ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 травня 2023 року
м. Київ
справа №815/2999/16
адміністративне провадження № К/9901/31594/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Олендера І.Я., Васильєвої І.А.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.12.2016 (головуючий суддя Турецька І.О., судді: Стас Л.В., Косцова І.П.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дельта Вілмар" до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про скасування податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дельта Вілмар" (далі - позивач, Підприємство, ТОВ "ТД "Дельта Вілмар") звернулося до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Одесі Міжрегіонального головного управління ДФС (яку замінено на правонаступника - Південне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків; далі - відповідач, контролюючий орган, податковий орган), в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 04.04.2016 №0000044100, від 04.04.2016 №0000064100.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 03.10.2016 у задоволенні позову відмовлено. Приймаючи таке рішення, суд врахував доводи податкового органу про те, що ФГ "Веста-Юг" виростило соняшника менше ніж реалізувало покупцям згідно із первинними документами, а тому ці обставини свідчать про нереальність господарських операцій ТОВ "ТД "Дельта Вілмар" із даним контрагентом. Стосовно контрагента ПП "Бая" зазначено, що ним не підтверджено використання земельних ділянок для вирощування сільськогосподарської продукції, а відтак спростовується можливість проведення операцій з реалізації вирощеного соняшника позивачу.
Одеський апеляційний адміністративний суд постановою від 22.12.2016 рішення суду першої інстанції скасував та ухвалив нове про задоволення позову.
Апеляційний суд своє рішення аргументував необґрунтованістю позиції податкового органу щодо нереальності господарських операцій позивача з ФГ "Веста-Юг" та ПП "Бая", зазначивши, що податкова інформація, на яку посилався відповідач, спростовується наявними в матеріалах справи доказами, що залишені судом першої інстанції поза увагою, які підтверджують використання вказаними контрагентами земельних ділянок та вирощування ними сільськогосподарської продукції, реалізованої ТОВ "ТД "Дельта Вілмар", а також переробку придбаного соняшника і експорт позивачем шроту соняшникового та олії.
Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, податковий орган звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на безпідставне відхилення судом доказів, які свідчать про реалізацію ФГ "Веста-Юг" та ПП "Бая" сільськогосподарської продукції в обсягах більших, ніж ними було вирощено, а тому операції позивача з придбання у цих контрагентів соняшника не мали реального характеру. Просить скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.12.2016 та залишити в силі постанову Одеського окружного адміністративного суду від 03.10.2016.
Товариство подало заперечення на касаційну скаргу, у якому просило залишити судове рішення апеляційного суду без змін, оскільки таке прийнято за правильно встановлених обставин справи, з наданням їм належної правової оцінки.
В подальшому справу передано до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду й відповідно до пункту 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року №460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційна скарга підлягає розгляду у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом, тобто до 08.02.2020.
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд виходить з такого.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "ТД "Дельта Вілмар" щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ФГ "Веста-Юг" за період з 01.11.2014 по 31.05.2015 та ПП "БАЯ" за період з 01.03.2015 по 31.05.2015, їх реальності та повноти відображення в обліку.
За наслідками перевірки складено акт №75/28-08-41/36362434/32 від 21.12.2015, згідно із висновками якого встановлено порушення Товариством приписів підпунктів 14.1.91, 14.1.202 пункту 14.1 статті 14, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту за 2014-2015 роки на суму 7 834 692,47 грн.
05.01.2016 за результатами виявлених перевіркою порушень податковим органом прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:
- №0000014100, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов`язань наступних періодів) з податку на додану вартість (надалі - ПДВ) у розмірі 3 107 893,86 грн та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1 553 946,93 грн;
- №0000024100, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ на суму 4 726 798,61 грн.
Товариство оскаржило дані рішення в адміністративному порядку до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників, яке рішенням від 24.03.2016 №6320/10/28-10-10-4-33 скасувало податкові повідомлення-рішення від 05.01.2016 №0000014100, №0000024100 з підстав незазначення у них найменування органу державної податкової служби та його місцезнаходження; зобов`язало контролюючий орган винести нові рішення.
Відповідач 04.04.2016 прийняв наступні податкові повідомлення-рішення:
- №0000044100, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 3 107 893,86 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 1 553 946,93 грн;
- №0000064100, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 4 726 798,61 грн.
Рішенням Державної фіскальної служби України від 01.06.2016 №11938/6/99-99-11-01-02-25 скарга позивача на вказані податкові повідомлення-рішення залишена без задоволення.
Спірні правовідносини регулюються приписами Податкового кодексу України, Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на час їх виникнення).
Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (тут і далі в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
У відповідності до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 201.1 статі 201 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов`язковим.
У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).
Пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов`язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.
Згідно пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
Податкова накладна відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
За визначенням статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №996-XIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Частина друга статті 9 Закону №996-XIV встановлює, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно з положеннями частин четвертої-шостої статті 9 Закону №996-XIV регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.
Як визначено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.