Постанова
Іменем України
03 травня 2023 року
м. Київ
справа № 686/14821/21
провадження № 61-6545св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Головне управління Національної поліції України в Хмельницькій області, Спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері Західного регіону, Головне управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 лютого 2022 року в складі судді Палінчака О. М. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 06 червня 2022 року в складі колегії суддів: П`єнти І. В., Корніюк А. П., Талалай О. І.,
ВСТАНОВИВ:
Історія справи
За ініціативою позивача, якому було висунуто публічне обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення у сфері службової діяльності, суд закрив кримінальне провадження у зв`язку із закінченням строків досудового розслідування.
На думку позивача, таке закриття кримінального провадження встановлює незаконність дій, вчинених відносно нього органом досудового розслідування (відсторонення від роботи, арешт його майна, тримання під вартою тощо).
Вказує, що внаслідок цих незаконних дій йому спричинено моральну шкоду, яку має відшкодувати держава.
Розглядаючи цю справу, Верховний Суд має відповісти на таке ключове питання: чи є ініційоване обвинуваченим закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строків досудового розслідування безумовною підставою для відшкодування йому моральної шкоди за рахунок держави?
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції України в Хмельницькій області (далі - ГУ НП України в Хмельницькій області), Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону (далі - прокуратура), Головного управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області (далі - ГУ ДКСУ у Хмельницькій області) про відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої незаконними діями органу досудового розслідування та прокуратури.
На обґрунтування позову зазначав, що ухвалою Ярмолинецького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 червня 2020 року, що набрала законної сили, закрито кримінальне провадження, за яким його було обвинувачено у вчиненні злочину, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України.
Кримінальне провадження закрито на підставі пункту 10 частини першої статті 284 КПК України у зв`язку з тим, що після повідомлення йому про підозру і до направлення справи до суду закінчився строк досудового розслідування, визначений статтею 219 КПК України.
У кримінальному провадженні відносно нього не встановлено його вини у вчиненні кримінального правопорушення, закриття відбулось, на думку позивача, з реабілітуючої підстави та підтвердило незаконність усіх дій, вчинених відносно нього органом досудового розслідування.
Зокрема, внаслідок незаконних дій органу досудового розслідування йому завдано моральну шкоду, яку позивач оцінює на загальну суму 867 000 грн, що полягає у душевних стражданнях, переживаннях, втраті сну та необхідності докладання зусиль для відновлення свого порушеного права.
Зокрема, йому спричинено моральну шкоду внаслідок таких незаконних дій:
- затримання та утримання під вартою з 16 до 18 травня 2018 року;
- обшук за місцем проживання 16 травня 2018 року;
- повідомлення 17 травня 2018 року про підозру у вчиненні кримінального правопорушення;
- обрання запобіжного заходу та тримання під вартою з 18 травня до
27 червня 2018 року;
- відсторонення від посади 25 травня 2018 року та звільнення 15 червня
2018 року зі служби в Національній поліції;
- дії запобіжного заходу у вигляді застави з 27 червня 2018 року до 15 січня 2021 року;
- арешт грошових коштів та мобільного телефону з 16 травня 2018 року до 15 січня 2021 року ;
- складання, затвердження та направлення до суду обвинувальних актів
02 жовтня, 28 листопада 2018 року та 15 квітня 2019 року ;
- перебування в статусі підозрюваного, під слідством та судом з 16 травня 2018 року до 15 березня 2021 року.
Вважає, що завдана шкода підлягає відшкодуванню на підставі Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконним діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" (далі - Закон) та статей 1173,1174, 1176 ЦК України.
Посилався, що внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності та звільнення зі служби в органах поліції він втратив заробіток у розмірі 12 130,17 грн, який підлягає відшкодуванню з держави.
Також вказав, що у зв`язку з кримінальним переслідуванням він поніс витрати на правову допомогу у розмірі 101 000 грн, які підлягають відшкодуванню за рахунок коштів Державного бюджету України.
За таких обставин позивач просив суд стягнути з Державного бюджету України на його користь завдану майнову шкоду в розмірі 12 130,17 грн, моральну шкоду в загальному розмірі 867 000 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 101 000 грн.
Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 лютого 2022 року, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 06 червня 2022 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, вважав, що закриття кримінальної справи на підставі пункту 10 частини першої статті 284 КПК України у зв`язку з тим, що після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, не є підставою виникнення права на відшкодування шкоди, оскільки ця обставина не є реабілітуючою.
Крім того, позивач не довів наявність причинно-наслідкового зв`язку між шкодою та протиправною поведінкою відповідачів, а тому суд дійшов висновку про відсутність передбачених законом підстав для задоволення позовних вимог.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її аргументи
У липні 2022 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на згадані судові рішення, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, оскільки відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме пункту 1 частини першої статті 1 та пункту 1-1 частини першої статті 2 Закону у випадку закриття кримінального провадження на підставі пункту 10 частини першої статті 284 КПК України.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди попередніх інстанцій не врахували того, що кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 закрито, і відповідні судові рішення не містять посилання на жоден доказ, який би підтверджував подію кримінального правопорушення, наявність у діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення та причетність останнього до його вчинення. При закритті кримінального провадження судом надано оцінку обвинувальному акту відносно позивача, визнано його незаконним, тобто таким, який складений поза строками, визначеними статтею 219 КПК України.
При розгляді цієї справи суди не врахували практику Європейського суду з прав людини, зокрема і правовий висновок, викладений у справі "Пантелеєнко проти України" (рішення від 12 лютого 2007 року, заява
№ 11901/02).
За таких обставин суди попередніх інстанцій, ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, порушили принцип презумпції невинуватості, вважаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні кримінального правопорушення.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Згідно із протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 15 липня 2022 року справу призначено судді-доповідачеві.
Ухвалою Верховного Суду від 20 липня 2022 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
У серпні 2022 року ГУ НП України в Хмельницькій області та прокуратура подали відзиви на касаційну скаргу, мотивовані незгодою із її доводами та законністю й обґрунтованістю оскаржуваних судових рішень.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
14 травня 2018 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо ОСОБА_1 були внесені відомості про кримінальне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 368 КК України.
17 травня 2018 року заступник начальника відділу розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого управління ГУ НП у Хмельницькій області Баштанюк О. В. за погодженням з прокуратурою повідомив ОСОБА_1 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України.
Постановою прокурора від 10 липня 2018 року продовжено строк досудового розслідування кримінального провадження до 3 місяців, тобто до 17 серпня 2018 року.
15 серпня 2018 року повідомлено обвинуваченого про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування. Обвинувальний акт доставлено до суду 12 вересня 2018 року.
Ухвалою Ярмолинецького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 червня 2020 року у справі № 676/6116/18 (провадження №1-кп/689/59/20) задоволено клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 про закриття кримінального провадження.
Закрито кримінальне провадження № 42018140400000102, відомості про яке 14 травня 2018 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України, на підставі пункту 10 частини першої статті 284 КПК України у зв`язку з тим, що після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений статтею 219 КПК України.
Вказане судове рішення було предметом апеляційного та касаційного переглядів за скаргами прокурора та набрало законної сили 17 грудня
2020 року.
15 червня 2018 року за вчинення дій, які підривають авторитет поліції, в порядку дисциплінарного стягнення ОСОБА_1 було звільнено зі служби в Національній поліції. У задоволенні його позову про визнання звільнення незаконним йому відмовлено рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 вересня 2018 року, яке набрало законної сили (справа № 2240/2329/18).
Мотивувальна частина
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Цим вимогам оскаржувані судові рішення відповідають з таких підстав.
ОСОБА_1, висловлюючи свої доводи щодо відшкодування йому моральної шкоди, завданої протиправними діями і процесуальними рішеннями органів досудового розслідування, вказував на проведення незаконного обшуку; незаконне перебування його майна під арештом; незаконне відсторонення від посади; незаконне складання, затвердження та направлення обвинувального акта після закінчення строку досудового розслідування, визначеного статтею 219 КПК України, відповідно, і незаконне висунення обвинувачення; незаконне перебування протягом 34 місяців під слідством та судом.
Як на правову підставу для задоволення своїх вимог, позивач посилався на вимоги статей 23, 1173, 1174, 1176 ЦК України та на спеціальний Закон.
Щодо вимог про відшкодування шкоди на підставі спеціального закону та статті 1176 ЦК України
Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Відповідно до частини першої статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом (частина друга статті 1176 ЦК України).
Пунктом 1 частини першої статті 1 Закону визначено, що відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.
Відповідно до статті 2 Закону право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках:
- постановлення виправдувального вироку суду;
- встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів;
- закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати;
- закриття справи про адміністративне правопорушення.
Перелік підстав, за наявності яких виникає право на відшкодування моральної та матеріальної шкоди відповідно до вимог Закону, є вичерпним.
Закриття кримінального провадження можливе лише при наявності хоча б однієї з підстав, вичерпний перелік яких міститься в законі.
Підстави закриття кримінального провадження поділяються на реабілітуючі та нереабілітуючі.
Реабілітуючі - це ті, які свідчать про повну невинуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, що їй інкримінується, тягнуть за собою зняття з неї підозри, відновлення її доброго імені, гідності та репутації, а також відшкодування (компенсація) шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю.
Закриття кримінального провадження з реабілітуючої підстави можливе за умови, якщо в ході розслідування встановлені як сам факт вчиненого діяння, так і наявність у ньому складу кримінального правопорушення, але відсутні достатні докази, що вказують на вчинення цього діяння саме підозрюваним.
Висновок про непричетність особи до вчинення кримінального правопорушення може бути зроблений у результаті достовірного встановлення невинуватості підозрюваного (обвинуваченого) (наприклад, при підтвердженні його алібі) або вичерпання можливостей для збирання додаткових доказів і тлумачення сумнівів щодо винуватості на його користь згідно з принципом презумпції невинуватості.
Незалежно від того, яка з вказаних обставин привела до закриття кримінального провадження на цій підставі, таке рішення повністю реабілітує особу і не дає приводу вважати її залишеною під підозрою.
Стала судова практика свідчить про те, що закриття кримінального провадження щодо фізичної особи з реабілітуючих підстав є підтвердженням незаконності дій органів досудового розслідування, які в судовому порядку додатково не потрібно такими визнавати, та надає право фізичній особі на відшкодування шкоди в розмірах і порядку, передбаченому Законом (постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі № 641/8857/17; від 22 квітня 2019 року у справі № 236/893/17; від 31 жовтня 2018 року у справі № 383/596/15 та інші).
Нереабілітуючі підстави означають, що відносно особи зібрано достатньо доказів для підозри у вчиненні кримінального правопорушення, однак у силу певних обставин кримінальне провадження щодо цієї особи виключається.
Правова позиція щодо відсутності передбачених Законом підстав для відшкодування моральної шкоди особі, кримінальне провадження відносно якої було закрито з нереабілітуючих підстав, неодноразово висловлювалось судом касаційної інстанції.
Так, Верховний Суд виснував, що звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, внаслідок застосування закону про амністію, декриміналізацією, відмовою потерпілого від обвинувачення не може бути підставою для відшкодування моральної шкоди на підставі статті 1176 ЦК України та Закону (постанови Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року в справі № 463/1380/15-ц; від 06 березня