Постанова
Іменем України
11 травня 2023 року
м. Київ
справа № 199/840/22
провадження № 51-3168 км 22
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисників ОСОБА_6, ОСОБА_7 ( в режимі
відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_8 на вирок Дніпровського апеляційного суду від 05 жовтня 2022 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020040000000376, за обвинуваченням
ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 28 квітня 2022 року ОСОБА_8 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_8 звільнено від основного покарання з випробуванням, з іспитовим строком тривалістю 3 роки, з покладенням обов`язків, передбачених ст.76 цього Кодексу.
Вирішено питання щодо речових доказів, процесуальних витрат у провадженні та скасовано арешт на майно.
Вироком Дніпровського апеляційного суду від 05 жовтня 2022 року апеляційну скаргу прокурора задоволено частково, вирок місцевого суду в частині призначеного покарання скасовано, ухвалено новий вирок, яким ОСОБА_8 призначено покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 роки, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
Строк відбування покарання постановлено рахувати з моменту звернення вироку до виконання.
В решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
За вироком суду встановлено, що 21 квітня 2020 року о 23:09 годині, водій ОСОБА_8, керуючи автомобілем "Toyota Camry", реєстраційний номер НОМЕР_1, в якому перебували пасажири ОСОБА_9 та ОСОБА_10, порушуючи вимоги п. п. 1.3., 1.5., 2.1. ґ), 2.3. б), 12.1., 12.4., 12.9. б) ПДР України, не діяв таким чином, щоб не наражати на небезпеку життя і здоров`я громадян, був неуважним до дорожньої обстановки та її змінам, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху не врахував дорожню обстановку, перевищивши дозволену швидкість, рухався зі швидкістю приблизно 125 км/год, в населеному пункті де дозволено 50 км/год, під час проїзду перехрестя вул. Калинової та вул. Академіка Образцова у м. Дніпро, повз нерухомий автомобіль "Renault Sandero", реєстраційний номер НОМЕР_2, втратив контроль над керуванням ним автомобілем "Toyota Camry", в результаті чого автомобіль виїхав за межі проїзної частини дороги та передньою правою бічною частиною контактував з електроопорою №85, що розташована ліворуч по ходу його руху, внаслідок чого пасажиру ОСОБА_10 заподіяно тяжкі тілесні ушкодження.
Порушення водієм ОСОБА_8 вимог п. 12.1 ПДР Україниперебуває у причинному звʼязку із наслідками ДТП.
Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_8, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та суворість призначеного апеляційним судом покарання, просить змінити вирок та звільнити його від відбування покарання на підставі ст.75 КК України.
Зазначає, що апеляційний суд повною мірою не врахував обставини, які пом`якшують покарання, відсутність обтяжуючих обставин, а також дані про його особу, те, що він працевлаштований, позитивно характеризується за місцем роботи, вину визнав, щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, добровільно відшкодував заподіяну шкоду.
Крім того, проігнорував той факт, що долучені прокурором судові рішення про неодноразове притягнення обвинуваченого до адміністративної відповідальності в порядку ст.290 КПК України стороні захисту не відкривались.
Вирок суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам ст.370 КПК України.
Позиції інших учасників судового провадження
Захисники ОСОБА_6 та ОСОБА_7, в судовому засіданні, вимоги касаційної скарги засудженого підтримали в повному обсязі та просили задовольнити.
Прокурор ОСОБА_5, посилаючись на безпідставність доводів касаційної скарги, заперечувала проти її задоволення.
Межі розгляду матеріалів кримінального провадження у касаційному суді
Відповідно до вимог ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
При вирішенні питання про наявність зазначених у ст. 438 КПК Українипідстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу. При перевірці доводів касаційної скарги суд виходить із фактичних обставин, встановлених судами.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_8 та кваліфікація дій за ч.2 ст.286 КК України у касаційному порядку не оскаржуються. Доводи касаційної скарги засудженого стосуються суворості призначеного апеляційним судом покарання, через не застосування ст.75 КК України.
Мотиви Суду
Положеннями ст. 50 КК України передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Визначені у ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору покарання, ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
Виправлення, як мета покарання це той наслідок, який прагне досягнути держава передбаченими законом заходами примусу. Виправлення засудженого - це ті певні зміни в його особистості, які утримують його в подальшому від вчинення нових злочинів. З моральної точки зору виправлення засудженого і є кінцевою метою покарання.