РІШЕННЯ
Іменем України
17 травня 2023 року
м. Київ
справа №9901/337/21
адміністративне провадження № П/990/16/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Жука А.В.,
суддів: Єресько Л.О., Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М., Данилевич Н.А.,
за участю:
секретаря судового засідання - Яроша Д.В.,
представників позивача - Голованя І.В., Кунянського С.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Президента України Зеленського Володимира Олександровича про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ
1. 20 серпня 2021 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції з позовною заявою до Президента України Зеленського Володимира Олександровича (далі - Президент України; відповідач), в якій просить Суд:
- визнати протиправною бездіяльність Президента України щодо неоприлюднення наявної у нього публічної інформації, що становить суспільний інтерес, про наявність якої він стверджував у своєму інтерв`ю від 24 червня 2021 року, оприлюдненому в мережі Інтернет, за адресою: https://tsn.ua/exclusive/intervuy-zelenskogo-1811578.html, а саме інформацію від Служби безпеки України, розвідувальних органів України або від будь-яких інших осіб щодо ОСОБА_1, на підставі якої відповідач стверджував, що "з терористами, сепаратистами ОСОБА_2 торгував, заробляв разом з п`ятим президентом", "ймовірно разом з колишнім президентом вони це робили і заробляли";
- зобов`язати Президента України оприлюднити наявну в нього публічну інформацію, що становить суспільний інтерес, про наявність якої він стверджував у своєму інтерв`ю від 24 червня 2021 року, оприлюдненому в мережі Інтернет, за адресою: https://tsn.ua/exclusive/intervuy-zelenskogo-1811578.html, а саме інформацію від Служби безпеки України, розвідувальних органів України або від будь-яких інших осіб щодо ОСОБА_1, на підставі якої відповідач стверджував, що "з терористами, сепаратистами ОСОБА_2 торгував, заробляв разом з п`ятим президентом", "ймовірно разом з колишнім президентом вони це робили і заробляли".
2. Разом з позовною заявою ОСОБА_1 подав заяву про залучення третьої особи, в якій просив залучити Службу безпеки України до участі у справі як третю особу на стороні відповідача.
II. РУХ СПРАВИ
3. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 серпня 2021 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: Гончарова І.А. - головуючий суддя, судді: Блажівська Н.Є., Васильєва І.А., Олендер І.Я., Ханова Р.Ф.
4. 25 серпня 2021 року ухвалою Верховного Суду позовну заяву залишено без руху, у зв`язку з недодержанням вимог, визначених статтею 160 Кодексу адміністративного судочинства України, та надано позивачу строк десять днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви.
5. На виконання вимог зазначеної ухвали Верховного Суду ОСОБА_1 надіслав заяву про усунення недоліків, до якої додав уточнену позовну заяву.
6. 06 вересня 2021 року Верховний Суд повернув позовну заяву ОСОБА_1 на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
7. Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, позивач звернувся до Великої Палати Верховного Суду з апеляційною скаргою.
8. Постановою від 27 жовтня 2021 року Велика Палата Верховного Суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнила, ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 06 вересня 2021 року скасувала, а справу направила до суду першої інстанції для продовження розгляду.
9. 08 листопада 2021 року на адресу Суду надійшла адміністративна справа № 9901/337/21.
10. Ухвалою Верховного Суду від 15 листопада 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Призначено справу до розгляду по суті в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами у строк, встановлений статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України. Відмовлено в задоволенні заяви позивача про залучення до участі у справі Служби безпеки України як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.
11. 26 листопада 2021 року від представника позивача - адвоката Кунянського С.М. надійшло клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, або у разі якщо суд вважатиме за необхідне продовжувати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження на підставі частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України представник просив розглянути справу в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
12. Ухвалою Верховного Суду від 08 грудня 2021 року клопотання представника позивача задоволено частково. Призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 21 грудня 2021 року о 12 год. 00 хв.
13. Також 26 листопада 2021 року на адресу Суду від представника позивача - адвоката Кунянського С.М. надійшла заява про відвід судді Гончарової І.А. на підставі пункту 4 частини першої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України.
14. Ухвалою Верховного Суду від 29 листопада 2021 року визнано необґрунтованим заявлений відвід судді Гончаровій І.А. від розгляду справи № 9901/337/21. Передано заяву про відвід судді Гончарової І.А. до Секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення судді, який не входить до складу суду, що розглядає цю справу, в порядку, передбаченому статтею 31 Кодексу адміністративного судочинства України, для розгляду заяви.
15. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Мельник-Томенко Ж.М. від 02 грудня 2021 року відмовлено у задоволенні заяви представника позивача - адвоката Кунянського С.М. про відвід судді Гончарової І.А. у справі № 9901/337/21.
16. 26 листопада 2021 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити в задоволенні позову.
17. 08 грудня 2021 року від позивача надійшла відповідь на відзив.
18. 20 грудня 2021 року від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи з огляду на неможливість забезпечити явку представника в судове засідання, через його участь у розгляді іншої справи.
19. У судовому засіданні 21 грудня 2021 року визнано неявку представника відповідача неповажною та відкладено розгляд справи на 28 лютого 2022 року о 15 год. 00 хв., який не відбувся внаслідок неможливості розгляду справи у приміщенні суду у зв`язку із запровадженням в Україні з 24 лютого 2022 року воєнного стану через війну, яку розв`язала країна-агресор Російська Федерація.
20. В судовому засіданні 18 липня 2022 року відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_3, яке надійшло на адресу Суду 05 січня 2022 року, про залучення до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, заслухано пояснення представників позивача, оголошено перерву до 12 вересня 2022 року о 14 год. 10 хв.
21. Ухвалою Верховного Суду від 12 вересня 2022 року закрито провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Президента України Зеленського Володимира Олександровича про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.
22. Постановою від 24 листопада 2022 року Велика Палата Верховного Суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнила, ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 12 вересня 2022 року скасувала, а справу направила до суду першої інстанції для продовження розгляду.
23. 09 грудня 2022 року на адресу Суду надійшла адміністративна справа № 9901/337/21.
24. Ухвалою Верховного Суду від 14 грудня 2022 року справу призначено до розгляду у судове засідання на 30 січня 2023 року на 12 год. 30 хв.
25. 27 січня 2023 року на адресу Суду від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності сторони відповідача.
26. Ухвалою Верховного Суду від 27 січня 2023 року задоволено заяви суддів Гончарової І.А., Блажівської Н.Є., Васильєвої І.А., Олендера І.Я., Ханової Р.Ф. про самовідвід. Справу передано до Секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення складу суду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.
27. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 30.01.2023 № 152/0/78-23 призначено повторний автоматизований розподіл позовної заяви у справі № 9901/337/21.
28. Протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями від 03.01.2023 визначено новий склад суду: Жук А.В. (головуючий суддя), Єресько Л.О., Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М., Данилевич Н.А.
29. Ухвалою Верховного Суду від 06 лютого 2023 року справу прийнято до провадження зазначеним складом Суду. Ухвалено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено до розгляду в судовому засіданні на 01 березня 2023 року на 12:00 год.
30. Судове засідання, яке призначене на 01.03.2023 о 12:00 год. не відбулось, у зв`язку з оголошеною повітряною тривогою на час початку судового засідання.
31. 01 березня 2023 року на адресу Суду від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності сторони відповідача.
32. Ухвалою Верховного Суду від 02 березня 2023 року справу призначено до розгляду у судовое засідання на 05 квітня 2023 року на 12 год. 00 хв. Повідомлено учасників справи про дату, час і місце розгляду справи.
33. У судовому засіданні 05 квітня 2023 року усною ухвалою суду оголошено перерву до 17 травня на 14:00 год. Учасників справи належним чином повідомлено про дату, час і місце розгляду справи.
ІІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА
34. На обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що 24 червня 2021 року Президент України у своєму інтерв`ю, оприлюдненому в мережі Інтернет, за адресою: https://tsn.ua/exclusive/intervuy-zelenskogo-1811578.html, вказав, зокрема, що "з терористами, сепаратистами ОСОБА_2 торгував, заробляв разом з п`ятим президентом". Зазначає також, що "українське вугілля, яке через окупацію було захоплене на території тимчасово окупованого Донбасу купувала Україна через Росію. Воно вивозилося"; "ймовірно, разом з колишнім президентом вони це робили і заробляли". ОСОБА_1 у своїй позовній заяві наголошує, що в цьому інтерв`ю відповідач зазначив, у тому числі, що його впевненість у викладеному вище базується на якихось фактах та інформації, що він має.
35. Позивач звертає увагу, що під час інтерв`ю 24 червня 2021 року Президент України фактично зазначив, що володіє певною інформацією, з якої вбачається, що ОСОБА_1, перебуваючи на посаді Президента України, начебто, вчиняв протиправні дії, зокрема, заробляв разом із ОСОБА_2 на торгівлі з терористами і сепаратистами. Водночас відповідач не зазначив жодної конкретики з цього приводу. Тобто, фактично Президент України повідомив необмеженому колу осіб, що має інформацію, яка становить суспільний інтерес, однак не оприлюднив її.
36. Така бездіяльність відповідача щодо неоприлюднення відповідної інформації, на думку позивача, порушує його права. ОСОБА_1 посилається на те, що всупереч пункту 6 частини першої статті 14 Закону України від 13 січня 2011 року № 2939-VI "Про доступ до публічної інформації" (далі - Закон № 2939-VI) Президент України не оприлюднив повну та точну інформацію щодо стверджуваних порушень з боку позивача. Відповідач фактично визнав, що у його володінні як суб`єкта владних повноважень-розпорядника публічної інформації наявна відображена та задокументована певними засобами, на певних носіях інформація про випадки порушення закону ОСОБА_1, однак ухилився від оприлюднення цієї інформації попри те, що вона очевидно становить суспільний інтерес.
37. Позивач наголошує на тому, що має право знати в період збирання інформації, але до початку її використання, які відомості про нього та з якою метою збираються, як, ким і з якою метою вони використовуються, передаються чи поширюються. У свою чергу, Президент України частково використав та поширив наявну у нього інформацію стосовно ОСОБА_1, однак зробив це без додержання вимог пункту 1 частини першої статті 3 Закону № 2939-VI щодо обов`язку оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію.
38. ОСОБА_1 зазначає, що має законне право на доступ до інформації щодо нього, яка збирається та зберігається будь-яким розпорядником інформації. Вказує, що протиправна бездіяльність відповідача порушує, зокрема, встановлені частиною першою статті 10 Закону № 2939-VI права позивача.
39. Позивач наголошує, що протиправну бездіяльність відповідач допустив саме, здійснюючи владні управлінські функції, як суб`єкт владних повноважень-розпорядник публічної інформації, оскільки така інформація отримана Президентом України від Служби безпеки України та розвідки в порядку реалізації ним повноважень, обумовлених пунктом 17 частини першої статті 106 Конституції України, а тому відповідно до пункту 7 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України цей спір є публічно-правовим, на який поширюється юрисдикція адміністративного суду.
40. На обґрунтування відзиву на позовну заяву відповідач зазначає, що позовні вимоги є безпідставними та не підлягають задоволенню. Вказує, що позивачем в адміністративному позові не зазначено, яку саме інформацію він вважає публічною та просить оприлюднити, а також суперечливо визначено характер такої інформації - інформація, яка становить суспільний інтерес, або відомості, які збираються розпорядником інформації стосовно позивача.
41. Зазначає, що сформульована в прохальній частині адміністративного позову інформація, яку позивач просить Суд зобов`язати відповідача оприлюднити, не відноситься до визначеної статтею 15 Закону № 2939-VI інформації, яку розпорядник інформації зобов`язаний опубліковувати.
42. Більше того, за характером інформації, яку ОСОБА_1 просить Суд зобов`язати відповідача опублікувати, вона не може відноситися до публічної інформації в розумінні статті 1 Закону № 2939-VI. Натомість, відповідно до Закону України від 01 червня 2010 року № 2297-VI "Про захист персональних даних" зазначена інформація відноситься до конфіденційної, оскільки містить персональні дані про особу.
43. У зв`язку з цим, відповідач наголошує на відсутності у даному випадку порушеного права позивача, яке підлягає судовому захисту, та відсутності здійснення відповідачем владно-управлінських функцій стосовно ОСОБА_1 у спірних правовідносинах, що є невід`ємною ознакою адміністративного спору.
44. Надаючи відповідь на відзив відповідача, позивач звертає увагу на те, що у цій справі оскаржується незаконне використання і поширення Президентом України інформації про ОСОБА_1, яка, за своїм змістом, є суспільно необхідною інформацією. Незаконне використання і поширення такої інформації полягає в тому, що відповідач оприлюднив наявну в нього інформацію з порушенням вимог пункту 1 частини першої статті 3 Закону № 2939-VI, а саме - оприлюднив недостовірну, неточну і неповну інформацію. У свою чергу, оприлюднення публічної суспільно необхідної інформації про особу без додержання вимог закону є незаконним використанням і поширенням такої інформації.
ІV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ ТА ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
45. При вирішенні справи Верховний Суд враховує, що відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
46. При цьому обсяг судового контролю в адміністративних справах визначено частиною другою статті 2 КАС України, в якій зазначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
47. Відповідно до частини 4 статті 22 КАС України Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи за позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, рішень, дій чи бездіяльності органів, які обирають (призначають), звільняють членів Вищої ради правосуддя, щодо питань обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя, звільнення їх з таких посад, бездіяльності Кабінету Міністрів України щодо невнесення до Верховної Ради України законопроекту на виконання (реалізацію) рішення Українського народу про підтримку питання загальнодержавного значення на всеукраїнському референдумі за народною ініціативою.
48. Суд, вивчивши доводи позивача і відповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши їх належними і допустимими доказами, дійшов таких висновків.
49. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
50. Згідно із частинами 2, 6 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
51. Положення стаття 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
52. Кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів (речення перше та друге пункту першого статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція)).
53. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду (пункт 2 статті 10 Конвенції).
54. Виходячи із доводів позовної заяви можна дійти висновку, що спірні правовідносини виникли після опублікування матеріалів інтерв`ю Президента України В. Зеленського телеканалу " 1+1", тобто 24 червня 2021 року.
55. Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес визначає Закон України "Про доступ до публічної інформації" (в редакції, що була чинною в момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 2939-VI).
56. Згідно з частиною 1 статті 1 Закону № 2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
57. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону № 2939-VI право на доступ до публічної інформації гарантується обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом.
58. За змістом статті 5 Закону № 2939-VI доступ до інформації забезпечується, зокрема, шляхом систематичного та оперативного оприлюднення інформації, серед іншого на офіційних вебсайтах в мережі Інтернет, на єдиному державному вебпорталі відкритих даних, а також надання інформації за запитами на інформацію.
59. Статтею 12 Закону 2939-VI визначено, що суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.
60. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 13 Закону № 2939-VI розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються, зокрема, суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання.