ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 травня 2023 року
м. Київ
справа № 380/22021/21
адміністративне провадження № К/990/1141/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,
суддів - Єресько Л.О., Жука А.В.
розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №380/22021/21
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії
за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Ревера Сергія Васильовича
на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2022 року (головуючий суддя: Кузан Р.І.)
і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 грудня 2022 року (головуючий суддя: Пліш М.А., судді: Качмар В.Я., Ніколін В.В.).
УСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У листопаді 2021 року ОСОБА_1 пред`явив позов до Військової частини НОМЕР_1, у якому просив суд:
1.1. визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо відмови у здійсненні йому перерахунку і виплати грошового забезпечення за період з 30 січня 2020 року до 28 грудня 2020 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" №704 від 30 серпня 2017 року та з урахуванням раніше виплачених сум;
1.2. зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплатити йому грошове забезпечення за період з 30 січня 2020 року до 28 грудня 2020 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" №704 від 30 серпня 2017 року та з урахуванням раніше виплачених сум;
1.3. визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо відмови у здійсненні йому перерахунку й виплати суми одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" №704 від 30 серпня 2017 року та з урахуванням раніше виплачених сум;
1.4. зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплатити йому суму одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" №704 від 30 серпня 2017 року та з урахуванням раніше виплачених сум;
1.5. визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо відмови у здійсненні йому перерахунку та виплати суми грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку, як учаснику бойових дій, за 2015 - 2020 роки, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" №704 від 30 серпня 2017 року та з урахуванням раніше виплачених сум;
1.6. зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплатити йому суму грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку, як учаснику бойових дій, за 2015 - 2020 роки, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" №704 від 30 серпня 2017 року та з урахуванням раніше виплачених сум.
2. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що у період проходження військової служби з 30 січня 2020 року до 28 грудня 2020 року відповідач неправильно розраховував і виплачував йому грошове забезпечення та, відповідно, грошову допомогу при звільнення з військової служби і грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку.
2.1. Позивач стверджував, що помилка в нарахуванні розмірів посадового окладу та окладу за військове звання зумовлена тим, що для розрахунків відповідач брав за основу прожитковий мінімум для працездатних осіб, установлений законом на 1 січня 2018 року.
2.2. У цьому контексті позивач доводив, що внаслідок прийняття Шостим апеляційним адміністративним судом постанови від 29 січня 2020 року у справі №823/6453/18 відповідач повинен був з 30 січня 2020 року до дня виключення його зі списків особового складу нараховувати й виплачувати йому посадовий оклад та оклад за військове звання, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня 2020 року, проте безпідставно цього не зробив.
2.3. На цій основі позивач зазначав, що внаслідок неправильних розрахунків він отримав грошове забезпечення у меншому розмірі, ніж належало, і у позасудовому порядку відповідач відмовився виправити таке порушення.
Короткий зміст рішень судів першої й апеляційної інстанцій
3. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2022 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 грудня 2022 року, у задоволенні позову відмовлено.
4. Суди виходили з того, що внаслідок прийняття Шостим апеляційним адміністративним судом постанови від 29 січня 2020 року у справі №823/6453/18 була відновлена дія пункту 4 постанови Уряду від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" у редакції, яка передбачає визначення посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
4.1. Водночас суди зауважили, що пунктом 3 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 6 грудня 2016 року №1774-VІІ, який набрав чинності 1 січня 2017 року, встановлено, що після набрання чинності цим Законом мінімальна заробітна плата незастосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.
4.2. На цій основі та з посиланням на постанову Верховного Суду від 10 вересня 2021 року у справі №480/5496/20, суди дійшли висновку, що пункт 3 розділу ІІ Закону України від 6 грудня 2016 року №1774-VІІІ не втратив чинності і за юридичною силою є вищим за пункт 4 Постанови Уряду від 30 серпня 2017 року №704, а відтак відсутні підстави для обчислення грошового забезпечення за спірний період з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року, та множення на відповідні тарифні коефіцієнти.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву
5. Скаржник просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове про задоволення позову.
6. Підстави касаційного оскарження обґрунтовує посиланням на пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України").
7. Позиція скаржника полягає в тому, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року №704 у редакції до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" від 21 лютого 2018 року №103.
7.1. Одночасно з цим, скаржник стверджує, що суди попередніх інстанцій не врахували висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 2 серпня 2022 року у справі №440/6017/21, який підтвердив, що розміри посадових окладів та окладів за військовим званням військовослужбовців повинні вираховуватися, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.
7.2. У цьому контексті скаржник також зазначає, що суди попередніх інстанцій помилково трактували позовні вимоги. Цей аргумент пояснює тим, що позивач просив здійснити перерахунок розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, а не із розміру мінімальної заробітної плати.
7.4. На цій основі скаржник доводить, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
8. Військова частина у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити у її задоволенні, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
8.1. Позиція відповідача полягає в тому, що під час розв`язання колізії між пунктом 3 розділу ІІ Закону України від 6 грудня 2016 року №1774-VІІІ та пунктом 4 постанови Уряду від 30 серпня 2017 року №704, у редакції до внесенням змін Постановою №103 від 21 лютого 2018 року, суди обґрунтовано надали перевагу закону як акту вищої юридичної сили і на цій основі правомірно відмовили у задоволенні позову.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
9. ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
10. 10 листопада 2020 року наказом командира 57 авіаційної бази (регламенту, ремонту, зберігання та утилізації авіаційної та спеціальної техніки) (по особовому складу) №10-РС ОСОБА_1 було звільнено з військової служби у запас за підпунктом "а" (у зв`язку із закінченням строку контракту) відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".
11. 28 грудня 2020 року наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №306 ОСОБА_1 було виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
12. Згідно з довідкою щодо нарахованого грошового забезпечення позивача за період з 1 січня 2016 року до 28 грудня 2020 року і грошовим атестатом №1 від 4 січня 2021 року, грошове забезпечення ОСОБА_1, зокрема посадовий оклад, оклад за військове звання, одноразова грошова допомога при звільненні, компенсація за невикористані дні додаткової відпустки нараховувались із використанням розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного законом на 1 січня 2018 року.
13. Не погоджуючись з такою розрахунковою величиною для обрахунку грошового забезпечення, представник позивача звернувся до відповідача із заявою від 23 вересня 2021 року, у якій просив здійснити перерахунок належного грошового забезпечення з використанням розрахунковою величиною прожитковий мінімум для працездатних осіб, визначений законом на 1 січня 2020 року.
14. У відповідь військова частина НОМЕР_1 повідомила про відсутність правових підстав для перерахунку розміру посадового окладу, грошового забезпечення за період з 30 січня 2020 року до 28 грудня 2020 року, одноразової грошової допомоги при звільненні, а також грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 до 2020 роки.
15. Вважаючи таку відмову відповідача протиправною, ОСОБА_1 звернувся до суду з метою її оскарження.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА
16. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
17. Згідно з частиною першою статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" 20 грудня 1991 року №2011-XII (надалі - "Закон №2011-XII") держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
18. Відповідно до частини другої, третьої статті 9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.