Постанова
Іменем України
08 травня 2023 року
м. Київ
справа № 509/5824/18
провадження № 61-15080св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 28 січня 2020 року у складі судді Бочарова О. Ю. та постанову Одеського апеляційного суду від 01 червня 2021 року у складі колегії суддів: Сєвєрової Є. С., Ващенко Л. Г., Колеснікова Г. Я.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст заяви
У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики.
Позов обґрунтовано тим, що 08 грудня 2014 року він надав у борг своєму сину ОСОБА_2 та його дружині ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 25 000,00 дол. США для купівлі квартири, які відповідачі зобов`язалися повернути не пізніше 08 грудня 2018 року.
Відповідачі ухиляються від виконання зобов`язання за договором позики.
З урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просив стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3 у солідарному порядку на свою користь заборгованість за договором позики у розмірі 25 000,00 дол. США.
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 28 січня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг за договором позики у розмірі 614 960,00 грн, що еквівалентно 25 000,00 дол. США. В іншій частині позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що 08 грудня 2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики, відповідно до якого відповідач отримав від позивача в борг 25 000,00 дол. США, які зобов`язався повернути не пізніше 08 грудня 2018 року, що підтверджується розпискою від 08 грудня 2014 року та не заперечується ОСОБА_2 .
Належними та допустимими доказами не доведено те, що ОСОБА_3 було відомо про укладення її чоловіком договору позики, а також, що вона надала згоду на укладення договору позики і зазначений договір укладений в інтересах сім`ї. Суд вважав, що відсутні правові підстави для стягнення з неї на користь позивача грошових коштів.
Оскільки зобов`язання за договором позики не виконано, з ОСОБА_2 необхідно стягнути на користь ОСОБА_1 борг за договором позики.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 01 червня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково.
Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 28 січня 2020 року змінено.
Виключено з мотивувальної частини рішення суду першої інстанції висновок, що ОСОБА_1 надав у борг сину ОСОБА_2 грошові кошти для покупки квартири.
В іншій частині позову рішенння Овідіопольського районного суду Одеської області від 28 січня 2020 року залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції погодився з обґрунтованими висновками суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_2 грошових коштів відповідно до розписки, оскільки останній не повернув позивачу позичені кошти.
Цільове призначення грошових коштів не має значення для правовідносин позики та на вирішення питання щодо обов`язку повернення боргу не впливає, тому суд апеляційної інстанції вважав помилковими посилання суду першої інстанції, що грошові кошти отримано в борг для купівлі квартири.
Крім того, суд апеляційної інстанції виходив з того, що розписка на підтвердження договору позики не містить підпису ОСОБА_3 та немає доказів, що остання надавала згоду на укладання договору позики, тому саме у ОСОБА_2 виник обов`язок щодо повернення грошових коштів.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У вересні 2021 року до Верховного Суду поштовим зв`язком надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 28 січня 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 01 червня 2021 року, у якій заявник просить змінити рішення суду першої інстанції та повністю задовольнити позов, скасувати постанову суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення у справі про відмову у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_3 .
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не надав оцінку обставинам, що отримані за договором позики кошти використані ОСОБА_2 в інтересах сім`ї для купівлі квартири та отримання згоди другого з подружжя не є необхідним. Оскільки договір позики укладено в інтересах сім`ї, то цивільні права та обов`язки за цим договором виникають в обох із подружжя.
Відповідно до частини другої статті 369 ЦК України та частини другої статті 65 СК України під час укладення одним із подружжя договору щодо розпорядження спільним майном вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Відсутність формальної письмової (простої) згоди одного з подружжя на отримання позики з метою погашення спільних зобов`язань щодо придбання у спільну власність майна, не надає правових підстав для визнання договору позики недійсним.
В апеляційній скарзі на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 28 січня 2020 року ОСОБА_3 не просила виключити з мотивувальної частини рішення суду першої інстанції посилання щодо цільового призначення грошових коштів за договором позики. Суд апеляційної інстанції порушив вимоги статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає: суд апеляційної інстанції не дослідив докази у справі та не надав їм належної оцінки; порушив норми процесуального права, вийшов за межі доводів апеляційної скарги; не врахував правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі № 639/7335/15-ц, від 26 вересня 2018 року у справі № 713/285/2012, від 18 грудня 2018 року у справі № 755/12668/16-ц, від 28 квітня 2020 року у справі № 522/16362/16-ц, від 09 червня 2020 року у справі № 522/20907/16-ц, від 23 жовтня 2019 року у справі № 723/304/16-ц, від 30 червня 2021 року у справі № 462/2662/20, від 11 листопада 2019 року у справі № 337/474/14-ц, від 26 вересня 2018 року у справі № 713/285/2012, від 18 грудня 2018 року у справі № 755/12668/16-ц, від 28 квітня 2020 року у справі № 522/16362/16-ц, від 09 червня 2020 року у справі № 522/20907/16-ц, від 12 червня 2020 року у справі № 333/324/18, від 05 листопада 2020 року у справі № 619/761/18, від 16 березня 2021 року у справі № 133/2718/18, від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц, від 23 жовтня 2019 року у справі № 723/304/16-ц, від 18 липня 2018 року у справі № 477/1891/14-ц, від 25 квітня 2018 року у справі № 212/8891/15-ц, від 11 серпня 2021 року у справі № 723/826/19; постановах Верховного Суду України від 22 лютого 2017 року, провадження № 6-17цс17, від 13 грудня 2017 року у справі № 309/3458/14-ц, від 27 квітня 2016 року, провадження № 6-486цс16, від 14 вересня 2016 року, провадження № 6-539цс16, постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11 листопада 2019 року у справі № 337/474/14-ц.
Аргументи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу, поданому до суду у січні 2022 року, ОСОБА_3 заперечує проти доводів ОСОБА_1, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Одеського апеляційного суду від 01 червня 2021 року та рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 28 січня 2020 року в незміненій судом апеляційної інстанції частині - без змін.
Відзив обґрунтовано тим, що мотиви та підстави, зазначені в касаційній скарзі, не спростовують законності оскаржуваних судових рішень.
Незважаючи на те, що суд першої інстанції відмовив у стягненні з ОСОБА_3 грошових коштів, отриманих за договором позики, рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 28 січня 2020 року було вирішено питання про права та законні інтереси відповідачки.
Спір між ОСОБА_1 (батьком) та ОСОБА_2 (сином) щодо грошових коштів за договором позики є штучним та спрямований на встановлення фактичних обставин, які матимуть преюдиційне значення під час поділу кваритири відповідачів як колишноього подружжя.
Суд апеляційної інстанції обґрунтовано змінив мотиви рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 28 січня 2020 року щодо цільового призначення грошових коштів за договором позики.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 20 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.
У січні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно зі статтею 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Касаційне провадження відкрито з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 389, пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
З 22 грудня 2007 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі.
08 грудня 2014 року між ОСОБА_1 та його сином ОСОБА_2 був укладений договір позики, відповідно до умов якого ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 25 000,00 дол. США на строк після купівлі квартири, але не пізніше 08 грудня 2018 року. На підтвердження укладення між сторонами договору позики ОСОБА_2 надав позивачу письмову розписку про отримання грошових коштів.
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 01 листопада 2018 року у справі № 521/1695/18, зміненим постановою Одеського апеляційного суду від 14 травня 2020 року, шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 розірвано.
У період перебування в шлюбі ОСОБА_2 придбав на підставі договору купівлі-продажу від 15 грудня 2014 року квартиру АДРЕСА_1 .
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.