Постанова
Іменем України
17 травня 2023 року
м. Київ
справа № 753/20347/20
провадження № 61-5707св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач),
Шиповича В. В.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1,
суб`єкти оскарження: державний виконавець Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Осовська Вікторія Вікторівна, державний виконавець Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Очеретяна Ірина Олександрівна,
заінтересована особа - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 21 лютого 2022 року у складі колегії суддів: Соколової В. В.,
Андрієнко А. М., Поліщук Н. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст скарги
У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою, в якій просив визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - Дарницький РВ ДВС) Осовської В. В. та державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - Дніпровський РВ ДВС) Очеретяної І. О., яка полягала у невжитті заходів щодо закриття виконавчого провадження, зобов`язати державного виконавця Дніпровського РВ ДВС Очеретяну І. О. закрити виконавче провадження № НОМЕР_1 та повернути йому надлишково утримані грошові кошти в сумі 28 803,83 грн.
Обґрунтовуючи вимоги скарги, ОСОБА_1 посилався на те, що рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 30 жовтня 2019 року з нього стягнуто на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання сина - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 09 вересня
2019 року до закінчення ним навчання - 30 червня 2020 року, але не більше ніж до 23 років. Виданий на підставі цього рішення виконавчий лист перебуває на виконанні у Дніпровському РВ ДВС після його передання з Дарницького РВ ДВС. У зв`язку із закінченням ОСОБА_4 навчання в Економіко-правовому коледжі Київського кооперативного інституту бізнесу і права 26 червня
2020 року та його відрахуванням у зв`язку з успішним закінченням навчання, державні виконавці Дарницького та Дніпровського РВ ДВС допустили бездіяльність, яка полягає у невжитті заходів щодо закриття виконавчого провадження, що призвело до неправомірного утримання з його заробітної плати аліментів у загальній сумі 28 803,83 грн. У зв`язку з цим просив скаргу задовольнити.
Короткий зміст рішень судів першої, апеляційної та касаційних інстанцій
Ухвалою Дарницького районного суд міста Києва від 25 березня 2021 року в задоволенні скарги відмовлено.
Суд першої інстанції мотивував ухвалу тим, що ОСОБА_4 після закінчення 30 червня 2020 року навчання в Економіко-правовому коледжі Київського кооперативного інституту бізнесу і права продовжив навчання в Університеті економіки у Бидгощі з 01 жовтня 2020 року, а відповідно до частини другої статті 199 СК України право на утримання припиняється лише в разі припинення навчання, якщо така обставина настала раніше виповнення
23 років.
Водночас місцевий суд дійшов висновку, що в порядку контролю за виконанням судових рішень суд може визнати лише конкретну бездіяльність виконавця неправомірною, тобто ту бездіяльність, яка стосується невчинення конкретної виконавчої дії в рамках виконавчого провадження, тим самим зобов`язати державного виконавця усунути порушення шляхом зобов`язання вчинити певну дію.
Оскільки суд не встановив неправомірної бездіяльності державних виконавців щодо незакриття виконавчого провадження, суд відмовив у задоволенні заявлених у ній вимог в частині зобов`язання державних виконавців закрити виконавче провадження та повернути надлишково утримані кошти в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1, оскільки ці вимоги є похідними від встановлення відповідної бездіяльності державних виконавців. Проте, це не перешкоджає скаржнику, у разі незгоди з надлишково утриманими сумами аліментних зобов`язань за певний період, звернутись до державного виконавця з клопотанням про перерахунок утриманих сум та у разі його незадоволення звернутись в подальшому з відповідними вимогами до суду.
Постановою Київського апеляційного суду від 26 травня 2021 року ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 25 березня 2021 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про відмову в задоволенні скарги виходячи з того, що у рішенні про стягнення аліментів суд визначив можливість стягнення аліментів і після 30 червня 2020 року у разі продовження навчання, у зв`язку з цим державний виконавець вчиняв дії щодо виконання рішення суду відповідно до змісту такого рішення та виконавчого листа. Як видно з довідок про навчання, син відповідача, закінчивши навчання у одному навчальному закладі, відразу вступив до іншого, а тому навчання не переривалося. До того ж, той факт, що у навчальних закладах літній період є канікулярним, є загальновідомим, проте перебування учнів чи студентів на канікулах не виключається з їх навчального періоду. Син відповідача не міг приступити до навчання в іншому навчальному закладі у літній період, оскільки навчальний процес в Університеті економіки в Бидгощі розпочався лише з 01 жовтня 2020 року. Водночас ця обставина не дає підстав вважати, що навчання у розумінні статті 199 СК України ОСОБА_4 було припинено.
Постановою Верховного Суду від 01 грудня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Київського апеляційного суду від 26 травня 2021 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова Верховного Суду мотивована тим, що ОСОБА_1 до суду звернувся зі скаргою у грудні 2020 року. Оскільки на цей час та на час ухвалення судами оскаржуваних судових рішень ОСОБА_4 продовжив навчання, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність підстав для задоволення скарги в частині зобов`язання державного виконавця закінчити виконавче провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII.
Водночас суди попередніх інстанцій не врахували того, що у зв`язку з припиненням навчання ОСОБА_4 у червні 2020 року та зарахуванням його на навчання лише з 01 жовтня 2020 року не було підстав для стягнення з боржника грошових коштів за виконавчим листом у зазначений період. Таким чином, суди дійшли передчасного висновку про відмову у задоволенні скарги в частині зобов`язання повернути надлишково утримані кошти. При цьому суди не надавали оцінки правильності розрахунку надлишково утриманих коштів.
Верховний суд зазначив, що під час нового розгляду суду належить врахувати викладене, розглянути справу в установлені законом розумні строки з додержанням вимог матеріального і процесуального права, дослідити та належним чином оцінити подані сторонами докази, дати правову оцінку доводам і запереченням сторін з огляду на мотиви скасування судового рішення та на підставі належних доказів встановити дійсну суму безпідставно утриманих з боржника грошових коштів у спірний період і можливість їх зарахування в рахунок майбутніх платежів, та з урахуванням таких обставин вирішити заявлену скаргу.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 21 лютого 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 25 березня 2021 року залишено без змін.
При новому розгляді справи апеляційний суд врахував, що Верховний Суд вказав на правильність висновків судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення скарги в частині зобов`язання державного виконавця закінчити виконавче провадження, так як ОСОБА_4 продовжив навчання. Вказаний висновок є обов`язковим для суду апеляційної інстанції при новому розгляді справи. Разом з тим, Верховний Суд вказав на наявність припинення навчання в проміжок часу з 01 липня 2020 року до 01 жовтня
2020 року, тобто відсутність підстав у цей період для стягнення коштів з боржника.
Разом з тим, судовим рішенням було присуджено стягнення аліментів щомісячно. Положеннями Закону України "Про виконавче провадження" такі обставини не віднесені до підстав зупинення вчинення виконавчих дій, вичерпний перелік яких наведений в статті 34 цього Закону. А враховуючи положення Закону про те, що закінчене виконавче провадження не може бути відновлене, а також обставини продовження навчання ОСОБА_4 і зарахування його студентом вже 22 липня 2020 року до іншого навчального закладу, апеляційний суд дійшов висновку, що державний виконавець не мав правових підстав для припинення стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання ОСОБА_4 у проміжок часу з 01 липня 2020 року
до 01 жовтня 2020 року.
У вимогах скарги ОСОБА_1 заявив повернути йому надлишково утримані грошові кошти в сумі 28803,83 грн, сплачені у липні, серпні, вересні, жовтні
2020 року, однак у зв`язку з продовженням навчання та відсутністю правових підстав для зупинення стягнення аліментів, присуджених до сплати щомісячно, вказані кошти не можуть вважатися надлишково утриманими.
З огляду на вказане апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції, що державний виконавець вчиняв дії щодо виконання рішення відповідно до змісту такого рішення, виконавчого листа та законодавства, що регулює правовідносини щодо примусового виконання рішення суду.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У червні 2022 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду була надіслана касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 21 лютого 2022 року.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 18 липня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 листопада 2022 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 грудня 2022 року зупинено касаційне провадження у справі №753/20347/20 до закінчення перегляду в касаційному порядку Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду справи № 752/20152/16-ц (провадження № 61-19405сво21).
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 травня 2023 року поновлено касаційне провадження у цій справі.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та направити справу на новий розгляд до апеляційного суду для врахування висновків та виконання вказівок Верховного Суду, зазначених у постанові від 01 грудня 2021 року.
Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 01 грудня
2021 року у справі № 753/20347/20, провадження № 61-9584св21 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що при новому розгляді справи апеляційним судом не виконано вказівки Верховного Суду, викладені у постанові від 01 грудня 2021 року, зокрема, не встановлено дійсної суми безпідставно утриманих з нього грошових коштів у спірний період
з 01 липня по 01 жовтня 2020 року і можливість їх зарахування в рахунок майбутніх платежів, у зв`язку з чим судом апеляційної інстанції недотримано процесуальні норми, зазначені у частині п`ятій статті 411 та частині першій статті 417 ЦПК України.
Крім того, зазначав, що у державного виконавця були законні підстави для закриття виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" з моменту втрати сином статусу студента, а саме закінчення ним навчання у Економіко-правовому коледжі Київського кооперативного інституту бізнесу і права (26 червня
2022 року) і до моменту набуття статусу студента Університету економіки в Бидгоші (01 жовтня 2020 року), що своєчасно не було здійснено державним виконавцем.
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не поданий.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 30 жовтня 2019 року у справі № 753/17845/19 з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 стягнуто аліменти на утримання сина - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі частини всіх видів заробітку (доходу) щомісяця, починаючи з 09 вересня 2019 року до закінчення ним навчання - 30 червня 2020 року, але не більше ніж до 23 років.
ОСОБА_4 навчався в Економіко-правовому коледжі Київського кооперативного інститут бізнесу і права в період часу з 01 вересня 2016 року по 26 червня 2020 року, був відрахований у зв`язку з успішним завершенням навчання.
Згідно з довідкою Університету економіки в Бидгоші від 22 липня 2020 року, ОСОБА_4 є студентом курсу інженерського навчання, 2020/2021 навчального року за денною формою навчання. Навчання триває протягом 7 семестрів, розпочинається 01 жовтня 2020 року та закінчується 31 березня 2024 року.
За даними державної податкової служби України в період часу з 01 травня 2020 року по 31 жовтня 2020 року з ОСОБА_1 були утримані суми аліментів в розмірі частини заробітку (доходу) за виконавчим документом
від 06 грудня 2019 року № 753/17845/19 на загальну суму 28 803,83 грн.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.