ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 травня 2023 року
м. Київ
cправа № 910/16357/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Баранець О. М. - головуючий, Вронська Г. О., Кібенко О. Р.,
за участю секретаря Низенко В. Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги ОСОБА_1
на рішення Господарського суду міста Києва
у складі судді Полякової К. В.
від 07.07.2022,
на додаткове рішення Господарського суду міста Києва
у складі судді Полякової К. В.
від 11.08.2022,
на постанову Північного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Майданевича А. Г., Пашкіної С. А., Суліма В. В.
від 02.02.2023,
та на постанову Північного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Майданевича А. Г., Пашкіної С. А., Суліма В. В.
від 02.02.2023 року (за наслідками перегляду додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 11.08.2022),
на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Майданевича А. Г., Суліма В. В., Коротун О. М.
від 06.03.2023
у справі за позовом ОСОБА_1
до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Бажана 30"
про визнання недійсним рішення правління, скасування реєстраційних дій та стягнення 197 968,20 грн,
за участю представників:
від позивача: Поплавець І.В., Дем`янюк Р.А.,
від відповідача: Вербицький В.В.
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою, з врахуванням поданих уточнень позовних вимог, до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Бажана 30" про визнання недійсним рішення правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Бажана 30", оформленого протоколом від 11.10.2018 № 2018/10-11 та скасування реєстраційних дій, проведених за цим рішенням. Стягнення з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Бажана 30" на його користь невиплаченої заробітної плати з розрахунку мінімальної заробітної плати за період трудових стосунків з 07.07.2016 по 05.03.2018 у розмірі 55446,00 грн, невиплаченої заробітної плати та компенсації за невикористані дні щорічної відпустки за період трудових стосунків з 06.03.2018 по 12.10.2018 у розмірі 97522,20 грн, середнього заробітку за час вимушеного прогулу по день фактичного розрахунку, обов`язкової вихідної допомоги в розмірі 45000 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач послався на те, що у спірний період він був головою правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Бажана 30", однак його не було повідомлено про скликання засідання правління 11.10.2018 та про порядок денний, у зв`язку з чим, позивач не був присутній на засіданні. Крім того, на засіданні правління рішення прийняті за відсутності необхідної кількості голосів, а протокол правління підписаний без дотримання вимог статуту. У той же час, за період перебування позивача на посаді голови правління та бухгалтера йому не виплачувалася заробітна плата, внаслідок чого, позивач просив стягнути невиплачену заробітну плату з розрахунку мінімальної заробітної плати за період трудових відносин з 07.07.2016 по 05.03.2018 у розмірі 55 446 грн, невиплачену заробітну плату та компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки за період трудових відносин з 06.03.2018 по 12.10.2018 у розмірі 97522,20 грн, середній заробіток за час вимушеного прогулу по день фактичного розрахунку та обов`язкову вихідну допомогу в розмірі 45 000 грн.
Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
07.07.2016 на засіданні правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Бажана 30" прийнято рішення, оформлене протоколом № 1, щодо обрання головою правління ОСОБА_1 .
Наказом від 07.07.2016 № 1- к/тр оформлено вступ ОСОБА_1 на посаду голови правління з 07.07.2016 на громадських засадах з подальшим окладом згідно рішення загальних зборів співвласників ОСББ.
Згідно з витягом із протоколу № 2 загальних зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Бажана 30" від 09.04.2017 пункт 9 порядку денного передбачав розгляд питання про визначення розміру внесків (прийняття кошторису про утримання будинку та прибудинкової території). За результатами голосування затверджено детальний кошторис на 2017 рік, за яким заробітна плата голови правління становить 10000 грн., бухгалтера - 7500 грн.
Відповідно до наказу від 01.03.2018 № 1-к/тр ОСОБА_1 призначено з 06.03.2018 посадовий оклад у розмірі 7500 грн на місяць.
Наказом від 01.03.2018 № 2-к/тр ОСОБА_1 з 06.03.2018 прийнято на постійну роботу на посаду головного бухгалтера з окладом 5000 грн на місяць.
06.06.2018 головою правління Поплавцем І.В. затверджено штатний розпис Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Бажана 30" на 2018 рік, що вводиться в дію з 07.06.2018, за яким посадовий оклад та місячний фонд заробітної плати голови правління становить 7500 грн, бухгалтера - 5000 грн.
Як слідує з повідомлення про прийняття працівника на роботу, зареєстрованого 06.03.2018 Державною фіскальною службою, ОСОБА_1 з 07.03.2018 прийнятий на роботу в Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Бажана 30" номер наказу № 1 від 06.03.2018.
У подальшому, ОСОБА_1 стало відомо, що 11.10.2018 на засіданні правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Бажана 30" прийнято рішення, оформлене протоколом № 2018/10-11, згідно з пунктом два якого, ОСОБА_1 звільнено з посади голови правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Бажана 30" 10.10.2018 згідно з частиною 9 статті 36 КЗпП України, статтею 10 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" та статтею 15 статуту Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Бажана 30". Відповідно до пункту 3 цього рішення вирішено обрати (призначити) головою правління Уяздовську О.В. на постійну роботу з 11.10.2018 та встановити їй посадовий оклад у розмірі 10000 грн. Згідно з пунктом 6 цього рішення зобов`язано ОСОБА_1 протягом трьох робочих днів з дати державної реєстрації змін про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі передати по акту приймання-передачі голові правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Бажана 30" Уяздовській О.В. печатку ОСББ, всі наявні документи Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Бажана 30" (включаючи статутні та проектні), технічні паспорти, банківські картки, інформацію, коди доступу до сайтів, відомості, які стосуються будинку АДРЕСА_1, бухгалтерські та інші документи (включаючи договори, акти виконаних робіт, всю ділову переписку), які підтверджують фінансово-господарську діяльність Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Бажана 30", банківські виписки, дані про власників житлових, нежитлових приміщень та підвалів, підстави набуття їх у власність та їх (приміщень) розміри, ключі від приміщень, належних ОСББ, технічних поверхів, підсобних приміщень, та інші документи та інформацію, яка має відношення до ОСББ.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 17.10.2018 керівником Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Бажана 30" значиться Уяздовська О.В .
Із матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 звертався до комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України зі скаргою на рішення, дії державного реєстратора Кушніра В.В. щодо проведення реєстраційних дій, якими змінено склад керівників об`єднання на підставі протоколу правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Бажана 30" від 11.10.2018 року.
Наказом від 14.12.2018 № 4600/7 Міністерства юстиції України відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_1 від 24.10.2018.
Листом від 22.11.2018 ОСОБА_1 звернувся до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Бажана 30" щодо надіслання йому засвідчених копій наказу про звільнення, повідомлення до органів ДФС про звільнення, платіжних документів, які підтверджують всі виплати заробітної плати за весь період трудових стосунків.
У відповідь на даний лист голова правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Бажана 30" Уяздовська О.В. листом від 21.12.2018 повідомила про необхідність здійснення передачі документів і матеріальних цінностей, що стосуються діяльності Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Бажана 30".
Короткий зміст рішення та додаткового рішення суду першої інстанції та постанов та додаткової постанови суду апеляційної інстанції
Господарський суд міста Києва рішенням від 07.07.2022 позовні вимоги задовольнив частково.
Визнав недійсним рішення правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Бажана 30", яке оформлене протоколом від 11.10.2018 № 2018/10-11. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Стягнув з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Бажана 30" на користь ОСОБА_1 2270 грн витрат зі сплати судового збору.
Задовольняючи позов стосовно визнання недійним рішення правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Бажана 30", оформленого протоколом від 11.08.2018 № 2018/10-11, суд дійшов висновку про підтвердження порушення прав позивача. Такі висновки обґрунтовані тим, що відсутні докази повідомлення позивача, який є головою правління, про скликання засідання правління 11.10.2018 та про порядок денний, а також оформлення протоколу засідання без особистих підписів членів правління щодо результатів розглянутих питань, обрання іншого голови засідання, тоді як такі засідання в разі його присутності мав вести голова правління - ОСОБА_1 . Отже позивач був позбавлений права бути обізнаним з питаннями порядку денного засідання правління та брати участь у голосуванні на засіданні правління. У той же час обставини щодо прийняття правлінням рішень 11.10.2018 за відсутності необхідної кількості голосів не знайшли свого підтвердження, оскільки на засіданні були присутні троє з п`яти членів правління.
Стосовно позовної вимоги про скасування реєстраційних дій, місцевий господарський суд, зазначив, що при поданні до суду 29.10.2021 уточненої позовної заяви, позивачем у прохальній частині позову не зазначено ідентифікуючих ознак реєстраційних дій, проведених на підставі рішення від 11.10.2018 № 2018/10-11, тому суд позбавлений можливості самостійно визначити за позивача зміст даної позовної вимоги, у зв`язку з цим, у задоволенні цієї вимоги відмовив.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача невиплаченої заробітної плати з розрахунку мінімальної заробітної плати за період трудових відносин з 07.07.2016 по 05.03.2018 у розмірі 55 446 грн, невиплаченої заробітної плати та компенсації за невикористані дні щорічної відпустки за період трудових стосунків з 06.03.2018 по 12.10.2018 у розмірі 97 522,20 грн, середнього заробітку за час вимушеного прогулу по день фактичного розрахунку, обов`язкової вихідної допомоги в розмірі 45 000 грн, місцевий господарський суд дійшов висновку про недоведеність позивачем правових підстав для стягнення з відповідача заробітної плати голови правління за період з 07.07.2016 по 05.03.2018 року, а також стягнення заробітної плати бухгалтера за період з 07.03.2018 по вересень 2018 року. Щодо позовних вимог про стягнення компенсації за невикористані дні щорічної відпустки за період трудових відносин з 06.03.2018 по 12.10.2018, середнього заробітку за час вимушеного прогулу по день фактичного розрахунку та обов`язкової вихідної допомоги мають похідний характер від основної вимоги про стягнення заробітної плати, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні і цих вимог оскільки вони мають похідний характер від вимог про стягнення заробітної плати.
Північний апеляційний господарський суд постановою від 02.02.2023 резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 07.07.2022 у справі № 910/16357/21 залишив без змін, змінив мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови.
Зазначив, що з огляду на задоволення позовних вимог про визнання недійсним рішення правління співвласників Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Бажана 30" в частині усунення та звільнення ОСОБА_1 з посади голови правління, проведена за протоколом від 11.10.2018 № 2018/10-11 реєстраційна дія має бути скасована. Однак з огляду на положення статті 14 Господарського процесуального кодексу України, погодився з висновками суду першої інстанції, що незазначення позивачем ідентифікуючих ознак реєстраційної дії позбавляє суд можливості визначити за позивача зміст позовної вимоги, у зв`язку з чим місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про відмову в позові в цій частині.
Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 11.08.2022 у справі № 910/16357/21 частково задоволено заяву відповідача про відшкодування витрат на правничу допомогу. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Бажана 30" 4 000 грн витрат на професійну правничу допомогу. В іншій частині заяви відмовлено.
Північний апеляційний господарський суд постановою від 02.02.2023 додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.08.2022 залишив без змін.
08.02.2023 до Північного апеляційного господарського суду від Об`єднання співвласників багатоквартиного будинку "Бажана 30" надійшла заява про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, в якій заявник просив стягнути з позивача судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.
Північний апеляційний господарський суд додатковою постановою від 06.03.2023 у справі № 910/16357/21 заяву Об`єднання співвласників багатоквартиного будинку "Бажана 30" задовольнив частково. Стягнув з ОСОБА_1 на користь Об`єднання співвласників багатоквартиного будинку "Бажана 30" судові витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 3 000 грн. В іншій частині заяви відмовив.
Суд апеляційної інстанції погодився з доводами позивача про необґрунтованість та неспівмірність заявленої до стягнення суми витрат на професійну правову допомогу відповідача з реальним обсягом такої допомоги у суді апеляційної інстанції, часом, витраченим на надання таких послуг (незначний обсяг юридичної та технічної роботи щодо підготовки справи до розгляду у суді апеляційної інстанції та тривалість судових засідань), критерію реальності таких витрат. Враховуючи викладене, дійшов висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката в суді апеляційної інстанції, який підлягає відшкодуванню за рахунок позивача, підлягає зменшенню та відшкодуванню у сумі 3 000,00 грн.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи
ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційними скаргами на рішення Господарського суду міста Києва від 07.07.2022, на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.08.2022 та на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.02.2023, а також на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.02.2023, ухвалену за результатом перегляду додаткового рішення місцевого господарського суду, на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.03.2023 у справі № 910/16357/21, у яких просив скасувати рішення місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції в частині в якій відмовлено в задоволенні позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позову. Скасувати додаткове рішення місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви відповідача про відшкодування витрат на правничу допомогу повністю. Скасувати додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.03.2023 у справі № 910/16357/21 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви відповідача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Касаційні скарги відповідача подані на підставі пунктів 1 та 3 абзацу 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
В обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень скаржником зазначено, що судами попередніх інстанцій порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, а саме: частини четвертої статті 13, статей 24, 41, 43 Конституції України, статей 1, 3, 21 - 24, 36, 41, 44, 94, 97, 110, 115 Кодексу законів про працю України, статей 1, 3, 3-1, 21, 22, 24, 29, 30 Закону України "Про оплату праці", та не враховано судами висновки Верховного Суду щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 03.03.2021 у справі № 279/6777/19, від 09.02.2021 у справі № 279/6702/19, від 08.05.2018 у справі № 127/21595/16-ц, від 09.06.2021 у справі № 420/2174/19, від 15.09.2020 у справі № 205/4196/18, від 13.10.2020 у справі № 683/351/16-ц, від 01.09.2021 у справі № 520/13660/19, від 08.10.2018 у справі № 553/954/17, від 04.07.2018 у справі № 820/1432/17, від 06.03.2019 у справі № 802/2066/16-а, від 13.06.2019 у справі № 815/ 954/18 та від 08.02.2022 у справі № 755/12623/19.
Крім того, скаржником зазначено про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статті 14 Господарського процесуального кодексу України в частині обов`язку позивача зазначити у прохальній частині позовної заяви про скасування реєстраційних дій усіх ідентифікуючих ознак спірних реєстраційних дій.
Відповідач подав відзиви на касаційні скарги, у яких просив у їх задоволенні відмовити, рішення, додаткове рішення місцевого господарського суду, постанови суду апеляційної інстанції та додаткову постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
Скаржник, посилаючись на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, зазначає про застосування судами попередніх інстанцій норм права без врахування висновків щодо застосування норм права, а саме частини четвертої статті 13, статей 24, 41, 43 Конституції України, статей 1, 3, 21 - 24, 36, 41, 44, 94, 97, 110, 115 Кодексу законів про працю України, статей 1, 3, 3-1, 21, 22, 24, 29, 30 Закону України "Про оплату праці" у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 03.03.2021 у справі № 279/6777/19, від 09.02.2021 у справі № 279/6702/19, від 08.05.2018 у справі № 127/21595/16-ц, від 09.06.2021 у справі № 420/2174/19, від 15.09.2020 у справі № 205/4196/18, від 13.10.2020 у справі № 683/351/16-ц, від 01.09.2021 у справі № 520/13660/19, від 08.10.2018 у справі № 553/954/17, від 04.07.2018 у справі № 820/1432/17, від 06.03.2019 у справі № 802/2066/16-а, від 13.06.2019 у справі № 815/954/18 та від 08.02.2022 у справі № 755/12623/19.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Відповідно до положень вказаної норми, касаційний перегляд з указаних підстав може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
Колегія суддів враховує, що процесуальний кодекс та інші законодавчі акти не містять визначення поняття "подібні правовідносини", а також будь-яких критеріїв визначення подібності правовідносин з метою врахування відповідного висновку, тому для розуміння відповідних термінів звертається до правових висновків, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду та об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Так, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 визначила наступні критерії подібності правовідносин у розумінні норм процесуального законодавства.
Для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 389 (пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України; пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України) та пункту 5 частини першої статті 396 ЦПК України (пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України; пункту 5 частини першої статті 339 КАС України) таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями, з-поміж яких змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.
У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи (див. постанови від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16 (пункт 32); від 25.04.2018 у справі № 925/3/17 (пункт 38); від 16.05.2018 у справі № 910/24257/16 (пункт 40); від 05.06.2018 у справі № 243/10982/15-ц (пункт 22); від 31.10.2018 у справі № 372/1988/15-ц (пункт 24); від 05.12.2018 у справах № 522/2202/15-ц (пункт 22) і № 522/2110/15-ц (пункт 22); від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц (пункт 22)). Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).
Задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин (подібність відносин) Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 конкретизувала:
- висновок про те, що така подібність означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу правовідносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин);
- висновок про те, що під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, за змістом яких тотожними, аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин.
Здійснена Великою Палатою Верховного Суду конкретизація полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
При цьому, слід виходити також з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.
Відповідно, неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, як підстави для касаційного оскарження, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, де мали місце подібні правовідносини.
Не можна посилатися на неврахування висновку Верховного Суду, як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.
Проаналізувавши висновки, що викладені у постановах Верховного Суду у справах, на які посилався скаржник, колегія суддів звертає увагу, що правовідносини у всіх наведених скаржником справах очевидно не є подібними зі справою, що переглядається.
Так у справі № 279/6777/19 ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до приватного вищого навчального закладу Товариства сприяння обороні України "Коростенський технічний коледж", третя особа - Житомирська обласна організація Товариства сприяння оборони України про визнання цивільно-правових відносин трудовими, зобов`язання внесення запису в трудову книжку та стягнення заробітної плати. У постанові Верховного Суду від 03.03.2021 у цій справі встановлено, що ОСОБА_3 фактично працювала охоронцем та виконувала такі ж функції, як і працівники, які виконують обов`язки охоронців відповідно до посадових обов`язків щодо охорони приміщень та майна відповідача, за графіками, які складались керівництвом коледжу, отже дотримувалася внутрішнього розпорядку, її під підпис ознайомлювали з посадовими обов`язками, вона письмово попереджалася про матеріальну відповідальність, також додатково виконувала обов`язки кочегара в котельні у період всього опалювального сезону, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку, що між сторонами виникли трудові правовідносини. Цивільно-правові договори, які були укладені між позивачем та відповідачем не містять конкретних відомостей про результат виконуваної позивачем роботи, про об`єм робіт, які мала виконувати ОСОБА_3 за умовами договору, що притаманно цивільно-правовим угодам. Предметом договорів був саме процес праці, а не її кінцевий результат. При цьому, характер виконуваної ОСОБА_3 роботи також свідчить про те, що робота виконувалась постійно, оскільки в укладеному договорі не визначається обсяг виконуваної роботи, а обумовлюється у вигляді зобов`язання виконувати роботи (надавати послуги).
У постанові Верховного Суду від 09.02.2021 у справі № 279/6702/19 встановлено, що ОСОБА_4 фактично працював охоронцем та виконував такі ж функції, як і працівники, які виконують обов`язки охоронців відповідно до посадових обов`язків щодо охорони приміщень та майна відповідача, за графіками, які складались керівництвом коледжу, отже дотримувався внутрішнього розпорядку, його під підпис ознайомлювали з посадовими обов`язками, він письмово попереджався про матеріальну відповідальність, суд першої інстанції, з висновками якого в цій частині погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку, що між сторонами виникли трудові правовідносини. Цивільно-правові договори, які були укладені між позивачем та відповідачем не містять конкретних відомостей про результат виконуваної позивачем роботи, про об`єм робіт, які мав виконувати ОСОБА_4 за умовами договору, що притаманно цивільно-правовим угодам. Предметом договорів був саме процес праці, а не її кінцевий результат. При цьому, характер виконуваної ОСОБА_4 роботи також свідчить про те, що робота виконувалась постійно, оскільки в укладеному договорі не визначається обсяг виконуваної роботи, а обумовлюється у вигляді зобов`язання виконувати роботи (надавати послуги).
У постанові Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 127/21595/16-ц встановлено, що апеляційний суд, вказуючи на наявність між сторонами цивільно-правових відносин, що випливає зі змісту договору підряду від 20 грудня 2015 року, не звернув увагу, що предметом позову було встановлення факту перебування у трудових відносинах з листопада 2013 року та не дослідив, які відносини існували між сторонами до укладення цього правочину. Судом не дана правова оцінка наказу ФОП Іванченка С. А. від 11 березня 2016 року про звільнення ОСОБА_5 з посади та у зв`язку з чим такий наказ, який видає роботодавець, а не сторона договору підряду, видавався. Без з`ясування вказаних обставин у сукупності та без встановлення факту виконання позивачем саме трудових функцій без оформлення трудових відносин, чи перебування його у цивільно-правових відносинах з відповідачем, апеляційний суд дійшов передчасного висновку про безпідставність позовних вимог про встановлення факту перебування у трудових відносинах.
У постанові Верховного Суду від 09.06.2021 у справі № 420/2174/19 суди встановили, що оскаржувану постанову Головного управління Держпраці в Одеській області про накладення на Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Факел" штрафу ухвалено за порушення вимог частини третьої статті 24 КЗпП України, а саме за допуск до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України 11-х працівників.
Однак, у цій справі судами встановлено, що предметом укладених договорів позивача з фізичними особами є кінцевий результат, а не процес праці. Фізичні особи повинні були виконати обумовлений обсяг роботи у встановлений строк (упаковка овочів - 265 сіток, протягом 5 днів, за винагороду 795 грн). При цьому, угодами передбачено, що виконавець виконує роботи на свій ризик, самостійно організовує виконання роботи, не підпадає під дію правил внутрішнього трудового розпорядку, не має права на одержання допомоги із соціального страхування, не сплачує страхові внески на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності. На підтвердження виконання умов вказаних цивільно-правових договорів складено акти про виконання робіт, в яких зафіксовано фактично виконаний об`єм робіт та відповідну винагороду.
З встановлених судами обставин видно, що кожний цивільно-правовий договір укладався на строк - до повного виконання сторонами обов`язків, із зазначенням конкретної кількості днів (п`ять), протягом яких виконавець брав на себе обов`язок виконати роботи визначеної кількості (упаковка 265 сіток овочів). Оплата роботи у визначеному об`ємі обумовлена конкретною сумою у твердій грошовій формі (795 грн), між замовником і виконавцем оформлювались акти про виконаної роботи із зазначенням розміру фактично виконаної роботи та відповідного розміру винагороди.
У зв`язку з чим суди дійшли висновку про те, що зазначені вище угоди, укладені позивачем з фізичними особами, були спрямовані на кінцевий результат, що характеризує цивільно-правові (договірні) відносини та не були пов`язана із самим процесом, що є характерним для трудових функцій.
У постанові Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 205/4196/18 зазначено, що суди, установивши, що настала подія, яка зумовила наслідки, визначені підпунктом "г" пункту 26 контракту, дійшли правильного висновку про обґрунтованість звільнення позивача на підставі пункту 8 частини першої статті 36 КЗпП України. Оскільки позивач звільнений відповідно до вимог пункту 8 частини першої статті 36 КЗпП України, за підтвердження факту порушення позивачем умов контракту, Велика Палата Верховного Суду виснувала, що відсутні підстави для його поновлення на роботі. Наслідки порушення гарантії, визначеної у першому реченні частини третьої статті 40 КЗпП України, у цьому випадку слід усунути шляхом зміни дати звільнення позивача, а саме: визначити датою припинення трудових відносин перший день після закінчення періоду тимчасової непрацездатності - 22 березня 2017 року.
У постанові Верховного Суду від 13.10.2020 у справі № 683/351/16-ц встановлено, що підставою для задоволення позову стало встановлення судами попередніх інстанцій обставин того, що ОСОБА_6 звільнено з роботи в період його тимчасової непрацездатності тобто з порушенням частини третьої статті 40 КЗпП України. Однак, за висновками Великої Палати Верховного Суду вказаний спір необхідно розглядати за правилами господарського судочинства. Оскільки здійснення компетентним органом господарюючого суб`єкта права на усунення від посади відповідно до статті 99 ЦК України можлива в порядку реалізації ним своїх корпоративних прав у разі, якщо інше не передбачене Статутом, і підставою такого звільнення може бути зазначене посилання на пункт 5 частини 1 статті 41 КЗпП України.
Якщо Статутом передбачено підстави звільнення, усунення від виконання своїх повноважень одним з органів управління кооперативом, такі спори мають розглядати в залежності від причини звільнення, зазначеної у відповідному рішенні компетентного (уповноваженого) органу.
У справі № 520/13660/19 СТОВ "Злагода" звернулось до суду з позовом, у якому просило скасувати припис ГУ Держпраці про усунення виявлених порушень від 16.10.2019 №ХК6708/296/НП/АВ/П та постанову відповідача про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 31.10.2019 №ХК6708/296/НП/АВ/П/ТД-ФС. У постанові від 01.09.2021 Верховний Суд, скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції та направляючи справу на новий розгляду до суду апеляційної інстанції, зазначив про передчасність висновків суду апеляційної інстанції, що встановлені у справі обставини про наявність укладених між позивачем та 22-ма громадянами договорів підряду, та предмети цих договорів, за якими особи повинні були виконати певні роботи, відповідають ознакам трудових відносин.
Зазначено, що судом апеляційної інстанції не надано належної правової оцінки змісту робіт виконуваних 22-ма громадянами, з якими позивачем було укладено договори підряду, можливості виконувати такі роботи за цивільно-правовою угодою, та чи був у замовника після кожного разу виконання робіт певний результат, виражений у матеріальному вигляді, зокрема, зібраний врожай, посіяні сільгоспкультури, внесення добрива, тощо. Тобто, судом апеляційної інстанції не надано належної правової оцінки доводам позивача та наданим на їх обґрунтування доказам, зокрема цінам конкретних робіт та одинцям виміру цих робіт, завданням на виконання робіт за цими договорами, актам виконаних робіт, видатковим касовим ордерам, відомостям на виплату грошей.
У постанові Верховного Суду від 08.10.2018 у справі № 553/954/17 зазначено, що суди попередніх інстанцій на підставі належним чином оцінених доказів встановили, що ОСОБА_7 перебувала у трудових відносинам з відповідачем, що також підтверджується показами свідків, у зв`язку з чим дійшли обґрунтованого висновку про те, що позивач перебувала у трудових відносинах з ТОВ "Оптторг-15" з 23 січня 2017 року по 22 лютого 2017 року. Оскільки при звільненні відповідач не провів з нею повного розрахунку тому, встановивши факт трудових відносин позивача з відповідачем, суди попередніх інстанцій правильного виходили з приписів статей 116, 117 КЗпП України про стягнення неотриманої заробітної плати та компенсацію за несвоєчасну виплату заробітної плати.
У постанові Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 820/1432/17 встановлено, що спір виник з приводу застосування Головним управлінням Держпраці у Харківській області до ТОВ "Альптехпром" штрафних санкцій за виявлені під час перевірки порушення законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Підставою для відмови в позові стало встановлення обставин того, що за спірними цивільно-правовими договорами про надання послуг, укладеними позивачем з фізичними особами, предметами останніх є послуги головного інженера, прораба та бригадирів. За цими договорами фізичні особи повинні були виконувати систематично певні трудові функції на підприємстві відповідно до визначеного виду виконуваної роботи, у встановлений строк. При цьому, в укладених договорах не визначається обсяг виконуваної роботи, а обумовлюється у вигляді зобов`язання виконувати роботи (надавати послуги). В самих договорах ніде не зазначається, який саме конкретно результат роботи повинен передати виконавець замовнику, не визначено переліку завдань роботи, її обсягу, видів тощо.
У зв`язку з цим, Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що договори, укладені позивачем з фізичними особами мають ознаки трудового характеру.
У постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 802/2066/16-а зазначено, що суди дійшли правильних висновків, що цивільно-правові договори між позивачем та фізичними особами укладалися для виконання конкретної роботи, що спрямована на одержання певних результатів праці. У зв`язку з досягненням зазначеної мети взаємовідносини між позивачем та відповідними працівниками припинилися. Укладені угоди не містять обов`язку виконавців бути присутнім на підприємстві у визначені робочі години, дотримуватися правил внутрішнього трудового розпорядку, обов`язку підприємства забезпечувати виконавців матеріально-технічною базою, регламентації процесу праці, часу та тривалості робочого часу. У зв`язку з цим, тлумачення відповідачем змісту цивільно-правових угод як таких, що насправді містять ознаки трудового договору, є таким, що не ґрунтується на фактичних обставинах та законодавстві.