Постанова
Іменем України
17 травня 2023 року
м. Київ
справа № 185/1649/20
провадження № 61-12932св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, Центр надання адміністративних послуг м. Покровська Донецької області;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 січня 2021 року
у складі судді Болдирєвої У. М. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 травня 2022 року у складі колегії суддів: Городничої В. С., Лаченкової О. В., Петешенкової М. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який
у подальшому було уточнено, до ОСОБА_2, Центру надання адміністративних послуг м. Покровська Донецької області (далі - ЦНАП
м. Покровська), про захист права власності шляхом витребування майна із чужого незаконного володіння.
Позовна заява мотивована тим, що він є власником нежитлового приміщення, площею 239,4 кв. м, розташованого за адресою:
АДРЕСА_1, яке набув на підставі договору купівлі-продажу від 09 жовтня 2012 року, укладеного з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Державна реєстрація права власності за ним була здійснена 12 жовтня
2012 року комунальним підприємством бюро технічної інвентаризації м. Донецька.
Вказував, що вказане нежитлове приміщення до укладення із ним вищевказаного договору купівлі-продажу від 09 жовтня 2012 рокуперебувало у користуванні публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" (далі - ПАТ "ВТБ Банк") на підставі договору оренди від 27 липня 2007 року. У подальшому зазначений договір оренди було переукладено із ним, як новим власником, на підставі договору про внесення змін до договору оренди від 31 жовтня 2012 року № 7.
Зазначав, що у 2013 році ОСОБА_2 звернувся до ПАТ "ВТБ Банк" з вимогою про переукладення договору оренди у зв`язку із тим, що за ним знову зареєстровано права власності на спірне нежитлове приміщення. На підтвердження цього ОСОБА_2 надав витяг з Державного реєстру речових прав на майно та їх обтяжень, з якого вбачалося, що реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на зазначене нерухоме майно було здійснено на підставі заочного рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 28 грудня 2012 року у цивільній справі
№ 2/1605/371/10/12.
Проте, Гребінківським районним судом Полтавської області ніколи не розглядалася справа між ним та ОСОБА_2, а під № 2/1605/371/12 вказаним судом розглянута інша цивільна справа.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 24 грудня 2014 року у справі № 808/7005/14 його позов до реєстраційної служби Ворошилівського районного управління юстиції м. Донецька задоволено. Скасовано реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на нежитлове приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , номер запису про право власності в державному реєстрі речових прав 4105496. Вказаним судовим рішення встановлено, що реєстрація права власності за ОСОБА_2 була здійснена неправомірно, оскільки заочне рішення Гребінківського районного суду Полтавської області
від 28 грудня 2012 року у справі № 2/1605/371/10/12, на підставі
якого проводилася державна реєстрація спірного нерухомого майна за відповідачем, не ухвалювалося.
19 лютого 2015 року реєстраційною службою Запорізького міського управління юстиції Запорізької області на підставі вказаного судового рішення від 24 грудня 2014 року право власності за ОСОБА_2 було скасовано.
Проте, як йому стало відомо пізніше, постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2018 року постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 24 грудня 2014 року було скасовано, провадження у справі закрито у зв`язку з тим, що такий спір є цивільно-правовим, пов`язаний із захистом права власності на нерухоме майно, а тому підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
У січні 2020 року він, маючи намір продати належне йому на праві власності нежитлове приміщення, дізнався, що на підставі постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2018 року, право власності на зазначене нерухоме майно знову зареєстровано за ОСОБА_2 .
Посилаючись на наведене, ОСОБА_1 просив суд: витребувати із чужого незаконного володіння ОСОБА_2 нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ;зобов`язати
ЦНАП м. Покровська скасувати реєстрацію права власності ОСОБА_2 на зазначене нежитлове приміщення.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 січня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Витребувано із чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 257863214101. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач надав належні
та допустимі докази на підтвердження права власності на спірне нежитлове приміщення. Установивши, що вказане нерухоме майно вибуло з фактичного володіння позивача, як власника, поза його волею, оскільки реєстрацію права власності ОСОБА_2 на спірне нежитлове приміщення здійснено на підставі неіснуючого заочного рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 28 грудня 2012 року у справі № 2/1605/371/10/12,суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння ОСОБА_4 відповідно до статті 388 ЦК України. У частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про зобов`язання ЦНАП м. Покровська скасувати реєстрацію права власності на зазначене нежитлове приміщення за ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив із того, що така вимога є неналежним способом захисту порушеного права позивача і є зайвою, так як для цього достатньо рішення суду про витребування майна.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 08 червня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення,
а рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 січня 2021 року - без змін.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 грудня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 червня 2021 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (провадження № 61-11611св21).
Підставами для скасування судового рішення апеляційного суду стало:
1) безпідставний вихід суду за межі позовних вимог, який вказав, що позов негаторний, що вплинуло на незастосування позовної давності; 2) розгляд судом справи без належного повідомлення відповідача.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 18 травня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково. Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області
від 18 січня 2021 року скасовано та ухвалено нове рішення. Позов
ОСОБА_1 задоволено частково. Витребувано із чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 257863214101. В іншій частині позову відмовлено.
Скасовуючи рішення міськрайонного суду, апеляційний суд виходив із того, що відповідач належним чином не був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, що в силу пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України
є підставою для обов`язкового скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового судового рішення, оскільки відповідач обґрунтовував апеляційну скаргу такою обставиною.
Задовольняючи частково позов, апеляційний суд виходив із того, що державна реєстрація права власності на спірне нерухоме майно за ОСОБА_2 порушує право власності позивача, яке підлягає захисту, так як право власності за ОСОБА_2 зареєстровано без відповідної правової підстави, а тому для захисту права власності ОСОБА_1 необхідно витребувати у порядку статті 388 ЦК України із незаконного володіння ОСОБА_2 спірне нежитлове приміщення, оскільки воно вибуло поза волею власника.
Заявлена позивачем вимога про зобов`язання ЦНАП м. Покровська скасувати реєстрацію права власності за відповідачем суперечить вимогам частини третьої статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та є неналежним способом захисту порушеного права позивача, а тому у задоволенні позову у цій частині необхідно відмовити.
Щодо відсутності підстав для застосування наслідків спливу позовної давності, про застосування якої ОСОБА_2 заявив у апеляційній скарзі, то суд вважав за необхідне захистити порушене право позивача
й поновити йому строк позовної давності, так як врахував звернення позивача у жовтні 2014 року до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до відповідача, тривалий час розгляду справи, факт відкриття судом провадження за його позовом і як наслідок наявність підстав для позивача вважати, що його права будуть захищені та відновлені у судовому порядку, а також його звернення до суду з цим позовом, коли дізнався, що
на підставі постанови Третього апеляційного адміністративного суду
від 12 грудня 2018 року право власності на зазначене нерухоме майно знову зареєстровано за ОСОБА_2, що свідчить про поважні причини пропуску позивачем строку позовної давності.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У поданій у грудні 2022 року касаційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.
Отже, в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 судові рішення не оскаржуються, а тому у в силу вимог статті 400 ЦПК України в касаційному порядку не переглядаються.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 грудня 2022 року заяву про самовідвід суддів Усика Г. І., Яремка В. В. задоволено. Відведено суддів Усика Г. І., Яремка В. В. від участі у розгляді касаційної скарги ОСОБА_2 на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 січня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду
від 08 червня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ЦНАП м. Покровська про захист права власності шляхом витребування майна з чужого незаконного володіння. Касаційну скаргу передано для проведення повторного автоматизованого розподілу.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 грудня 2022 року заяву про самовідвід суддів Ступак О. В., Гулейкова І. Ю. задоволено. Відведено суддів
Ступак О. В., Гулейкова І. Ю. від участі у розгляді касаційної скарги ОСОБА_2 на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 січня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 червня 2021 року у вказаній справі.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 березня 2023 року клопотання ОСОБА_2 про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень задоволено. Поновлено ОСОБА_2 строк на касаційне оскарження рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 січня 2021 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 18 травня 2022 року. Відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали
з Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області.
У квітні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 квітня 2023 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ЦНАП м. Покровська про захист права власності шляхом витребування майна із чужого незаконного володіння, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області
від 18 січня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду
від 18 травня 2022 року призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про необхідність захисту порушеного права позивача та поновлення строку позовної давності, про застосування якого він заявив у суді апеляційної інстанції. При зверненні з позовом позивач не просив поновити йому строк позовної давності, отже суд апеляційної інстанції, поновивши строк позовної давності за власної ініціативи, вийшов за межі позовних вимог.
Посилається на відповідні правові висновки Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду.
Інших доводів касаційна скарга не містить.
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
09 жовтня 2012 року між ОСОБА_5, від імені якого на підставі довіреності діяла ОСОБА_6, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу, зареєстрований у реєстрі за
№ 991, відповідно до якого ОСОБА_1 набув право власності на нежитлове приміщення: вбудоване приміщення на 1-му поверсі житлового будинку літ. А-5, загальною площею 239,4 кв. м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .
12 жовтня 2012 року комунальним підприємством бюро технічної інвентаризації м. Донецька здійснено державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на вбудоване приміщення, загальною площею 239,4 кв. м,
на 1-му поверсі житлового будинку літ. А-5, що розташоване за адресою:
АДРЕСА_1 .
Вказане нежитлове приміщення до укладення вищевказаного договору купівлі-продажу від 09 жовтня 2012 року перебувало у користуванні ПАТ "ВТБ Банк" на підставі договору оренди від 27 липня 2007 року. У подальшому зазначений договір оренди було переукладено із ОСОБА_1, як новим власником, на підставі договору про внесення змін до договору оренди
від 31 жовтня 2012 року № 7.
У 2013 році ОСОБА_2 звернувся до ПАТ "ВТБ Банк" з вимогою
про переукладення договору оренди у зв`язку із тим, що за ним, ОСОБА_2, знову зареєстровано права власності на вказане нежитлове приміщення, яку було здійснено на підставі заочного рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 28 грудня 2012 року у справі № 2/1605/371/10/12.
Згідно із записами у Державному реєстрі речових прав на нерухоме
майно 27 грудня 2013 року державним реєстратором реєстраційної
служби Ворошилівського районного управління юстиції у м. Донецьку Михайловою Т. С. внесено запис під номером 4105496 про державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_2 на нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, на підставі заочного рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 28 грудня 2012 року, номер 2/1605/371/10/12.
Відповідно до повідомлення голови Гребінківського районного суду Полтавської області № 01-19/3/2020 убачається, що згідно з архівних
даних за 2012-2013 роки цивільна справа, у якій сторонами були ОСОБА_2, чи ОСОБА_1, до суду не надходила та
не розглядалася. Під номером 2/1605/371/12 у Гребінківському районному суді Полтавської області обліковується інша цивільна справа за позовом
ОСОБА_7 до ПОП "Довіра" про визнання договору купівлі-продажу дійсним.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 24 грудня 2014 року у справі № 808/7005/14 задоволено позов ОСОБА_1 до реєстраційної служби Ворошилівського районного управління юстиції
м. Донецька. Скасовано реєстрацію права власності ОСОБА_2
на нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою:
АДРЕСА_1, номер запису про право власності в державному реєстрі речових прав 4105496.
Вказаним судовим рішення встановлено, що реєстрація права власності за ОСОБА_2 була здійснена неправомірно, оскільки заочне рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 28 грудня 2012 року у справі № 2/1605/371/10/12, на підставі якого проводилася державна реєстрація спірного нерухомого майна за ОСОБА_2, не існує.
19 лютого 2015 року реєстраційною службою Запорізького міського управління юстиції Запорізької області на підставі вказаного судового рішення від 24 грудня 2014 року право власності за ОСОБА_2 було скасовано.
Згідно з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно
про реєстрацію права власності від 26 лютого 2015 року ОСОБА_1 значиться власником нежитлового приміщення, розташованого за адресою:
АДРЕСА_1
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2018 року скасовано постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 24 грудня 2014 року, закрито провадження у справі №808/7005/14
з посиланням на те, що зазначений спір є цивільно-правовим, а тому підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
23 січня 2020 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань під номером 12020050500000072 внесені відомості про кримінальне правопорушення, передбачене частиною першою статті 358 КК України, за заявою
ОСОБА_1 про те, що невстановлена особа підробила рішення Гребінківського районного суду Полтавської області, на підставі якого державним реєстратором реєстраційної служби внесені зміни щодо права власності на спірне нежитлове приміщення.
11 лютого 2020 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до сектора державної реєстрації ЦНАП м. Покровська про скасування реєстрації права власності ОСОБА_2 на нежитлове приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, посилаючись на те, що рішення суду у справі № 2/1605/371/10/12, на підставі якого було зареєстровано право власності за ОСОБА_2, судом не приймалося.
Листом від 24 лютого 2020 року № 25/02-11 ЦНАП м.Покровська повідомив ОСОБА_1, що за відсутності судового рішення про визнання, зміну чи припинення речових прав ЦНАП м. Покровська Донецької області не може вчинити реєстраційні дії щодо скасування реєстрації права власності ОСОБА_2 на нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 заявив про застосування строку позовної давності (т. 1, а. с. 215-222).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.