ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 травня 2023 року
м. Київ
справа № 2а-7685/11/1370
касаційне провадження № К/9901/40368/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Залізничної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28.04.2016 (суддя - Гулик А.Г.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2016 (головуючий суддя - Затолочний В.С., судді - Каралюс В.М., Матковська З.М.) у справі за позовом Залізничної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Західно-українська енергетична компанія" про накладення арешту на кошти платника податків, -
УСТАНОВИВ:
Залізнична об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Львівській області (далі - Інспекція, позивач, податковий орган) у липні 2011 року звернулась до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Західно-українська енергетична компанія" (далі - Товариство, відповідач, платник), у якому просила накласти арешт на кошти відповідача, що знаходяться на його рахунках в банках.
На обґрунтування зазначених позовних вимог Інспекція послалося на те, що платник не надав в повному обсязі до перевірки необхідні документи фінансово - господарської діяльності, чим фактично не допустив посадових осіб позивача до проведення перевірки, про що складені відповідні акти та відповідно до пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) адміністративний арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби.
Львівський окружний адміністративний суд постановою від 12.10.2011, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2013, відмовив у задоволенні позовних вимог.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем не дотримано встановленого законом порядку застосування арешту коштів на рахунках платника податків, оскільки не надано рішення про застосування арешту майна платника податків, яке повинно було б передувати накладенню арешту на кошти платника, обґрунтованість якого протягом 96 годин підтверджена судом.
Позивач, не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, подав касаційну скаргу.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 25.01.2016 частково задовільнив касаційну скаргу Інспекції, скасував судові рішення попередніх інстанцій, справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції.
Направляючи справу на новий розгляд, суд касаційної інстанції дійшов до висновку, що суди попередніх інстанцій не надали оцінки факту недопуску посадових осіб до перевірки та правомірності проведення такої перевірки.
За результатами нового розгляду справи, Львівський окружний адміністративний суд постановою від 28.04.2016, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2016, у задоволенні позову відмовив.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суди виходили з того, що відсутність встановленого факту відмови відповідача від проведення документальної перевірки або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби до її проведення, унеможливлює застосування до нього адміністративного арешту коштів на рахунках. Ненадання платником документів в повному обсязі для проведення перевірки не є підставою для звернення до суду з позовом про застосування адміністративного арешту коштів на рахунках відповідача.
Інспекція подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу на зазначені судові рішення, у якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуально права, просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Скаржник у касаційній скарзі посилається на неврахування судами попередніх інстанцій ненадання платником до перевірки у повному обсязі документів фінансово-господарської діяльності Товариства, чим фактично не допустив службових осіб податкового органу до проведення перевірки та відповідно до пункту 94.1, підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 ПК України кошти на рахунку платника податків мають бути арештовані за рішенням суду.
В касаційній скарзі не вказано, в чому саме полягає неправильне застосування судами норм матеріального права, скаржник фактично викладає обставини, якими він керувався під час подання позову.
Відповідач відзив (заперечення) на касаційну скаргу до суду не надав, що не перешкоджає її розгляду.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 13.06.2017 відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував матеріали справи з суду першої інстанції.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 22.05.2023 призначив справу до касаційного розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін на 23.05.2023.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій установили, що Товариство включено до плану-графіку проведення планових виїзних перевірок суб`єктів господарювання-юридичних осіб державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова на 2-й квартал 2011 року.
Згідно з вказаним планом-графіком Інспекцією 25.06.2011 видано наказ №701 "Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ "Західно-українська енергетична компанія", який разом із повідомленням від 15.06.2011 №65/23-121 направлено платнику поштою. Вказані документи отримані відповідачем 20.06.2011, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
Податковим органом 29.06.2011 видано направлення на перевірку №717, №718, №719, №720 тривалістю 20 робочих днів.
У зв`язку з проведенням перевірки податковим органом вручено платнику вимоги про надання документів від 29.06.2011 №22021/23-2 та від 30.06.2011р. №22115/10-22-011 (а.с.16-19).
Позивачем 30.06.2011 складено акт №188/23-2/36461945 про ненадання Товариством документів до проведення перевірки.
Податковим органом 01.07.2011 та 04.07.2011 повторно вручено відповідачу вимоги №22272/23-2 і №22522/23-2 про надання документів. В подальшому, посадовими особами позивача складено акти про ненадання документів від 01.07.2011 №194/23-2/36461945, від 04.07.2011 №196/23-2/36461945, від 05.07.2011 №199/23-2/36461945 та складено акт від 05.07.2011 №201/23-2/36461945 про неможливість проведення позапланової перевірки ТОВ "Західно-українська енергетична компанія".
На підставі вказаних актів начальником управління податкового контролю юридичних осіб ДПІ у Залізничному районі м. Львова 06.07.2011 скеровано начальнику інспекції звернення про застосування умовного адміністративного арешту майна відповідача, за результатами розгляду якого позивачем прийнято рішення від 06.07.2011 №22796 про застосування адміністративного арешту майна платника податків.
Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, Верховний Суд виходить із такого.
Підпунктом 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 ПК України визначено, що арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.
Підпунктами 20.1.31, 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України встановлено, що контролюючі органи мають право: звертатися до суду щодо зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках такого платника податків у банках та інших фінансових установах (крім операцій з видачі заробітної плати та сплати податків, зборів, єдиного внеску, а також визначених контролюючим органом грошових зобов`язань платника податків, погашення податкового боргу), у тому числі при недопущенні посадових осіб контролюючих органів до обстеження територій та приміщень; звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.