Постанова
Іменем України
15 травня 2023 року
м. Київ
справа № 947/38015/20
провадження № 61-6244св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Централ Фінанс", ОСОБА_2, ОСОБА_3, Державний реєстратор - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Горда Ірина Володимирівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Лапкевич Тетяна Володимирівна,
третя особа - ОСОБА_4,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5 на постанову Одеського апеляційного суду від 26 травня 2022 року у складі колегії суддів: Заїкіна А. П., Князюка О. В., Таварткіладзе О. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Централ Фінанс" (далі - ТОВ "ФК "Централ Фінанс"), ОСОБА_3, державного реєстратора - приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Гордої І. В., приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Лапкевич Т. В., третя особа - ОСОБА_4, про визнання правочинів недійсними, витребування майна з чужого володіння.
Позовна заява мотивована ти, що 09 листопада 2010 року заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси у справі № 2-13330/10 частково задоволено позов ОСОБА_6 та визнано недійсним договір іпотеки від 24 жовтня 2007 року, укладений між Відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" (далі - ВАТ "Райффайзен Банк Аваль"), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" (далі - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", Банк) та ОСОБА_4 . Зазначено, що це рішення суду є підставою для виключення з реєстру іпотек та заборон відчуження запису про іпотеку та заборону відчуження нерухомого майна: садового будинку АДРЕСА_1, загальною площею 173,0 кв. м, а також земельної ділянки загальною площею 0,0166 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, на якій знаходиться садовий будинок, що набуті ОСОБА_4 на підставі договорів купівлі-продажу від 24 жовтня 2007 року та передані у іпотеку банку за вказаним договором іпотеки. У подальшому ОСОБА_4 відчужив вищевказані садовий будинок та земельну ділянку ОСОБА_7 . Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 02 жовтня 2010 року, за заявою банку від 22 грудня 2010 року про перегляд заочного рішення, скасовано заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 09 листопада 2010 року у справі № 2-13330/10. Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 13 лютого 2013 року позов ОСОБА_6 залишено без розгляду. 20 серпня 2013 року позивач придбав у ОСОБА_7 вказані садовий будинок та земельну ділянку. Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 06 березня 2018 року поновлено у Державному реєстрі іпотек запис № 478, реєстраційний номер обтяження 5907726, зареєстрований 25 жовтня 2007 року, з контрольною сумою Б7В86А51В0, реєстратором: приватний нотаріус Колодяжна А. В., підстава обтяження - договір іпотеки, зареєстрований 24 жовтня 2007 року приватним нотаріусом Колодяжна А. В. за номером 4640, об`єкт обтяження - земельна ділянка, 0,0166 га, кадастровий номер 5110136900:24:003:0191, за адресою: АДРЕСА_2, та садовий будинок за адресою: на АДРЕСА_1, номер РПВН 18580034, іпотекодавець ОСОБА_4 . Відомості про обтяження спірних земельної ділянки та садового будинку іпотекою з`явилися в реєстрі лише - 03 серпня 2020 року о 09:41:19. Отже, на час придбання ним земельної ділянки та садового будинку (20 серпня 2013 року) в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно були відсутні відомості про те, що спірні земельна ділянка та садовий будинок обтяжені іпотекою. Позивач вказував, що про вищевказані обставини щодо обтяження нерухомого майна іпотекою, виключення та поновлення записів про іпотеку він не знав і не міг знати на час придбання земельної ділянки та садового будинку. 07 серпня 2020 року ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" відступило ТОВ "Централ Фінанс" право вимоги за укладеним 24 жовтня 2007 року з ОСОБА_4 договором іпотеки. 28 жовтня 2020 року ТОВ "Централ Фінанс" у позасудовому порядку звернуло стягнення на земельну ділянку та садовий будинок, зареєструвало право власності за собою на вищевказані земельну ділянку та садовий будинок. За окремими договорами купівлі-продажу від 13 листопада 2020 року ТОВ "Централ Фінанс" продало земельну ділянку та садовий будинок ОСОБА_2, який у свою чергу за договором іпотеки від 11 грудня 2020 року передав їх в іпотеку ОСОБА_3 в забезпечення виконання укладеного з нею 10 грудня 2020 року договору позики. Позивач стверджував, що реєстрація права власності на земельну ділянку та садовий будинок за ТОВ "Централ Фінанс" відбулася з порушенням його прав, норм діючого законодавства. На час реєстрації права власності ТОВ "Централ Фінанс" не було іпотекодержателем за договором іпотеки від 24 жовтня 2007 року, а ОСОБА_4 не був іпотекодателем, у чому не пересвідчився державний реєстратор. Він не повідомлявся про реєстрацію права власності за ТОВ "Централ Фінанс", йому не направлялася письмова вимога про усунення порушень зобов`язання. Оскільки ОСОБА_2 придбав спірне майно за оплатним договором, а воно вибуло від позивача поза його волею, він має право на витребування спірного майна від ОСОБА_2 . У зв`язку із внесеними змінами до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора допускається з одночасним припиненням цим рішенням речових прав. Укладений 11 грудня 2020 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 договір іпотеки підлягає визнанню недійсним, оскільки він порушує його право власності, ТОВ "Централ Фінанс" набуло право власності на спірні земельну ділянку та садовий будинок неправомірно, а тому безпідставно відчужило їх ОСОБА_2 .
З огляду на викладене, з урахуванням уточнень, позивач просив суд: визнати недійсним правочин - реєстрацію 28 жовтня 2020 року державним реєстратором - приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гордою І. В. права власності за ТОВ "ФК "Централ Фінанс" на: садовий будинок, який в цілому складається з одного кам`яного будинку літера "Б2ж", загальною площею 173,0 кв. м, житловою площею 74,0 кв. м, та № 3 - огорожа, що розташований на земельній ділянці, площею 166,0 кв. м, за адресою: АДРЕСА_2 ; земельну ділянку, кадастровий номер 5110136900:24:003:0191, загальною площею 0,0166 га, в тому числі за угіддям 0,0089 га - ріллі, 0,0077 га - під забудовою, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, на якій знаходиться садовий будинок; витребувати у ОСОБА_2 із незаконного володіння: садовий будинок, який в цілому складається з одного кам`яного будинку літера "Б2ж", загальною площею - 173,0 кв. м, житловою площею 74,0 кв. м, та № 3 - огорожа, що розташований на земельній ділянці, площею 166,0 кв. м, за адресою: АДРЕСА_2 ; земельну ділянку, кадастровий номер 5110136900:24:003:0191, загальною площею 0,0166 га, в тому числі за угіддям 0,0089 га - ріллі, 0,0077 га - під забудовою, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, на якій знаходиться садовий будинок; припинити речові права ОСОБА_2 на: садовий будинок, який в цілому складається з одного кам`яного будинку літера "Б2ж", загальною площею 173,0 кв. м, житловою площею 74,0 кв. м, та № 3 - огорожа, що розташований на земельній ділянці, площею 166,0 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 137343951101. Об`єкт нерухомого майна: садовий будинок. Опис об`єкта: Загальна площа (кв. м) 173, Адреса: АДРЕСА_1, земельні ділянки місця розташування; кадастровий номер 5110136900:24:003:0191, цільове призначення: для індивідуального садівництва, площа 0,0166 га, Номер об`єкта в РПВН: 18580034; земельну ділянку, загальною площею 0,0166 га, в тому числі за угіддям 0,0089 га - ріллі, 0,0077 га - під забудовою, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, на якій знаходиться садовий будинок, кадастровий номер 5110136900:24:003:0191; визнати недійсним договір іпотеки, укладений 11 грудня 2020 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гордою І. В., зареєстрований в реєстрі за № 1766, із скасуванням відомостей про іпотеку, внесених державним реєстратором-приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гордою І. В. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 55660169 від 11 грудня 2020 року о 16:06:58.
Рішенням Київського районного суду міста Одеси від 12 листопада 2021 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції встановив, що право власності на спірні садовий будинок та земельну ділянку за позивачем ОСОБА_1 зареєстроване в період, коли з Державного реєстру Іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна були виключені відомості про перебування спірних об`єктів нерухомого майна в іпотеці ПАТ "Райффайзен Банк Аваль". Вилучення записів про обтяження спірного майна з Державних реєстрів відбулося на підставі заочного рішення Приморського районного суду м. Одеси від 09 жовтня 2010 року у справі № 2-13330/10, яке в подальшому було скасовано ухвалою суду від 02 лютого 2011 року. Поворот виконання вказаного заочного рішення здійснено на підставі ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 06 березня 2018 року.
Також суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивач ОСОБА_1 не надав письмових доказів щодо набуття спірних об`єктів нерухомості у власність в серпні 2013 року. Надано лише витяг з Державного реєстру прав на нерухоме майно, в якому є посилання на правовстановлюючі документи. Тобто, на підтвердження наявності у ОСОБА_1 права вимоги щодо визнання недійсним правочину та витребування майна з чужого незаконного володіння та похідних вимог від вищевказаних суду належних та допустимих доказів не надано. Стороною позивача не доведено правомірність та добросовісність набуття ОСОБА_1 спірного майна у власність. Не були спростовані доводи представників ОСОБА_3 і ОСОБА_2 щодо безпідставності позову, недоведеності вимог та хибної думки відносно статусу позивача як добросовісного позивача.
Водночас, суд першої інстанції критично віднісся до посилань представника позивача на правові висновки, викладені у пункту 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17, про те, що добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Тому, за відсутності в цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень. Та послався на те, що інша справа № 922/3537/17 не є тотожною даній справі. Висновки щодо застосування норм права, викладені у вказаній постанові Великої Палати Верховного Суду, не можуть враховуватись при розгляді даної справи, оскільки предмет спору у вищевказаній справі є інший - визнання електронних торгів недійсними та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
Крім того, суд першої інстанції зазначив, що Закон України "Про іпотеку" є спеціальним законом, який має застосовуватись до спірних правовідносин. Відповідно до частини першої статті 23 Закону України "Про іпотеку" у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Зазначене також підтверджується Рішенням Конституційного суду України у справі за конституційною скаргою ОСОБА_8 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частин першої, другої статті 23 Закону України "Про іпотеку" від 14 грудня 2020 року у справі № 8-р/2020.
Постановою Одеського апеляційного суду від 26 травня 2022 року (з урахуванням ухвали цього ж суду від 15 серпня 2022 року про виправлення описки) апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 12 листопада 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов задоволено частково. Скасовано рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Гордої І. В. від 30 жовтня 2020 року про державну реєстрацію за ТОВ "ФК "Централ Фінанс" права власності на садовий будинок, загальною площею 173 кв. м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Визнано за ОСОБА_1 право власності на вказаний садовий будинок. Скасовано рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Гордої І. В. від 30 жовтня 2020 року про державну реєстрацію за ТОВ "ФК "Централ Фінанс" права власності права власності на земельну ділянку кадастровий номер - 5110136900:24:003:0191, цільове призначення - для індивідуального садівництва, площею - 0,0166 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Визнано за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку кадастровий номер 5110136900:24:003:0191, цільове призначення для індивідуального садівництва, площею 0,0166 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Припинено право власності ОСОБА_2 на садовий будинок, загальною площею - 173,0 кв. м та земельну ділянку кадастровий номер - 5110136900:24:003:0191, цільове призначення - для індивідуального садівництва, площею 0,0166 га, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Витребувано у ОСОБА_2 зазначені вище садовий будинок та земельну ділянку. Визнано недійсним іпотечний договір, укладений 11 грудня 2020 року між ОСОБА_2, від імені якої на підставі нотаріально посвідченої 10 грудня 2020 року довіреності діяла ОСОБА_9 . Припинено обтяження - заборону відчуження садового будинку та земельної ділянки, зареєстровані 13 листопада 2020 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гордою І. В. в реєстрі за № № 1767, 1768. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Лапкевич Т. В. відмовлено. Вирішено питання щодо судових витрат.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове судове рішення про часткове задоволення позову, апеляційний судвиходив із того, наявні у справі відомості з Реєстру прав власності на нерухоме майно свідчать про те, що 20 серпня 2013 року державним реєстратором - приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Федорченко Т. М. зареєстровано право власності за ОСОБА_1 на спірні земельну ділянку та садовий будинок на підставі окремих договорів купівлі-продажу земельної ділянки та садового будинку. Відомостей про те, що вказаний запис державного реєстратора скасовано матеріали справи не містять. Учасники справи визнавали факт набуття ОСОБА_1 права власності на спірні об`єкти нерухомості за вказаними договорами купівлі-продажу від 20 серпня 2013 року, тому апеляційний суд дійшов висновку про те, що ці обставини не підлягають доказуванню.
Також апеляційний суд виходив із того, що правомірність набуття ОСОБА_1 спірного нерухомого майна відповідачами не спростована. Матеріали справи на час її розгляду не містять доказів недобросовісної поведінки позивача ОСОБА_1 під час набуття ним 20 серпня 2013 року права власності на земельну ділянку та садовий будинок, у період коли відомості про обтяження вказаного нерухомого майна іпотекою в державному реєстрі були відсутні.
Крім того, апеляційний суд дійшов висновку про те, що серед копій документів щодо реєстрації права власності за ТОВ "ФК "Централ Фінанс" на спірні садовий будинок та земельну ділянку, які надійшли до суду першої інстанції на виконання ухвали Київського районного суду м. Одеси від 02 лютого 2021 року від приватного нотаріуса Одеського нотаріального округу Гордої І. В., відсутні передбачені Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, з внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 2020 року № 189 змінами, (далі - Порядок) засвідчена іпотекодержателем копія письмової вимоги про усунення порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцю та засвідчені іпотекодержателем копії рекомендованих поштових відправлень, якими не менше ніж двічі з періодичністю не менше ніж один місяць надсилалася вимога про усунення порушень, та які повернулися відправнику у зв`язку із закінченням встановленого строку зберігання поштового відправлення. Отже, державному реєстратору - приватному нотаріусу Одеського міського нотаріального округу Гордій І. В. не був наданий повний пакет документів для реєстрації за ТОВ "ФК "Централ Фінанс" права власності на спірні садовий будинок та земельну ділянку, і рішення державного реєстратора-приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Гордої І. В. від 30 жовтня 2020 року не можна вважати законним.
Також апеляційний суд зазначив про те, що Банк (попередній іпотекодержатель) відступив ТОВ "ФК "Централ Фінанс" (новому іпотекодержателю) права вимоги за Договором іпотеки від 24 жовтня 2007 року, попередньо реалізувавши своє право як іпотекодавця щодо звернення стягнення на предмет іпотеки саме у судовому порядку, тобто з певним обмеженим обсягом прав іпотекодержателя. На час укладання договору відступлення права вимоги за іпотечним договором (07 серпня 2020 року) було чинним рішення Приморського районного суду м. Одеси від 13 лютого 2013 року про задоволення позову Банку про звернення стягнення на предмет іпотеки. Інших відомостей щодо чинності вказаного рішення суду матеріали справи не містять.
Крім того апеляційний суд дійшов висновку про те, що оскільки спірне нерухоме майно вибуло із власності ОСОБА_1 поза його волею, то наявні підстави для витребування цього майна у відповідача ОСОБА_2 на користь позивача за правилами статті 388 Цивільного кодексу України.
Також апеляційний суд дійшов висновку про те, що хоча ОСОБА_1 не є стороною іпотечного договору, укладеного 11 грудня 2020 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, але цей договір порушує права власності позивача на належне йому майно, то він підлягає визнанню недійсним.
Крім того, апеляційний суд зазначив, що у зв`язку із визнанням недійсним вищевказаного іпотечного договору необхідно припинити обтяження - заборону відчуження спірних садового будинку та земельної ділянки, зареєстровані 13 листопада 2020 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гордою І. В. в реєстрі за № № 1767, 1768.
Водночас, апеляційний суд дійшов висновку про те, що хоча позивач і визначив до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Лапкевич Т. В. відповідачем у цій справі, однак жодної матеріально-правової вимоги до неї не заявив, тому позовні вимоги в цій частині підлягають відхиленню.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи
У липні 2022 року представник ОСОБА_3 - ОСОБА_5 із застосуванням засобів поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Одеського апеляційного суду від 26 травня 2022 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення апеляційного та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Як підставу касаційного оскарження представник заявника зазначає неврахування судами правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 20 жовтня 2021 року у справі № 495/5713/15-ц, від 11 листопада 2019 року у справі № 756/15538/15-ц, від 06 березня 2019 року у справі № 571/1306/16-ц, від 29 травня 2019 року у справі № 2-3632/11, від 15 липня 2019 року у справі № 235/499/17, від 17 липня 2019 року у справі № 523/3612/16-ц, від 24 липня 2019 року у справі № 760/23795/14-ц, від 25 вересня 2019 року у справі № 642/6518/16-ц, від 30 жовтня 2019 року у справі № 390/131/18, від 06 листопада 2019 року у справах № 464/4574/15-ц та № 756/17180/14-ц, від 13 листопада 2019 року у справі № 697/2368/15-ц, від 04 грудня 2019 року у справі № 635/8395/15-ц, від 01 квітня 2020 року у справі № 686/24003/18, від 01 липня 2020 року у справі № 287/575/16-ц, від 19 серпня 2020 року у справі № 287/587/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України, далі - ЦПК України).
Крім того, звертає увагу на неправильне застосування судами статті 151-2 Конституції України та неврахування рішення Конституційного Суду України від 14 липня 2020 року у справі № 8-р/2020 та відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування зазначених норм у справах за подібних правовідносин (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Також зазначає, що апеляційним судом розглянуто справу за відсутності відповідача ОСОБА_3 та її представника, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, та посилається на пункт 5 частини першої статті 411 ЦПК України (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд:
- помилково скасував рішення суду першої інстанції;
- не дослідив та не встановив чи дійсно позивач є саме добросовісним набувачем спірного нерухомого майна, що є суттєвою обставиною при розгляді цієї справи;
- безпідставно врахував висновки Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норм права, викладені у постанові від 15 червня 2021 року справі № 922/2416/17, яка не тотожної до цієї справи;
- проігнорував те, що іпотека має похідний характер від основного зобов`язання, і за загальним правилом, є дійсною до припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору. Оскільки, Закон України "Про іпотеку" не передбачає таких підстав для припинення іпотеки, як витребування майна від добросовісного набувача або відсутність згоди власника на передачу нерухомого майна в іпотеку, тому такі підстави не припиняють основне зобов`язання та не є самостійною підставою для припинення іпотеки;
- задовольнив позовні вимоги про визнання за ОСОБА_1 права власності на садовий будинок та земельну ділянку, хоча позивач не заявляв таких позовних вимог та не сплачував судовий збір за їх розгляд;
- безпідставно не врахував, висновків, викладених в рішенні Конституційного суду України від 14 липня 2020 року у справі № 8-р/2020 за конституційною скаргою ОСОБА_8 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частин першої, другої статті 23 Закону України "Про іпотеку".
У жовтні 2022 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_10 із застосуванням засобів поштового зв`язку подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5, який не підписаний відповідачем.
Відповідно до частини другої статті 183 ЦПК України письмові заяви, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником.
Згідно з частиною четвертою статті 183 ЦПК України суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.
Таким чином, оскільки відзив представника ОСОБА_1 - ОСОБА_10 не підписаний, то він підлягає залишенню без розгляду та поверненню заявнику.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 08 липня 2022 року касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5 на постанову Одеського апеляційного суду від 26 травня 2022 року передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 05 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5 на підставі пунктів 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України; витребувано матеріали справи № 947/38015/20 із Київського районного суду міста Одеси; надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У жовтні 2022 року матеріали справи № 947/38015/20 надійшли до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду