Постанова
Іменем України
15 травня 2023 року
м. Київ
справа № 352/371/21
провадження № 61-8494св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - фізична особа-підприємець ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 13 липня 2022 року у складі колегії суддів: Бойчука І. В., Пнівчук О. В., Томин О. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до приватного підприємця-фізичної особи ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2 ) про визнання права власності на майно.
Позовну заяву обґрунтовано тим, що 04 січня 2007 року між ним та відповідачем укладений договір підряду на виконання підрядних робіт з будівництва виробничих будинків із господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 .
Протягом 2007 року відповідач здійснив будівництво виробничого будинку з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами на АДРЕСА_1, а саме: склад загальною площею 683,1 кв. м і навіс загальною площею 59,3 кв. м.
Крім того, протягом 2007 року відповідач на виконання вимог договору від 04 січня 2007 року здійснив будівництво виробничого будинку з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами на АДРЕСА_1, а саме: виробничі приміщення загальною площею 426,7 кв. м, виробничі приміщення загальною площею 179,0 кв. м, навіс загальною площею 33,0 кв. м.
У процесі будівництва відповідач без погодження з ним здійснив демонтаж та повне фізичне знищення гаражів на АДРЕСА_1, а також виробничих приміщень на АДРЕСА_1, що йому належали на підставі договорів купівлі-продажу від 02 грудня 2005 року № 1-1415 та № 1-1418. За інформацією відповідача вони заважали веденню будівельних робіт. Факт демонтажу підтверджується актом від 27 лютого 2007 року.
У подальшому, з метою проведення опоряджувальних та оздоблювальних робіт на об`єктах будівництва, відповідач просив передати йому на баланс новозбудовані приміщення для можливості тимчасового перебування робітників та складування будівельних матеріалів. 18 грудня 2007 року за актами прийому-передачі він передав на баланс ФОП ОСОБА_2 новозбудовані виробничі будинки із господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1, а той підтвердив, що прийняв на баланс вказані будівлі.
Листом від 26 листопада 2018 року відповідач його повідомив про завершення виконання будівельних робіт на об`єктах з будівництва виробничих будинків та зазначив про відсутність заборгованості з оплати вартості виконання робіт на об`єктах.
Між ним та Старолисецькою сільською радою 21 лютого 2019 року укладені договори оренди земельних ділянок, на яких знаходяться зазначені виробничі приміщення, терміном на 49 років з правом викупу. Зокрема на земельну ділянку площею 0,1304 га з кадастровим номером 2625885801010022101, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та на земельну ділянку площею 0,0945 га з кадастровим номером 2625885801010022099, що знаходиться на АДРЕСА_1 . Ці договори зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Посилаючись на те, що згідно з пунктом 18 договору підряду відповідач зобов`язувався після проведення будівельних робіт передати об`єкт будівництва за актом прийому-передачі йому як замовнику, проте дане зобов`язання не виконав, та листом від 18 червня 2019 року повідомив, що новозбудовані виробничі будинки знаходяться на його балансі, а тому він вважає себе власником та відмовляється передавати йому це майно, позивач просив визнати за ним право власності на:
- виробничий будинок із господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами АДРЕСА_1, а саме: склад загальною площею 683,1 кв. м, навіс загальною площею 59,3 кв. м, що розміщені на земельній ділянці площею 0,1304 га, кадастровий номер 2625885801010022101;
- виробничий будинок із господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами АДРЕСА_1, а саме: виробничі приміщення загальною площею 426,7 кв. м, виробничі приміщення загальною площею 179,0 кв. м і навіс загальною площею 33,0 кв. м, що розміщені на земельній ділянці площею 0,0945 га, кадастровий номер 26258858010100222099;
- зобов`язати відповідача передати йому за актами прийому-передачі нерухоме майно - виробничі будинки із господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 .
Рішенням Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 01 квітня 2021 року (з урахуванням ухвал цього суду від 28 травня 2021 року та від 15 червня 2021 року про виправлення описок) позов задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на виробничий будинок із господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами АДРЕСА_1, а саме: виробничі приміщення (літера А), перший поверх: склад загальною площею 169,1 кв. м, склад загальною площею 504,1 кв. м, навіс (літера А1) загальною площею 59,3 кв. м, що розміщені на земельній ділянці площею 0,0945 га, кадастровий номер 2625885801010022101.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на виробничий будинок із господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами АДРЕСА_1, а саме:
виробничі приміщення (літера А - перший поверх) загальною площею 345,0 кв. м, виробничі приміщення (літера А - другий поверх) загальною площею 328,8 кв. м, виробничі приміщення (літера Б) загальною площею 160,0 кв. м, навіс (літера В) загальною площею 33,3 кв. м. Літера А "Виробничі приміщення" - перший поверх: гараж загальною площею 35,6 кв. м, паливною загальною площею 5,3 кв. м, кладова загальною площею 12,8 кв. м, кладова загальною площею 5,3 кв. м, склад загальною площею 12,1 кв. м, склад загальною площею 52,5 кв. м, виробниче приміщення загальною площею 33,9 кв. м, виробниче приміщення загальною площею 17,7 кв. м, сходова клітка загальною площею 8,4 кв. м, побутове приміщення загальною площею 8,1 кв. м, виробниче приміщення загальною площею 30,7 кв. м, тамбур загальною площею 4,0 кв. м, роздягальня загальною площею 7,5 кв. м, склад загальною площею 18,5 кв. м, виробниче приміщення загальною площею 50,3 кв. м, виробниче приміщення загальною площею 15,8 кв. м, котельня загальною площею 16,5 кв. м, виробниче приміщення загальною площею 7,5 кв. м, кладова загальною площею 2,0 кв. м. Літера А "Виробничі приміщення" - другий поверх: сходова клітка загальною площею 17,4 кв. м, виробничі приміщення загальною площею 79,7 кв. м, виробничі приміщення загальною площею 16,8 кв. м, виробничі приміщення загальною площею 16,0 кв. м, коридор загальною площею 8,6 кв. м, вбиральня загальною площею 7,3 кв. м, кабінет загальною площею 17,7 кв. м, виробниче приміщення -34,0 кв. м, виробниче приміщення загальною площею 131,3 кв. м. Літера Б "Виробничі приміщення" - перший поверх: виробниче приміщення загальною площею 106,1 кв. м, виробниче приміщення загальною площею 53,9 кв. м.
Зобов`язано ФОП ОСОБА_2 передати ОСОБА_1 за актами прийому-передачі нерухоме майно виробничі будинки із господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 .
Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_1 має законні підстави для набуття права власності на зазначені виробничі приміщення, оскільки дані об`єкти нерухомості створено за рахунок оплати ним вартості будівництва.
Рішення суду першої інстанції оскаржила особа, яка не брала участі у справі, - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвент" (далі - ТОВ "ФК "Інвент").
Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 16 лютого 2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "ФК "Інвент", а ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 27 квітня 2022 року відмовлено у задоволенні клопотання ТОВ "ФК "Інвент" про залучення його правонаступників до участі у справі.
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 13 липня 2022 року задоволено апеляційну скаргу ТОВ "ФК "Інвент". Рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 01 квітня 2021 року, ухвалу Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 28 травня 2021 року, ухвалу Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 15 червня 2021 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФК "Інвент" 16 051,00 грн судового збору за подання на рішення суду апеляційної скарги.
Ухвалюючи нове судове рішення про відмову в задоволенні позову, апеляційний суд вказав, що суд першої інстанції не врахував, що у справі відсутні дані щодо підписання позивачем акта про передання робіт підрядником, із вказівкою відмови відповідача від підписання акта, дотримання позивачем визначеної чинним законодавством процедури прийняття в експлуатацію побудованого (реконструйованого) нерухомого майна та порядку проведення державної реєстрації і оформлення права власності на нього. У свою чергу суд не може замінити собою органи державної влади, які відповідно до законодавства України уповноважені здійснювати реєстрацію права власності на нерухоме майно та введення його в експлуатацію. Належних доказів того, що органами місцевого самоврядування присвоєно будівлям нових поштових адрес АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1, про які вказував позивач, немає, долучені ним довідки до справи не містять інформації про дату присвоєння поштових адрес, а також посилання на рішення виконавчого комітету сільської ради про присвоєння нової адреси.
Також апеляційний суд дійшов висновку, що позивач обрав спосіб захисту порушеного права, який не передбачений ні умовами договору, ні нормами матеріального закону, які регулюють спірні договірні правовідносини, натомість суд першої інстанції без врахування вимог статей 875, 876, 882, 883 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язав ФОП ОСОБА_2 передати ОСОБА_1 за актами прийому-передачі нерухоме майно.
Крім того, апеляційний суд виходив із того, що власником спірних виробничих приміщень є ТОВ "ФК "Інвент", оскільки вони були передані позивачем в іпотеку Товариству з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" (далі - ТОВ "Український промисловий банк"), у свою чергу право вимоги за відповідним кредитом та іпотекою відступлено банком до ПАТ "Дельта Банк", а 05 вересня 2019 року - придбано ТОВ "ФК "Інвент", із реєстрацією таких змін щодо обтяження іпотечного майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. ТОВ "ФК "Інвент" звернуло стягнення на іпотечне майно в рахунок погашення зобов`язань ОСОБА_1 за кредитом, проте позивач не заявляв і не залучав це товариство до участі у розгляді справи, і суд прийняв рішення про права та інтереси ТОВ "ФК "Інвент", що не було залучено до участі у справі.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернувся засобами поштового зв`язку до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 13 липня 2022 року, з пропуском строку на касаційне оскарження, встановленого статтею 390 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду та залишити без змін рішення суду першої інстанції. Касаційна скарга містить клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 13 липня 2022 року.
Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на те, що судом апеляційної інстанції застосовано норми права без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 17 травня 2018 року у справі № 904/5618/17, від 11 липня 2018 року у справі № 911/2635/17, від 03 березня 2020 року у справі № 826/14572/18, від 26 січня 2021 року у справі № 826/23493/15, від 16 лютого 2021 року у справі № 1540/4731/18, від 25 лютого 2021 року у справі № 160/2727/19, від 20 травня 2021 року у справі № 120/3569/19-а, від 30 червня 2021 року у справі № 465/79/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Крім того, на думку заявника, суд порушив норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
У своїй касаційній скарзі заявник також зазначає, що:
- апеляційний суд неправильно застосував статтю 41 Конституції України та порушив статтю 12 ЦПК України;
- особа, яка не була залучена до участі у справі, для підстав апеляційного оскарження повинна мати не просто певний обсяг прав, свобод та інтересів, що зачіпаються тим чи іншим способом при прийнятті судового рішення, питання про захист чи відмову у захисті права, свобод чи інтересів саме цієї особи має бути вирішено судом безпосередньо. Рішення першої інстанції у справі свідчить про те, що суд не вирішував питання про права, свободи, інтереси чи обов`язки ТОВ "ФК "Інвент". Навпаки, суд першої інстанції встановив, що підтверджено матеріалами справи, що позивач є власником нерухомого майна. Тобто спірні відносини у справі виникли саме між позивачем та відповідачем, і вирішення судом цих спірних відносин жодним чином не стосується прав та обов`язків інших осіб;
- сам факт наявності приватно-правового спору між ТОВ "ФК "Інвент" та позивачем про витребування у заявника заставного майна, не може свідчити про наявність у ТОВ "ФК "Інвент" будь-яких прав щодо цього нерухомого майна, і, як наслідок, не може свідчити про порушення прав чи інтересів товариства внаслідок реалізації позивачем своїх прав як власника майна;
- предметом спору у цій справі є зовсім інші приміщення з іншою адресою, які не мають жодного відношення до майна, яке передавалося в заставу згідно з іпотечним договором від 23 лютого 2006 року;
- ТОВ "ФК "Інвент" не надало жодних доказів того, що саме ті два об`єкти нерухомості, які є предметом спору у справі, мають будь-яке відношення до майна, яке передавалося заявником в іпотеку в 2006 році. Зокрема, акти огляду майна позивач не підписував, підпис на них від його імені містить ознаки підробки, акти не містять печатки кредитної установи (іпотекодержателя), надану товариством заяву/клопотання від 04 листопада 2019 року заявник також не підписував. Окрім цього, товариство не надало жодного документу, яким би підтверджувалася наявність у нього права користування земельною ділянкою, на якій нібито знаходилося заставне майно;
- ТОВ "ФК "Інвент" обрано неправильний спосіб захисту, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову;
- апеляційний суд в порушення пункту 1 частини четвертої статті 265 ЦПК України в мотивувальній частині рішення неповністю зазначив фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини;
- апеляційний суд надав перевагу виключно доказам ТОВ "ФК "Інвент", чим порушив статтю 81 ЦПК України.
У листопаді 2022 року до Верховного Суду від ТОВ "ФК "Інвент" надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, в якому, посилаючись на необґрунтованість касаційної скарги, товариство просить залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін, оскільки вона є законною та обґрунтованою.
Відзив від ФОП ОСОБА_2 на касаційну скаргу ОСОБА_1 станом на час розгляду справи Верховним Судом не надходив.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційна скарга ОСОБА_1 передана на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 08 вересня 2022 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 13 липня 2022 року, касаційну скаргу залишено без руху, надано строк для усунення недоліків, зокрема доплати судовий збір у розмірі 8 890,86 грн.
Ухвалою Верховного Суду від 12 жовтня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі (з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України), витребувано матеріали справи № 352/371/21 із Тисменицького районного суду Івано-Франківської області та встановлено учасникам справи строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.
У листопаді 2022 року матеріали справи № 352/371/21 надійшли до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова апеляційного суду - без змін, оскільки її ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди попередніх інстанційвстановили, що 01 січня 2007 року між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 укладений договір підряду на виконання підрядних робіт з будівництва виробничих будинків з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 .
Упродовж 2007 року ФОП ОСОБА_2 здійснено будівництво виробничого будинку з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами на АДРЕСА_1, а саме: склад загальною площею 683,1 кв. м і навіс загальною площею 59,3 кв. м.
Протягом 2007 року ФОП ОСОБА_2 на виконання вимог договору від 04 січня 2006 року здійснив будівництво виробничого будинку з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами на АДРЕСА_1, а саме: виробничі приміщення (позначені літерою А) загальною площею 426,7 кв. м, виробничі приміщення (позначені літерою Б) загальною площею 179,0 кв. м і навіс загальною площею 33,0 кв. м.
У процесі будівництва ФОП ОСОБА_2 здійснив демонтаж та повне фізичне знищення гаражів на АДРЕСА_1 та виробничих приміщень на АДРЕСА_1, про що стверджував у позовній заяві позивач.
Вказані гаражі та виробничі приміщення належали ОСОБА_1 на підставі договорів купівлі-продажу від 02 грудня 2005 року № 1-1415 та № 1-1418. Факт їхнього демонтажу підтверджується актом від 27 лютого 2007 року.
Актами прийому-передачі ОСОБА_1 18 грудня 2007 року передав на баланс ФОП ОСОБА_2 новозбудовані виробничі будинки із господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1, а ФОП ОСОБА_2 підтвердив, що прийняв на баланс виробничі будинки із господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 тільки на період виконання будівельних робіт на даному об`єкті.
Листом від 26 листопада 2018 року ФОП ОСОБА_2 повідомив ОСОБА_1 про завершення виконання будівельних робіт на об`єктах "Будівництво виробничих будинків з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1" та зазначив про відсутність заборгованості у ОСОБА_1 з оплати вартості виконаних робіт на об`єктах.
Згідно з пунктом 18 договору підряду ФОП ОСОБА_2 зобов`язувався після проведення будівельних робіт передати об`єкт будівництва за актом прийому-передачі замовнику ОСОБА_1 .
Позивач направив 07 червня 2019 року на адресу відповідача лист із вимогою щодо повернення майна за актом прийому-передачі.
ОСОБА_1 18 червня 2019 року отримав лист-відповідь від ОСОБА_2, в якому відповідач зазначив, що новозбудовані виробничі будинки із господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами знаходяться на його балансі, а отже, відповідач вважає себе його власником та відмовляється передавати дане майно ОСОБА_1 у зв`язку із відсутністю законних для цього підстав.
ОСОБА_1 звернувся до техніка з інвентаризації майна ОСОБА_3, яка провела інвентаризацію об`єктів будівництва та видала технічні паспорти на виробничі будинки із господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 .
Згідно з висновком експертного дослідження об`єкта, виконаним судовим експертом Максимчиним А. Д. на предмет технічного обстеження виробничих будинків з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1, встановлено їх відповідність вимогам надійності і безпечної експлуатації. Будівництво проведене у відповідності з державними будівельними, архітектурними, санітарними, пожежними та екологічними нормами і правилами, які діяли на час будівництва і не порушує прав і законних інтересів третіх осіб.
Відсутність порушення прав третіх осіб та будь-яких претензій щодо будівництва вказаних виробничих приміщень також підтверджується листами суміжних землекористувачів ПП "Недея" та ПП "Пінія" від 27 грудня 2006 року та від 31 грудня 2006 року відповідно.
Вартість вказаних виробничих будинків із господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 відповідно до висновків судового експерта Максимчина А. Д. від 28 вересня 2020 року складає 480 894,00 грн та 589 149,00 грн.
Окрім цього, апеляційний суд також встановив, що відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на приміщення, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1, зареєстровано за ТОВ "ФК "Інвент" 28 лютого 2020 року, з реєстраційними номерами об`єктів нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 2043756426258 та № 2043794926258.
Виробничі приміщення на АДРЕСА_1 та гаражі на АДРЕСА_1 у 2006 році передані в іпотеку ТОВ "Український промисловий банк" з метою забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором від 23 лютого 2006 року № 23/КВ/Ф-06.
Відповідно до актів огляду майна, що знаходиться в забезпеченні зобов`язань за кредитом ОСОБА_1, від 24 червня 2007 року, 24 січня 2008 року, 24 червня 2008 року, 18 січня 2009 року, 08 липня 2009 року та від 05 січня 2010 року, які підписані уповноваженою особою банку та самим ОСОБА_1, заставне майно перебуває у належному стані.
Право вимоги за кредитом та іпотечним договором 30 червня 2010 року перейшло від ТОВ "Український промисловий банк" до ПАТ "Дельта Банк", а 05 вересня 2019 придбано ТОВ "ФК "Інвент". Відповідні зміни щодо обтяження іпотечного майна зареєстровані у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
ОСОБА_1 було відомо про відступлення прав за його кредитом та іпотекою на користь ТОВ "ФК "Інвент", що підтверджується його заявою від 04 листопада 2019 року. Товариство також неодноразово зверталося до ОСОБА_1 з вимогами виконати свої зобов`язання за кредитом.
ТОВ "ФК "Інвент" 20 березня 2020 року звернуло стягнення на іпотечне майно в рахунок погашення зобов`язань ОСОБА_1 за кредитом - виробничі приміщення на АДРЕСА_1 та гаражі на АДРЕСА_1 .
ОСОБА_1 не звертався до державного реєстратора прав із заявою про скасування реєстрації знищеного майна. Відповідні записи про державну реєстрацію права власності на об`єкти за адресою: АДРЕСА_1 досі залишаються активними в реєстрі прав власності на нерухоме майно. Також ОСОБА_1 як іпотекодавець не звертався до іпотекодержателя і не повідомляв його про знищення предметів іпотеки.
Апеляційний суд на підставі аналізу інформації технічних паспортів на приміщення та висновків служби оцінки забезпечення щодо вартості забезпечення об`єктів за адресою: АДРЕСА_1, із фотоматеріалами об`єктів на дату оцінки дійшов висновку про те, що об`єкти не знищені, а реконструйовані. До існуючих приміщень добудовано частину приміщень (другий поверх), в результаті чого була збільшена загальна площа цих приміщень. Інформація про стан даних приміщень відображена у технічному паспорті від 20 січня 2022 року та висновку про технічну можливість об`єднання об`єктів нерухомого майна.