ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 травня 2023 року
м. Київ
справа № 825/2090/16
касаційне провадження № К/9901/37578/18, № К/9901/37574/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційні скарги Прилуцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області та Фізичної особи-підприємця - ОСОБА_1 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.01.2017 (суддя - Скалозуб Ю.О.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2017 (головуючий суддя - Межевич М.В., судді - Сорочко Є.О., Земляна Г.В.) у справі № 825/2090/16 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Прилуцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішень, вимоги,
УСТАНОВИВ:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, платник) звернулася до суду з адміністративним позовом до Прилуцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області (далі - Інспекція, відповідач, контролюючий орган), в якому просила визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.12.2015 №0027341701 (форма Р), №0027351701 (форма Р) від 02.12.2015, рішення від 02.12.2015 №0027431701, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 02.12.2015 №Ф-0027381701, рішення від 25.01.2016 №0002081701, вимогу від 25.01.2016 №Ф-0033781701, рішення від 02.12.2015 №0027391701, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 02.12.2015 №Ф - 0027421701, податкове повідомлення-рішення від 25.01.2016 №0033801701.
Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначив, що суми витрат були сформовані ним по витратам, які фактично ним понесені, пов`язані з його господарською діяльністю і підтверджені належними первинними документами.
Чернігівський окружний адміністративний суд постановою від 25.01.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2017, адміністративний позов задовольнив частково, визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення Інспекції від 25.01.2016 №0033801701 на суму 9302,40 грн, №0002081701 на суму 1431,60 грн та вимогу від 25.01.2016 №Ф-0033781701 на суму 14315,80. В іншій частині позову відмовив.
Задовольняючи позовні вимоги у визначеній частині, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем правомірно сформовані витрати, оскільки такі витрати підтверджені належними первинними документами і безпосередньо пов`язані з його господарською діяльністю, відтак зазначені рішення податкового органу у визначеній частині та вимога підлягають скасуванню.
Інспекція, не погодившись з рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій, звернулась до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог. Скаржник доводить, що витрати на придбання паливно-мастильних матеріалів не підтверджені належними первинними документами, які були витребувані у позивача і не були ним надані під час проведення перевірки. Зазначає, що позивачем не надано документи в підтвердження використання придбаного палива, що не дає йому можливості включати до складу податкового кредиту з податку на додану вартість суми за таким придбанням.
Позивач також, не погодившись з прийнятими судовими рішеннями, звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. Стверджує про підтвердження витрат позивача.
Відповідач у запереченнях на касаційну скаргу позивача, посилаючись на законність і обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій в оскаржуваній позивачем частині, просить залишити їх без змін у визначеній частині, а касаційну скаргу позивача залишити без задоволення.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 07.04.2017 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою позивача.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 08.09.2017 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Інспекції.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалами від 18.10.2018 прийняв касаційні скарги до провадження та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 22.05.2023 визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи і призначив попередній розгляд справи на 23.05.2023.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційних скаргах доводи сторін та дійшов висновку, що касаційні скарги задоволенню не підлягають, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій установлено, що Інспекцією проведено документальну планову виїзну перевірку позивача щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014, за результатами якої складено акт від 18.11.2015 №495/17-2807308883, яким встановлено порушення позивачем вимог:
пунктів 177.1, 177.2, 177.4, 177.10 статті 177 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), в наслідок чого позивачу донараховано податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування за 2013 рік в сумі 26074,05 грн;
пункту 2 частини першої статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" №2464-VI від 08.07.2010 (далі - Закон № 2464-VI), в наслідок чого позивачу донараховано єдиний внесок з сум доходу, на який нараховується єдиний внесок у розмірі 34,7% за 2013 рік в сумі 58699,38 грн;
пункту 1 частини першої статті 7, пункту 7 статті 8 Закону №2464-VI, в наслідок чого донараховано єдиний внесок у розмірі 23985,19 грн;
підпункту "б" пункту 176.2 статті 176, підпункту 168.1.2 пункту 168.1 статті 168, ПК України, в наслідок чого донараховано податок з доходів фізичних осіб в сумі 8405,86 грн;
підпункту "б" пункту 176.2 статті 176 ПК, Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за ф. № 1ДФ, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 №1020;
підпункту 16.1.12 пункту 16.1 статті 16, пункту 44.3 статті 44 ПК України.
На підставі висновків зазначеного акту перевірки відповідачем 02.12.2015 прийнято:
податкове повідомлення-рішення №0027341701 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати на суму 12608,79 грн, в тому числі за основний платежем в сумі 8405,86 грн, штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 4202,93 грн;
податкове повідомлення-рішення №0027351701 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 39111,07 грн, в тому числі за основним платежем в сумі 26074,05 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 13037,02 грн;
рішення №0027391701 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 11992,59 грн;
рішення №0027431701 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 11739,88 грн;
вимога про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску №Ф-002738170 на суму 58699,38 грн, в тому числі за основним платежем в сумі 58699,38 грн;
вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску №Ф-0027421701 на суму 23985,19 грн, в тому числі за основним платежем в сумі 23 985,19 грн;
За наслідками адміністративного оскарження, рішенням Головного управління ДФС у Чернігівській області від 30.12.2015 № 104/к/25-01-10-04-15:
залишено без змін податкові повідомлення-рішення від 02.12.2015 №0027341701 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати на суму 12608,79 грн, від 02.12.2015 №0027351701 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 9302,40 грн, в тому числі за основним платежем в сумі 6201,60 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 3100,8 грн;
частково скасовано податкове повідомлення-рішення від 02.12.2015 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 29808,67 грн, в тому числі за основним платежем в сумі 19872,45 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 9936,22 грн;
залишено без змін вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску від 02.12.2015 №Ф-0027421701 на суму 23985,19 грн; рішення від 02.12.2015 №0027391701 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 11992,59 грн; вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску від 02.12.2015 №Ф-002738170 в сумі 14315,8 грн.; рішення від 02.12.2015 №0027431701 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 1431,60 грн;
частково скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску від 02.12.2015 №Ф-002738170 в сумі 44383,58 грн, рішення від 02.12.2015 №0027431701 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно ненарахованого єдиного внеску на суму 10308,28 грн.
На підставі висновків податкового органу за результатами адміністративного оскарження контролюючим органом 25.01.2016 прийняті:
податкове повідомлення рішення № 0033801701 на суму 9302,40 грн;
рішення про застосування штрафних санкцій № 0002081701 в розмірі 1431,60 грн;
вимогу про сплату боргу № 0033781701 на суму 14315,80 грн.
Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваних рішень, Верховний Суд виходить із такого.
Відповідно до абзаців першого та другого пункту 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування встановлено положеннями статті 177 ПК України, пунктом 177.1 якої визначено, що доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.
Об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця (пункт 177.2 статті 177 ПК України).
Відповідно до пункту 177.4 статті 177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать:
витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат (підпункт 177.4.1);
витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);
обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством (підпункт 177.4.2);
суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом (підпункт 177.4.3);
інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (підпункт 177.4.4).
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-ХІV (далі - Закон №996-ХІV).
Відповідно до статті 1 цього Закону (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно із частиною першою статті 9 Закону №996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.