Постанова
іменем України
16 травня 2023 року
м. Київ
справа № 346/1740/20
провадження № 51-3623 км 22
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючої ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
засудженого ОСОБА_6,
захисника ОСОБА_7,
представника цивільного відповідача
ФГ "Прометей" (в режимі відеоконференції) ОСОБА_8,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12020090000000207 від 05 березня 2020 року за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,
за касаційними скаргами потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_10 на вирок Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 01 червня 2022 року та ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 17 серпня 2022 року.
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 01 червня 2022 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_6 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_10 до ФГ "Прометей" задоволено частково.
Ухвалено стягнути з ФГ "Прометей" на користь потерпілої ОСОБА_10 19 500 грн на відшкодування матеріальної шкоди та 200 000 грн на відшкодування моральної шкоди.
Згідно з вироком ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що він 05 березня 2020 року приблизно о 12:50, не маючи посвідчення тракториста-машиніста на право керування транспортними засобами відповідної категорії і практичних навиків у керуванні ними, керуючи навантажувачем марки JCB 535-95 AGRI реєстраційний номер НОМЕР_1, під час виїзду з території шиномонтажу, розташованого біля автодороги сполученням "Стрий-Чернівці-Мамалига", по вул. Миколайчука у с. Корнич Коломийського району Івано-Франківської області, з метою виїзду на автодорогу з виконанням маневру повороту ліворуч у напрямку м. Чернівці, в порушення вимог п. 1.5, п.п. "а" п. 2.1, п.п. "б", "д" п. 2.3, п. 10.1, п. 10.2, п. 12.3 Правил дорожнього руху, проявив неуважність, не урахував дорожню обстановку та стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, не маючи переваги над пішоходом, не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, маючи об`єктивну можливість виявити пішохода потерпілу ОСОБА_11, не надав їй дорогу, не вжив заходів до зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, виїхав на узбіччя, де вчинив наїзд на потерпілу ОСОБА_11 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди потерпіла ОСОБА_11 отримала тяжкі тілесні ушкодження, від яких померла.
Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 17 серпня 2022 року апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_9 залишено без задоволення, апеляційну скаргу потерпілої ОСОБА_10 задоволено частково. Вирок місцевого суду в частині вирішення цивільного позову щодо відшкодування моральної шкоди змінено, ухвалено стягнути з ФГ "Прометей" на користь потерпілої ОСОБА_10 500 000 грн на відшкодування моральної шкоди.
В решті рішення суду першої інстанції залишено без зміни.
Вимоги, викладені у касаційних скаргах, та узагальнені доводи осіб, які їх подали
У своїй касаційній скарзі потерпіла ОСОБА_10, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного засудженому покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та його особі, через м`якість, просить рішення судів попередніх інстанцій в частині призначеного покарання та часткового задоволення цивільного позову скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. При цьому вказує, що оскаржувані рішення в частині призначення ОСОБА_6 покарання є необ`єктивними, незаконними та такими, що суперечать положенням статей 50, 65 КК України.
На обґрунтування своїх вимог потерпіла ОСОБА_10 зазначає, що призначене обвинуваченому основне покарання, у виді позбавлення волі на строк 3 роки, не відповідає принципам справедливості та співрозмірності покарання, виходячи з обставин вчинення злочину. При цьому зауважує, що судами попередніх інстанцій не було враховано ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_6 злочину, його наслідки у виді смерті потерпілої ОСОБА_11, яка була її матір`ю, суспільну небезпечність, а також позицію потерпілої, яка просила призначити обвинуваченому суворе покарання.
Крім того, потерпіла ОСОБА_10 стверджує, що ОСОБА_6 за весь час судового розгляду щиро не вибачився та не відшкодував заподіяну його злочинними діями шкоду, що, на її думку, спростовує висновки судів попередніх інстанцій про наявність в поведінці обвинуваченого щирого каяття.
Також потерпіла вказує, що суди попередніх інстанцій, застосовуючи до обвинуваченого положення ст. 75 КК України, у своїх рішеннях не навели достатніх на обґрунтованих мотивів на підтвердження своїх висновків про можливість виправлення ОСОБА_6 без відбування реального покарання.
Одночасно потерпіла не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо часткового задоволення її цивільного позову в частині відшкодування моральної шкоди. При цьому зауважує, що протиправними діями обвинуваченого ОСОБА_6 їй було заподіяно непоправних моральних страждань, оскільки вона втратила матір, найріднішу для себе людину, у зв`язку з чим перенесла дуже сильну важку болючу психологічну травму, а тому вважає, що заявлена у позові сума морального відшкодування у розмірі 1 000 000 грн підлягає задоволенню.
У своїй касаційній скарзі потерпілий ОСОБА_9, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного засудженому покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та його особі, просить рішення судів попередніх інстанцій в частині призначеного покарання та часткового задоволення цивільного позову скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. При цьому вказує, що суд першої інстанції не повідомив його про дату, час та місце судового розгляду та здійснив судове провадження за його відсутності як потерпілого, що в силу положень п. 5 ч. 2 ст. 412 КПК України є істотним порушенням вимог процесуального закону.
Крім того, потерпілий зазначає, що призначене ОСОБА_6 судом першої інстанції та залишене без зміни ухвалою суду апеляційної інстанції основне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки не відповідає як принципу співрозмірності конкретного злочинного діяння обраному покаранню, так і не узгоджується з принципом справедливості та, як наслідок, суперечить положенням статей 50, 65 КК України. При цьому зауважує, що суди належним чином не врахували тяжкість скоєного обвинуваченим злочину, обставини його вчинення, тяжкість наслідків, а також те, що обвинувачений щиро не вибачився та не відшкодував заподіяну шкоду.
Одночасно потерпілий ОСОБА_9 зауважує, що суди попередніх інстанцій не врахували його думку щодо призначення ОСОБА_6 суворого та реального покарання, оскільки внаслідок вчиненого злочину потерпілий втратив матір, що призвело до сильної психологічної травми.
Разом з тим потерпілий ОСОБА_9 стверджує, що за встановлених в ході розгляду кримінального провадження обставин, рішення судів попередніх інстанцій щодо можливості звільнення ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком, є необґрунтованими та несправедливими.
Від учасників судового провадження заперечень на касаційні скарги потерпілих не надходило.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 підтримав подані касаційні скарги потерпілих ОСОБА_10, ОСОБА_9 лише в частині безпідставності застосування до засудженого ОСОБА_6 положень ст. 75 КК України, та заперечував щодо задоволення касаційних вимог в іншій частині.
Засуджений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_7 заперечували щодо задоволення касаційних скарг потерпілих, просили рішення судів попередніх інстанцій залишити без зміни, а подані касаційні скарги - без задоволення.
Представник цивільного відповідача ФГ "Прометей" ОСОБА_8 заперечував щодо задоволення касаційної скарги потерпілої ОСОБА_10 в частині стягнення на її користь 1 000 000 грн на відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що позивачкою не було доведено перед судом понесення моральних страждань саме на таку суму. При цьому вказував, що потерпіла з померлою ОСОБА_11, яка була її матір`ю, спільно не проживала, спілкувалась з нею тільки по телефону, а доводи про те, що внаслідок злочинних дій обвинуваченого загинула бабуся, є некоректними, оскільки потерпіла ОСОБА_10 не має дітей. Крім того, представник цивільного відповідача зауважує, що в матеріалах провадження відсутні докази про те, що позивачка зверталась за психологічною допомогою у зв`язку з моральними стражданнями та порушенням психологічного стану з цих підстав. Водночас представник цивільного відповідача стверджував, що ФГ "Прометей" наразі повністю відшкодувало потерпілій визначений судом апеляційної інстанції розмір морального відшкодування у сумі 500 000 грн, а також відшкодує понесені ОСОБА_10 витрати на встановлення надгробного пам`ятника у розмірі 158 000 грн. Разом з тим представник зазначив, що наразі у порядку цивільного судочинства призначено до розгляду цивільний позов потерпілого ОСОБА_9 про відшкодування моральної шкоди у розмірі 1 000 000 грн.
Крім того, представник цивільного відповідача ФГ "Прометей" ОСОБА_8 також заперечував щодо задоволення касаційних скарг потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_9 стосовно м`якості призначеного ОСОБА_6 покарання, посилаючись на те, що рішення судів попередніх інстанцій в цій частині є законними та справедливими.
Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені в касаційних скаргах доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги потерпілих підлягають частковому задоволенню на таких підставах.
Мотиви Суду
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Що стосується доводів касаційної скарги потерпілої ОСОБА_10 про неправильне вирішення заявленого нею цивільного позову в частині відшкодування моральної шкоди, то Верховний Суд вважає їх необґрунтованими, виходячи з наступного.
Цивільний позов розглядається у кримінальному провадженні за правилами, визначеними КПК України, із застосуванням норм ЦК України та ЦПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Відповідно до ч. 1 ст. 129 КПК України суд, ухвалюючи, зокрема, обвинувальний вирок, задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому залежно від доведеності підстав і розміру позову.
Статтею 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Положеннями ч. 1 ст. 23 ЦК України передбачено, що моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням.
Частиною 3 ст. 23 ЦК України встановлено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Як убачається з матеріалів справи, в рамках даного кримінального провадження потерпілою ОСОБА_10 було заявлено цивільний позов, в якому вона просила стягнути з ФГ "Прометей" 19 500 грн на відшкодування матеріальної шкоди (витрати на поховання) та 1 000 000 грн на відшкодування моральної шкоди.
Вироком суду першої інстанції цивільний позов потерпілої ОСОБА_10 було задоволено частково, та стягнуто з ФГ "Прометей" на її користь 19 500 грн на відшкодування матеріальної шкоди та 200 000 грн на відшкодування моральної шкоди.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, потерпіла ОСОБА_10 оскаржила його в апеляційному порядку.