Постанова
Іменем України
17 травня 2023 року
м. Київ
справа № 388/139/22
провадження № 61-4371св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Українське Біоджерело",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадженнякасаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Українське Біоджерело" на рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 14 вересня 2022 року у складі судді Кнурова О. А., додаткове рішення цього ж суду
від 28 вересня 2022 року та постанову Кропивницького апеляційного суду
від 02 березня 2023 року у складі колегії суддів: Дуковського О. Л.,
Дьомич Л. М., Письменного О. А.,
ВСТАНОВИВ :
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до
товариства з обмеженою відповідальністю "Українське Біоджерело" (далі - ТОВ "Українське Біоджерело")про стягнення заборгованості за договором позики.
Позовну заяву мотивовано тим, що 12 жовтня 2020 року між ним та
ТОВ "Українське Біоджерело" в особі директора ОСОБА_2 було укладено договір процентної позики.
За умовами вказаного договору відповідачу надавались грошові кошти у готівковому вигляді у розмірі 2 016 000 грн, що дорівнювало 70 000 доларів США, під 28,8 % річних на 4 місяці із щомісячною сплатою процентів, із передбаченням штрафних санкцій за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором.
Вказував, що 12 жовтня 2020 року директор товариства ОСОБА_2 отримав від нього готівкові кошти у розмірі 2 016 000 грн, що підтверджується письмовою розпискою.
Зазначав, що зобов`язання за даним договором ТОВ "Українське Біоджерело" не виконано, сума позики не повернута, а проценти не сплачені.
Посилаючись на викладене, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за договором позики у розмірі 3 772 110, 12 грн, яка складається із: 2 016 000 грн - основний борг; 739 065,60 грн - проценти; 699 552 грн - додаткові проценти, передбачені пунктом 2. 2. договору позики; 173 376 грн - інфляційні втрати; 144 116,52 грн - штраф.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Долинського районного суду Кіровоградської області
від 14 вересня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ТОВ "Українське Біоджерело" на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором процентної позики від 12 жовтня 2020 року № 12/10/70000 у розмірі 3 164 834,06 грн, яка складається із: 2 016 000 грн - основний борг; 196 899,95 грн - проценти; 699 552 грн - пеня за прострочення виконання основного зобов`язання; 79 006,11 грн - пеня за прострочення сплати відсотків; 173 376 грн - інфляційні втрати.
В решті позову відмовлено.
Додатковим рішення цього ж суду від 28 вересня 2022 року стягнуто з ТОВ "Українське Біоджерело" на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору - 11 240,54 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позичальник не виконав умови договору позики щодо повернення одержаних у борг коштів з нарахованими на них процентами, а тому з відповідача слід стягнути тіло позики, відсотки за користування позикою за період з 13 жовтня 2020 року до закінчення строку дії договору позики 13 лютого 2021 року, пеню та інфляційні втрати.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Кропивницького апеляційного суду від 02 березня 2023 рокуапеляційну скаргу ТОВ "Українське Біоджерело" залишено без задоволення,рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 14 вересня 2022 року та додаткове рішення цього ж суду від 28 вересня 2022 року - без змін.
Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність у відповідача обов`язку з повернення отриманих за договорами позики коштів, а також сплати процентів, а тому правильно стягнув заборгованість за договором позики.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі ТОВ "Українське Біоджерело" просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що директор ТОВ "Українське Біоджерело" ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, не підписував договір позики та розписку про отримання коштів, не отримував у позивача коштів у позику. У судах попередніх інстанцій відповідач заявляв клопотання про проведення посмертної судово-почеркознавчої експертизи, однак йому безпідставно було відмовлено у задоволенні таких клопотань.
Зазначає, що факт отримання та повернення коштів юридичною особою можуть свідчити банківські виписки про зарахування чи повернення грошей із поточного рахунку, а також прибуткові та видаткові касові ордери у разі внесення грошей до каси товариства, однак таких доказів матеріали справи не містять. Суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що не можна стягувати борг з юридичної особи за розпискою, виданою директором такої юридичної особи, оскільки для юридичних осіб встановлені спеціальні правила отримання та передачі грошових коштів.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 06 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 05 травня 2023 року у зв`язку із повідомленням про арешт належного відповідачу майна і можливою його реалізацією зупинено виконання рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 14 вересня 2022 року та додаткового рішення цього суду
від 28 вересня 2022 року.
Ухвалою Верховного Суду від 10 травня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Відзив на касаційну скаргу
У квітні 2023 року від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу,
в якому позивач посилається на необґрунтованість доводів скарги та законність ухвалених у справі судових рішень. Зазначає, що відповідач заявив клопотання про призначення почеркознавчої експертизи поза межами строку, встановленого процесуальним законодавством, а тому суди попередніх інстанцій обґрунтовано відмовили у задоволенні такого клопотання.
Відповідь на відзив
У травні 2023 року від ТОВ "Українське Біоджерело" надійшла відповідь на відзив, в якому відповідач посилається на те, що неподання відповідачем клопотання про призначення посмертної почеркознавчої експертизи на стадії підготовчого провадження було зумовлено складністю отримання зразків підписів покійного директора ОСОБА_2 та протиправними діями самого позивача, який неправомірно обмежив доступ до підприємства відповідача, в якому знаходилася уся документація, у тому числі і з підписаними покійного директора.
Встановлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи
12 жовтня 2020 року між ОСОБА_1 та ТОВ "Українське Біоджерело" в особі директора ОСОБА_2 було укладено договір процентної позики, відповідно до умов якого позикодавець передав відповідачу у позику грошові кошти у розмірі 2 016 000 грн, що дорівнює 70 000 доларів США, під 28,8% річних, строком на чотири місяці.
На підтвердження факту передачі грошових коштів на виконання умов договору позики позивач надав розписку від 12 жовтня 2020 року, відповідно до якої ОСОБА_2 особисто отримав від ОСОБА_1 готівкою грошові кошти у розмірі 2 016 000 грн та зобов`язався їх повернути повністю з відсотками у строк до 12 лютого 2021 року.
Даних про отримання ТОВ "Українське Біоджерело" коштів у розмірі 2 016 000 грн у готівковій або безготівковій формах матеріали справи не містять.
В матеріалах справи міститься витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з яких вбачається, що ТОВ "Українське Біоджерело" є зареєстрованою юридичною особою, одним із засновників (учасників) є ОСОБА_2, який на час укладення договору з приводу якого виник спір, також був керівником та представником товариства.
За повідомленням представника відповідача, що не заперечувалось представником позивача, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно з частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видає боржник кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.
Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки.
З метою забезпечення правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року (провадження № 6-63цс13), від 02 липня 2014 року (провадження № 6-79цс14), від 13 грудня 2017 року (провадження № 6-996цс17) та постановах Верховного Суду від 20 березня 2019 року в справі № 383/976/15-ц (провадження № 61-10361св18), від 25 березня 2020 року в справі № 569/1646/14-ц (провадження № 61-5020св18).
Задовольняючи частково позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили із того, що між сторонами виникли правовідносини, які випливають із договору позики, і відповідач не виконує зобов`язання з повернення отриманих за цим договором коштів, що є підставою для стягнення заборгованості.
При цьому суди виходили із того, що доказом надання позивачем
ТОВ "Українське Біоджерело" готівкових коштів за договором позики є розписка його директора ОСОБА_2
Проте такий висновок судів є помилковим.
Відповідно до частин першої, другої статті 1087 ЦК України розрахунки за участю фізичних осіб, не пов`язані із здійсненням ними підприємницької діяльності, можуть проводитися у готівковій або в безготівковій формі за допомогою розрахункових документів у електронному або паперовому вигляді. Розрахунки між юридичними особами, а також розрахунки за участю фізичних осіб, пов`язані із здійсненням ними підприємницької діяльності, проводяться в безготівковій формі. Розрахунки між цими особами можуть проводитися також готівкою, якщо інше не встановлено законом.