ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 травня 2023 року
м. Київ
справа № 750/9135/21
провадження № 51-474км23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду
у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6 ( у режимі відеоконференції),
засудженої ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),
представника потерпілої ОСОБА_8 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданнікасаційні скарги засудженої ОСОБА_7 та в її інтересах адвоката ОСОБА_9 на вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 21 грудня 2021 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 13 жовтня 2022 року щодо
ОСОБА_7,
ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, уродженки м. Курган Російської Федерації, жительки АДРЕСА_1, зареєстрованої за тією ж адресою, раніше не судимої,
засудженої за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 21 грудня 2021 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 115 КК та призначено їй покарання за цим законом у виді позбавлення волі на строк 8 років 6 місяців.
Вирішено питання щодо цивільного позову, процесуальних витрат, речових доказів і заходів забезпечення кримінального провадження.
Згідно з вироком та детально наведеними у ньому фактичними обставинами, 21 квітня 2021 року близько 23:30 ОСОБА_7 у стані алкогольного сп`яніння, перебуваючи за місцем свого мешкання ( АДРЕСА_1 ) під час раптово виниклого словесного конфлікту з ОСОБА_10 з мотивів особистих неприязних відносин, діючи з метою умисного протиправного заподіяння смерті останньому, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, умисно завдала одного удару ножем в ділянку життєво важливого органу ОСОБА_10 - печінку, чим спричинила йому тілесне ушкодження від якого він помер. Смерть останнього настала від масивної крововтрати, яка виникла внаслідок колото-різаного поранення з ушкодженням печінки та ворітної вени.
Чернігівський апеляційний суд ухвалою від 13 жовтня 2022 року вирок суду першої інстанції залишив без змін.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі адвокат ОСОБА_9, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженої, просить змінити рішення судів попередніх інстанцій і перекваліфікувати дії ОСОБА_7 з ч. 1 ст. 115 КК на ч. 1 ст. 119 цього Кодексу та призначити останній покарання із застосуванням статей 69, 75 зазначеного Кодексу.
При цьому адвокат детально наводить аргументи невідповідності рішень судів попередніх інстанцій, положенням ст. 370 КПК.
На переконання захисника, місцевий суд дав неправильну оцінку доказам, належним чином не вмотивував свого рішення та не здійснив повного аналізу всіх обставин кримінального провадження, що призвело до безпідставного висновку про наявність в діях ОСОБА_7 складу кримінального правопорушення, передбаченого саме ч. 1 ст. 115 КК.
Крім того, на думку адвоката, судами при призначенні покарання безпідставно не враховано обставин, які пом`якшують покарання ОСОБА_7 - з`явлення із зізнанням і активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, надання медичної допомоги потерпілому після вчинення кримінального правопорушення, наявності онкохворої неповнолітньої дитини, батьків пенсіонерів, обставини, що на території України з 2022 року розпочалася повномасштабна війна.
Касатор уважає, що суд апеляційної інстанції порушень, допущених районним судом не усунув, апеляційний розгляд провів формально та необґрунтовано відмовив стороні захисту у задоволені клопотання про повторне дослідження доказів, чим допустив порушення вимог ч. 3 ст. 404 КПК.
Зважаючи на викладене, адвокат стверджує про недоведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні умисного вбивства "поза розумним сумнівом".
Суть доводів засудженої аналогічна доводам, викладеним у касаційній скарзі адвоката ОСОБА_9, поданої в її інтересах.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні засуджена ОСОБА_7 та захисник ОСОБА_6 підтримали подані касаційні скарги та просили їх задовольнити, прокурор ОСОБА_5 та представник потерпілої ОСОБА_8 заперечили проти задоволення касаційних скарг з наведенням відповідних мотивів.
Мотиви Суду
За приписами ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставині не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Він є судом права, а не факту і під часперевірки доводів, наведених у касаційній скарзі, виходить із фактичних обставин, установлених місцевим та апеляційним судами.
Підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції згідно зі ст. 438 КПК є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. Вирішуючи питання про наявність зазначених підстав, суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу. Можливості скасування судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій через неповноту судового розгляду (ст. 410 КПК) та невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК) чинним кримінальним процесуальним законом не передбачено.
Оспорювання в касаційних скаргах установлених за результатами судового розгляду фактів із викладенням власної версії події, що зводиться до тверджень про невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неповноту судового розгляду, з огляду на вимоги ст. 438 КПК не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.
Натомість зазначені обставини, на які, зокрема, посилаються у своїх касаційних скаргах адвокат та засуджена, були предметом перевірки суду апеляційної інстанції. Під час перегляду судових рішень колегія суддів виходить із фактичних обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій.
Судові рішення свідчать, що суди ретельно перевіряли доводи, у тому числі аналогічні викладеним у касаційних скаргах. Зазначені в них мотиви про визнання цих доводів безпідставними колегія суддів уважає обґрунтованими й такими, що відповідають дослідженим у судовому засіданні доказам.
Із положень ст. 94 КПК слідує, що оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок і який оцінює кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого їй кримінальному правопорушенні, вважаючи цей висновок обґрунтованим, зробленим на підставі об`єктивного з`ясування обставин, підтверджених доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду з дотриманням ст. 23 КПК й оціненими відповідно до ст. 94 вказаного Кодексу.
Зміст вироку узгоджується з положеннями ст. 374 КПК, зокрема п. 2 ч. 3 цієї статті.
Мотивуючи висновок про доведеність винуватості ОСОБА_7, суд першої інстанції послався на показання свідків, зміст яких докладно відобразив у вироці, та експерта, який підтвердив складені ним висновки судово-медичних експертиз.
Також суд першої інстанції врахував наявні письмові докази, зокрема дані слідчих експериментів за участю ОСОБА_7, висновки експертиз, протоколу проведення негласної слідчої (розшукової) дії аудіо-, відеоконтролю особи від 21 травня 2021 року, а також дані отримані у ході проведення інших слідчих дій (огляди місця події, речей і документів, аудіозаписів тощо).
Даючи оцінку вищенаведеним доказам, місцевий суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, визнав їх належними й допустимими, такими, що в сукупності підтверджують, визначені ст. 91 КПК, обставини, які підлягають доказуванню, не містять суперечностей, доповнюють один одного, та дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення і правильно кваліфікував його дії за ч. 1 ст. 115 КК.
Водночас у касаційних скаргах не порушується питання про недопустимість доказів з огляду на ст. 87 КПК, а йдеться про їх неправильну оцінку, недостовірність та недостатність для висновку про наявність в діях ОСОБА_7 складу інкримінованого їй кримінального правопорушення.
Проте колегія суддів уважає надану оцінку доказам судами попередніх інстанцій правильною, зважаючи на таке.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у його вчиненні.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, установленими на підставі допустимих доказів, і єдиною версією, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винуватою за пред`явленим обвинуваченням.
Суди попередніх інстанцій врахували вказаний стандарт та навели мотиви прийнятого рішення зі спростуванням версії сторони захисту.
Згідно з фактичними обставинами кримінального провадження, встановленими місцевим судом, між ОСОБА_7 та ОСОБА_10 на ґрунті вживання алкогольних напоїв стався конфлікт унаслідок якого ОСОБА_7 завдала ОСОБА_10 удару ножем, що мав наслідком смерть останнього.
За версією сторони захисту ОСОБА_10 отримав тілесні ушкодження через необережне зіткнення з ОСОБА_7, яка в цей час тримала ніж. При цьому, остання не усвідомлювала, що спричинила ОСОБА_10 ножового поранення, яке б призвело до його смерті.