ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 травня 2023 року
м. Київ
справа № 158/803/14-к
провадження № 51-1952км18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду:
головуюча ОСОБА_1,
судді: ОСОБА_2,
ОСОБА_3,
секретар судового засідання ОСОБА_4,
учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_5,
засуджений ОСОБА_6,
захисник ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на вирок Млинівського районного суду Рівненської області від 25 квітня 2016 року та ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 03 листопада 2022 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42013020000000111, стосовно
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився в с. Заболотці Іваничівського району Волинської області, проживає в АДРЕСА_1,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 368 Кримінального кодексу України (далі - КК України) у редакції Закону України № 1508-VI від 11 червня 2009 року, виправданого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 375 КК України.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 , посилаючись на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, виклав вимогу до суду касаційної інстанції (далі - Суд) про скасування судових рішень та закриття кримінального провадження за ч. 2 ст. 368 КК України на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) за відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення.
Обґрунтовуючи свої вимоги, засуджений стверджує, що висновки суду ґрунтуються на припущеннях та сфальсифікованих доказах, дії ОСОБА_8 та працівників правоохоронних органів мали провокативний характер, грошей від ОСОБА_8 він не вимагав і не отримував.
Указує, що його затримання 23 червня 2010 року було проведено без згоди Верховної Ради України, як це передбачено Законом України "Про статус суддів". Він відмовився підписувати будь-які документи про огляд місця події, демонстрації відеозапису, протоколу обшуку, оскільки ці документи складалися при незаконному затриманні і не мають юридичної сили.
Зазначає, що на досудовому слідстві та в суді він заявляв клопотання про проведення дактилоскопічної експертизи, яка показала б, що його відбитків пальців на грошах немає, але йому в цьому було безпідставно відмовлено. Крім цього, в судах речові докази, у тому числі гроші, всупереч заявленим клопотанням не оглядалися, що свідчить про те, що вказаного речового доказу (грошей) не існує.
Посилається на те, що під час незаконного затримання працівники Служби безпеки України (далі - СБУ) тримали його за одяг, перевіряли, що є в його кишенях, а перед цим давали помічені гроші Гонтару, від чого й утворилися нашарування фарби на його одязі і в кишенях, але суди не звернули на це увагу.
Вважає, що матеріали оперативно-розшукових заходів мають бути визнано недопустимими доказами у зв`язку з невідкриттям стороні захисту під час ознайомлення з матеріалами кримінального провадження документів, якими надано дозвіл на їх проведення.
Указує, що сторона обвинувачення своєчасно, у тому числі під час розгляду провадження в суді першої інстанції, не вживала необхідних заходів на розсекречення матеріалів, які були процесуальною підставою для проведення оперативно-розшукових заходів, що свідчить про порушення норм ст. 290 КПК України. Дії щодо зняття грифу секретності з постанови судді апеляційного суду Волинської області від 22 червня 2010 року № 231 про надання дозволу на проведення оперативно-розшукових заходів проводилися прокурором після постановлення апеляційним судом ухвали про скасування обвинувального вироку, поза судовим процесом, самочинно, хоча такі дії, на його думку, не можуть проводитися після закінчення строків досудового розслідування.
Стверджує, що суд апеляційної інстанції не навів у судовому рішенні ґрунтовних мотивів на спростування доводів апеляційної скарги сторони захисту.
Указує, що апеляційний суд в мотивувальній частині ухвали дійшов висновку, що обвинувачений підлягає звільненню від кримінальної відповідальності згідно з п. 4 ч. 1 ст. 49 КК України, проте звільнив від покарання та всупереч приписам ст. 417 КПК України не закрив кримінальне провадження.
Рух справи, зміст судових рішень та встановлені судами обставини кримінального провадження
За вироком Млинівського районного суду Рівненської області від 25 квітня 2016 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 2 ст. 368 КК України(в редакції закону від 11 червня 2009 року № 1508-VI) до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права обіймати посаду судді та посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій у державних установах на строк 3 роки та з конфіскацією 1/6 частини майна, яке є його власністю
Цим же вироком ОСОБА_6 виправдано за ч. 2 ст. 368 КК за епізодами одержання хабаря від ОСОБА_9 у 2008 році та ОСОБА_8 у 2010 році, а також за ч. 2 ст. 375 КК Україниза відсутністю в його діях складу кримінальних правопорушень.
Оскаржуваний вирок стосовно ОСОБА_6 неодноразово був предметом дослідження судів як апеляційної, так і касаційної інстанцій.
Ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 16 березня 2017 року цей вирок залишено без зміни.
Постановою Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 05 березня 2019 року касаційну скаргу засудженого частково задоволено,ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 16 березня 2017 року щодо ОСОБА_6 скасовано і призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 11 жовтня 2019 року апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_6, захисника ОСОБА_10 задоволено частково, апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення. Вирок Млинівського районного суду Рівненської області від 25 квітня 2016 року скасовано в частині визнання ОСОБА_6 винним за ч. 2 ст. 368 КК України (в редакції Закону України № 1508-VI) по епізоду одержання ним 23 червня 2010 року хабара від ОСОБА_8 у розмірі 3 500 грн, а кримінальне провадження закрито на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України в зв`язку з не встановленням достатніх доказів для доведення його винуватості в суді і вичерпанням можливості їх отримати. У решті вирок суду залишено без зміни.
Постановою Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 10 червня 2020 року касаційну скаргу прокурора частково задоволено,ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 11 жовтня 2019 року щодо ОСОБА_6 скасовано і призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 18 лютого 2021 року апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_10 задоволено частково, вирок Млинівського районного суду Рівненської області від 25 квітня 2016 року в частині визнання ОСОБА_6 винним за ч. 2 ст. 368 КК України в редакції Закону № 1508- VI за епізодом одержання ним 23 червня 2010 року хабаря від ОСОБА_8 у розмірі 3500 грн скасовано, а кримінальне провадження закрито на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку з невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості та вичерпанням можливості їх отримати.
Постановою Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 14 липня 2021 рокукасаційну скаргу прокурора частково задоволено,ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 18 лютого 2021 року щодо ОСОБА_6 скасовано і призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 03 листопада2022року апеляційну скаргу прокурора задоволено частково, апеляційні скарги ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_10 залишено без задоволення, вирок суду першої інстанції змінено.Відповідно до ч. 5 ст. 74 КК України ОСОБА_6 звільнено від призначеного вироком суду покарання з підстав, передбачених п. 4 ч. 1 ст. 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності. У решті вирок залишено без зміни.
За обставин, викладених у вироку, ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що він, будучи згідно з постановою Верховної Ради України від 23 березня 2000 року
№ 1570-ш обраним суддею України безстроково, працюючи на посаді судді Ківерцівського районного суду Волинської області, будучи представником влади - службовою особою, яка займає відповідальне становище на підставі ст. 25 Закону України "Про державну службу", діючи умисно, з корисливих мотивів, 23 червня 2010 року близько 17:00 біля будівлі Ківерцівського районного суду одержав від ОСОБА_8 хабар у сумі 3500 грн за ухвалення в цивільній справі на користь ОСОБА_11 рішення про визнання права власності на автомобіль ВАЗ-2109, звільнення автомобіля з-під арешту, надання можливості сплатити половину вартості транспортного засобу під час його оплатного вилучення.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні засуджений та захисник підтримали касаційну скаргу, прокурор заперечив проти задоволення касаційної скарги засудженого.
Мотиви Суду
Щодо меж перегляду
Висновки судів першої та апеляційної інстанцій у частині виправдання ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 375 КК України в касаційній скарзі не оскаржуються.
Згідно з вимогами ст. 433 КПК України Судперевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Мотивуючи свою скаргу, засуджений оспорює, у тому числі, неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам провадження, тоді як перевірку цих обставин до повноважень Суду законом не віднесено.
З урахуванням меж перегляду Судом судових рішень та підстав для їх скасування або зміни, визначених у ч. 1 ст. 438 КПК України, Суд виходить з фактичних обставин кримінального провадження, установлених судами першої та апеляційної інстанцій, та не втручається у правильність проведеної оцінки доказів.
Касаційний перегляд здійснено в частині перевірки доводів, викладених у касаційній скарзі, щодо посилань на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Щодо доведеності винуватості засудженого
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України (в редакції Закону України № 1508-VI), зроблено з дотриманням вимог ст. 23 КПК України на підставі з`ясування всіх обставин, що належать до предмета доказування, які підтверджено перевіреними під час судового розгляду доказами, а їх оцінка не суперечить ст. 94 цього Кодексу.