ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 травня 2023 року
м. Київ
справа № 280/3408/19
адміністративне провадження № К/9901/35292/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Усенко Є.А.,
суддів: Гімона М.М., Яковенка М.М.,
розглянувши у судовому засіданні без повідомлення сторін справу за позовом Головного управління ДПС у Запорізькій області до Акціонерного товариства "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат", третя особа - Фонд державного майна України, про надання дозволу на реалізацію майна, що перебуває у податковій заставі, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15.04.2020 (суддя Новікова І.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17.11.2020 (головуючий суддя Чабаненко С.В., судді Чумак С.Ю., Юрко І.В.),
У С Т А Н О В И В:
У липні 2019 року Головне управління ДПС у Запорізькій області (далі - ГУ ДПС, позивач) звернулося до суду з позовом до Акціонерного товариства "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" (далі - АТ "ЗАЛК", Товариство, відповідач), у якому просило надати дозвіл на реалізацію майна, що перебуває в податковій заставі.
В обґрунтування позовних вимог ГУ ДПС посилалося на те, що на день звернення з позовною заявою до суду за АТ "ЗАЛК" рахується податковий борг в розмірі 10 5041 236,33 грн. Позивач зазначав, що Товариству у встановленому правовими нормами порядку направлялись вимоги про сплату податкового боргу, проте заборгованість у добровільному порядку погашена не була, що зумовило звернення контролюючого органу до суду з позовом про стягнення відповідних коштів з рахунків платника податків у банківських установах. Водночас, направлені до банківських установ інкасові платіжні доручення були повернуті без виконання у зв`язку із відсутністю коштів на рахунках. За таких обставин позивач зазначав, що погасити податковий борг Товариства можливо виключно за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 15.04.2020, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 17.11.2020, у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, встановив, що АТ "ЗАЛК" є підприємством, 68% статутного капіталу якого належить Державі в особі Фонду державного майна України. Відтак, Фонд державного майна України є органом управління корпоративними правами держави у статутному капіталі АТ "ЗАЛК". Посилаючись на норми Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна", суд виснував, що заходи стягнення, встановлені статтею 95 Податкового кодексу України, зокрема, продаж майна, не можуть бути застосовані щодо державних підприємств та господарських товариств, у статутних фондах яких частка держави становить не менше 25 відсотків.
Також суди зазначили, що пунктом 95.9 статті 95 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо продажу підлягає цілісний майновий комплекс підприємства, майно якого перебуває у державній або комунальній власності, чи якщо згідно із законодавством з питань приватизації для відчуження майна підприємства необхідна попередня згода органу приватизації або іншого державного органу, уповноваженого здійснювати управління корпоративними правами, продаж майна такого підприємства організовується державним органом приватизації за поданням відповідного контролюючого органу із дотриманням законодавства з питань приватизації. При цьому інші способи приватизації, крім грошової, не дозволяються.
Суди зазначили, що у матеріалах справи відсутні докази щодо отримання попередньої згоди державного органу, уповноваженого здійснювати управління корпоративними правами АТ "ЗАЛК", тобто Фонду державного майна України, на продаж майна підприємства, а відповідач перебуває в процесі приватизації.
За таких обставин, суди виснували, що погашення податкового боргу за рахунок майна АТ "ЗАЛК" суперечить нормам діючого законодавства.
Суд апеляційної інстанції додаткового зазначив, що нормами Податкового кодексу України встановлена відповідна процедура досудових дій, після дотриманням якої контролюючий орган має право звернутися до суду з позовною заявою про стягнення податкового боргу платника податків за рахунок реалізації майна, що перебуває у податковій заставі.
Апеляційний суд встановив, що позивачем з метою дотримання процедури, встановленої нормами статті 95 Податкового кодексу України, було направлено до банківських установ, які обслуговують відповідача, інкасові доручення на погашення податкового боргу, однак, ці інкасові доручення були повернуті банківськими установами без виконання відповідно до пункту 2.5 глави 2 та пункту 11.5 глави 11 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22. Підставою для повернення без виконання інкасових доручень здебільшого вказано, що контролюючим органом неправильно зазначено назву платника, відсутні кошти на зазначених рахунках, на виконанні знаходиться інший виконавчий документ, для забезпечення якого накладений арешт, на інкасових дорученнях неможливо визначити найменування валюти, яка підлягає стягненню та інше.
Також апеляційний суд вказав на ту обставину, що після звернення до суду із позовом ГУ ДПС повторно направило до банківських установ платіжні вимоги щодо списання грошових коштів з рахунків відповідача в рахунок погашення податкового боргу.
Як підсумок, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідачем не додержано встановленого статтею 95 Податкового кодексу України порядку стягнення податкового боргу, виконання вимог якого є безумовним обов`язком, а не правом контролюючого органу у подібних правовідносинах.
ГУ ДПС подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15.04.2020 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17.11.2020, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове про задоволення позову.
У касаційній скарзі ГУ ДПС вказує на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм статті 1 Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна", пунктів 95.1, 95.2, 95.9 статті 95 Податкового кодексу України (далі - ПК) без врахування висновку Верховного Суду щодо застосування цих норм у постанові від 24.04.2020 у справі № 822/1262/17.
Вказує позивач і на порушення судами процесуальних норм, а саме: статей 73, 76, 90 та 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).
Відповідно до доводів, викладених у касаційній скарзі, Верховний Суд ухвалою від 16.02.2021 відкрив касаційне провадження у справі на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС.
У відзивах на касаційну скаргу відповідач та третя особа просять залишити скаргу без задоволення як безпідставну та необґрунтовану, а ухвалені у справі судові рішення - без змін.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи позивача, заперечення відповідача та третьої особи щодо вимог касаційної скарги, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що АТ "ЗАЛК" має податковий борг, який на момент звернення контролюючого органу до суду складав 105 041 236,33 грн.
Податковим керуючим було проведено у встановленому порядку опис майна АТ "ЗАЛК" у податкову заставу, що оформлено актами опису майна №22/230-15 від 09.12.2015, №1 від 31.08.2016, №1/2131 від 18.07.2011, №14 від 21.04.2016, №26 від 18.08.2015.
Контролюючий орган з метою погашення податкового боргу Товариства оформлював та направляв до банківських установ інкасові доручення, проте, такі заходи не призвели для погашення податкового боргу, у зв`язку, зокрема, із недостатністю коштів на рахунках.
Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - так само) встановлено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Нормою абзацу першого підпункту 87.1 статті 87 ПК визначено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів..
Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами (підпункт 87.2 статті 87 ПК).
Відповідно до підпунктів 88.1, 88.2 статті 88 ПК з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.
Відповідно до підпунктів 95.1, 95.2, 95.3 статті 95 ПК контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.
Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Пунктом 95.9. статті 95 ПК передбачено, що у разі якщо продажу підлягає цілісний майновий комплекс підприємства, майно якого перебуває у державній або комунальній власності, чи якщо згідно із законодавством з питань приватизації для відчуження майна підприємства необхідна попередня згода органу приватизації або іншого державного органу, уповноваженого здійснювати управління корпоративними правами, продаж майна такого підприємства організовується державним органом приватизації за поданням відповідного контролюючого органу із дотриманням законодавства з питань приватизації. При цьому інші способи приватизації, крім грошової, не дозволяються.
Державний орган приватизації зобов`язаний організувати продаж цілісного майнового комплексу протягом 60 календарних днів з дня надходження подання контролюючого органу (абзац другий пункту 95.9).
Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що податковий борг платника податків може бути погашений за рахунок будь-якого майна такого платника, переданого у податкову заставу, при цьому рішення про погашення усієї суми податкового боргу шляхом продажу майна, яке перебуває у податковій заставі, приймається на підставі рішення суду. Це стосується і цілісного майнового комплексу підприємства, майно якого перебуває в державній або комунальній власності, а також майна підприємства, щодо якого прийнято рішення про приватизацію. Стосовно такого майна нормою пункту 95.9 статті 95 ПК встановлено окрему процедуру продажу, яку контролюючий орган може розпочати після отримання дозволу суду на погашення податкового боргу платника податків за рахунок звернення стягнення на це майно.
Обов`язковими умовами, наявність яких в своїй сукупності зумовлює виникнення у контролюючого органу права на звернення до суду задля отримання дозволу про погашення податкового боргу за платника податків за рахунок його майна є: наявність у платника податків податкового боргу внаслідок несплати в установлений законом строк узгоджених сум податкових зобов`язань; направлення платнику податків податкової вимоги про сплату податкового боргу не пізніше, ніж за 60 календарних днів до дня звернення до суду з відповідним позовом; відсутність коштів на рахунках платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків; у платника податків - боржника є майно, яке передано у податкову заставу і за рахунок вартості якого може бути погашено податковий борг.