ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 травня 2023 року
м. Київ
cправа № 910/11692/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснов Є. В.- головуючий, Могил С. К., Рогач Л. І.,
секретаря судового засідання - Астапової Ю. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Клініка "Донаре віта" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2022 (колегія суддів: Станік С. Р., Тищенко О. В., Шаптала Є. Ю.) та рішення Господарського суду міста Києва від 17.08.2022 (суддя Балац С. В.) у справі
за позовом Комунального підприємства Київської обласної ради "Київська обласна сільськогосподарська брокерсько-комерційна фірма "Обрій" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Клініка "Донаре віта" про стягнення заборгованості та виселення, та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Клініка "Донаре віта" до Комунального підприємства Київської обласної ради "Київська обласна сільськогосподарська брокерсько-комерційна фірма "Обрій" про стягнення збитків та зобов`язати вчинити дії,
за участю представників:
позивача (відповідача за зустрічним позовом) - Кулаківська О. П.,
відповідача (позивача за зустрічним позовом) - Коваль М. С., Монарх Б. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
1. Комунальне підприємство Київської обласної ради "Київська обласна сільськогосподарська брокерсько-комерційна фірма "Обрій" (далі - Підприємство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Клініка "Донаре віта" (далі - Клініка) про стягнення 333 939,81 грн, у тому числі 308 875,36 грн боргу з орендної плати, 25 064,45 грн пені, розірвання договору оренди від 05.06.2019 № 125/2 і виселення останньої з нежитлового приміщення площею 160,3 кв. м, розташованого на першому поверсі будинку за адресою: 01004, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 13/1, а згодом Підприємство відмовилося від позовних вимог про розірвання цього договору та уточнило підстави позовних вимог.
2. 12.01.2021 місцевий господарський суд постановив ухвалу про закриття провадження у справі в частині позовних вимог про розірвання договору.
3. 22.01.2021 Підприємство подало до суду першої інстанції заяву про збільшення позовних вимог до 466 465,12 грн, у тому числі 448 052,55 грн боргу з орендної плати та 18 412,57 грн пені.
4. На обґрунтування позовних вимог Підприємство послалося на несплату Клінікою орендних платежів за період більше ніж протягом трьох місяців поспіль.
5. Справа розглядалася судами неодноразово.
6. Згодом Підприємство збільшило розмір своїх позовних вимог та просило стягнути з Клініки 1 453 655,31 грн, у тому числі:
- 397 133,90 грн заборгованості з орендної плати за період з 15.03. по 19.11.2020,
- 16 733,95 грн пені,
- 8 792,74 грн інфляційних втрат, нарахованих на вказану вище суму боргу,
- 3 % річних у сумі 4 294,59 грн, нарахованих на вказану вище суму боргу,
- 414 000 грн збитків як неотриману орендну плату за період з 20.11.2020 по 19.08.2021,
- 564 266,66 грн неустойки у розмірі подвійної орендної плати за період з 20.08.2021 по 23.02.2022,
- 34 335,37 грн інфляційних втрат за період з 20.11.2020 по 23.02.2022, нарахованих на збитки у вигляді неотриманої орендної плати,
- 3 % річних у сумі 14 098,10 грн за період з 20.11.2020 по 23.02.2022, нарахованих на збитки у вигляді неотриманої орендної плати.
7. У зустрічному позові Клініка просила (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) стягнути з Підприємства 1 220 888,31 грн збитків, у тому числі 359 114,58 грн упущеної вигоди за невиконання планів лікування, 428 250 грн за послуги охорони, 7 305 грн за послуги водопостачання, 426 218 73 грн недоотриманої виручки, а також зобов`язати останнє усунути перешкоди у користуванні їй орендованим нежитловим приміщенням.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
8. 05.06.2019 Підприємство і Клініка уклали договір оренди № 125/2, згідно з яким остання була орендарем названого вище нежитлового приміщення, цільове призначення якого надання стоматологічних послуг і стоматологічна практика. Орендар зобов`язався сплачувати орендну плату у сумі 46 000 грн з ПДВ щомісячно не пізніше п`ятнадцятого числа поточного місяця, за який здійснюється оплата, на підставі виставлених орендодавцем рахунків-фактур. Орендар також зобов`язався сплачувати комунальні (водо-, енерго-, теплопостачання тощо), експлуатаційні послуги і витрати (загальної охорони будинку, в якому знаходиться об`єкт оренди, послуги, пов`язані з утриманням приміщень тощо) пропорційно займаній ним площі, а також пеню у разі несвоєчасної або неповної сплати орендних платежів. Термін дії договору до 30.04.2022 і його розірвання можливе лише за домовленістю сторін, яка оформлюється додатковою угодою, тоді як одностороннє припинення дії договору, відмова від взятих на себе зобов`язань або відмова від договору чи його розірвання в односторонньому порядку не допускається.
9. 17.02.2020 Клініка здійснила останній платіж за цим договором у сумі 46 000 грн.
10. 17.11.2020 унаслідок несплати Клінікою орендної плати у період з березня по жовтень 2020 року Підприємство звернулося до орендаря з листом від 02.11.2020 № 74 у порядку статті 782 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) про відмову від цього договору та необхідність звільнення приміщення протягом п`яти днів з моменту отримання повідомлення. Цей лист отриманий орендарем 19.11.2020.
11. Утім Клініка приміщення не звільнила і своє право на звільнення від орендної плати у названому вище періоді обґрунтувала неможливістю використання об`єкта оренди для здійснення господарської діяльності у зв`язку з відключенням з 04.11.2019 електроенергії, з 24.06.2020 припиненням водопостачання та з 11.03 по 02.06.2020 запровадженням карантину. Тому Підприємство звернулося до суду з цим позовом про виселення Клініки і стягнення з неї названого вище розміру грошових коштів.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
12. 17.08.2022 Господарський суд міста Києва від 17.08.2022 ухвалив рішення, залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2022, про часткове задоволення первісного позову шляхом виселення Клініки із займаного приміщення, стягнення з неї на користь Підприємства 397 133,90 грн заборгованості з орендної плати за період з 15.03 по 19.11.2020, 16 733,95 грн пені, 8 792,74 грн інфляційних втрат, 3 % річних у сумі 4 285,03 грн, 414 000 грн збитків як неотриману орендну плату за період з 20.11.2020 по 19.08.2021 та 564 266,66 грн неустойки у розмірі подвійної орендної плати за період з 20.08.2021 по 23.02.2022. У решті первісного та у зустрічному позові відмовив.
13. Суди послалися на порушення Клінікою своїх договірних зобов`язань з оплати Підприємству орендної плати за період з 15.03 по 19.11.2020, тому останнє відмовилося від договору, про що повідомило орендаря, тоді як Клініка приміщення не звільнила.
14. Суди зазначили, що сплата Клінікою орендної плати не залежить від результатів її господарської діяльності та жодних підстав для звільнення її від виконання такого обов`язку договором не передбачено, зокрема, у випадку неможливості використання приміщення за цільовим призначенням (надання стоматологічних послуг і стоматологічна практика).
15. Відмова у зустрічному позові мотивована судами необхідністю звільнення орендарем приміщення унаслідок відмови орендодавця від договору.
Короткий зміст касаційної скарги
16. У касаційній скарзі Клініка просить скасувати ці судові рішення, заяву Підприємства про збільшення розміру позовних вимог залишити без розгляду, а справу в частинах первісного та зустрічного позовів направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
17. Підставами касаційного оскарження скаржник визначив пункти 1, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), посилаючись на неправильне застосування судами положень статей 22, 23, 614, 625, 762, 774, 785 ЦК України та порушення статей 46, 73, 74, 79, 81, 86 ГПК України внаслідок ухвалення оскаржуваних рішень без урахування висновків щодо застосування цих норм у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, перелік яких наведений у касаційній скарзі.
18. На переконання Клініки, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний господарський суд, безпідставно прийняв до розгляду заяву Підприємства про збільшення позовних вимог, оскільки позивач додав до неї нові вимоги, які не були предметом раніше поданого позову. Серед інших доводів касаційної скарги скаржник наголосив на тому, що суди не дослідили наявні у справі докази, що підтверджують неможливість використання Клінікою орендованого майна, що звільняло її від сплати орендних платежів. При цьому скаржник вважає, що суди незаконно відмовили йому у задоволенні клопотань про витребування додаткових доказів, їх забезпечення, призначення судової електротехнічної експертизи, на вирішення якої мало бути поставлено питання стосовно причин відсутності електроенергії в орендованому приміщенні, та залучення до участі у розгляді справи як третю особу балансоутримувача орендованого приміщення - Департаменту агропромислового розвитку Київської обласної державної адміністрації. До того ж скаржник наполягає на неврахуванні судами листа орендаря до орендодавця від 30.03.2020 № 32 про неможливість здійснення своєї господарської діяльності за основним видом - стоматологічна практика унаслідок запровадження карантину, в зв`язку з цим виник борг у спірному періоді. Крім того, він зауважив на неправомірному стягненні одночасно збитків як плату за користування майном після закінчення договору та неустойки у розмірі подвійної орендної плати.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
19. Підприємство у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а судові рішення без змін, повністю підтримуючи правову позицію судів обох інстанцій та погоджуючись із їх аргументацією.
20. 03.04.2023 від цього ж Підприємства надійшли заперечення на клопотання Клініки про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень, які відхиляються колегією суддів, оскільки 28.03.2023 за наслідками розгляду цього клопотання вже постановлена ухвала.
Позиція Верховного Суду
21. Згідно із частиною четвертою статті 14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.
22. Відповідно до частини четвертої та шостої статті 762 цього ж Кодексу наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
23. Підставою звільнення від зобов`язання сплачувати орендну плату ця норма визначає об`єктивну неможливість використовувати передане в оренду майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.
24. Для застосування частини шостої статті 762 ЦК України та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном (орендної плати) визначальною умовою є наявність обставин, за які орендар не відповідає. Обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане наймачем і він не відповідає за це, мають бути доведені. Такий висновок викладений у пункті 31.4 постанови Верховного Суду від 27.08.2019 у справі № 914/2264/17.
25. Закон не містить переліку обставин, які звільняють наймача від плати за користування орендованим майном (орендної плати) на підставі частини шостої статті 762 ЦК України, але їх узагальнюючою рисою є те, що такі обставини одночасно позбавляють орендаря можливості користуватись об`єктом оренди і він не відповідає за це (висновок Верховного Суду, викладений у пункті 8.11 постанови від 18.08.2020 у справі № 910/10657/19). За висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 22.08.2018 у справі № 910/4320/17, право наймача вимагати зменшення плати або звільнення від неї через обставини, за які він не відповідає, та які впливають на можливість користування майном, передбачено законом.
26. Водночас колегія суддів вважає недоречними посилання судів попередніх інстанцій для обґрунтування своїх рішень на відсутність підстав для звільнення Клініки від сплати орендної плати, зокрема, у випадку неможливості використання приміщення для ведення своєї господарської діяльності у зв`язку з відключенням електроенергії, припиненням водопостачання та запровадженням карантину.
27. Так, як зазначено раніше, останній платіж за договором у сумі 46 000 грн Клініка здійснила 17.02.2020, що, як установлено судами попередніх інстанцій, є орендною платою за лютий 2020 року. Скаржник також звертав увагу судів на лист орендаря від 30.03.2020 № 32 до орендодавця про неможливість здійснення своєї господарської діяльності за основним видом діяльності - стоматологічною практикою унаслідок запровадження у цей період карантинних обмежень, який не взято до уваги судами з аргументацію, що такі обставини не є підставою для несплати орендної плати, оскільки вони не звільняють від такої плати, а лише дають право вимагати зменшення оплати, тоді як домовленість сторін про це відсутня.
28. Утім цей висновок судів зроблений без урахування висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 26.08.2021 у справі № 910/13397/20 та від 14.06.2020 у справі № 910/3536/21, щодо питання застосування положень постанови Кабінету Міністрів України від 15.07.2020 № 611 "Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину", згідно з яким отримання погодження щодо звільнення або знижки орендної плати, так само як і внесення змін до договору оренди, цією постановою не вимагається.
29. Як зазначено раніше, внаслідок несплати Клінікою орендної плати протягом 15.03 - 19.11.2020 Підприємство відмовилося від договору на підставі статті 782 ЦК України. Суди обох інстанцій, вважаючи таку відмову правомірною, задовольнили позовну вимогу про виселення орендаря з приміщення та стягнення з нього, зокрема заборгованості з орендної плати за цей період. При цьому наголосили на обов`язку орендаря сплачувати орендну плату, не дивлячись на неможливість ведення господарської діяльності у приміщенні, зокрема за відсутності електроенергії та водопостачання, на тій підставі, що факт неможливості використання майна за цільовим призначенням не має значення, тоді як головною ознакою є перебування Клініки у цьому приміщенні та зберігання нею майна.