ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 травня 2023 року
м. Київ
cправа № 904/5669/21 (904/801/22)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Картере В.І. - головуючий, Банасько О.О., Погребняк В.Я.,
за участю секретаря судового засідання Заріцької Т.В.,
представників учасників справи:
позивач - Васильцова О.М. (в режимі відеоконференції),
відповідач - не з`явився,
розпорядник майна боржника ПАТ "Дніпровець" - не з`явився,
Дніпровська районна державна адміністрація - не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.01.2023 (колегія суддів у складі: Кузнецов В.О. - головуючий, Чередко А.Є., Коваль Л.А.)
у справі №904/5669/21(904/801/22)
за позовом ОСОБА_1
до Публічного акціонерного товариства "Дніпровець"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: розпорядник майна боржника ПАТ "Дніпровець" арбітражний керуючий Шистопал П.М.
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Дніпровська районна державна адміністрація
про визнання недійсним акта на право власності на земельну ділянку та скасування державної реєстрації права власності
в межах справи №904/5669/21
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Роял Охорона"
до Публічного акціонерного товариства "Дніпровець"
про банкрутство,
ВСТАНОВИВ:
Стислий виклад позовних вимог
1. У березні 2022 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Дніпровець" (далі ПАТ "Дніпровець") про визнання недійсним та скасування державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯМ №870530 від 29.12.2012, кадастровий номер - 1223757100:01:001:0370, виданий Сільськогосподарському риболовецькому закритому акціонерному товариству "Дніпровець" (перейменований на ПАТ "Дніпровець") на підставі розпорядження Петриківської РДА від 19.09.2012 №833-р-12 "Про затвердження технічної документації із землеустрою, щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки", постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.10.2012 у справі №2а/0470/11198/12; скасувати державну реєстрацію права власності, номер запису про право власності 5102191, дата державної реєстрації 21.03.2014, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 11898094 від 25.03.2014.
2. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що земельна ділянка, яка належить їй на праві приватної власності, внесена до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень як власність Сільськогосподарського риболовецького закритого акціонерного товариства "Дніпровець" (яке в подальшому перейменовано на ПАТ "Дніпровець") та на земельну ділянку виготовлено та зареєстровано Державний акт на право приватної власності серія ЯМ №870530 від 29.12.2012, кадастровий номер 1223757100:01:001:0370, на загальну площу 4,177 га, що складається з ріллі - 3,1018 га та кормових угідь - 1,0752 га.
3. Відповідно до листа Відділу №1 ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області №280/0/398-21-0.104.1 від 16.09.2021, отриманого позивачем, земельна ділянка за кадастровим номером 1223757100:01:001:0370 одночасно обліковується за гр. ОСОБА_1 та ПАТ "Дніпровець" на праві власності.
4. Позивач вважає, що наявність двох державних актів на право власності на одну і ту ж земельну ділянку за ним та ПАТ "Дніпровець", порушує його конституційне права щодо володіння, користування та розпорядження належним йому майном, оскільки відповідач чинить перепони в користуванні земельною ділянкою.
Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
5. Позивачу на праві приватної власності належить земельна ділянка, що розташована на території Миколаївської селищної ради Петриківського району Дніпропетровської області (за межами населеного пункту), загальною площею - 4,177 га, що складається з ріллі - 3,1018 га та кормових угідь - 1,0752 га.
6. Право власності на зазначену вище земельну ділянку підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №26, який виданий на підставі рішення Миколаївської селищної ради народних депутатів №5-5/ХХІІІ від 25.03.1999.
7. 15.09.2021 позивач звернувся із запитом до Відділу №1 управління у Дніпровському районі ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області про надання інформації.
8. Відділом №1 ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області у листі №280/0/398-21-0.104.1 від 16.09.2021 зазначено, що земельна ділянка за кадастровим номером 1223757100:01:001:0370 одночасно обліковується за гр. ОСОБА_1 та ПАТ "Дніпровець" на праві власності.
9. Також у вказаному листі зазначено, що відповідно до даних Державного земельного кадастру та відповідно до "Технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки СР ЗАТ "Дніпровець", яка виготовлена на підставі розпорядження Петриківської РДА від 20.09.2011 №535-р-11 "про надання дозволу на проведення інвентаризації земельних ділянок СР ЗАТ "Дніпровець", розпорядження Петриківської РДА від 19.09.2012 №833-р-12 "Про затвердження технічної документації із землеустрою, щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки", рішень Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.04.2012 та 04.10.2012 земельна ділянка також обліковується на праві власності за ПАТ "Дніпровець". Право власності останнього посвідчено Державним актом на право власності серія ЯМ №870530 від 29.12.2012.
10. Підставою для виготовлення зазначеного вище державного акта на право власності СР ЗАТ "Дніпровець" (ПАТ "Дніпровець") були такі документи: розпорядження голови Петриківської РДА від 20.09.2011 №535-р-11; розпорядження голови Петриківської РДА від 19.09.2012 №833-р-12; постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.04.2012 по справі №2а/0470/4316/12 та від 04.10.2012 по справі №2а/0470/11198/12.
11. На момент звернення позивачем із позовом, документи, які були підставою для виготовлення та видачі СР ЗАТ "Дніпровець" вказаного державного акта на право власності на земельну ділянку, а саме: розпорядження голови Петриківської райдержадміністрації від 19.09.2012 №833-р-12 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки Сільськогосподарському риболовецькому Закритому акціонерному товариству "Дніпровець" скасовано, що підтверджується 1) постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.07.2012 у справі №2а/0470/4323/12; 2) ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2013 у справі №2а/0470/4323/12; 3) постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.02.2015 у справі №2а/0470/14427/12; 4) постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2015 у справі №804/17320/14; 5) постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2014 у справі №804/12930/14; 6) ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21.04.2015 у справі №К/800/68371/14; 7) постановою Дніпропетровського апеляційним адміністративного суду від 11.06.2014 у справі №2а/0470/4316/12; 8) ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28.10.2014 у справі №К/800/36817/14; 9) постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2015 у справі №8014/17313/14; 10) постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.09.2014 у справі №23н-14/2а/0470/11198/12; 11) постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду Дніпропетровської області від 07.04.2015 у справі №804/12684/14.
12. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області суду 04.10.2010 у справі №К39/140-10 відмовлено в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним Установчого договору від 23.12.1999 про створення і діяльність Сільськогосподарського риболовецького закритого акціонерного товариства "Дніпровець", статуту зазначеного товариства з урахуванням наступних змін та доповнень, та ліквідацію Сільськогосподарського риболовецького закритого акціонерного товариства "Дніпровець".
13. 13.02.2014 рішенням Господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/8877/13, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.08.2015, відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання частково недійсним Установчого договору Сільськогосподарського риболовецького закритого акціонерного товариства "Дніпровець" від 23.12.1999, в частині внесення фізичними особами, у кількості 477 осіб, в статутний фонд Сільськогосподарського риболовецького закритого акціонерного товариства "Дніпровець" права приватної власності позивачів на земельні ділянки, визнання частково недійсним статуту Сільськогосподарського риболовецького закритого акціонерного товариства "Дніпровець", в частині передання фізичними особами, у кількості 477 осіб, права приватної власності позивачів на земельні ділянки.
Стислий виклад рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
14. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 05.07.2022 позов задоволено у повному обсязі.
15. Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий органом, який не мав на це законних повноважень, визнається недійсним.
16. Господарський суд першої інстанції зазначив, що відповідно до реєстру власників іменних цінних паперів ПАТ "Дніпровець", станом на 29.03.2022 ОСОБА_1 зареєстрована як власник 5233 іменних простих бездокументарних акцій. В той же час, учасниками справи не надано доказів (акта приймання-передачі) відповідно до абз. 6 ст. 6 Установчого договору про створення і діяльність Сільськогосподарського риболовецького закритого акціонерного товариства "Дніпровець" передачі земельної ділянки позивачем як оплати акцій відповідача. В матеріалах справи відсутні докази переходу права власності від позивача до відповідача на земельну ділянку загальною площею 4,177 га, тому умови Установчого договору в частині передачі земельної ділянки позивачем відповідачу як формування статутного фонду, виконані не були. Отже, позивач не позбувся, а відповідач не набув право власності на земельну ділянку площею 4,177 га, оформлену державним актом ДП №26.
17. Визнавши обґрунтованими позовні вимоги, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про поважність причин пропуску строку позовної давності позивачем. Господарський суд констатував, що за наявності судових процесів, в яких позивач був учасником, він міг довідатися про можливе порушення його прав. Проте, позивач не обмежений проміжком часу, протягом якого він має звернутись до відповідних органів з метою реєстрації прав на земельну ділянку, також позивач не має обов`язку щодо перевірки наявності реєстрації прав власності відповідача на спірні земельні ділянки. Крім того, господарський суд взяв до уваги, що позивач є фізичною особою, яка не має відповідного штату працівників та спеціалістів у галузі права, які б могли здійснювати відповідний моніторинг. Зазначені обставини, на думку господарського суду, є такими, що робили своєчасне пред`явлення позову утрудненим та свідчать про об`єктивність перешкоди для звернення за захистом порушеного права у межах позовної давності, а відповідно і є поважними причинами пропуску цього строку.
18. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 19.01.2023 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.07.2022 скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.
19. Господарський суд апеляційної інстанції з посиланням на постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24.02.2021 у справі №581/478/18 та від 26.05.2021 у справі №607/2263/16 зазначив, що належними відповідачами у справах про визнання недійсними актів про право власності на земельну ділянку є особа, якій видано державний акт про право власності на відповідну земельну ділянку та орган місцевого самоврядування чи орган виконавчої влади, що прийняв рішення про його видачу.
20. Центральний апеляційний господарський суд встановив, що державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯМ №870530 від 29.12.2012 виданий Петриківською райдержадміністрацією, правонаступником якої є Дніпровська районна державна адміністрація, яка залучена судом апеляційної інстанції третьою особою у даній справі. Отже, на думку суду апеляційної інстанції, заявлені позивачем вимоги про визнання державного акта недійсним безпосередньо стосуються прав та обов`язків Дніпровської районної державної адміністрації та не можуть бути розглянуті судом і вирішені у спорі позивача з третьою особою, яка в такій ситуації має бути залучена співвідповідачем, оскільки лише за наявності належних відповідачів у справі суд має вирішувати питання про обґрунтованість позовних вимог.
21. Оскільки позивач не звертався до суду першої інстанції з клопотанням про залучення до участі у справі Дніпровської районної державної адміністрації як співвідповідача, а у господарського суду відсутні повноваження щодо залучення належного співвідповідача за власною ініціативою, апеляційний господарський суд з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №523/9076/16-ц та постанови Верховного суду від 26.11.2019 у справі №905/386/18, від 31.08.2021 у справі №921/273/20 дійшов висновку, що пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.
22. Крім того, господарський суд апеляційної інстанції зазначив, що причиною спору у даній справі є наявність у ОСОБА_1 перешкод у користуванні земельною ділянкою, яка належать їй на праві власності, у зв`язку з чим Центральний апеляційний господарський суд вважає, що визнання недійсним оспорюваного акта на право власності на земельну ділянку не призведе до автоматичного повернення спірної земельної ділянки до позивача, а тому позовні вимоги про визнання недійсним та скасування державного акта на право власності не є ефективним способом захисту інтересу та права позивача. У даному випадку позивач не позбавлений можливості витребувати це майно на підставі ст.ст. 387, 388 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Стислий виклад вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника
23. ОСОБА_1 (далі - скаржник) звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, з урахуванням заяви про усунення недоліків касаційної скарги, просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарський суду від 19.01.2023 та залишити в силі рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.07.2022.
24. Скаржник у заяві про усунення недоліків касаційної скарги як на підставу для касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції зазначає обставини, передбачені п. 1 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
25. Скаржник вказує, що судом не враховано висновки Верховного Суду щодо застосування ст.ст. 15, 16, 316, 317, 319, 321, 391 ЦК України, викладені:
- у постанові Верховного Суду 27.05.2020 у справі №910/1310/19 про те, що право власності може бути також порушене без безпосереднього вилучення майна у власника, а власник у цьому випадку має право вимагати захисту свого права і від особи, яка перешкоджає користуванню та розпорядженню ним своїм майном, тобто може звертатися до суду з негаторним позовом;
- у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі №924/1220/17 та постановах Верховного Суду від 20.03.2018 у справі №910/1016/17, від 17.04.2018 у справі №914/1521/17, від 29.05.2018 у справі №915/101/15, від 12.06.2018 у справі №916/2948/15, від 05.11.2019 у справі №926/746/19, від 10.12.2019 у справі №906/43/19, від 20.02.2020 у справі №908/618/19 про те, що умовами для задоволення негаторного позову є сукупність таких обставин: майно знаходиться у власника або титульного володільця; інша особа заважає користуванню, розпорядженню цим майном; для створення таких перешкод немає правомірних підстав (припису закону, договору між власником та іншою особою тощо); у позові має бути чітко та конкретно визначено дії, які повинен здійснити відповідач для усунення порушень права власника (володільця);
- постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №653/1096/16-ц про те, що предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння та щодо незастосування позовної давності до негаторного позову.
26. Скаржник також зазначає, що не враховано висновки Верховного Суду щодо застосування ст.ст. 26, 31-1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", викладені у постанові Верховного Суду від 11.09.2018 у справі №909/968/16 щодо того, що рішення суду про визнання недійсним договору не є підставою для внесення запису про скасування прав на нерухоме майно без скасування відповідного рішення про державну реєстрацію прав. У разі визнання недійсним договору, що став підставою для прийняття рішення про державну реєстрацію прав, слід одночасно заявляти вимогу про скасування вказаного рішення про державну реєстрацію прав. Такі вимоги є відповідним і законним способом судового захисту в даному випадку, оскільки за чинним ЦК України право власності виникає з моменту його реєстрації.
27. Також скаржник вважає, що судом апеляційної інстанції не враховано висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 04.09.2018 у справі №823/2042/16, від 15.01.2020 у справі №587/2326/16-ц, від 20.03.2019 у справі №587/2110/16-ц про те, що спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права оренди земельної ділянки має розглядатися як спір, що пов`язаний із порушенням цивільних прав позивача на земельну ділянку іншою особою, за якою зареєстровано аналогічне право щодо тієї ж земельної ділянки; належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено аналогічний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
28. Крім того, скаржник зауважує, що судом апеляційної інстанції також не враховано висновки Верховного Суду про те, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, викладені у постановах від 17.04.2018 у справі №523/9076/16-ц, від 20.06.2018 у справі №308/3162/15-ц, від 21.11.2018 у справі №127/93/17-ц, від 12.12.2018 у справах №570/3439/16-ц та №372/51/16-ц, від 11.09.2019 у справі №910/7122/17; не враховано висновки Верховного Суду щодо того, що відповідач має бути такою юридичною чи фізичною особою, за рахунок якої, в принципі, можливо було б задовольнити позовні вимоги, захисту в судовому порядку підлягають порушене право й охоронювані законом інтереси саме від відповідача (виходячи з приписів ст. 45 ГПК України), викладені у постанові від 25.06.2019 у справі №910/17792/17; а також не враховано висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 27.02.2020 у справі №Б-39/02-09, що належним суб`єктним складом відповідачів є склад відповідачів, який дійсно є суб`єктом порушеного, оспорюваного чи не визнаного матеріального правовідношення.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
29. Відзиви від учасників справи до Верховного Суду не надійшли.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
30. Предметом касаційного перегляду у цій справі є питання дотримання судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права під час розгляду позовних вимог про визнання недійсним та скасування державного акта на право власності на земельну ділянку та скасування державної реєстрації права власності.
31. З урахуванням встановлених ст. 300 ГПК України меж розгляду справи судом касаційної інстанції, Верховний Суд переглядає судові рішення в межах вимог та доводів касаційної скарги.
32. Частиною 2 ст. 90 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) встановлено, що порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.
33. Згідно з ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, застосування інших, передбачених законом, способів.
34. Відповідно до ч. 1 ст. 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.
35. Відповідно до змісту постанови суду апеляційної інстанції, останній з посиланням на постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24.02.2021 у справі №581/478/18 та від 26.05.2021 у справі №607/2263/16 зазначив, що належними відповідачами у справах про визнання недійсними актів про право власності на земельну ділянку є особа, якій видано державний акт про право власності на відповідну земельну ділянку та орган місцевого самоврядування чи орган виконавчої влади, що прийняв рішення про його видачу.
36. У цьому зв`язку господарський суд апеляційної інстанції встановив, що розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16.12.2020 №1635-р "Про реорганізацію та утворення районних державних адміністрацій" здійснено реорганізацію районних державних адміністрацій районів, ліквідованих згідно з постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 №807-ІХ "Про утворення та ліквідацію районів", шляхом приєднання до районних державних адміністрацій, розташованих в адміністративних центрах районів, утворених зазначеною постановою, згідно з додатком 1, тобто територію Петриківського району Дніпропетровської області було передано до Дніпровського району Дніпропетровської області.
37. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.12.2020 №1321 "Про затвердження порядку здійснення заходів щодо утворення та реорганізації районних державних адміністрацій, а також правонаступництва щодо майна, прав та обов`язків районних державних адміністрацій, що припиняються" та до розпорядження голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 16.01.2021 №Р-20/0/3-21 "Про створення комісії з реорганізації райдержадміністрацій Дніпропетровської області", правонаступником Петриківської райдержадміністрації є Дніпровська районна державна адміністрація.
38. Державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯМ №870530 від 29.12.2012 виданий Петриківською райдержадміністрацією, правонаступником якої є Дніпровська районна державна адміністрація, яка залучена судом апеляційної інстанції третьою особою у цій справі.
39. Верховний Суд зауважує, що права, передбачені ГПК України щодо третьої особи і відповідача, є різними за своїми значеннями та впливом на процес; права відповідача значно ширші прав третьої особи.
40. Визначення відповідачів як одного із видів суб`єктів господарського процесу є правом позивача. Проте саме суд на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені ГПК України, ураховуючи завдання господарського судочинства має визначити характер спірних правовідносин та суб`єктів, які є учасниками цих правовідносин (сторони спору), і за результатами цього вирішити відповідний спір.
41. За змістом наведених норм сторони - це суб`єкти матеріально-правових відносин, які виступають на захист своїх інтересів і на яких поширюється законна сила судового рішення. Позивачем є особа, яка має право вимоги (кредитор), а відповідачем - особа, яка повинна виконати зобов`язання (боржник). При цьому відповідач має бути такою юридичною чи фізичною особою, за рахунок якої, в принципі, можливо було б задовольнити позовні вимоги.
42. З огляду на зміст наведених норм захисту в судовому порядку підлягають порушене право й охоронювані законом інтереси позивача саме від відповідача (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №910/17792/17).
43. Отже належним відповідачем є така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, тоді як неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.
44. Звідси належним суб`єктним складом відповідачів є склад відповідачів, який дійсно є суб`єктом порушеного, оспорюваного чи не визнаного матеріального правовідношення.
45. Верховний Суд погоджується з висновком господарського суду апеляційної інстанції про те, що заявлені позивачем вимоги про визнання державного акта недійсним безпосередньо стосуються прав та обов`язків Дніпровської районної державної адміністрації та не можуть бути розглянуті судом і вирішені у спорі позивача з третьою особою, яка в такій ситуації має бути залучена співвідповідачем, оскільки лише за наявності належних відповідачів у справі суд у змозі вирішувати питання про обґрунтованість позовних вимог.