ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 травня 2023 року
м. Київ
справа № 161/5591/21
провадження № 51-3677км22
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального
суду у складі
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового
засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Луцького міскрайонного суду Волинської області від 19 травня 2022 року та ухвалу Волинського апеляційного суду від 19 жовтня 2022 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021030580000192, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, відповідно до вимог ст. 89 КК такого, що судимості не має,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком районного суду ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 345 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки. На підставі статей 75, 76 КК ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік 6 місяців та покладено на нього певні обов`язки. Застосовано до ОСОБА_7 примусові заходи медичного характеру у виді надання амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку.
Згідно з вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим в умисному заподіянні працівнику правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень, у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків, за таких обставин.
Так, 24 січня 2021 року під час виконання своїх службових обов`язків старший лейтенант поліції ОСОБА_8 та лейтенант поліції ОСОБА_9 прибули на місце дорожньо-транспортної пригоди (просп. Волі, 27 у м. Луцьк), де виявили громадянина ОСОБА_10, котрий перебував в стані алкогольного сп`яніння, заперечував свою причетність до пригоди, поводив себе агресивно та викликав по телефону своїх товаришів на допомогу, які прибули за декілька хвилин. Серед групи невідомих осіб у кількості п`яти чоловіків та однієї жінки, був ОСОБА_7, котрий поводив себе агресивно та перешкоджав роботі працівників поліції.
В подальшому приблизно о 20:54 ОСОБА_7, вчинивши конфліктну ситуацію з ОСОБА_8, достовірно знаючи, що перед ним знаходиться працівник поліції, діючи з прямим умислом, у зв`язку із виконанням цим працівником службових обов`язків, завдав останньому одного удару кулаком правої руки у ліву сторону нижньої щелепи, від якого потерпілий впав, чим заподіяв ОСОБА_8 легких тілесних ушкоджень .
Апеляційний суд залишив без задоволення апеляційну скаргу захисника, а вирок суду - без зміни.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, просить скасувати судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Вказує на те, що ОСОБА_7 спричинив тілесні ушкодження потерпілому з необережності, не маючи прямого умисну завдати удару працівнику поліції, тому в його діях відсутній склад інкримінованого кримінального правопорушення. Крім того стверджує, що суд надав перевагу показанням свідків сторони обвинувачення, а ряд доказів, що покладено в основу вироку не було відкрито стороні захисту в порядку ст. 290 КПК (зокрема, відеозаписи з нагрудних камер потерпілого та свідків, а також з камери зовнішнього відеоспостереження магазину), тому суд не мав права на них посилатись у вироку. Вказані порушення залишились поза увагою суду апеляційної інстанції, який залишивши без задоволення апеляційну скаргу сторони захисту не зазначив підстав, через які визнав її необґрунтованою. Відтак його рішення не відповідає вимогами ст. 419 КПК та підлягає скасуванню.
Позиції учасників судового провадження
Захисник підтримав касаційну скаргу, просив скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у цьому суді. Прокурор заперечував проти задоволення цієї скарги.
Мотиви Суду
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також наявність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Як установлено частинами 1, 2 ст. 438 КПК, підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу. Можливості скасування судових рішень через невідповідність їх висновків фактичним обставинам кримінального провадження або неповноту судового розгляду, чинним законом не передбачено.
З касаційної скарги вбачається, що захисник, крім іншого, посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, тоді як перевірку цих обставин до повноважень касаційного суду законом не віднесено.
Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що висновки суду про доведеність винуватості засудженого в умисному заподіянні працівнику правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень, у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків, суд належним чином умотивував дослідженими під час судового розгляду доказами, які було оцінено відповідно до вимог закону в їх сукупності і правильно визнано судом достатніми та взаємопов`язаними для ухвалення обвинувального вироку щодо ОСОБА_7 .
Вирок відповідає вимогам статей 370, 373, 374 КПК, є законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Зокрема, винуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, за обставин, викладених у вироку, доводиться показаннями самого засудженого, котрий у суді пояснив, що прибув на місце події для надання допомоги своєму побратиму - ОСОБА_10, який перебував у стані алкогольного сп`яніння та мав конфлікт з поліцією. Коли працівники поліції застосували сльозогінний газ, який також потрапив йому в очі, він почав з`ясовувати, хто це зробив, підійшов до ОСОБА_8 та запитав, чому так відбувалось. Між ними виникла конфліктна ситуація, однак жодних тілесних ушкоджень поліцейському він не завдавав, будь-яких намірів заподіяти шкоду здоров`ю поліцейському не мав. Зазначив, що можливо міг відмахнутися після того, як втратив відчуття реальності, у зв`язку із застосуванням поліцейськими газу.
Разом із тим, допитаний у суді потерпілій ОСОБА_8 пояснив, що перебуваючи на місці події, він та інші правоохоронці займалися оформленням адміністративних матеріалів, коли туди прибули невідомі особи та почали з`ясовувати чому поліцейські висувають претензії до їх знайомих. Серед цих осіб був ОСОБА_7, котрий поводив себе агресивно, кричав, намагався втрутитися та завадити поліцейським виконувати свою роботу. Вказаним особам працівники поліції неодноразово висловлювали вимогу відійти від місця проведення слідчих та процесуальних дій, однак вони не відходили та на зауваження не реагували. Тоді ОСОБА_7 з іншою особою почали відводити ОСОБА_10, а на запитання поліцейського відповіли, що забирають його. На вимогу припинити такі дії, вони не реагували та продовжували йти, і тоді потерпілій став перед ними перегородивши дорогу, а ОСОБА_7 штовхнув його і намагався пройти далі. Він попередив про можливість застосування фізичної сили та спеціальних засобів у зв`язку із невиконанням законних вимог поліцейського, однак ОСОБА_7 та інша особа продовжували відводити ОСОБА_10, відштовхувати його та йти. Тому, з метою припинення вказаних протиправних дій, він застосував спецзасіб - сльозогінний газ, розпиливши його нецілеспрямовано поблизу осіб, які намагались забрати з місця події ОСОБА_10 . Потім конфліктна ситуація припинилась та він з колегою продовжили складання відповідних письмових матеріалів. Проте, за деякий час, коли він стояв біля службового автомобіля та інших осіб, ОСОБА_7 підбіг до нього і почав штовхатися викрикуючи "Це ти мене запшикав?". В ході штовханини його нагрудна камера впала. Надалі, продовжуючи свої протиправні дії, ОСОБА_7 завдав йому сконцентрований удар в область обличчя, внаслідок чого він впав та ударився потилицею. Завдавши удар, ОСОБА_7 почав бігти, а потерпілий крикнув напарнику, що його вдарили, тоді інші поліцейські затримали ОСОБА_7 . Зазначив, що завданий йому удар був націленим, тобто завданий умисно, а з часу застосування ним сльозогінного газу до моменту завдання удару пройшло декілька хвилин.
Під час слідчого експерименту потерпілій ОСОБА_8 на місці події розповів та продемонстрував обставини спричинення йому тілесних ушкоджень засудженим.