ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 травня 2023 року
м. Київ
cправа № 914/3433/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Студенець В.І. - головуючий, судді: Кібенко О.Р., Кондратова І.Д.
за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.
розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1
на рішення Господарського суду Львівської області
(суддя - Бортник О.Ю.)
від 12.10.2022
та постанову Західного апеляційного господарського суду
(головуючий суддя - Плотніцький Б.Д., судді: Кордюк Г.Т., Кравчук Н.М.)
від 18.01.2023
у справі № 914/3433/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Діл Центр"
до ОСОБА_1
про стягнення 264 468, 52 грн,
за участю представників учасників справи:
позивача - не з`явився;
відповідача - не з`явився;
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Діл центр" звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з ОСОБА_1 264 468, 52 грн збитків.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, будучи директором товариства з обмеженою відповідальністю "Діл центр", нараховував та виплачував собі у період з травня 2020 року до моменту припинення трудових відносин з товариством (до 28 вересня 2021 р.) щомісячну винагороду (посадовий оклад) у необґрунтовано завищеному розмірі. Розмір нарахованої та виплаченої відповідачу щомісячної винагороди перевищував розмір такої винагороди, встановлений штатним розписом товариства, затвердженим рішенням № 3 від 28.02.2020 єдиного Учасника Товариства.
Сукупний розмір нарахованої та виплаченої відповідачу щомісячної винагороди за виконання посадових обов`язків директора товариства за вказаний вище період на 264 468, 52 грн перевищив той, який мав бути нарахований та підлягав виплаті відповідачу, згідно з штатним розписом, затвердженим рішенням № 3 від 28.02.2020.
Як на правову підставу своїх позовних вимог позивач посилається на норми статей 11, 30, 39 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", статей 65, 89, 224, 225 Господарського кодексу України, статей 22, 87, 1166 Цивільного кодексу України, частину 7 статті 30 та частину 1 статті 54 Господарського процесуального кодексу України.
2. Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2.1. Рішенням Господарського суду Львівської області від 12.10.2022, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 18.01.2023, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Діл центр" до ОСОБА_1 задоволено повністю. Суд стягнув з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Діл центр" 264 468, 52 грн збитків.
2.2. Суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідач порушив норми чинного законодавства та Статуту, затвердивши своїм наказом № 16/2-шр/2020 від 22.05.2020 новий штатний розпис Товариства, встановивши собі, як директору Товариства, посадовий оклад у розмірі 32 000 грн на місяць, нараховуючи та сплачуючи протягом травня 2020 р. - квітня 2021 р. та вересня 2021 р. заробітну плату директора, утримання із цієї заробітної плати та єдиний соціальний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування ОСОБА_1, як директора, виходячи із його посадового окладу у розмірі 32 000 грн.
3. Короткий зміст вимог касаційних скарг та узагальнений виклад позиції інших учасників справи
3.1. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Львівської області від 12.10.2022 та постановою Західного апеляційного господарського суду від 18.01.2023, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.
3.2. Підставою касаційного оскарження ОСОБА_1 визначив пункт 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування частини 3 статті 64 Господарського кодексу України у подібних правовідносинах. Так, за доводами скаржника, для правильного розуміння положень частини 3 статті 64 Господарського кодексу України необхідним є висновок Верховного Суду щодо роз`яснення терміну "штатний розпис" та правомірності затвердження у штатному розписі підприємства розміру оплати праці, в тому числі оплати праці керівника юридичної особи.
При цьому скаржник зазначає, що штатний розпис не є документом, яким встановлюється розмір заробітної плати працівника. Норми Господарського кодексу України, Законів України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", "Про оплату праці" передбачають, що винагорода керівника встановлюється виключно договором (контрактом) між ним та юридичною особою.
Також скаржник посилається на те, що суди попередніх інстанцій безпідставно відмовили йому в задоволенні клопотання про призначення експертизи, оскільки видаткові касові ордери та відомості на виплату готівки за лютий, березень та квітень 2021 року є підробленими, за даний період відповідач заробітну плату не отримував.
ОСОБА_1 вважає, що суди попередніх інстанцій неправомірно відмовили йому в задоволенні клопотання про витребування доказів, які є необхідними для правильного встановлення обставин справи та спростування наведеного позивачем у позовній заяві розрахунку виплаченої заробітної плати, а саме факту виплати заробітної плати готівкою.
3.3. У відзиві на касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Діл центр" просило відмовити в її задоволенні, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
4. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
Рішенням № 4 учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Діл центр" від 21 травня 2020 р. ОСОБА_1 прийнято на посаду директора товариства з 22 травня 2020 р., з покладанням на нього права підпису документів від імені юридичної особи.
Директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Діл центр", ОСОБА_1, 22.05.2020 видав наказ за № 19-к про те, що він приступає до виконання обов`язків директора Товариства "з оплатою згідно штатного розпису".
Станом на 22.05.2020 у Товаристві діяв штатний розпис, затверджений та введений в дію рішенням № 3 Єдиного Учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Діл центр" від 28 лютого 2020 р. Згідно з цим штатним розписом у товаристві існувала посада директора з посадовим окладом 13 000 грн, загальний місячний фонд заробітної плати становив 117 800 грн.
Після вступу на посаду директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Діл центр", директор Товариства, ОСОБА_1, 22.05.2020 своїм наказом № 16/2-шр/2020 затвердив новий штатний розпис Товариства та ввів його в дію з 22 травня 2020 р. У цьому штатному розписі встановлено місячний фонд заробітної плати Товариства у розмірі 182 800 грн. Місячний фонд заробітної плати зазнав змін за рахунок збільшення посадового окладу: директора з 13 000 грн до 32 000 грн; виконавця робіт виробничого відділу з 12 000 грн до 16 000 грн та введення посади менеджера з постачання відділу постачання, з посадовим окладом 16 000 грн.
5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, якими керувався Суд
5.1. Відповідно до частини 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
5.2. Предметом спору в цій справі є матеріально-правова вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Діл центр" до ОСОБА_1 про стягнення 264 468, 52 грн збитків, завданих товариству виплатою директорові заробітної плати у більшому розмірі, що не відповідав посадовому окладу, затвердженому єдиним учасником товариства штатним розписом.
5.3. Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з такого.
Відповідно до п. 2.1. Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Діл центр" Товариство має одного учасника. Згідно з п. 4.18. Статуту у таких випадках рішення з питань, що належать до компетенції Загальних зборів учасників товариства, приймаються таким учасником товариства одноособово та оформлюються письмовим рішенням такого учасника.
Директор товариства подає Загальним зборам Учасників на затвердження штатний розпис товариства (п. 4.21. Статуту).
Як встановили господарські суди, у матеріалах справи немає письмового рішення Єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Діл центр" про встановлення відповідачу місячного посадового окладу у розмірі 32 000 грн, чи затвердження штатного розпису Товариства із таким посадовим окладом директора Товариства. Факт будь-якого погодження Єдиним учасником виплати відповідачу посадового окладу у розмірі 32 000 грн позивачем у відповіді на відзив заперечується.
Також суди попередніх інстанцій встановили, що за період з травня 2020 р. до квітня 2021 р. та у вересні 2021 р. відповідачу, виходячи із місячного посадового окладу у розмірі 32 000 грн, нараховано 382 647, 73 грн сукупного доходу за виконання посадових обов`язків директора Товариства та сплачено 84 182, 50 грн єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування ОСОБА_1 . Вказані обставини підтверджуються наявними у матеріалах справи належно завіреними копіями: розрахункових листів щодо виплаченої заробітної плати на посаді директора Товариства за травень-грудень 2020 р., січень-квітень, липень, серпень, вересень 2021 р., видаткових касових ордерів Товариства, відомостей на виплату готівки, вставних аркушів до додатків щодо виплати заробітної плати працівникам Товариства готівкою, платіжних доручень, банківських відомостей, бухгалтерських довідок.
Виходячи із посадового окладу відповідача в сумі 13 000 грн, який встановлено штатним розписом, затвердженим та введеним в дію рішенням № 3 Єдиного Учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Діл центр" від 28 лютого 2020 р., сукупний нарахований дохід директора Товариства за період з травня 2020 до квітня 2021 р. та за вересень 2021 р. за висновками господарських судів мав складати 165 870, 26 грн, а сума належного до перерахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування відповідача - 36 491, 45 грн.
Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що виплата належної відповідачу заробітної плати, утримань із заробітної плати та єдиного соціального внеску, виходячи із посадового окладу у 32 000 грн, на 264 468, 52 грн ((382 647, 73 грн+84 182, 5 грн) - (165 870, 26 грн+36 491, 45 грн)) перевищила ту, яка б належала до сплати позивачем, виходячи із законно встановленого посадового окладу відповідача у розмірі 13 000 грн.
З врахуванням викладеного, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що збитки у зазначеному розмірі підлягають стягненню з відповідача на користь позивача на підставі частини 2 статті 89, статті 224, 225 Господарського кодексу України, статей 22, 1166 Цивільного кодексу України.
5.4. Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1 підставою касаційного оскарження визначив пункт 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування частини 3 статті 64 Господарського кодексу України у подібних правовідносинах. При цьому скаржник зазначає, що штатний розпис не є документом, яким встановлюється розмір заробітної плати працівника. Норми Господарського кодексу України, Законів України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", "Про оплату праці" передбачають, що винагорода керівника встановлюється виключно договором (контрактом) між ним та юридичною особою.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.
Крім того, зі змісту норми пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.