕСТИЦІЙ та ЗАОЩАДЖЕНЬ" витрати по сплаті судового збору по 12 945,51 грн
з кожного.
Постановою Черкаського апеляційного суду від 13 вересня 2022 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Коханія О. В. залишено без задоволення, рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 24 червня 2022 року залишено без змін.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, вказав, що 29 вересня 2021 року банк надіслав позичальнику та поручителям повідомлення-вимоги про повне дострокове погашення наявної кредитної заборгованості, що відповідає приписам частини другої статті 1050 ЦК України про зміну строків виконання зобов`язань у повному обсязі. Тому у позичальника та поручителів виникло зобов`язання про повне погашення заборгованості за кредитним договором.
Враховуючи ту обставину, що позичальник та поручитель мають солідарний обов`язок з виконання кредитних зобов`язань перед кредитором, повідомлення хоча б одного з них про наявність вимоги кредитора достроково у повному обсязі погасити кредитну заборгованість у зв`язку з порушенням стороною позичальника договірних зобов`язань, що має місце у даному випадку, свідчить про те, що строк виконання зобов`язань позичальника у повному обсязі є таким, що настав.
Крім того, кредитний договір повністю або частково недійсним не визнавався, отже, є чинним, таким, що породжує права та обв`язки сторін.
Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про обґрунтованість заявлених банком вимог.
Спростовуючи доводи апеляційної скарги про те, що у вимозі від 29 вересня 2021 року сформована сума простроченої заборгованості за процентами 529 539,85 грн, а на момент подання позову вказаний борг позивачем визначено у розмірі 800 117,94 грн, суд апеляційної інстанції вказав, що ці доводи оцінює критично, оскільки у вимозі, адресованій скаржнику, не вказано точну суму заборгованості за процентами, а натомість міститься посилання на умови кредитного договору про порядок їх нарахування та необхідність уточнення точної суми заборгованості з кредитором під час її погашення.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що висловлюючи свою незгоду з визначеною банком сумою заборгованості, відповідач не надав суду контррозрахунку боргу та не довів належними та обґрунтованими доказами належну до стягнення з відповідачів суму боргу, не подав клопотань до суду першої інстанції щодо призначення відповідних експертних досліджень.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
У вересні 2022 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 24 червня 2022 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 13 вересня 2022 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове про відмову
у задоволенні позову.
У жовтні 2022 року представник ОСОБА_2 - адвокат Коханій О. В. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 24 червня 2022 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 13 вересня 2022 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення, направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи осіб, які подали касаційні скарги
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18).
Заявник вказує, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, оскільки кредитор пред`явив вимогу до позичальника про повне повернення боргу, після чого продовжував нараховувати проценти.
Посилаючись на порушення норм процесуального права, заявник указує, що суд апеляційної станції не врахував його клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з хворобою, а ухвалив судове рішення, чим не надав йому можливості представити у судовому засіданні аргументи на спростування доводів банку.
Крім того, суди попередніх інстанцій не встановили фактичні обставини справи, зокрема, те, що позичальник отримував кредит для ведення підприємницької діяльності. Частина коштів була використана на погашення кредиту, отриманого позичальником як фізичною особою-підприємцем. Використання коштів споживчого кредиту на підприємницьку діяльність унеможливлює нарахування на них процентів за споживчим кредитом, оскільки ці кошти не використовувалися на споживчі цілі.
Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Коханія О. В. мотивована тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 06 квітня 2021 року у справі № 910/10011/19 (провадження № 12-84гс20), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (провадження № 14-67цс20).
Посилаючись на положення частини другої статті 555 ЦК України, представник заявника стверджує про право поручителя висунути проти кредитора заперечення, які міг би висунути сам боржник, за умови, що ці заперечення не пов`язані з особою боржника. Вказує на відсутність обов`язку як поручителя нести відповідальність за невиконання зобов`язань позичальником, оскільки договір споживчого кредиту від 25 травня 2020 року не є договором споживчого кредитування за своє суттю. Вказаний договір укладено з метою приховування кредитування підприємницької діяльності відповідача ОСОБА_1 .
Крім того, представник заявника вказує на необхідність застосування конкретного способу захисту цивільних прав та вказує, що якщо суд розглядає справу про стягнення з боржника коштів, то останній має захищати свої права саме в цьому провадженні, заперечуючи проти позову та доводячи відсутність боргу, зокрема, відсутність підстав для його нарахування.
Суди попередніх інстанцій неправильно застосували положення частини першої статті 1048, частини другої статті 1050 ЦК України, оскільки стягнули нараховані після пред`явлення досудової вимоги позичальнику та поручителю проценти за користування кредитом.
Крім того, вважає помилковими висновки суду апеляційної інстанції про те, що відповідачі не надали контррозрахунку боргу, оскільки такий розрахунок міститься у клопотанні про призначення судово-економічної експертизи, у задоволенні якого відмовив суд апеляційної інстанції.
Наведені доводи щодо безпідставності та помилковості нарахування були озвучені як у суді першої, так і у суді апеляційної інстанцій.
Доводи особи, яка подала відзиви на касаційні скарги
У листопаді 2022 року представник АТ "БАНК ІНВЕСТИЦІЙ ТА ЗАОЩАДЖЕНЬ" - адвокат Єфремова І. В. подала до Верховного Суду відзив, у якому просила касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін, як такі, що ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального права та без порушення норм процесуального права.
Звертає увагу суду, що правовідносини, які виникли у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), на яку посилаються заявники, та у справі, яка є предметом касаційного перегляду, не є подібними, оскільки у справі №444/9519/12 зі спливом строку кредитування припинилося право нараховувати проценти за кредитом, натомість у цій справі дата повернення кредиту - 22 лютого 2030 року, тобто проценти нараховано в межах строку кредитування. Згідно з пунктом 3.1 договору споживчого кредитування, проценти нараховуються за фактичний строк користування кредитом. Сторони у кредитному договорі на підставі вільного волевиявлення обумовили та погодили право позивача нараховувати проценти за фактичний строк користування кредитом.
У листопаді 2022 року представник АТ "БАНК ІНВЕСТИЦІЙ ТА ЗАОЩАДЖЕНЬ" - адвокат Єфремова І. В. подала до Верховного Суду відзив, у якому просила залишити касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Коханія О. В. без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін, як такі, що ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального права та без порушення норм процесуального права.
Звертає увагу, що суди попередніх інстанцій не зобов`язані були враховувати висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), оскільки спір у цій справі стосувався стягнення боргу, процентів, пені після спливу строку кредитування, натомість у справі, яка є предметом касаційного перегляду, проценти нараховувалися у межах строку кредитування.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 28 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 та витребувано матеріали справи із Черкаського районного суду Черкаської області.
Ухвалою Верховного Суду від 18 жовтня 2022 року задоволено клопотання представника ОСОБА_2 - адвоката Коханій О. В., звільнено від сплати судового збору ОСОБА_2, відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_2 та витребувано матеріали справи із Черкаського районного суду Черкаської області.
У жовтні 2022 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного суду від 06 грудня 2022 року клопотання представника ОСОБА_2 - адвоката Коханій О. В. задоволено, зупинено виконання рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 24 червня 2022 року та постанови Черкаського апеляційного суду від 13 вересня 2022 року до закінчення перегляду справи у касаційному порядку.
Ухвалою Верховного Суду від 19 квітня 2023 року справу призначено до розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
25 лютого 2020 року між АТ "БАНК ІНВЕСТИЦІЙ ТА ЗАОЩАДЖЕНЬ" як кредитодавцем та ОСОБА_1 як позичальником укладений договір про споживчий кредит № РР/22/167 (з ануїтентними платежами). За умовами пункту 1.1. кредитного договору банк зобов`язався надати ОСОБА_1 кредит у розмірі 3 700 000,00 грн на споживчі потреби з кінцевою датою повернення кредиту - 22 лютого 2030 року.
Згідно з пунктом 1.4.2 кредитного договору кредит надається шляхом перерахування коштів на поточний рахунок ОСОБА_1 . Відповідно до пункту 4.1. позичальник повертає кредит щомісячно, згідно із встановленим графіком, починаючи з 10 березня 2020 року. Пунктами 3.1 та 3.2 кредитного договору передбачає, що банк щомісячно нараховує проценти за кредитом, згідно зі встановленою договором процентною ставкою.
У пункті 1.3.1 кредитного договору вказано, що в якості забезпечення виконання зобов`язань за договором, сторони передбачили іпотеку нежилого приміщення, загальною площею 986,6 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_1 ; іпотеку житлового будинку, загальною площею 159,7 кв. м, житловою площею 67,6 кв. м за адресою: АДРЕСА_2, що належить на праві власності ОСОБА_1 ; іпотеку земельної ділянки, кадастровий № 7110136700:04:030:0008, загальною площею 0,10 га за адресою: АДРЕСА_2, що належить на праві власності ОСОБА_1 ; поруку ОСОБА_2, ПП "ФІШ.КА", ТОВ "ПРИСТАНЬ-17", ТОВ "КОМПАНІЯ ВЕСТА".
Згідно з пунктом 5.6 кредитного договору ОСОБА_1 зобов`язаний повернути суму кредиту, сплатити проценти за користування ним та неустойки, передбачені цим договором.
У пункті 5.10 кредитного договору зазначено, що ОСОБА_1 зобов`язаний достроково повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та неустойки у випадках, передбачених цим договором та чинним законодавством України.
25 лютого 2020 року на особовий рахунок ОСОБА_1 згідно з договором № РР/22/167 зараховано 3 700 000,00 грн.
На забезпечення виконання кредитного договору, 25 лютого 2020 року між АТ "БАНК ІНВЕСТИЦІЙ ТА ЗАОЩАДЖЕНЬ" і ОСОБА_2 укладений договір поруки № РР/22/16/167/Р1; між АТ "БАНК ІНВЕСТИЦІЙ ТА ЗАОЩАДЖЕНЬ" і ПП "ФІШ.КА" укладений договір поруки № РР/22/16/167/Р4; між АТ "БАНК ІНВЕСТИЦІЙ ТА ЗАОЩАДЖЕНЬ" і ТОВ "ПРИСТАНЬ-17" укладений договір поруки № РР/22/16/167/Р3; між АТ "БАНК ІНВЕСТИЦІЙ ТА ЗАОЩАДЖЕНЬ" і ТОВ "КОМПАНІЯ ВЕСТА" укладений договір поруки № РР/22/16/167/Р2.
Відповідно до пункту 2.5 договорів поруки поручитель відповідає перед кредитором у повному обсязі, боржник і поручитель відповідають, як солідарні боржники.
29 вересня 2021 року банк склав та направив позичальнику повідомлення-вимогу про дострокове виконання зобов`язання боржника за договором про споживчий кредит від 25 лютого 2020 року № РР/22/167, у якій зазначено: " ОСОБА_1 порушує взяті на себе зобов`язання за кредитним договором щодо повернення кредиту (пункт 4.1 та пункт 5.6) та сплати процентів за користування кредитом (пункт 4.2), внаслідок чого, станом на 29 вересня 2021 року існує заборгованість за договором споживчого кредиту від 25 лютого 2020 року № РР/22/167 у розмірі 4 093 949,25 грн, що включає в себе: заборгованість за основним зобов`язанням - 3 480 381,06 грн; прострочену заборгованість за основним зобов`язанням - 16 982,44 грн; заборгованість за процентами - 67 045,90 грн; прострочену заборгованість за процентами - 529 539,85 грн….
Звертаємо увагу, що згідно з умовами кредитного договору сума заборгованості кожен день збільшується, а тому в день її погашення, необхідно з`ясувати остаточну суму заборгованості у працівників відділення АТ "БАНК ІНВЕСТИЦІЙ ТА ЗАОЩАДЖЕНЬ" під час здійснення оплати….".
29 вересня 2021 року аналогічні повідомлення-вимоги банк склав та направив поручителям.
Згідно з наявними у матеріалах справи описами вкладень у цінний лист, 01 жовтня 2021 року банк направив позичальнику та поручителям повідомлення-вимогу про дострокове виконання зобов`язання за кредитним договором.
Встановлено, що ОСОБА_1, ОСОБА_2 отримали вимогу про дострокове повернення кредитних коштів особисто 22 жовтня 2021 року. Вимоги про дострокове повернення кредитних коштів, що направлялись поручителям ПП "ФІШ.КА", ТОВ "ПРИСТАНЬ-17", ТОВ "КОМПАНІЯ ВЕСТА", були повернуті позивачу за закінченням встановленого терміну зберігання.
Згідно з розрахунком заборгованості, складеного банком за договором від 25 лютого 2020 року № РР/22/167, станом на 10 січня 2022 року заборгованість ОСОБА_1 становить 4 315 169,77 грн, із яких: прострочена заборгованість за основним зобов`язанням - 3 497 363,50 грн; прострочена заборгованість за процентами - 800 117,94 грн; інфляційні витрати за несвоєчасне виконання кредитних зобов`язань - 842,04 грн; 3 % річних - 16 846,29 грн, нараховані у відповідності до вимог частини другої статті 625 ЦК України.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме:
- суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);
- судові рішення оскаржуються з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України, зокрема, суди належним чином не дослідили зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).