Постанова
Іменем України
18 травня 2023 року
м. Київ
справа № 344/5528/22
провадження № 61-2003св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя
за касаційною скаргою адвоката Боднарчука Андрія Михайловича як представника ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 14 листопада 2022 року у складі судді Татарінова О. А. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 11 січня 2023 року у складі колегії суддів: Бойчука І. В., Пнівчук О. В., Баркова В. М.,
ВСТАНОВИВ:
1.Описова частина
Короткий зміст позову
У травні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати спільною сумісною власністю сторін квартиру АДРЕСА_1 ; відступити від рівності часток подружжя і в порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ним право власності на 84/100 частини спірної квартири.
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 указував, що він з 18 вересня 1996 року перебував з відповідачкою у зареєстрованому шлюбі, який рішенням суду від 26 жовтня 2021 року розірвано. За час перебування у шлюбі сторони набули нерухоме майно, яке поділити в добровільному порядку не можуть.
19 травня 2015 року сторони зареєстрували за собою право власності по 1/2 частині на чотирикімнатну квартиру АДРЕСА_2 .
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРИКАРПАТТЯ-АВТО" (далі - ТОВ "ПРИКАРПАТТЯ-АВТО") і ОСОБА_2 04 грудня 2012 року укладено договір купівлі-продажу № Т/Д-64, за умовами якого відповідач набула у власність квартиру АДРЕСА_1, житловою площею 16,3 кв. м, загальною площею 38,6 кв. м, за 185 553,00 грн, які були сплачені одним платежем у день укладення договору. Право власності на цю квартиру було зареєстроване на ім`я відповідачки.
Проте грошові кошти для купівлі квартири АДРЕСА_3 були отримані позивачем від продажу квартири, яка належала йому на підставі договору дарування від 12 листопада 1999 року.
Згідно з договором купівлі-продажу позивач 04 грудня 2012 року відчужив належну йому на праві власності квартиру за 126 000,00 грн. Розрахунок за продаж квартири був проведений з позивачем до підписання цього договору.
Після укладання цього договору того ж дня відповідач уклала договір купівлі-продажу № Т/Д-64, що підтверджує часткове виконаня грошових зобов`язань за договором купівлі-продажу № Т/Д-64 за рахунок особистих коштів позивача.
Оскільки спірна квартира придбана за 185 553,00 грн і за її придбання сплачено з особистих коштів позивача 126 000,00 грн, отриманих від продажу належної йому квартири, тому частка відповідачки у цій квартирі становить 29 776,50 грн, що відповідає 16/100 частинам, а частина спірної квартири, що належить позивачу становить 155 776,50 грн, що відповідає 84/100 частинам спірної квартири.
Ураховуючи наведене, позивач просив позов задовольнити.
У серпні 2022 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом, у якому просила визнати в порядку поділу спільного майна подружжя за нею право власності на 1/2 частину гаража № НОМЕР_1 у гаражно-будівельному кооперативі № 26 на АДРЕСА_4, загальною площею 35 кв. м.
На обґрунтування зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 указувала, що за період шлюбу з ОСОБА_1 було придбано та зареєстровано за ОСОБА_1 право власності на гараж № НОМЕР_1 .
Ураховуючи, що таке майно належить сторонам на праві спільної сумісної власності, просила зустрічний позов задовольнити.
У вересні 2022 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про збільшення позовних вимог, в якій зазначив, що відповідно до звіту про незалежну оцінку однокімнатної квартири АДРЕСА_1 загальною площею 38,6 кв. м загальна вартість квартири - 397 116,00 грн. Вартість 16/100 часток у квартирі - 63 538,56 грн.
Ураховуючи наведене, просив визнати спільною сумісною власністю його та ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 ; відступити від рівності часток у спільному майні подружжя та в порядку поділу спільного майна подружжя визначити, що йому належить 84/100 частки цієї квартири, а ОСОБА_2 належить 16/100 часток цієї квартири; припинити право власності ОСОБА_2 на 16/100 часток у вказаній квартирі, зі стягненням з нього на користь ОСОБА_2 грошової компенсації за її частку у спільному майні в розмірі 63 538,56 грн; визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_5 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області рішенням від 14 листопада 2022 року позов ОСОБА_1 задовольнив частково. Зустрічний позов ОСОБА_2 задовольнив. В порядку поділу спільного майна подружжя визнав за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 . В порядку поділу спільного майна подружжя визнав за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину гаража, загальною площею 35,0 кв. м, що за адресою: м. Івано-Франківськ, гаражно-будівельний кооператив № 26, гараж № НОМЕР_1 . В решті вимог позову відмовив.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що придбані в період шлюбу спірні квартира та гараж є об`єктами спільної сумісної власності подружжя, належних доказів про наявність підстав для відступлення від засад рівності часток подружжя сторони не надали, тому спірне майно підлягає поділу виходячи з правил рівності часток подружжя в спільному майні, по 1/2 частині.
Короткий зміст рішення апеляційного суду
Івано-Франківський апеляційний суд постановою від 11 січня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 14 листопада 2022 року - без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована законністю і обґрунтованістю рішення суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї, їх узагальнені аргументи
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду 09 лютого 2023 року, адвокат Боднарчук А. М. як представник ОСОБА_1 просить скасувати рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 14 листопада 2022 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 11 січня 2023 року і ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі, а в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовити.
Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 та постанові Верховного Суду від 18 червня 2018 року у справі № 711/5108/17.
На обґрунтування касаційної скарги заявник зазначає про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Суди, відмовляючи в задоволенні первісного позову, посилалися на те, що ОСОБА_1 не надав належних і допустимих доказів того, що кошти отримані від продажу квартири, яка була його особистою приватною власністю були передані як оплата внеску за спірну квартиру.
Вказує, що позивач сплатив особисті кошти в розмірі 126 000,00 грн за спірну квартиру 04 грудня 2012 року, тобто в день продажу належної йому на праві особистої власності квартири. Розтермінування платежів за спірну квартиру не було. Якщо кошти вносилися б рівними частинами протягом певного періоду, про це було б вказано в договорі від 04 грудня 2012 року № Т/Д-64 та був би графік погашення платежів, якого немає. У самому договорі не вказано, що за квартиру було внесено кошти частково (перший внесок).
Постановлення окремого судового рішенням про визнання за сторонами права власності на 1/2 частину майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, коли право власності на рівність часток презюмується, не вирішує по суті питання поділу майна подружжя. Гараж загальною площею 35,0 кв. м є неподільним майном. Оскільки це майно є неподільним, тому суд мав гараж присудити одному з подружжя, а іншому - матеріальну компенсацію вартості його частки згідно з частиною другою статті 364 ЦК України, що не було зроблено судом першої інстанції.
Отже, судові рішення в частині визнання за кожним з подружжя права власності на 1/2 частину гаража та квартири не відповідають нормам матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
20 березня 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив адвоката Томина С. В. як представника ОСОБА_2 на касаційну скаргу, мотивований тим, що касаційна скарга є необґрунтованою і такою, що не підлягає задоволенню, судові рішення є законними та обґрунтованими, ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 23 лютого 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
07 березня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
18 вересня 1996 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 зареєстровано шлюб, який рішенням Івано-Франківського міського суду від 26 жовтня 2021 року розірвано.
Згідно з договором дарування земельної ділянки від 23 червня 2010 року ОСОБА_3 (дарувальник) безоплатно передає ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (обдарованим) у власність "Обдаровуваних", а "Обдаровувані" приймають у власність земельну ділянку площею 0,0600 га, розташовану на території Івано-Франківської міської ради у АДРЕСА_6, що надана для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 2610100000:21:001:0228, (далі - земельна ділянка), відповідно до якого: 44/100 (сорок чотири сотих) ідеальних часток земельної ділянки " Дарувальник" безоплатно передає у власність "Обдаровуваної" - ОСОБА_4, а вона їх приймає у власність, 28/100 (двадцять вісім сотих) ідеальних часток земельної ділянки " Дарувальник" безоплатно передає у власність "Обдаровуваної" - ОСОБА_2, а вона їх приймає у власність та 28/100 (двадцять вісім сотих) ідеальних часток земельної ділянки " Дарувальник" безоплатно передає у власність "Обдаровуваного" ОСОБА_1, а він їх приймає у власність.