Постанова
Іменем України
17 травня 2023 року
м. Київ
справа № 357/9196/18
провадження № 61-1356св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Олійникова Слобода",
відповідачі: ОСОБА_1, Товариство з обмеженою відповідальністю Агрокомплекс "Узин", державний реєстратор Комунального підприємства Великодимерської селищної ради "Комунальна служба реєстрації речових прав" Мироненко Юлія Юріївна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Олійникова Слобода" до ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю Агрокомплекс "Узин", державного реєстратора Комунального підприємства Великодимерської селищної ради "Комунальна служба реєстрації речових прав" Мироненко Юлії Юріївни про визнання недійсним договору оренди, скасування рішення про державну реєстрацію права на нерухоме майно та припинення права оренди за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Олійникова Слобода" про перегляд рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03 березня 2021 року за нововиявленими обставинами
за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Агрокомплекс "Узин" на постанову Київського апеляційного суду від 01 грудня 2022 року у складі колегії суддів: Мережко М. В., Ігнатченко Н. В., Савченка С. І. та додаткову постанову Київського апеляційного суду від 22 грудня 2022 року,
за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Олійникова Слобода" на постанову Київського апеляційного суду від 01 грудня 2022 року та додаткову постанову Київського апеляційного суду від 22 грудня 2022 року,
за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Марценюк Лесі Анатоліївни на додаткову постанову Київського апеляційного суду від 22 грудня 2022 року
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст вимог заяви
У вересні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Олійникова Слобода" (далі - ТОВ "Олійникова Слобода") звернулося із заявою про перегляд рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03 березня 2021 року за нововиявленими обставинами.
Обґрунтовуючи вимоги заяви, ТОВ "Олійникова Слобода" посилалася на те, що рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03 березня 2021 року відмовлено у задоволенні його позову до ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю Агрокомплекс "Узин" (далі - ТОВ Агрокомплекс "Узин"), державного реєстратора Комунального підприємства Великодимерської селищної ради "Комунальна служба реєстрації речових прав" Мироненко Ю. Ю. про визнання недійсним договору оренди землі, скасування рішення про державну реєстрацію права на нерухоме майно та припинення права оренди.
Підставою для відмови став той факт, що порушення прав ТОВ "Олійникова Слобода" під час укладення між ОСОБА_1 і ТОВ Агрокомплекс "Узин" договору оренди землі від 05 березня 2018 року № б/н не було, адже договір оренди землі від 04 червня 2014 року № б/н, який укладений між ним та ОСОБА_1, не набрав чинності, оскільки його державна реєстрація була скасована на підставі наказу Міністерства юстиції України від 15 березня 2018 року № 727/5.
Разом з тим постановою Київського апеляційного суду від 25 серпня 2021 року наказ Міністерства юстиції України від 15 березня 2018 року № 727/5 визнаний незаконним і скасований.
На думку заявника, ця обставина є нововиявленою, яка на час розгляду відома не була і не могла бути відомою та є істотною для його вирішення.
З огляду на це ТОВ "Олійникова Слобода" вважало, що суд має скасувати рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03 березня 2021 року та, оскільки на час укладення договору оренди землі від 05 березня 2018 року № б/н, його право оренди на належну ОСОБА_1 земельну ділянку було чинним, - ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позов про визнання недійсним договору оренди землі, скасування рішення про державну реєстрацію права на нерухоме майно та припинення права оренди.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Білоцерківський міськрайонний суд Київської області ухвалою від 12 січня 2022 року в задоволенні заяви ТОВ "Олійникова Слобода" про перегляд рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03 березня 2021 року за нововиявленими обставинами відмовив. Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03 березня 2021 року залишив у силі. Стягнув з ТОВ "Олійникова Слобода" на користь ТОВ Агрокомплекс "Узин" витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.
Суд першої інстанції мотивував ухвалу тим, що на час розгляду заяви дія постанови Київського апеляційного суду від 25 серпня 2021 року, якою скасовано наказ Міністерства юстиції України від 15 березня 2018 року № 727/5, зупинена ухвалою Верховного Суду від 20 вересня 2021 року. У зв`язку з цим суд вважав недоведеним факт скасування наказу Міністерства юстиції України від 15 березня 2018 року № 727/5.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Київський апеляційний суд постановою від 01 грудня 2022 року апеляційну скаргу ТОВ "Олійникова Слобода" задовольнив частково. Ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12 січня 2022 року скасував, заяву ТОВ "Олійникова Слобода" про перегляд рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03 березня 2021 року за нововиявленими обставинами задовольнив частково. Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03 березня 2021 року скасував та ухвалив нове рішення, яким позов задовольнив частково. Визнав недійсним договір оренди землі від 05 березня 2018 року б/н, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс "Узин" щодо земельної ділянки розміром 2,4 га, кадастровий номер 3220484400:01:0090017. В іншій частині позову відмовив.
Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що місцевий суд залишив поза увагою те, що нововиявленою обставиною в цій справі є не постанова Київського апеляційного суду від 25 серпня 2021 року, а обставина, яку суд встановив у цьому судовому рішенні, тобто незаконність/скасування наказу Міністерства юстиції України від 15 березня 2018 року № 727/5. Ця обставина є нововиявленою, про яку заявник не знав і не міг знати до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 357/9440/20. Водночас згаданий наказ Міністерства юстиції України, який на підставі рішення суду визнано незаконним і скасовано, не породжує жодних правових наслідків саме з моменту прийняття такого наказу. Отже, незаконність наказу Міністерства юстиції України від 15 березня 2018 року № 727/5, яка була визнана постановою Київського апеляційного суду від 25 серпня 2021 року, є істотною обставиною в цій справі, оскільки її врахування судом першої інстанції під час первісного розгляду справи мало б наслідком ухвалення іншого (протилежного) судового рішення, ніж те, яке було прийняте.
У зв`язку з цим апеляційний суд дійшов висновку, що зазначені ТОВ "Олійникова Слобода" обставини є нововиявленими обставинами, які є підставою для перегляду рішення в порядку, визначеному пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України.
Враховуючи, що наказ Міністерства юстиції України від 15 березня 2018 року № 727/5, на підставі якого було здійснено реєстрацію договору оренди земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_1 і ТОВ Агрокомплекс "Узин", був визнаний незаконним та скасований, то за умови скасування незаконно проведеної державної реєстрації права оренди землі укладений 05 березня 2018 року між ОСОБА_1 і ТОВ Агрокомплекс "Узин" договір оренди спірної земельної ділянки є таким, що не набрав чинності, а ТОВ "Агрокомплекс "Узин" не набуло прав орендаря за цим договором. Таким чином, укладенням між відповідачами оспорюваного договору оренди землі та державною реєстрацією права оренди за ТОВ Агрокомплекс "Узин" право ТОВ "Олійникова Слобода" на оренду спірної земельної ділянки було порушене з огляду на відсутність у відповідача такого права як на час реєстрації зазначеного договору, так і на час пред`явлення позову.
Суд виходив з того, що у цій справі позивач, який вважає себе орендарем земельної ділянки, посилається на порушення його прав унесенням до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про наявність права оренди відповідача на підставі рішення реєстратора, яке просить скасувати. Водночас рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав після внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію, а тому належним способом захисту прав позивача є скасування запису про проведену державну реєстрацію права оренди, а не скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав, як помилково вважає позивач. Отже, обраний позивачем спосіб захисту свого права - скасування рішення державного реєстратора, яке вичерпало свою дію, не ґрунтується на законі і не веде до поновлення його прав, а тому позов в цій частині не підлягає задоволенню.
У зв`язку з цим суд дійшов висновку, що ухвала про відмову в задоволенні заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення заяви, скасування рішення суду першої інстанції від 03 березня 2021 року та ухвалення нового судового рішення про задоволення позову в частині визнання недійсним договору оренди землі від 15 березня 2018 року № б/н, укладеного між ОСОБА_1 і ТОВ Агрокомплекс "Узин". В іншій частині позову слід відмовити .
Київський апеляційний суд додатковою постановою від 22 грудня 2022 року заяву ТОВ "Олійникова Слобода" про ухвалення додаткового рішення задовольнив частково. Стягнув із ОСОБА_1 на користь ТОВ "Олійникова Слобода" в рахунок компенсації понесених судових витрат на сплату судового збору 4 144,25 грн та на правову допомогу 23 326,79 грн, всього 27 471,04 грн. Стягнув з ТОВ Агрокомплекс "Узин" на користь ТОВ "Олійникова Слобода" в рахунок компенсації понесених судових витрат на сплату судового збору 4 144,25 грн та на правову допомогу 23 326,79 грн, всього 27 471,04 грн.
Апеляційний суд мотивував зазначене судове рішення тим, що, ухвалюючи у справі нове судове рішення про часткове задоволення позову ТОВ "Олійникова Слобода", суд не вирішував питання розподілу між сторонами судових витрат.
Разом із цим, як видно з матеріалів справи, під час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанцій, а також під час перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами ТОВ "Олійникова Слобода" понесло судові витрати на сплату судового збору та на правову допомогу.
Апеляційний суд, розподіляючи витрати на відшкодування судового збору та на професійну правничу допомогу, врахував, що апеляційну скаргу ТОВ "Олійникова Слобода" було задоволено частково, ухвалено рішення по суті позовних вимог, задоволено позов у частині однієї із заявлених позовних вимог. За таких обставин суд вважав за можливе стягнути з відповідачів на користь позивача половину понесених ним судових витрат під час розгляду справи.
Враховуючи складність справи та виконані адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення клопотання про стягнення судових витрат.
Короткий зміст касаційних скарг та їх узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи
У січні 2023 року ТОВ Агрокомплекс "Узин" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати постанову Київського апеляційного суду від 01 грудня 2022 року та залишити в силі ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12 січня 2022 року; скасувати додаткову постанову Київського апеляційного суду від 22 грудня 2022 року та вирішити питання щодо судових витрат.
Підставою касаційного оскарження судових рішень вказує те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 755/10947/17, від 25 травня 2021 року у справі № 752/4995/17, від 22 січня 2019 року у справі № 127/10129/17, від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13, від 14 квітня 2021 року у справі № 9901/819/18 та постановах Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справах № 915/1794/19 та № 726/938/18, від 04 серпня 2021 року у справі № 910/18384/15, від 10 березня 2021 року у справі № 2-6771/11, від 28 грудня 2020 року у справі № 640/18402/19.
Касаційна скарга мотивована тим, що постанова Київського апеляційного суду від 25 серпня 2021 року у справі № 357/9440/20 є в матеріалах справи, досліджувалась апеляційним судом під час розгляду цієї справи за апеляційної скаргою ТОВ "Олійникова Слобода" на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03 березня 2021 року та за результатами розгляду апеляційної скарги постановою Київського апеляційного суду від 08 вересня 2021 року апеляційну скаргу залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишено без змін. Таким чином, заява ТОВ "Олійникова Слобода" про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду від 03 березня 2021 року є зловживанням процесуальними правами та спробою здійснити розгляд справи, переоцінивши докази, які є в матеріалах справи та досліджувалися судом. Крім того, скарга містить доводи про те, що, скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, прийняту за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами (якою відмовлено в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими та залишено рішення суду без змін) та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позову, суд апеляційної інстанції допустив порушення порядку вирішення вказаного процесуального питання та вийшов за межі повноважень, оскільки відповідно до процесуальних норм права апеляційний суд в разі встановлення існування нововиявлених обставин мав скасувати ухвалу суду та передати справу для подальшого її розгляду до суду першої інстанції.
Також вказувало на те, що апеляційний суд порушив порядок вирішення процесуального питання, вийшов за межі повноважень та за межі прохальної частини апеляційної скарги і здійснив розподіл судових витрат не за розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду від 12 січня 2021 року, а за перегляд рішення суду від 03 березня 2021 року за нововиявленими обставинами.
Крім того, в разі скасування постанови Київського апеляційного суду від 01 грудня 2022 року та залишення в силі ухвали Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12 січня 2022 року, просило змінити розподіл судових витрат, стягнувши з ТОВ "Олійникова Слобода" понесені ним судові витрати за розгляд справи у судах апеляційної та касаційної інстанцій.
У січні 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Марценюк Л. А. подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просила скасувати додаткову постанову Київського апеляційного суду від 22 грудня 2022 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення відмовити.
Підставою касаційного оскарження судових рішень вказує те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15 та постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18, від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19, від 20 травня 2019 року у справі № 916/2102/17, від 25 червня 2019 року у справі № 909/371/18, від 05 червня 2019 року у справі № 922/928/18, від 30 липня 2019 року у справі № 911/739/15, від 01 серпня 2019 року у справі № 915/237/18, від 08 квітня 2021 року у справі № 922/2321/20; відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме частин першої - другої статті 8 Закону України "Про судовий збір" щодо відповідача у справі.
Касаційна скарга мотивована неврахуванням апеляційним судом того, що розмір витрат на правничу допомогу позивача не відповідає критеріям розумності та співмірності, оскільки розмір витрат позивача на оплату послуг адвокатів перевищив 200 % вартості об`єкта оренди та більше ніж удвічі перевищує розмір орендної плати, яку орендодавець отримала за 10 років. Також апеляційний суд не взяв до уваги подане клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу та не врахував фінансовий стан сторін.
У лютому 2023 року ТОВ "Олійникова Слобода" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати постанову Київського апеляційного суду від 01 грудня 2022 року та ухвалити нове рішення, яким заяву товариства про перегляд рішення суду першої інстанції від 03 березня 2021 року за нововиявленими обставинами задовольнити; скасувати додаткову постанову Київського апеляційного суду від 22 грудня 2022 року та ухвалити нове рішення, яким вирішити питання щодо судових витрат.
Підставою касаційного оскарження судових рішень вказує те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справах № 906/516/19, № 905/633/19 та № 922/2589/19, від 30 червня 2020 року у справі № 922/3130/19, від 13 липня 2020 року у справі № 910/8387/19, від 20 серпня 2020 року у справі № 916/2464/19, від 03 вересня 2020 року у справі № 914/1201/19, від 16 вересня 2020 року у справі № 352/1021/19.