ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 травня 2023 року
м. Київ
справа № 640/28969/20
адміністративні провадженні № К/990/22175/22, № К/990/21723/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Соколова В.М.,
суддів: Загороднюка А.Г., Калашнікової О.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Шевченко В.В.,
представника позивача Коротюка М.Г.,
представника відповідача Трембача О.С.,
представника третьої особи Коваль Є.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу № 640/28969/20
за позовом приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 до Кабінету Міністрів України, третя особа - Міністерство юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови в частині, провадження у якій відкрито
за касаційними скаргами Кабінету Міністрів України та Міністерства юстиції України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 жовтня 2021 року (головуючий суддя - Кармазін О.А., судді: Катющенко В.П., Скочок Т.О.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2022 року (головуючий суддя - Кузьменко В.В., судді: Ганечко О.М., Василенко Я.М.),
УСТАНОВИВ:
І. Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2020 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 (далі також - приватний нотаріус ОСОБА_2., позивачка) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Кабінету Міністрів України (далі альтернативно - КМУ, Уряд, відповідач) третя особа - Міністерство юстиції України (далі - Мін`юст, третя особа), у якому, з урахуванням уточнень, просила визнати протиправною та скасувати постанову КМУ від 15 квітня 2020 року № 288 "Про внесення змін до Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції" (по тексту - Постанова № 288) у частині викладення у новій редакції абзацу другого пункту 17 Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженого постановою КМУ від 25 грудня 2015 року № 1128, наступного змісту: "У разі скасування судом рішення Мін`юсту за результатами розгляду скарги у сфері державної реєстрації Мін`юст забезпечує повторний розгляд такої скарги відповідно до цього Порядку".
На переконання позивачки, Постанова № 288 в оскаржуваній частині порушує її права та законні інтереси, як приватного нотаріуса, оскільки створює передумови для подвійного притягнення приватного нотаріуса ОСОБА_2. до відповідальності за одне і те саме правопорушення, а також порушує принцип правової визначеності.
Приватний нотаріус ОСОБА_2. зазначає, що Указом Президента України № 837/19 від 08 листопада 2019 року відповідачу доручено вжити заходів у сферах правової політики, забезпечення прав і свобод людини і громадянина, зокрема: відносно позбавлення Міністерства юстиції України повноважень щодо прийняття рішень про скасування реєстраційних дій у сфері державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань і скасування рішень про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень; забезпечення виключно судового порядку оскарження рішень, дій або бездіяльності державних реєстраторів, суб`єктів державної реєстрації у сферах державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань і державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Натомість, спірними положеннями Постанови № 288 Уряд невиправдано розширив повноваження Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг у сфері державної реєстрації у контексті ревізії раніше винесених рішень за скаргами фізичних та юридичних осіб, оцінку яким уже було надано судом. Тобто, Постанова № 288 по суті дозволяє Мін`юсту, не обмежуючись жодними строками, проводити необмежену кількістю разів ревізію раніше прийнятих рішень по скаргам фізичних та юридичних осіб, оцінку яким, до цього, вже надали суди. При цьому, при новому розгляді Мін`юст, виходячи зі змісту оскаржуваної Постанови № 288, користується повним обсягом дискреційних повноважень та жодним чином не пов`язане висновками та оцінками судів, які були надані ними під час судового оскарження попереднього рішення Мін`юсту та були підставою для його скасування.
З погляду позивачки, такий підхід ставить у нерівне становище суб`єктів оскарження (державних реєстраторів, приватних нотаріусів) порівняно з Мін`юстом, адже нотаріус та/або державний реєстратор, який довів свою позицію у суді та домігся скасування незаконного рішення Мін`юсту про притягнення його до дисциплінарної (адміністративної) відповідальності, по суті приречений на необхідність проходити процедуру притягнення до відповідальності, розгляду скарги повторно, що може тривати неодноразово.
ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 жовтня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2022 року, адміністративний позов приватного нотаріуса ОСОБА_2. задоволено.
Визнано протиправною та нечинною Постанову № 288 у частині викладення у новій редакції абзацу другого пункту 17 Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженого постановою КМУ від 25 грудня 2015 року № 1128, наступного змісту: "У разі скасування судом рішення Мін`юсту за результатами розгляду скарги у сфері державної реєстрації Мін`юст забезпечує повторний розгляд такої скарги відповідно до цього Порядку". Стягнуто на користь приватного нотаріуса ОСОБА_2. ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Кабінету Міністрів України (в особі Господарсько-фінансового Департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України; код ЄДРПОУ 00019442; адреса 01008, м.Київ, вул. Грушевського, 12/2) 840,80 грн на відшкодування судового збору, сплаченого за платіжним дорученням № 18344 від 17 листопада 2020 року.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки Мін`юст може приймати лише рішення, які передбачені Законом України від 01 липня 2004 року № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Закон № 1952-IV), то Мін`юст не уповноважений повторно переглядати скарги, за якими ним прийняті рішення про задоволення скарги у сфері державної реєстрації, які надалі скасовані судом, що, у свою чергу, дає підстави для висновку, що КМУ не уповноважений встановлювати правила повторного розгляду таких скарг, оскільки такі повноваження як для Мін`юсту, так і для КМУ не встановлені Законом №1952-IV та не випливають з положень Конституції України.
Суд дійшов висновку про те, що надавши Мін`юсту повноваження щодо повторного перегляду скарг, КМУ вийшов за межі своїх повноважень, встановлені Законом № 1952-IV, допустивши втручання у діяльність судової гілки влади, порушивши принцип поділу влади, оскільки оскаржувані положення спірного акту по суті надають Мін`юсту повноваження ревізувати судові рішення, які набрали законної сили. Надання такого права, окрім іншого, порушує приписи абзацу третього частини третьої статті 37 Закону № 1952-IV, оскільки по суті допускають повторний розгляд скарги поза межами строків її розгляду.
У свою чергу, відповідно до частини десятої статті 37 Закону № 1952-IV рішення, дії або бездіяльність Міністерства юстиції України та його територіальних органів можуть бути оскаржені до суду. Структура та послідовність положень статті 37 також не дають підстав для висновку про наявність у Мін`юсту повноважень повторно переглядати скаргу, за якою ним прийнято рішення, яке скасовано судом. Рішення суду у цьому аспекті є остаточним відносно скасованого акту, що відповідає принципу правової визначеності як складової принципу верховенства права, а КМУ не є уповноваженим у структурі органів влади встановлювати повторний порядок перегляду скарг, рішення Мін`юсту за якими скасовано судом.
Окружний суд відзначив, що делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускається, що по суті має місце у даному випадку, у зв`язку із наданням Мін`юсту права повторного перегляду скарги, за якою прийнято рішення Мін`юсту, яке скасовано судом. На тлі цього суд першої інстанції наголосив на необхідності дотримання принципу "Non bis in idem", відповідно до якого ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
У підсумку Окружний адміністративний суд міста Києва зазначив, що оспорювана частина спірного нормативно-правового акта фактично надає Мін`юсту право повторно прийняти рішення про притягнення нотаріуса до відповідальності, визначеної скасованим судом рішення Мін`юсту. Більше того, зі змісту спірного акта вбачається, що таким чином скарга може розглядатися по суті необмежену кількість разів незалежно від висновків суду за рішенням по скарзі, що також є порушенням як принципу "Non bis in idem", так і принципів поділу влади та правової визначеності.
Відтак, на переконання суду, відповідачем не доведено перед судом законності та обґрунтованості Постанови № 288 в оскаржуваній частині, що, у свою чергу, зумовлює висновок суду про наявність підстав для задоволення позову шляхом визнання спірного рішення у відповідній частини протиправним та нечинним.
Шостий апеляційний адміністративний суд погодився з вищенаведеною позицією суду першої інстанції та мотивами ухвалення судового рішення. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що Окружний адміністративний суд міста Києва правомірно визнав протиправною та нечинною Постанову № 288 у частині викладення у новій редакції абзацу другого пункту 17 Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції.
ІІІ. Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційних скарг та їхній рух у касаційній інстанції. Позиція інших учасників справи
15 серпня 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга КМУ, у якій скаржник, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 жовтня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2022 року, ухваливши у справі нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Рішення судів попередніх інстанцій оскаржуються відповідачем з підстав, визначених пунктом 3, 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України.
На обґрунтування наявності підстави касаційного оскарження за пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права, а саме пункт 7 частини першої статті 7, частини третю, дев`яту та десяту статті 37 Закону № 1952-IV, статтю 129 Конституції України та статтю 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Водночас відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування вказаних норм права у подібних правовідносинах, зокрема у правовідносинах щодо компетенції Уряду визначити у Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, право Мін`юсту на перегляд скарги особи, за наслідками розгляду якої скасовано в судовому порядку відповідне рішення Мін`юсту.
На думку автора скарги, в силу особливостей правовідносин, що складаються між КМУ, державним реєстратором та Мін`юстом, суди у спорах за позовами державних реєстраторів позбавлені можливості встановлювати чи перевіряти обґрунтованість скарги особи, у разі повного скасування рішень Мін`юсту, адже власне залишається не вирішеною сама скарга такої особи. Скаржник уважає, що спірна норма Порядку не може порушувати приписи частини третьої статті 37 Закону №1952-IV, адже за наслідками скасування наказу Мін`юсту за позовами державних реєстраторів, у тому числі в частині скасування реєстраційної дії, скарга особи залишається не вирішеною. Вказані обставини обумовлюють можливість розгляду такої скарги протягом 45-ти денного максимального строку, після отримання Мін`юстом відповідного судового рішення. Тому, з метою гарантування права особи, передбаченого пунктом 7 частини першої статті 7 Закону № 1952-IV, Урядом викладено спірні положення пункту 17 Порядку в такій редакції, яка гарантує належний розгляд скарги особи, проте вже з урахуванням викладеного у судовому рішенні висновку, що й власне було здійснено в спірних правовідносинах.
Також касатор вказує, що в розрізі положень статті 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" дії Уряду щодо прийняття оскаржуваної Постанови не підпадають під категорію "втручання в діяльність судової гілки влади". Уряд не делегує "функції судів" Мін`юсту та не порушує принцип "обов`язковості судових рішень", адже пункт 17 Порядку не визначає будь-якої можливості повторного притягнення державного реєстратора до відповідальності, а встановлює виключно необхідність забезпечення прав скаржника, оскільки фактично його скарга, після оскарження державним реєстратором наказу Мін`юсту, залишилась без результату її розгляду.
Обґрунтовуючи наявність підстав для скасування судових рішень на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України, касатор зазначає, що право позивача на звернення до суду кореспондує його обов`язку довести обставини порушення власних прав та інтересів і аргументувати необхідність здійснення судового захисту. Звернення з позовною заявою, не спрямованою на відновлення порушених прав та інтересів, суперечить завданням адміністративного судочинства. Внаслідок неналежного дослідження зібраних у справі доказів, а саме: постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2020 року у справі №640/21299/19 та наказу Мін`юсту від 12 березня 2021 року № 817/7 "Про відмову в задоволенні скарги", суди попередніх інстанцій помилково встановили наявність підстав для задоволення позову.
Ухвалою Верховного Суду від 12 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою КМУ з підстави, визначеної пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України. При цьому, цією ухвалою визнано необґрунтованими доводи касаційної скарги КМУ щодо наявності підстав касаційного оскарження рішень судів з підстави, визначеної пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України.
17 серпня 2022 року до Суду надійшла касаційна скарга Мін`юсту на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 жовтня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2022 року.
Касаційна скарга на судові рішення подана з підстав, передбачених пунктами 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Доводи скаржника в частині обґрунтування підстави касаційного оскарження за пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України полягають у тому, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права, а саме, статті 7 та 37 Закону № 1952-IV. Водночас відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування указаних норм права у подібних правовідносинах у частині наявності у Мін`юсту обов`язку розгляду скарги на дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації прав, та як наслідок, прийняття відповідного рішення за результатом розгляду скарги.
Окрім того, касатор посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статті 49 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" та статті 37 Закону № 1952-IV у контексті Постанови № 288 у подібних правовідносинах стосовно права КМУ в межах чинного законодавства врегульовувати правовідносини у сфері скарг щодо державної реєстрації та визначати особливості їх розгляду.
Щодо наявності підстав касаційного оскарження за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України заявник касаційної скарги вказує, що судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосовано норми статті 55 Конституції України без урахування висновків щодо застосування цієї норми права, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2022 року у справі № 9901/348/21, постановах Верховного Суду від 15 квітня 2021 року у справі № 260/319/20 та від 16 липня 2020 року у справі № 826/13664/18 у подібних правовідносинах. Касатор зазначає, що суд апеляційної інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, не врахував існуючу правову позицію Верховного Суду, викладену у вищезазначених постановах, яка чітко вказує на необхідність обов`язкового встановлення відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. У даному випадку позивачка, звертаючись з цим позовом до суду, не навела та не надала належних і достатніх доказів на підтвердження обставин допущеного КМУ Постановою № 288 дійсного порушення її прав, свобод або інтересів.
За таких умов Мін`юст уважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Ухвалою Верховного Суду від 12 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Мін`юсту.
Ухвалою від 10 січня 2023 року Суд відмовив у задоволенні клопотання КМУ про зупинення виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 жовтня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2022 року у справі № 640/28969/20.
Ухвалою від 11 квітня 2023 року Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Соколова В.М. провів необхідні дії з підготовки справи до касаційного розгляду та призначив її до розгляду у відкритому судовому засіданні.
18 травня 2023 року представником позивачки Коротюком М.Г. подано відзив на касаційні скарги КМУ та Мін`юсту, в якому він просить скарги заявників відхилити, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 жовтня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2022 року у справі №640/28969/20 залишити без змін.
У судовому засіданні представник відповідача Трембач О.С. і представник третьої особи Коваль Є.В. підтримали вимоги касаційних скарг КМУ та Мінюсту відповідно, і просили їх задовольнити.
Представник позивачки просив у задоволенні касаційних скарг відмовити.
ІV. Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
ОСОБА_2 здійснює нотаріальну діяльність у Київському міському нотаріальному окрузі на підставі свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю № 5324, виданого Мін`юстом 13 вересня 2004 року, та на підставі реєстраційного посвідчення № 747, виданого Головним управлінням юстиції у місті Києві у 2009 році. Позивачка здійснює свою діяльність, у тому числі, як державний реєстратор.
07 червня 2019 року ОСОБА_2 було проведено реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а саме: 1) відкрито розділ на об`єкт нерухомого майна - земельну ділянку за кадастровим номером 8000000000:66:108:0002, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1848492980000, зареєстровано право власності на вказану вище земельну ділянку за територіальною громадою міста Києва в особі Київської міської ради, код ЄДРПОУ 22883141, номер запису про право власності 31927737; право оренди на вказану вище земельну ділянку, орендар ПрАТ "Дарницький комбінат будівельних матеріалів та конструкцій" орендодавець: Територіальна громада міста Києва в особі Київської міської рад, номер запису про інше речове право 31928097; право суборенди на вказану вище земельну ділянку, суборендар: ТОВ "Атланта Інвест Девелопмент", орендар: ПрАТ "Дарницький комбінат будівельних матеріалів та конструкцій", номер запису про інше речове право 31928478; 2) відкрито розділ на об`єкт нерухомого майна - земельну ділянку за кадастровим номером 8000000000:66:105:0002, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1848290680000, зареєстровано право власності на вказану вище земельну ділянку за територіальною громадою міста Києва в особі Київської міської ради, код ЄДРПОУ 22883141, номер запису про право власності 31924714; право оренди на вказану вище земельну ділянку, орендар ПрАТ "Дарницький комбінат будівельних матеріалів та конструкцій" орендодавець: Територіальна громада міста Києва в особі Київської міської рад, номер запису про інше речове право 31926082; право суборенди на вказану вище земельну ділянку, суборендар: ТОВ "Атланта Інвест Девелопмент", орендар: ПрАТ "Дарницький комбінат будівельних матеріалів та конструкцій", номер запису про інше речове право 31926853.
Державна реєстрація іншого речового права (право суборенди) №31928478, №31926853 за ТОВ "Атланта Інвест Девелопмент" щодо земельних ділянок, проведена на підставі рішень від 10 червня 2019 року №47245117 та №47270353.
19 червня 2019 року у порядку статті 37 Закону № 1952-IV до Мін`юсту надійшла скарга ПрАТ "Дарницький комбінат будівельних матеріалів та конструкцій" з доповненнями з вимогою скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 10 червня 2019 року №47245117 та №47270353, прийнятих приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2
04 липня 2019 року Комісією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації прийнято висновок, яким вирішено задовольнити скаргу ПрАТ "Дарницький комбінат будівельних матеріалів та конструкцій" від 19 червня 2019 року № 55 з доповненнями до неї від 21 червня 2019 року № 59 та від 04 липня 2019 року; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 10 червня 2019 року №47245117 та №47270353, прийнятих приватним нотаріусом ОСОБА_2; тимчасово заблокувати доступ приватному нотаріусу ОСОБА_2. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 6 місяців.
Наказом Мін`юсту від 05 липня 2019 року № 2056/5 "Про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень" відповідно до частини другої, п`ятої статті 26, підпункту "а" пункту 2 частини шостої статті 37 Закону № 1952-IV, пункту 12 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою КМУ від 25 грудня 2015 року №1128, скаргу ПрАТ "Дарницький комбінат будівельних матеріалів та конструкцій" від 19 червня 2019 року №55 задоволено в повному обсязі. Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 10 червня 2019 року № 47245117 та № 47270353, прийнятих приватним нотаріусом ОСОБА_2 Тимчасово заблоковано доступ приватному нотаріусу ОСОБА_2. до Державного реєстру прав на нерухоме майно строком на 6 місяців. Виконання пункту 3 цього рішення покладено на Державне підприємство "Національні інформаційні системи", пункту 2 - на Департамент державної реєстрації та нотаріату.
Наказом Мін`юсту від 09 липня 2019 року № 2077/5 "Про внесення змін до наказу Міністерства юстиції України від 05.07.2019 №2056/5 "Про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень" відповідно до статті 37 Закону № 1952-IV, пункту 12 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1128 внесено зміни до наказу Мін`юсту від 05 липня 2019 року № 2056/5 "Про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень" та вирішено викласти пункт 2 у наступній редакції: "Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 10 червня 2019 року № 47245117 та №47270353 прийняті приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 та скасувати записи про державну реєстрацію іншого речового права №№31928478, №31926853, внесених на підставі цих рішень".
Згідно з постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2020 року у справі №640/21299/19, визнано протиправним та скасовано накази Мін`юсту від 05 липня 2019 року №2056/5 "Про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень" та від 09 липня 2019 року № 2077/5 "Про внесення змін до наказу Міністерства юстиції України від 05.07.2019 №2056/5 "Про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень".
28 серпня 2020 року оприлюднено оголошення про повторний розгляд скарги від 19 червня 2019 року № 55 відносно позивачки.
Повторне призначення до розгляду скарги, яка вже розглядалася та за якою вже Мін`юстом приймалося рішення, яке було скасовано судом, зумовило звернення позивачки до суду з цим позовом, позаяк Порядок розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затверджений постановою КМУ від 25 грудня 2015 року № 1128, був застосований у редакції спірної Постанови № 288.
Оголошення про оскарження спірного нормативно-правового акта оприлюднено в офіційному виданні "Офіційний вісник України" (N 2, 06 січня 2021).
V. Джерела права й акти їхнього застосування
Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 113 Конституції України закріплено, що Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади та у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.
Основоположними принципами діяльності Кабінету Міністрів України відповідно до частини першої статті 3 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" від 27 лютого 2014 року № 794-VII (далі - Закон № 794-VII) є дотримання верховенства права, законності, поділу державної влади, безперервності, колегіальності, солідарної відповідальності, відкритості та прозорості.
Згідно зі статтею 117 Конституції України, якій кореспондують приписи статті 49 Закон № 794-VII, Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання. Акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України.
За визначенням, наведеним у пункті 18 частини першої статті 4 КАС України, нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.
Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень урегульовані Законом № 1952-IV (тут і далі - у редакції на час виникнення спірних правовідносин), який спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.
Повноваження Міністерства юстиції України у сфері державної реєстрації прав визначені статтею 7 Закону № 1952-IV, відповідно до якої Міністерство юстиції України, зокрема, але не виключно: здійснює контроль за діяльністю у сфері державної реєстрації прав, у тому числі шляхом проведення моніторингу реєстраційних дій відповідно до цього Закону та приймає обов`язкові до виконання рішення, передбачені цим Законом; забезпечує доступ до Державного реєстру прав державних реєстраторів, суб`єктів державної реєстрації прав, визначених цим Законом, інших суб`єктів, право доступу яких визначено цим Законом, та приймає рішення про тимчасове блокування або анулювання такого доступу у випадках, передбачених цим Законом; розглядає скарги на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів, суб`єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України та приймає обов`язкові до виконання рішення, передбачені цим Законом.
Так, приписами статті 37 цього Закону обумовлено, що рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.
Міністерство юстиції України розглядає скарги, зокрема, на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі судового рішення, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір). Загальний строк розгляду та вирішення скарги не може перевищувати 45 календарних днів.