Постанова
Іменем України
17 травня 2023 року
м. Київ
справа № 199/2951/21
провадження № 61-1769св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1,
суб`єкт оскарження - державний виконавець Самарського відділу державної виконавчої служби у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Федько Богдан Андрійович,
заінтересована особа - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 12 жовтня 2022 року в складі судді Богун О. О. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 січня 2023 року в складі колегії суддів: Никифоряка Л. П., Гапонова А. В., Новікової Г. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця Самарського відділу державної виконавчої служби у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Федька Б. А. (далі - Самарський ВДВС), заінтересована особа - ОСОБА_2 .
В обґрунтування скарги вказав, що рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 28 жовтня 2021 року в справі № 199/2951/21 стягнуто з нього на користь ОСОБА_2 на утримання малолітніх дітей ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, аліменти у розмірі 1/3 частини усіх видів доходу щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 21 квітня 2021 року до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
06 червня 2022 року державний виконавець Самарського ВДВС Федько Б. А. виніс постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 на виконання виконавчого листа № 199/2951/21, виданого на виконання вказаного судового рішення.
Він звернувся до державного виконавця з проханням врахувати під час перерахунку заборгованості зі сплати аліментів суми грошових коштів, які він добровільно сплатив до відкриття виконавчого провадження, однак державний виконавець не врахував вказаного. Крім того, державний виконавець здійснив розрахунок заборгованості за показниками середньомісячної заробітної плати по регіону, без врахування фактичних доходів боржника за відповідний період, чим порушив права останнього.
За таких обставин позивач просив суд:
- визнати неправомірними дії державного виконавця щодо розрахунку заборгованості зі сплати аліментів за рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 28 жовтня 2021 року за період з 05 січня 2021 року до червня 2022 року;
- зобов`язати державного виконавця перерахувати заборгованість зі сплати аліментів.
Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень
Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 12 жовтня 2022 року, залишеною без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 17 січня 2023 року, у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні скарги суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, вважав, що державний виконавець під час визначення заборгованості зі сплати аліментів боржником діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом України "Про виконавче провадження". Водночас надані заявником документи на підтвердження вимог скарги не є належним підтвердженням сплачених сум в рахунок погашення заборгованості зі сплати аліментів.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи
У лютому 2022 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на вказані судові рішення, у якій просив їх скасувати та ухвалити нове про задоволення скарги у повному обсязі.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень про відмову у задоволенні скарги. Суди не взяли до уваги правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду: від 27 квітня 2021 року в справі № 398/992/18, від 26 травня 2021 року в справі № 569/11466/20, від 01 серпня 2019 року в справі № 642/6906/16.
Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 за період з 05 січня 2021 року до 31 січня 2022 року добровільно сплатив ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей у сумі 32 719,15 грн та додаткові витрати на їх утримання в сумі 6 622 грн, що підтверджено відповідними письмовими доказами, які суди попередніх інстанцій безпідставно не врахували. При вирішенні цієї справи суди також не звернули увагу на те, що між боржником та стягувачем відсутні інші грошові зобов`язання, окрім аліментних, а також те, що стягувач отримувала від боржника грошові перекази, не відмовлялась від них та не повертала їх боржникові.
Крім того, державний виконавець здійснив розрахунок заборгованості зі сплати аліментів за показниками середньомісячної заробітної плати по регіону, без врахування фактичних доходів боржника за відповідний період, чим порушив права останнього.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 06 березня 2023 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, а ухвалою Верховного Суду від 26 квітня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 28 жовтня 2021 року в справі № 199/2951/21 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання малолітніх дітей ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, аліменти у розмірі 1/3 частини усіх видів доходу щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 21 квітня 2021 року до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
На підставі виконавчого листа Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 26 квітня 2022 року, виданого на виконання вказаного судового рішення, 06 червня 2022 року державний виконавець Самарського ВДВС Федько Б. А. відкрив виконавче провадження ВП № НОМЕР_1.
Відповідно до розрахунку заборгованості за в/д 199/2951/21 від 28 жовтня 2021 року про стягнення аліментів з ОСОБА_1 державний виконавець за період з квітня 2021 року до серпня 2022 року визначив сукупний розмір заборгованості в сумі 39 010,00 грн. При визначенні розміру заборгованості виконавець виходив із розміру доходів/середньої заробітної плати працівників для цієї місцевості.
Згідно із довідкою про доходи від 13 липня 2022 року № 1 ОСОБА_1 працював у приватному підприємстві "Текст Трейд Сервіс" на посаді директора; загальна сума його доходу за період з 01 квітня 2021 року до 30 червня 2022 року за винятком аліментів становила 117 391,34 грн; за вказаний період було утримано 22 891,34 грн.
Відповідно до довідки акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" від 08 лютого 2022 року № 8RSTA6VIHNNCPIV4 ОСОБА_1 за період з 05 січня 2021 року до 31 січня 2022 року здійснював платежі за допомогою електронного додатку Приват 24.
Так, платежі від 31 січня 2022 року в розмірі 2 618 грн, від 25 грудня 2021 року в розмірі 2 618 грн, від 09 листопада 2021 року в розмірі 1 255 грн, від 22 жовтня 2021 року в розмірі 1 525 грн, від 11 жовтня 2021 року в розмірі 1 525 грн, від 22 вересня 2021 року в розмірі 1 525 грн, від 03 вересня 2021 року в розмірі 1 597,62 грн, від 25 серпня 2021 року в розмірі 1 452,38 грн, від 11 серпня 2021 року в розмірі 1 525 грн, від 22 липня 2021 року в розмірі 1 525 грн, від 07 липня 2021 року в розмірі 1 400 грн, від 23 червня 2021 року в розмірі 1 650 грн, від 07 червня 2021 року в розмірі 1 833,33 грн, від 24 травня 2021 року в розмірі 366,80 грн, від 22 травня 2021 року в розмірі 1 166,66 грн, від 07 травня 2021 року в розмірі 1 500 грн, від 23 квітня 2021 року в розмірі 1 500 грн, від 23 квітня 2021 року в розмірі 1500 грн, від 07 квітня 2021 року в розмірі 1 636,36 грн та від 05 січня 2021 року в розмірі 3 000 грн адресовані одержувачу ОСОБА_2 .
Платежі від 14 жовтня 2021 року в розмірі 443 грн, від 06 вересня 2021 року в розмірі 443 грн, від 22 червня 2021 року в розмірі 803 грн, від 17 березня 2021 року в розмірі 1 603 грн та від 25 січня 2021 року в розмірі 803 грн у графі "деталі операції" містять відомості про оплату послуг через Приват24, одержувач: Діти Майбутнього БФ, ОСОБА_4, перший клас, ОСОБА_5, п`ятий клас.
Платіж від 14 січня 2021 року на суму 2 001 грн у графі "деталі операції" містить відомості про оплату послуг через Приват24, одержувач: Янтарь 40 ОСББ, оплата за послуги від ОСОБА_2 .
Згідно із квитанціями акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" ОСОБА_1 сплачував одержувачу ОСОБА_2 грошові кошти: 28 лютого 2022 року - 5 000 грн, 29 березня 2022 року - 5 000 грн та 30 червня 2022 року - 3 090 грн. У призначенні платежу вказано: переказ власних коштів (а. с. 13-15).
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно із пунктом 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Цим вимогам оскаржувані судові рішення не відповідають з таких підстав.
У цій справі заявник вважав неправомірними дії державного виконавця щодо розрахунку заборгованості зі сплати аліментів та заперечував наявність боргу зі сплати аліментів з огляду на те, що він добровільно сплачував аліменти у визначеному судовим рішенням розмірі, виходячи із його фактичних доходів як особа, яка працевлаштована та отримує заробітну плату. Вказував про відсутність технічної можливості самостійно вказувати призначення платежів, які він здійснював через електронні банківські сервіси.
Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Частиною третьою статті 451 ЦПК України передбачено, що якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку врегульовані Законом України "Про виконавче провадження".
Так, у статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Статтею 71 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що порядок стягнення аліментів визначається законом. Виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого СК України.
Сума заборгованості зі сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому статтею 195 СК України.
Спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.
Надаючи оцінку доводам касаційної скарги про те, що при визначені розміру заборгованості ОСОБА_1 зі сплати аліментів державний виконавець безпідставно виходив із розміру доходів/середньої заробітної плати працівників для цієї місцевості, колегія суддів зазначає про таке.
Відповідно до частини першої статті 195 СК України заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном.