Постанова
Іменем України
11 травня 2023 року
м. Київ
справа № 711/3606/19
провадження № 51-322 км 22
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
потерпілого ОСОБА_6,
захисника ОСОБА_7 ( в режимі
відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_8 на вирок Черкаського апеляційного суду від 08 листопада 2022 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018250000000266, за обвинуваченням
ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Придніпровського районного суду міста Черкаси від 06 вересня 2021 року ОСОБА_8 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_8 звільнено від основного покарання з випробуванням, з іспитовим строком, тривалістю 3 роки, з покладенням обов`язків, передбачених ст.76 цього Кодексу.
Вирішено цивільний позов, а також питання щодо речових доказів, процесуальних витрат у провадженні та скасовано арешт на майно.
Вироком Черкаського апеляційного суду від 08 листопада 2022 року апеляційні скарги прокурора та потерпілого задоволено частково, вирок місцевого суду в частині призначеного покарання скасовано, ухвалено новий вирок, яким ОСОБА_8 призначено покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.
Строк відбування покарання постановлено рахувати з моменту звернення вироку до виконання.
В решті вирок суду першої інстанції залишено без змін.
За вироком суду встановлено, що ОСОБА_8, 16 листопада 2018 року близько 20:30 год, керуючи автомобілем BMW-318 державний номерний знак НОМЕР_1, по вул. Симиренківській в напрямку вул. Гетьмана Сагайдачного, поблизу перехрестя вулиць Симиренківська та Нарбутівська у м. Черкасах, порушив вимоги п. 2.3 б), 12.3, 12.4 Правил дорожнього руху України, не стежив за дорожньою обстановкою, не був уважний, рухався зі швидкістю близько 78 км/год, перевищивши максимально дозволену швидкість у населеному пункті, внаслідок чого здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_6, який, переходив проїжджу частину вулиці, поза межами пішохідного переходу, у стані алкогольного сп`яніння, в результаті ДТП потерпілий ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження від яких помер у лікарні.
Порушення водієм ОСОБА_8 вимог п. 2.3 б), 12.3, 12.4 ПДР України перебуває у причинному звʼязку із наслідками ДТП.
Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а також суворість призначеного апеляційним судом покарання, просить змінити вирок апеляційного суду та звільнити ОСОБА_8 від відбування покарання на підставі ст.75 КК України з іспитовим строком 3 роки.
Зазначає, що апеляційний суд повною мірою не врахував дані про особу винного, який є молодого віку, вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, на спеціальних обліках у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, щиро розкаявся, частково відшкодував завдану шкоду, і те, що потерпілий пішохід ОСОБА_6 порушив ПДР.
Вирок суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам ст.370,420 КПК України через необґрунтованість, а також у вступній частині не зазначено прізвище та ініціали секретаря судового засідання.
Позиції інших учасників судового провадження
На касаційну скаргу від потерпілого ОСОБА_6 надійшли заперечення, у яких він просить оскаржуваний вирок залишити без зміни, а скаргу захисника без задоволення. Аналогічну позицію потерпілий підтримав в судовому засіданні.
Захисник ОСОБА_7, в суді касаційної інстанції, вимоги касаційної скарги підтримав в повному обсязі та просив задовольнити.
Прокурор ОСОБА_5, посилаючись на безпідставність доводів скарги сторони захисту, заперечувала проти її задоволення.
Межі розгляду матеріалів кримінального провадження у касаційному суді
За змістом ст. 433 КПК України Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до вимог ст. 438 цього Кодексу підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 ст. 438 КПК України підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу. При перевірці доводів касаційної скарги суд виходить із фактичних обставин, встановлених судами.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_8 та кваліфікація дій за ч.2 ст.286 КК України у касаційному порядку не оскаржуються. Доводи касаційної скарги захисника стосуються суворості призначеного апеляційним судом покарання, через незастосування ст.75 КК України.
Мотиви Суду
Положеннями ст. 50 КК України визначено, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.