ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 травня 2023 року
м. Київ
справа №210/3050/20
провадження №51-4714км21
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
засудженого ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6
прокурора ОСОБА_7,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_5 на вирок Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 19 травня 2021 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 22 липня 2021 року у кримінальному провадженні № 12020040230000446 за обвинуваченням
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Беруні Республіки Узбекистан та жителя м. Кривого Рогу,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КККримінального кодексу України (далі - КК).
1. Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини.
1.1. За вироком Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 19 травня 2021 року ОСОБА_5 визнано винуватим та засуджено за ч. 1 ст. 115 КК Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 11 років.
Вирішено питання про долю речових доказів.
1.2. Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_5 04 березня 2020 року близько 22:05, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, в будинку АДРЕСА_1 після сварки з ОСОБА_8, що виникла на ґрунті неприязних відносин, умисно завдав йому одного удару ножем у грудну клітину, від чого останній на місці помер.
1.3. При перегляді вироку Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 22 липня 2021 року залишив це рішення без змін.
2. Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.
2.1. У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_5 просить скасувати оскаржувані судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції через істотне порушення судом вимог кримінального процесуального закону.
2.2. Вказує, що всі докази покладені судом в основу вироку є недопустимими, оскільки він не володіє українською мовою, а тому не повністю розумів зміст і значення всіх процесуальних дій, які проводилися під час досудового розслідування та при розгляді провадження в судах першої і апеляційної інстанцій. Вважає, що ці суди безпідставно відмовили йому в задоволенні клопотання про призначення перекладача.
2.3. Стверджує, що деякі слідчі дії у кримінальному провадженні були проведені без участі захисника, з застосуванням психологічного та морального тиску з боку працівників правоохоронних органів.
2.4. На думку засудженого, висновок судово-молекулярної експертизи у справі є недопустимим доказом у зв`язку з порушенням вимог статей 241, 245 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
2.5. Також зазначає про незаконність посилання судом у вироку як на доказ на протокол його допиту під час досудового розслідування, порушення його прав при затриманні, неналежне виконання своїх професійних обов`язків захисником ОСОБА_9 при розгляді справи в судах першої та апеляційної інстанцій, та неповноту судового розгляду.
2.6. Вважає, що при перегляді вироку апеляційний суд не перевірив доводів його апеляційної скарги, не вказав у своєму рішенні переконливих мотивів на їх спростування та не зазначив підстав через які ці доводи відхилив.
2.7. З огляду на це, на думку засудженого, оскаржувані судові рішення не відповідають вимогам статей 370, 374 та 419 КПК.
3. Позиція учасників в суді касаційної інстанції.
3.1. Засуджений та захисник підтримали вимоги касаційної скарги.
3.2. Прокурор просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення без зміни.
4. Мотиви Суду
4.1. Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та наведені в касаційній скарзі доводи, колегія суддів (далі - Суд) дійшла висновку про таке.
4.2. Згідно з вимогами ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
4.3. Відповідно до положень ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
4.4. Згідно з вимогами ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотримання вимог кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
4.5. Відповідно до ст. 419 КПК у мотивувальній частині ухвали апеляційного суду належить наводити мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
4.6. Таким чином, закон вимагає від суду проаналізувати усі доводи апеляційної скарги та дати на них мотивовані відповіді.
4.7. У своїй апеляційній скарзі засуджений наводив доводи щодо незаконності вироку через неправильну оцінку доказів судом першої інстанції та невідповідність висновків фактичним обставинам справи, ненадання перекладача в суді, а також вказував про застосування до нього незаконних заходів фізичного та психічного впливу під час досудового розслідування, в зв`язку з чим він визнав свою вину під час проведення слідчого експерименту, і цей доказ був покладений судом в основу обвинувального вироку.
4.8. Апеляційний суд, спростовуючи доводи засудженого в апеляційній скарзі про недопустимість доказів, здобутих під час досудового розслідування, з тих підстав, що ОСОБА_5 не розуміє української мови, послався на ухвалу місцевого суду від 06 жовтня 2020 року в якій цей суд зазначив, що останнійпроживає на території України з 1986 року та є громадянином України і під час досудового розслідування в присутності захисника йому неодноразово роз`яснювалися його права, в тому числі і право на залучення перекладача, однак він такого не заявляв і не повідомляв слідчого, прокурора або слідчого суддю про те, що він не володіє державною мовою. Протоколи слідчих дій та інші процесуальні документи, складені в ході досудового розслідування, підписані ним та захисником без зауважень і доповнень, що свідчить про його розуміння їхнього змісту викладеного українською мовою. Також, під час допиту в якості підозрюваного в присутності захисника ОСОБА_5 заявляв, що українську мову розуміє і послуг перекладача не потребує. Протокол ознайомлення з матеріалами досудового розслідування підписаний ним без зауважень, клопотання про залучення перекладача при ознайомленні він не заявляв. Крім того, під час розгляду справи в суді першої інстанції засуджений у присутності захисника був ознайомлений зі своїми правами і заяв про нерозуміння ним української мови та залучення перекладача суду не подавав, у підготовчому судовому засіданні на питання головуючого відповів, що українську мову розуміє.
4.9. З урахуванням цих обставин суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що з огляду на поведінку ОСОБА_5 в судовому засіданні вбачається, що українську мову він розуміє достатньо і жодних проблем із правильним сприйняттям інформації в суді не має, повністю розуміє її зміст при зверненні до нього судом цією мовою і на задані питання відповідає адекватно.
4.10. Під час касаційного розгляду ОСОБА_5 також підтвердив, що українську мову розуміє і перекладача не потребує.
4.11. Тому доводи касаційної скарги засудженого про порушення його права мати перекладача Суд вважає безпідставними і відхиляє.
4.12. Суд також відхиляє і доводи касаційної скарги про порушення органом досудового розслідування вимог статей 241, 245 КПК під час відібрання біологічних зразків для проведення судово-молекулярної експертизи усправі та визнання її висновків недопустимим доказом, оскільки зі змісту вироку вбачається, що ці висновки не були взяті судом до уваги.