Постанова
Іменем України
18 травня 2023 року
місто Київ
справа № 452/2368/19
провадження № 61-12193св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивачка - ОСОБА_1 ,
відповідачка - ОСОБА_2 ,
третя особа - приватний нотаріус Самбірського районного нотаріального округу Копистянський Юрій Романович,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 26 червня 2020 року, постановлене суддею Галином В. П., та постанову Львівського апеляційного суду від 18 жовтня 2022 року, ухвалену колегією суддів у складі Бойко С. М., Копняк С. М., Ніткевича А. В.,
ВСТАНОВИВ:
І. ФАБУЛА СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивачки
ОСОБА_1 у липні 2019 року звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2, у якому просила визнати недійсним заповіт ОСОБА_3, посвідчений 03 січня 2019 року приватним нотаріусом Самбірського районного нотаріального округу Копистянським Ю. Р. (далі - приватний нотаріус), як такий, що укладений у момент, коли заповідач не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними; встановити нікчемність заповіту у зв`язку з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення.
Свої вимоги позивачка обґрунтовувала тим, що після смерті свого рідного дядька ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, вона звернулася до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, проте їй було відмовлено, оскільки вона не зазначена у складеному спадкодавцем заповіті.
З матеріалів спадкової справи їй стало відомо, що 03 січня 2019 року ОСОБА_3 заповів усе своє майно відповідачці ОСОБА_2
ОСОБА_1 вважала, що при посвідченні заповіту порушено вимоги закону, оскільки заповіт не був особисто прочитаний та підписаний заповідачем, а від його імені у заповіті підписалася ОСОБА_4, текст заповіту прочитаний уголос свідками. Як причину, через яку заповідач не зміг особисто прочитати та підписати заповіт, зазначено хворобу.
Посвідчення заповіту відбувається при свідках, якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, а не через хворобу, як зазначено в оспорюваному заповіті. Підставою для підписання заповіту іншою особою має бути не просто хвороба, як зазначено в заповіті, а тяжкий хворобливий стан заповідача, який позбавляв його можливості підписати заповіт власноруч. Натомість ОСОБА_3 був особою з інвалідністю третьої групи загального захворювання з діагнозом ішемічна хвороба серця та атеросклеротичний кардіосклероз з гіпертензією, що не позбавляло його можливості поставити підпис на заповіті й самостійно прочитати його.
Наведене, на переконання позивачки, свідчить про нікчемність заповіту, складеного на користь відповідачки. Також наявність у заповідача хвороби, через яку він не міг прочитати та підписати заповіт, свідчить про те, що на момент посвідчення заповіту він міг не усвідомлювати значення своїх дій, що є підставою для визнання заповіту недійсним.
Стислий виклад заперечень інших учасників справи
ОСОБА_2 заперечувала проти задоволення позову, вважаючи його безпідставним, необґрунтованим та не доведеним належними та допустимими доказами.
Приватний нотаріус також заперечував проти задоволення позову, пояснив суду, що ОСОБА_5 був при свідомості, розумів значення своїх дій та чітко виявив бажання заповісти усе майно, що йому належить, ОСОБА_6, онучці своєї покійної дружини, оскільки вона доглядала за ним останні роки його життя. При зустрічі із ОСОБА_3 приватний нотаріус побачив, що той погано володіє рукою, відтак запропонував йому у присутності двох свідків доручити підписання заповіту іншій людині.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням від 26 червня 2020 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 18 жовтня 2022 року, Самбірський міськрайонний суд Львівської області відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, дійшов переконання, що оспорюваний заповіт за формою, порядком його посвідчення, відображенню дійсного волевиявлення заповідача відповідає вимогам закону, а на підтвердження його нікчемності чи недійсності позивачка належних та допустимих доказів не надала.
Суд апеляційної інстанції врахував, що ОСОБА_3 перед смертю мав хворобливий стан, був фізично слабким, практично не володів правою рукою та майже не пересувався самостійно, не міг особисто прочитати та підписати заповіт, що підтвердили допитані у судовому засіданні свідки, які також підтвердили волевиявлення заповідача здійснити розпорядження щодо свого майна саме на користь ОСОБА_2
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
ОСОБА_1 06 грудня 2022 року з використанням системи "Електронний суд" направила до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 26 червня 2020 року та постанову Львівського апеляційного суду від 18 жовтня 2022 року, ухвалити нове рішення, яким її позов задовольнити.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
ОСОБА_1 , наполягаючи на тому, що оскаржувані судові рішення ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, як підстави касаційного оскарження наведених судових рішень визначила, що:
- суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях застосували норми права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 473/1584/16-ц
(провадження № 61-8101св18), від 11 листопада 2020 року у справі № 756/10183/16-ц (провадження № 61-6108св19), від 31 березня 2021 року у справі № 220/1229/17 (провадження № 61-13401св20), від 30 червня 2021 року у справі № 739/516/20 (провадження № 61-5613св21), від 20 липня 2020 року у справі № 461/2565/20 (провадження № 61-21209св21), щодо обов`язковості доведення наявності фізичних вад чи хвороб у заповідача у разі підписання заповіту іншою особою.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Відзиви на касаційну скаргу від інших учасників справи до Верховного Суду не надійшли.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою від 28 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
За змістом правила частини першої статті 401 Цивільного процесуального кодексу України (далі -ЦПК України) попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив у межах доводів касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 72 років, був особою інвалідністю третьої групи, вдівцем, своїх дітей не мав, з вересня 2008 року йому надавалася соціальна допомога за місцем проживання.
Спадкова справа після смерті ОСОБА_3 заведена приватним нотаріусом 19 лютого 2019 року на підставі заяви ОСОБА_2 від 19 лютого 2019 року про прийняття спадщини за заповітом.
Згідно з оспорюваним заповітом від 03 січня 2019 року, посвідченим приватним нотаріусом, ОСОБА_3 заповів усе своє майно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка є онукою дружини заповідача.
У зв`язку з хворобою заповідача та на його прохання заповіт посвідчено нотаріусом з виїздом до будинку, в якому він мешкав, за адресою: АДРЕСА_1, о 15 год. 55 хв., у присутності свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .
У заповіті зазначено, що оскільки ОСОБА_3 у зв`язку з хворобою не може особисто прочитати текст заповіту уголос, за дорученням заповідача, в його та нотаріуса присутності текст заповіту до підписання зачитаний уголос запрошеними заповідачем свідками ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .
В заповіті зазначено, що оскільки ОСОБА_3 у зв`язку з хворобою не може його власноручно підписати, це особисте розпорядження, на його прохання, за його дорученням і в його та нотаріуса присутності підписано ОСОБА_4 .
Нотаріус засвідчив, що заповіт записаний ним зі слів заповідача ОСОБА_3 . Особу заповідача та свідків встановлено, їх дієздатність перевірено. Особу ОСОБА_4, яка підписала заповіт у присутності нотаріуса, встановлено, її дієздатність перевірено.
Право, застосоване судом
Відповідно до статей 1216, 1217 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
У статтях 1233, 1234 ЦК України зазначено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.
Загальні вимоги до форми заповіту закріплені у статті 1247 ЦК України. Цією правовою нормою передбачено, що заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу. Заповіти, посвідчені особами, зазначеними у частині третій цієї статті, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.
У частині четвертій статті 207 ЦК України визначено, що якщо фізична особа у зв`язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа. Підпис іншої особи на тексті правочину, що посвідчується нотаріально, засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії, із зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний особою, яка його вчиняє.
Також згідно зі статтею 1248 ЦК України нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках (стаття 1253 цього Кодексу).
Відповідно до статті 1253 ЦК України на бажання заповідача його заповіт може бути посвідчений при свідках. У випадках, встановлених абзацом третім частини другої статті 1248 і статтею 1252 цього Кодексу, присутність не менш як двох свідків при посвідченні заповіту є обов`язковою. Свідками можуть бути лише особи з повною цивільною дієздатністю. Свідками не можуть бути нотаріус або інша посадова, службова особа, яка посвідчує заповіт; спадкоємці за заповітом; члени сім`ї та близькі родичі спадкоємців за заповітом; особи, які не можуть прочитати або підписати заповіт. Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому. У текст заповіту заносяться відомості про особу свідків.
Аналогічні положення містяться у Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок), зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595. Пунктами 5, 6 глави 9 цього Порядку передбачено, що якщо фізична особа внаслідок фізичної вади, хвороби або іншої причини (наприклад, неписьменна) не може власноручно підписати документ, то за її дорученням у її присутності та в присутності нотаріуса цей документ може підписати інша особа, яка визначається зазначеною фізичною особою. Про причини, з яких фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, не мала змоги підписати документ, зазначається у тексті документа та в посвідчувальному написі. Правочин за особу, яка не може підписати його, не може підписувати особа, на користь або за участю якої його посвідчено. Якщо фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, має вади зору або з інших причин не має змоги самостійно прочитати документ, нотаріус уголос прочитує їй текст документа, про що на документі робиться відповідна відмітка.
Згідно з частинами першою, другою статті 1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.
У статтею 203 ЦК України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
На заповіт як односторонній правочин поширюються загальні правила ЦК України щодо недійсності правочинів. Недійсними є заповіти в яких волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі; складені особою, яка не мала на це права (особа не має потрібного обсягу цивільної дієздатності для складання заповіту); складені з істотним порушенням вимог щодо його форми та посвідчення (відсутність нотаріального посвідчення або посвідчення особами, яке прирівнюється до нотаріального, складання заповіту представником, відсутність у тексті заповіту дати його складання тощо).