Постанова
Іменем України
18 травня 2023 року
м. Київ
справа № 509/5758/21
провадження № 61-3044св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - ОСОБА_3
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_3, про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, поділ майна та визнання права спільної часткової власності
за касаційною скаргою адвоката Борогана Валентина Володимировича як представника ОСОБА_2 на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 22 серпня 2022 року у складі судді Панасенка Є. М. та постанову Одеського апеляційного суду від 23 січня 2023 року у складі колегії суддів: Базіль Л. В., Воронцової Л. П., Полікарпової О. М.,
ВСТАНОВИВ:
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила встановити факт спільного проживання її і ОСОБА_2 однією сім`єю без шлюбу з липня 1989 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
здійснити поділ спільного майна жінки та чоловіка, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 та визнати за нею, ОСОБА_1, право приватної спільної часткової власності на:
1/2 частину транспортного засобу марки "Аudi А6", 2004 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 ;
1/2 частину земельної ділянки загальною площею 0,1449 га, кадастровий номер 5123781400:02:001:0165, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що за адресою: АДРЕСА_1 ;
1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 91,9 кв. м, житловою площею 71,1 кв. м, що за адресою: АДРЕСА_1 .
Підставою позовних вимог ОСОБА_1 зазначала те, що з 1989 року вона проживала з відповідачем однією сім`єю без реєстрації шлюбу, вели спільне господарство, народили доньку, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, придбали транспортні засоби, а саме: автомобіль марки "М-2141", державний номерний знак НОМЕР_2, який зареєстрований на її ім`я, та автомобіль марки "Ауді А6", державний номерний знак НОМЕР_1, який зареєстрований на ім`я відповідача.
До 1991 року вона з відповідачем проживали у її матері за адресою: АДРЕСА_2, а в подальшому до 1996 року винаймали квартиру за адресою: АДРЕСА_3 . Потім у результаті приватизації набули право спільної часткової власності на частину будинку АДРЕСА_2, де проживали однією сім`єю та вели спільне господарство до 2001 року.
За час проживання однією сім`єю без шлюбу, за взаємною згодою, на спільні кошти та спільною працею, на земельній ділянці площею 0,1449 га на АДРЕСА_1 побудували житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 91,9 кв. м, житловою площею 71,1 кв. м, в тому числі за рахунок коштів, отриманих від продажу належних їм на праві спільної часткової власності 47/100 частин будинку на АДРЕСА_2, який зареєстрували у 2007 році на ім`я відповідача.
Оскільки домовленості про добровільний розподіл майна, яке є спільною сумісною власністю, між сторонами не досягнуто, позивач просила позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Овідіопольський районний суд Одеської області рішенням від 22 серпня 2022 року позов задовольнив частково. Встановив факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у період з 01 січня 2004 року до 12 червня 2021 року. Визнав спільною сумісною власністю ОСОБА_1 і ОСОБА_2 : житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами, загальною площею 91,9 кв. м, житловою площею 71,1 кв. м, що за адресою: АДРЕСА_1 . У порядку поділу спільного майна визнав за ОСОБА_1 право власності на об`єкти нерухомого майна, а саме: 1/2 частиниу вказаного житлового будинку; 1/2 частину земельної ділянки загальною площею 0,1449 га, кадастровий номер 5123781400:02:001:0165, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що за адресою: АДРЕСА_1 . Припинив право власності ОСОБА_2 на 1/2 частину спірного житлового будинку; на 1/2 частину вказаної земельної ділянки. В решті позову відмовив за необґрунтованістю. Вирішив питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що сторони фактично проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу у період з липня 1989 року до 12 червня 2021 року. Проте, зважаючи, що факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу набув юридичного значення після набрання чинності СК України та ЦК України - з 01 січня 2004 року, позовні вимоги в цій частині суд задовольнив частково, встановив факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у період з 01 січня 2004 року до 12 червня 2021 року. Право власності у ОСОБА_2 на спірний житловий будинок виникло з часу його державної реєстрації - 08 травня 2007 року, тобто в період спільного проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу, а тому позивач відповідно до статей 70, 74 СК України має право на 1/2 частину цього будинку.
Овідіопольський районний суд Одеської області додатковим рішенням від 03 листопада 2022 року в задоволенні заяви адвоката Борогана В. В., який діє від імені ОСОБА_2, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судових витрат на професійну правничу допомогу відмовив.
Короткий зміст рішення апеляційного суду
Одеський апеляційний суд постановою від 23 січня 2023 року апеляційну скаргу адвоката Борогана В. В., який діє від імені ОСОБА_2, задовольнив частково. Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 22 серпня 2022 року змінив, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови. В іншій частині рішення суду залишив без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для часткового задоволенні позову, проте, здійснюючи поділ спірного будинку, неправильно застосував норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, а саме : встановивши час побудови спірного будинку у 2002 році не застосував Закон України "Про власність".
Короткий зміст вимог касаційної скарги та їх узагальнені аргументи
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду 02 березня 2023 року, адвокат Бороган В. В. як представник ОСОБА_2 просить скасувати рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 22 серпня 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду від 23 січня 2023 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на те, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15 та постановах Верховного Суду від 24 січня 2020 року у справі № 546/912/16, від 12 серпня 2021 року у справі № 438/1673/13, від 24 квітня 2019 року у справі № 163/754/17, від 06 березня 2019 року у справі № 571/1306/16, від 29 травня 2019 року у справі № 2-3632/11, від 15 липня 2019 року у справі № 235/499/17, від 17 липня 2019 року у справі № 523/3612/16, від 24 липня 2019 року у справі № 760/23795/14, від 25 вересня 2019 року у справі № 642/6518/16, від 30 жовтня 2019 року у справі № 390/131/18, від 06 листопада 2019 року у справах № 464/4574/15 та № 756/17180/14, від 13 листопада 2019 року у справі № 697/2368/15, від 04 грудня 2019 року у справі № 635/8395/15, від 01 квітня 2020 року у справі № 686/24003/18, від 01 липня 2020 року у справі № 287/575/16, від 19 серпня 2020 року у справі № 287/587/16, від 14 лютого 2018 року у справі № 129/2115/15, від 15 серпня 2019 року у справі № 588/351/15, від 12 грудня 2019 року у справі № 466/3769/16, від 27 лютого 2019 року у справі № 522/25049/16, від 11 грудня 2019 року у справі № 712/14547/16, від 24 січня 2020 року у справі № 490/10757/16, від 12 грудня 2019 року у справі № 490/4949/17.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права.
Апеляційний суд обґрунтовано виходив із того, що спірний будинок побудований до 01 січня 2004 року, а саме - восени 2002 року, у зв`язку з чим правильно застосував норми КпШС України та положення частини першої статті 17 Закону України "Про власність", однак дійшов помилкового висновку, що позивач довела, що спірний будинок є спільною сумісною власностю.
У судів не було правових підстав для визнання за позивачем права власності на 1/2 частину спірного будинку, оскільки вона не надала доказів, що цей будинок був набутий ними внаслідок їх спільної праці як сім`ї. Сам факт перебування у фактичних шлюбних відносинах без установлення ведення спільного господарства, побуту та бюджету не є підставою для визнання права власності на половину майна за кожною зі сторін.
Позивач вимог щодо визнання спірного житлового будинку спільною сумісною власністю не заявляла, як на правову підставу свої позовних вимог посилалася на норми статті 74 СК України, тому суд вийшов за межі позовних вимог, визнавши спірне майно спільною сумісною власністю.
Апеляційний суд, змінюючи мотивувальну частину рішення суду першої інстанції, змінив правову підставу позову та застосував до спірних правовідносин частину першу статті 17 Закону України "Про власність".
Народження у сторін дитини жодним чином не є доказом того, що між сторонами склалися та мали місце протягом вказаного позивачем періоду часу усталені відносини, які притаманні подружжю. Сам по собі факт перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки не може свідчити, що сторони проживали в зазначений період однією сім`єю, а придбане одним із них майно є спільною сумісною власністю сторін, оскільки необхідно надати докази ведення спільного господарства, наявності у сторін бюджету, проведення спільних витрат, придбання іншого майна в інтересах сім`ї.
Касаційна скарга не містить доводів щодо незгоди із судовими рішеннями в частині відмови в задоволенні позовних вимог, тому предметом касаційного перегляду є судові рішення в частині задоволених вимог (стаття 400 ЦПК України).
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 22 березня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
19 квітня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 і ОСОБА_2 фактично проживали та вели спільне господарство відповідно до погосподарського обліку Доброолександрівської сільської ради у період часу: 1986-1990 роки за адресою: АДРЕСА_2 ; у період часу 1991-1995 роки за адресою: АДРЕСА_4 ; у період часу 1996-2000 роки - на АДРЕСА_2 ; на АДРЕСА_1, відповідно до погосподарського обліку Доброолександрівської сільської ради (книги № 13, 14, 15, 16, 17 за 2001-2005 роки, книга № 9 за 2006-2020 роки), що підтверджується довідкою Дальницької сільської ради Одеського району Одеської області від 22 вересня 2021 року № 345.
Під час спільного проживання у ОСОБА_1 і ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася донька ОСОБА_3
Згідно з довідкою Дальницької сільської ради Одеського району Одеської області від 28 вересня 2021 року № 441 за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 .
Відповідно до договору купівлі-продажу житлового будинку від 16 жовтня 2002 року сторони, діючи від свого імені та від імені своєї неповнолітньої дочки ОСОБА_3, що мешкають на АДРЕСА_2, продали ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 і ОСОБА_10 належні сторонам і третій особі в рівних частинах кожному, 47/100 частин житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 .
Згідно з Інформацією з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, відповідач ОСОБА_2 з 08 травня 2007 року є власником житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 91,9 кв. м, житловою площею 71,1 кв. м.
Рішенням виконкому Доброолександрівської сільської ради від 10 березня 2006 року № 9 на ім`я ОСОБА_11 видано свідоцтво про право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами на АДРЕСА_1 .
Згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 656548, виданим Доброолександрівською сільською радою 02 серпня 2007 року, та інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку ОСОБА_2 на підставі рішення VIII сесії V скликання Доброолесандрівської сільської ради від 01 березня 2007 року за № 132-V є власником земельної ділянки загальною площею 0,1449 га, кадастровий номер 5123781400:02:001:0165, цільове призначення земельної ділянки - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності набуто внаслідок приватизації земельної ділянки, одержаної із земель державної власності, в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.