Постанова
Іменем України
17 травня 2023 року
м. Київ
справа № 202/34801/13
провадження № 61-70св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Рудкевич Євген Володимирович, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Лозенко Валентина Володимирівна, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Яковлева Іна Миколаївна, Шоста Дніпровська нотаріальна контора,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4, яка подана представником - адвокатом Полтавець Тетяною Олександрівною, на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 06 травня 2021 року у складі судді Бєльченко Л. А. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 грудня 2021 року у складі колегії суддів: Петешенкової М. Ю., Городничої В. С., Лаченкової О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2013 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Рудкевич Є. В., приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Лозенко В. В., приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Яковлева І. М., Шоста Дніпровська нотаріальна контора, про визнання недійсними довіреності та договорів купівлі-продажу квартири, витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності.
В обґрунтування позову посилалась на те, що з 12 січня 1996 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5
14 липня 2000 року, під час перебування у шлюбі, ними була придбана квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1, право власності на яку було оформлено на ОСОБА_5 .
У 2010 році вони, як літні люди, підверглися шахрайським діям відносно указаної квартири.
Її незаконно направили до психіатричної лікарні, а їх квартиру продали за підробленою довіреністю.
Згодом її чоловіка знайшли повішеним у лісосмузі далеко від дому.
Згідно з копією свідоцтва про смерть серії № НОМЕР_1, виданого відділом державної реєстрації смерті Дніпропетровського МУЮ у Дніпропетровській області (запис № 2930), ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вважає, що її чоловіка вбили через квартиру.
Дітей та близьких родичів вона з чоловіком не мала.
Позивачка є єдиним спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_5 ..
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 30 квітня 2013 року їй визначено додатковий строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 у два місяці з дня набрання рішенням законної сили.
Отримавши копію указаного судового рішення, вона звернулась до Шостої Дніпропетровської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.
Проте з`ясувалось, що її чоловік нібито 26 квітня 2010 року, тобто через 13 днів після смерті, видав довіреність на ім`я ОСОБА_2 на право продажу належної йому вищевказаної квартири.
На підставі цієї довіреності квартира АДРЕСА_2 ОСОБА_2 була продана ОСОБА_3, на підставі договору купівлі-продажу від 26 листопада 2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Лозенко В. В.
У подальшому ОСОБА_3 продала спірну квартиру ОСОБА_4, на підставі договору купівлі-продажу 08 лютого 2013 року, який посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Яковлевою І. М.
Позивачка зазначає, що спірна квартира вибула з її володіння та володіння її чоловіка поза його волею, оскільки після його смерті була продана за підробленою довіреністю з подальшим укладанням договорів купівлі-продажу.
Посилаючись на викладені обставини та уточнивши в подальшому позовні вимоги, ОСОБА_1 просила:
- визнати недійсною довіреність від 26 квітня 2010 року, видану від імені її чоловіка ОСОБА_5 на ім`я ОСОБА_2, яка посвідчена приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Рудкевичем Є. В. та зареєстрована за № 2144;
- визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, укладений 26 листопада 2010 року між ОСОБА_2 (від імені ОСОБА_5 ) та ОСОБА_3, який посвідчено приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округуЛозенко В. В.(номер у реєстрі 4584), та скасувати його державну реєстрацію;
- визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, укладений 08 лютого 2013 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, який посвідчено приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Яковлевою І. М. (номер у реєстрі 255), та скасувати його державну реєстрацію;
- витребувати у ОСОБА_4 з чужого незаконного володіння квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ;
- визнати за нею право власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 06 травня 2021 року позов задоволено частково.
Визнано недійсною довіреність, укладену від імені ОСОБА_5 на ім`я ОСОБА_2, посвідчену приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Рудкевичем Є. В. 26 квітня 2010 року, та зареєстровану
за номером 2144.
Витребувано із незаконного володіння ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_2 .
У задоволенні іншої частини вимог позову відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що довіреність на розпорядження майном від імені ОСОБА_5 видана 26 квітня 2010 року, в той час як останній помер ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто довіреність посвідчена через тринадцять днів після його смерті.
У зв`язку із цим, суд дійшов висновку, що волевиявлення ОСОБА_5 на вчинення такого правочину, як видача довіреності на ім`я ОСОБА_2 на розпорядження належним йому майном, не було, що свідчить про наявність правових підстав для визнання її недійсною.
Також суд вказав, що після смерті ОСОБА_5 спадкоємицею за законом першої черги є ОСОБА_1, яка вчинила всі передбачені чинним законодавством дії для прийняття спадщини, тому спірну квартиру необхідно витребувати у відповідача ОСОБА_4 на її користь на підставі статті 388 Цивільного кодексу України.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсними договорів купівлі-продажу спірної квартири, суд виходив з того, що власник майна може витребувати належне йому майно від будь-якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині визнання за позивачкою права власності на спірну квартиру в порядку спадкування за законом, суд виходив з того, що наявність рішення суду про задоволення позовної вимоги про витребування квартири на користь позивачки з незаконного володіння відповідача ОСОБА_4 є підставою для реєстрації за ОСОБА_1 права власності на цю квартиру і окремого визнання за нею права власності, відповідно пункту 9 частини першої статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майна та їх обтяжень", не потребує.
Не погодившись із цим судовим рішенням в частині задоволених позовних вимог, ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 08 грудня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення, а рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 06 травня 2021 року - без змін.
Суд апеляційної інстанцій у постанові зазначив, що рішення суду першої інстанції переглянуто ним лише в частині задоволених позовних вимог.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції в оскаржуваній частині, зазначивши, що вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, а передбачених законом підстав для скасування рішення місцевого суду при апеляційному розгляді не встановлено.
Узагальнені доводи касаційної скарги
У січні 2022 року ОСОБА_4 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 06 травня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 грудня 2021 року, яку у подальшому було уточнено.
В касаційній скарзі заявник просив оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи та без урахування висновків щодо застосування норми права
у подібних правовідносинах, викладених в постановах Верховного Суду.
Заявник, зокрема, вказує на те, що судами залишено поза увагою, що він є добросовісним набувачем спірної квартири, а тому вона не може бути витребувана на підставі положень статті 388 Цивільного кодексу України. Зазначає, що витребування з його володіння спірного нерухомого майна становитиме непропорційне втручання у право на мирне володіння майно, що є порушенням статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями
від 11 січня 2022 року для розгляду справи визначено суддю-доповідача Калараша А. А.
Відповідно до Розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 18 травня 2022 року № 605/0/226-22 "Про призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи", у зв`язку із увільненням від роботи на період мобілізації до ЗСУ в Сили територіальної оборони судді Калараша А. А., на підставі службової записки Секретаря Третьої судової палати Фаловської І. М., призначено повторний автоматизований розподіл справи № 61-70св22.
Відповідно до повторного протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 18 травня 2022 року для розгляду справи визначено суддю-доповідача Бурлакова С. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 20 травня 2022 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
06 червня 2022 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 29червня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою Верховного Суду від 13 липня 2022 року зупинено касаційне провадження у справі № 202/34801/13 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 461/12525/15-ц (провадження № 14-190цс20).
Відповідно до розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду № 122/0/226-23 від 25 січня 2023 року про призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи у зв`язку із відрядженням судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Бурлакова С. Ю. до Вищої ради правосуддя, справу № 202/34801/13 (провадження № 61-70св22) призначено колегії суддів у складі: судді-доповідача Коротенка Є. В., суддів: Червинської М. Є., Зайцева А. Ю., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 15 березня 2023 року поновлено касаційне провадження у справі № 202/34801/13.
Фактичні обставини справи
Встановлено, що з 12 січня 1996 року ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про шлюб Серія НОМЕР_2, виданим Амур-Дніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського МУЮ у Дніпропетровській області.
13 квітня 2010 року ОСОБА_5 знайшли повішеним у лісосмузі, в двохсот метрах від заправки "Елін" по вул. Красногірській у місті Дніпропетровську.
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1, виданого 17 лютого 2012 року Відділом реєстрації смерті Дніпропетровського міського управління юстиції у Дніпропетровській області, ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Дніпропетровську, Самарський район.
Встановлено, що ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 14 липня 2000 року БМФ "Дніпроважбуд", належала квартира АДРЕСА_2 .
26 квітня 2010 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Рудкевичем Є. В. посвідчена довіреність, за змістом якої ОСОБА_5 уповноважив ОСОБА_2 розпоряджатися всім належним йому майном.
26 листопада 2010 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Лозенко В. В. був посвідчений договір купівлі-продажу, за яким ОСОБА_2, діючи за довіреністю від імені ОСОБА_5, продав ОСОБА_3 спірну квартиру.
Продаж здійснено за домовленістю сторін за суму 38979 грн.
08 лютого 2013 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Яковлевою І. М., був посвідчений договір купівлі-продажу, за яким ОСОБА_3 продала вказану квартиру ОСОБА_4 . Договір купівлі-продажу зареєстрований в реєстрі за номером 255.
Продаж вчинено за суму 127 670 грн.
Встановлено, що після подання ОСОБА_1 заяви про прийняття спадщини Шостою Дніпропетровською державною нотаріальною конторою 02 липня 2012 року після смерті ОСОБА_5 заведена спадкова справа № 480/2012.
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 30 квітня 2013 року ОСОБА_1 визначений додатковий строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 у два місяці, починаючи з дня наступного за днем набрання рішенням законної сили.
ОСОБА_1 звернулась до державного нотаріуса Шостої Дніпропетровської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на спірну квартиру.
Постановою державного нотаріуса Шостої Дніпропетровської державної нотаріальної контори від 13 вересня 2013 року позивачці відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_5 на спірну квартиру, оскільки остання належить ОСОБА_3, таким чином вказана квартира не належить спадкодавцю.
У листопаді 2017 року ОСОБА_4 та ОСОБА_3 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_1, Самарського районного у м. Дніпрі відділу ДРАЦС ГТУЮ у Дніпропетровській області про виключення відомостей з актового запису про смерть. Просили суд виключити з актового запису про смерть № 2930 від 26 квітня 2010 року, складеного відділом реєстрації смерті Дніпропетровського МУЮ Дніпропетровської області, відомості про смерть ОСОБА_5, який значиться померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 02 липня 2019 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 18 лютого 2020 року, в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 20 жовтня 2021 року рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 02 липня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 лютого 2020 року змінено з викладенням їх мотивувальної частини у редакції цієї постанови.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 06 травня 2021 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання договорів купівлі-продажу квартири недійсними, скасування їх державної реєстрації, визнання права власності на квартиру в порядку спадкування за законом не було предметом перегляду судом апеляційної інстанції, а тому не підлягає в цій частині перегляду і в суді касаційної інстанції.
Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині та постанова апеляційного суду відповідають.