ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 травня 2023 року
м. Київ
справа № 420/9651/22
адміністративне провадження № К/990/35369/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Білак М.В.,
суддів: Губської О.А., Калашнікової О.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2022 року (головуючий суддя - Бойко О.Я.)
та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2022 року (головуючий суддя - Шляхтицький О.І., судді: Семенюк Г.В., Домусчі С.Д.)
у справі №420/9651/22
за позовом ОСОБА_1
до Одеського державного університету внутрішніх справ
про визнання протиправними дій та зобов`язання нарахувати та виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.
I. ПРОЦЕДУРА
1. 13 липня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Одеського Державного Університету Внутрішніх справ МВС України щодо нездійснення з ним остаточного розрахунку в день звільнення зі служби з Одеського державного університету внутрішніх справ МВС України;
- зобов`язати Одеський державний університет внутрішніх справ МВС України нарахувати та виплатити на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 15 серпня 2017 року по 02 червня 2022 року, виходячи із середньоденного грошового забезпечення в сумі 367,94 грн, з відрахуванням податків та обов`язкових платежів.
2. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 18 липня 2022 року прийнято до розгляду позову заяву та відкрито провадження у справ за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
3. 01 серпня 2022 року від відповідача надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку із пропущенням строку звернення до суду.
4. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2022 року адміністративний позов залишено без руху та надано строк для усунення недоліків шляхом надання до суду обґрунтованого клопотання про поновлення строку звернення до суду та докази поважності причин його пропуску.
5. 05 жовтня 2022 року позивач надав заяву на виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху, в якій просив визнати причини пропуску процесуального строку для звернення до суду поважними та поновити строк звернення до суду.
6. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2022 року, залишеною без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2022 року, адміністративний позов залишено без розгляду.
7. У поданій касаційній скарзі, із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, скаржник просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
8. Ухвалою Верховного Суду від 21 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
9. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 23 серпня 1993 року наказом ОІДСМВ № 60 о/с позивач прийнятий на службу в органи внутрішніх справ.
10. 06 листопада 2015 року наказом Одеського державного університету внутрішніх справ МВС України №162 о/с позивача звільнено з органів внутрішніх справ.
11. 07 листопада 2015 року наказом Одеського державного університету внутрішніх справ МВС України № 168 о/с позивача прийнято на посаду доцента кафедри адміністративного права та адміністративного процесу факультету №2 за контрактом.
12. 28 грудня 2015 року наказом Одеського державного університету внутрішніх справ МВС України №7 о/с від 22 січня 2016 року позивач звільнений у зв`язку з прийняттям на службу до Національної поліції України.
13. Цією датою та цим же наказом №7 о/с позивач прийнятий на службу до Національної поліції України.
14. 20 вересня 2017 року наказом Головного управління Національної поліції в Одеській області №1527 о/с (по особовому складу) призначено полковника поліції ОСОБА_1, прибулого для подальшого проходження служби з Національної поліції України, оперуповноваженим відділу кримінальної поліції Малиновського відділу поліції в місті Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області, установивши посадовий оклад 2400 гривень, з 15 серпня 2017 року.
15. З 29 вересня 2017 року наказом Головного Управління Національної поліції в Одеській області №1564 о/с, оперуповноваженим відділу кримінальної поліції Малиновського відділу поліції в місті Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області полковника поліції ОСОБА_1, відповідно до Закону України "Про Національну поліцію" звільнено зі служби поліції за пунктом 2 частини першої статті 77 (через хворобу).
16. У зв`язку із невиплатою індексації грошового забезпечення під час служби в період з 07 листопада 2015 року по 15 серпня 2017 року включно позивач звернувся до суду з позовом.
17. За наслідками розгляду вказаного позову рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2021 року у справі №420/13494/21, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2022 року, визнано протиправною бездіяльність Одеського державного університету внутрішніх справ щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення під час служби в поліції за період з 07 листопада 2015 року по 15 серпня 2017 року включно та зобов`язано Одеський державний університет внутрішніх справ нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за вказаний період включно.
18. На виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2021 року у справі №420/13494/21 відповідач провів виплату індексації грошового забезпечення позивача за період з 07 листопада 2015 року по 15 серпня 2017 року в сумі 46 193,36 грн, відповідно до платіжного доручення №770 від 02 червня 2022 року, про що листом від 07 червня 2022 року №258 повідомлено позивача.
19. Позивач 09 червня 2022 року звернувся до відповідача з заявою про нарахування та виплату йому середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період 15 серпня 2017 року по 02 червня 2022 року.
20. Відповідач, листом-відповіддю від 11 липня 2022 року №М-70 відмовив у нарахуванні та виплаті середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період 15 серпня 2017 року по 02 червня 2022 року. В обґрунтування зазначив, що нормами нормативно-правових актів, які регулюють діяльність Національної поліції України не передбачено нарахування та виплату особам середньомісячного грошового забезпечення за час затримки належних до виплат при звільненні зі служби в поліції коштів.
ІII. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
21. Залишаючи адміністративний позов без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позивач звернувся до суду з адміністративним позовом з пропуском встановленого місячного строку, передбаченого частиною п`ятою статті 122 КАС України та не навів належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску вказаного строку.
22. При цьому, суд першої інстанції зазначив, що остаточний розрахунок з позивачем відбувся 02 червня 2022 року, тому перебіг строку звернення до суду з позовом у справі, що розглядається, розпочався 03 червня 2022 року (наступний день за днем здійснення виплати, остаточного розрахунку при звільненні), а сплив зазначений строк відповідно 03 липня 2022 року.
23. Із вказаним позовом позивач звернувся до суду 13 липня 2022 року, тобто з пропуском встановленого КАС України місячного строку для відповідного звернення.
24. Суд апеляційної інстанції загалом погодився з висновком суду першої інстанції щодо пропуску позивачем місячного строку, передбаченого частиною п`ятою статті 122 КАС України.
25. Однак, вказав на помилковість висновку суду щодо встановлення дати, з якої необхідно рахувати початок перебігу такого строку, оскільки остаточний розрахунок з ОСОБА_1 відповідач здійснив 06 червня 2022 року, а не 02 червня 2022 року, як зазначив суд першої інстанції.
26. Тому, перебіг строку звернення до суду розпочався 07 червня 2022 року (наступний день за днем здійснення виплати, розрахунку при звільненні), а сплив зазначений строк, відповідно, 07 липня 2022 року. Натомість, позивач звернувся з вказаним позовом до суду лише 13 липня 2022 року.
27. Що ж стосується належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску вказаного строку, то суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції, що позивачем таких не надано, а тому суд першої інстанції правильно дійшов висновку про залишення позовної заяви без розгляду.
ІV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
28. ОСОБА_1 у своїй касаційній скарзі не погоджується з оскаржуваними рішенням судів попередніх інстанцій, оскільки вони прийняті з порушенням норм процесуального права.
29. Скаржник не погоджується з висновками судів щодо обрахунку строку звернення до суду з позовом та стверджує, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки його доводам щодо обрахунку такого строку з моменту отримання відповіді про відмову у виплаті середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а не з моменту проведення розрахунку.
30. Зазначає, що суди попередніх інстанцій не надали оцінки вказаним обставинам, не з`ясували, чи була у нього можливість знати з яких складових грошового забезпечення складається сума у розмірі 46 193,36 грн, чи включено до цієї суми нарахування середнього заробітку за час затримки належних до виплат при звільненні зі служби в поліції коштів. Лише після отримання остаточної відповіді 11 липня 2022 року йому стало відомо, що відповідач добровільно виплачувати належну йому заробітну плату відмовляється.
31. Скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій не врахували, що через свій пригнічений стан він як інвалід ІІ групи постійно потребує догляду лікаря та прийняття ліків, а тому не звертав уваги, що строк відраховується з виплати яка проведена 06 червня 2022 року.
32. Крім того, суди попередніх інстанцій залишили поза увагою та не надали оцінки, що на території України введений воєнний стан, у зв`язку з чим в місті Одесі постійно тривають тривоги, а тому Одеський окружний адміністративний суд та Одеський Державний університет Внутрішніх справі МВС України працювали не кожного дня. У зв`язку з чим, позивач був позбавлений об`єктивної можливості звернутися до суду в місячний термін як зазначають суди попередніх інстанцій, який сплинув 07 червня 2022 року. Хоча позивач звернувся до суду 13 липня 2022 року з невеликим проміжком часу - п`ять днів.
33. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на законність рішень судів попередніх інстанцій, просить залишити її без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.
34. Зазначив, що доводи позивача про відлік строку на звернення до суду у цій справі слід обраховувати з моменту отримання позивачем відповіді відповідача 11 липня 2022 року про відмову у виплаті середнього заробітку за час затримки розрахунку є хибними, оскільки процедура досудового вирішення спору у справах щодо виплати середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні з публічної служби чинним законодавством не передбачена. Тому суди обґрунтовано відхилили таке посилання позивача.
35. Звертає увагу також і на те, що позивач сформулював свої позовні вимоги як визнання бездіяльності протиправною, а не оскаржував надану йому відмову. Тому розцінює це як підтвердження того, що при зверненні до суду позивач усвідомлював характер спірних правовідносин та пов`язував порушення свого права не з наданою йому 11 липня 2022 року відповіддю, а з тим що виплати, на які він розраховував, не надійшли йому під час остаточного розрахунку, який, як було з`ясовано в ході розгляду справи, відбувся 06 червня 2022 року.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
36. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, вважає за необхідне зазначити таке.
37. Касаційне провадження у справі відкрите з підстави оскарження судового рішення, зазначеної в частині другій статті 328 КАС України, та посилання скаржника на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.
38. Спірні правовідносини у справі склались з приводу виплати середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, відповідно до статей 116, 117 КЗпП України.
39. На стадії касаційного провадження спірним є питання дотримання строку звернення до суду з вказаним позовом.
40. Статтею 47 КЗпП України встановлено правило, за яким власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
41. Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
42. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.
43. Положеннями статті 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
44. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
45. Закріплені у статтях 116, 117 КЗпП України норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат в день звільнення та, водночас стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов`язання в частині проведення повного розрахунку із працівником.
46. Отже, всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. В разі невиконання такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.
47. Відповідно до правової позиції, сформованої в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі №910/4518/16, за змістом приписів статей 94, 116, 117 КЗпП України і статей 1, 2 Закону України "Про оплату праці" середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.