ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 травня 2023 року
м. Київ
cправа № 922/1084/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.М., Колос І.Б.,
розглянув у порядку письмового провадження
касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Промспеціндустріал" на рішення Господарського суду Харківської області від 21.11.2022 (суддя - Трофімова І.В.)
та постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.02.2023 (головуючий суддя - Зубченко І.В., судді: Радіонова О.О., Чернота Л.Ф.)
у справі №922/1084/22
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Імест-Плюс" (далі - ТОВ "Імест-Плюс, позивач)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промспеціндустріал" (далі - ТОВ "Промспеціндустріал", скаржник)
про стягнення 1 150 403, 68 грн.
ВСТУП
Причиною звернення до Верховного Суду є наявність/відсутність підстав для стягнення пені за порушення строків предоплати товару відповідно до умов договору поставки, укладеного між позивачем та відповідачем.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. ТОВ "Імест-Плюс" звернулось до суду з позовом до ТОВ "Промспеціндустріал", про стягнення 1 150 403,68 грн, які складаються з:
- 451 175,06 грн упущеної вигоди та
- 699 228,62 грн пені.
1.2. Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки в частині здійснення 100% передплати за поставлений товар.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
2.1. Рішенням Господарського суду Харківської області від 21.11.2022, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 08.02.2023, у справі №922/1084/22 позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Промспеціндустріал" на користь ТОВ "Імест-Плюс" пеню в сумі 675 054,24 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. ТОВ "Промспеціндустріал", посилаючись на ухвалення судами першої та апеляційної інстанцій оскаржуваних судових рішень з порушенням норм права, просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 21.11.2022 в частині стягнення пені, а постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.02.2023 повністю та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1. На обґрунтування своєї правової позиції у поданій касаційній скарзі ТОВ "Промспеціндустріал" із посиланням на підпункти "а", "в" пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у поданій касаційній скарзі зазначає, що:
- касаційна скарга стосується питання, яка має фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики. Місцевий суд як і суд апеляційної інстанції, ігноруючи висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 14.03.2018 у справі №903/333/17, від 08.08.2018 у справі №904/10083/15, від 20.05.2019 у справі №908/523/18, від 03.09.2019 у справі №910/2849/18, від 10.02.2020 у справі №914/1253/18, від 29.01.22020 у справі №903/154/19 (зводяться до того, що у разі нездійснення покупцем попередньої оплати товару, зобов`язання продавця щодо поставки товару не виникає, а нездійснення ним на свій ризик поставки товару без попередньої оплати, не надає продавцю права вимагати оплати такого товару і, як наслідок, стягнення пені), винесли рішення, повністю знехтувавши нормами матеріального права. Також суди не врахували правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі №910/4590/19, де відзначено, що вимога про стягнення пені є акцесорною, додатковою до основного, залежить від основного і поділяє його долю, тому відповідно, для можливості стягнення пені повинна бути основна вимога про стягнення заборгованості з оплати товару або встановлення факту оплати товару з порушенням строків, а у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19 та постановах Верховного Суду, від 21.02.2018 у справі №910/12382/17, від 03.08.2022 у справі №910/6232/21 та від 14.02.2023 у справі №910/15531/21 Верховний Суд вбачається, що аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема за товар який має бути поставлений, за роботи які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося. Тобто вбачає за можливе нараховувати пеню на передоплату виключно за несвоєчасне виконання саме грошового зобов`язання - повернення коштів, отриманих як попередня оплата, тобто пеня на суму передоплати може бути нарахована покупцем до стягнення з постачальника, коли така сума була сплачена, а товар чи роботи не поставлені;
- має виняткове значення для скаржника, оскільки попередні судові інстанції, задовольнивши вимогу позивача про стягнення з відповідача пені, фактично надали позивачу неправомірну вигоду. Позивач отримав дохід за рахунок відповідача тоді, як позивач не передав товар, а реалізував його іншому покупцю, отримавши свою маржу за таку реалізацію, та додатково отримав грошові кошти від скаржника у вигляді пені за невиконаним обома сторонами договором;
- справа становить значний суспільний інтерес, оскільки правовідносини, які є предметом цієї касаційної скарги та підставою для перегляду судом касаційної інстанції рішень попередніх судів є стягнення пені, нарахованої на несплачену передоплату за умови відсутності поставки товару. Ці правовідносини стосуються значного кола осіб, оскільки юридичні особи під час здійснення господарської діяльності постійно укладають подібні договори на поставку товарів та такі договори по суті становлять основу усіх правовідносин між юридичними особами під час торгівлі. Встановлення договором попередньої оплати за товар накладає на покупця певні ризики, оскільки у разі здійснення передоплати та непоставки в подальшому товару, покупець змушений звертатися до суду з вимогою про повернення попередньої оплати товару, а тому рішення місцевого та апеляційного судів у цій справі створює прецедент, за яким на покупця накладаються ще більші ризики через те, що окрім можливості непоставки товару після здійснення передоплати за товар, на підставі цього рішення суду виникає новий ризик - стягнення постачальником коштів у вигляді пені за нездійснення передоплати, за умови нездійснення самої поставки товару.
4.2. Крім того, скаржник із посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, вказує, що попередні судові інстанції невірно застосували положення статей 538, 693 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), які підлягали застосуванню до спірних правовідносин, порушили статтю 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статтю 551 ЦК України (не зменшивши розмір пені) та не врахували висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 14.03.2018 у справі №903/333/17, від 08.08.2018 у справі №904/10083/15, від 20.05.2019 у справі №908/523/18, від 03.09.2019 у справі №910/2849/18, від 10.02.2020 у справі №914/1253/18, від 29.01.2020 у справі №903/154/19, від 18.03.2020 у справі №902/417/18, від 22.09.2020 у справі №918/631/19, від 21.02.2018 у справі №910/12382/17 від 03.08.2022 у справі №910/6232/21 та від 14.02.2023 у справі №910/15531/21, від 07.04.2020 у справі №910/4590/19.
5. Позиція інших учасників справи
5.1. ТОВ "Імест-Плюс 04.04.2023 подало відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду, в якому просило у задоволенні касаційну скарги відмовити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6.1. Між ТОВ "Імест плюс" (постачальник) та ТОВ "Промспеціндустріал" (покупець) 19.02.2021 укладено договір поставки № 19/02-1 (надалі - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язався поставити покупцю товар: Спеціалізований автомобіль ФПВ-А42РК (Комбінований автомобіль для прочистки каналізаційних систем) на шасі Renault (4x2) та відеоінспекційну камеру RAUSCH, модель - Delta PRO, для обстеження каналізаційних комунікацій без мікрофона (надалі - товар або спеціалізований автомобіль), а покупець - прийняти та оплатити такий товар у порядку та на умовах, визначених цим договором (пункт 1.1 Договору).
6.1.1. Ціна Договору становить 7 414 829,90 грн, в тому числі ПДВ (пункт 3.1 Договору).
6.1.2. Покупець зобов`язаний попередньо оплатити поставлений товар за ціною, обумовленою цим Договором (пункт 2.2. Договору).
6.1.3. Відповідно до пункту 3.2 Договору розрахунки за цим Договором здійснюються у національній валюті України, в порядку 100% (сто відсотків) передплати за поставлений товар. Покупець здійснює оплату за товар на підставі рахунку наданого постачальником.
6.1.4. Товар за даним Договором поставляється на умовах DDP (Інкотермс - 2010). Товар повинен бути поставлений в повному обсязі до 31.12.2021 за умови 100% передплати. Поставка товару відбувається зі складу постачальника (пункти 5.2, 5.3 Договору).
6.1.5. Право власності на поставлений товар переходить до покупця після підписання видаткової накладної постачальником та акта прийому-передачі (пункт 5.4 Договору).
6.1.6. При порушенні строків оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення за кожен день прострочення (пункт 7.2 Договору).
6.1.7. Кожна із сторін звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання обов`язків за Договором, якщо вона доведе, що порушення Договору викликане обставинами нездоланної сили, факт настання яких повинен бути підтверджений актом відповідних державних органів, розташованих за місцем перебування однієї із сторін Договору, що посилається на обставини нездоланної сили (пункт 9.1 Договору).
6.1.8. Сторона, для якої виникла неможливість належного виконання зобов`язання, зобов`язана негайно сповістити іншу сторону про настання, передбачуваний термін дії і припинення обставин нездоланної сили і несе ризик збитків, що стали наслідком неповідомлення чи несвоєчасності такого повідомлення (пункт 9.2 Договору).
6.1.9. Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками, і діє до 31.12.2021. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання обов`язків по всіх пунктах Договору і додатків до нього та відповідальності за порушення умов Договору, яке мало місце під час дії цього Договору (пункти 11.2, 11.3 Договору).
6.2. Також встановлено, що 04.01.2021 між позивачем (покупець) та Приватним акціонерним товариством "Нафтоавтоматика" (постачальник) укладено договір №04/01-1, за умовами якого постачальник (ПрАТ "Нафтоавтоматика") зобов`язувався поставити покупцю товар: Спеціалізований автомобіль ФПВ-А42РК (Комбінований автомобіль для прочистки каналізаційних систем) на шасі Renault (4x2), а покупець (позивач) - прийняти та оплатити такий товар у порядку та на умовах, визначених цим договором.
6.2.1. Відповідно до пункту 5.4 Договору від 04.01.2021 №04/01-1 право власності на поставлений товар переходить до покупця після підписання видаткової накладної постачальником та акта прийому-передачі.
6.3. Інша складова предмету поставки за Договором - відеоінспекційна камера RAUSCH, модель - Delta PRO - придбана позивачем у компанії Rausch GmbH (Німеччина). Відповідна декларація форми МД 2 міститься в матеріалах справи.
6.4. Позивач 01.11.2021 листом за вих. № 01/11-1 повідомив відповідача про готовність здійснити поставку товару у названому місці призначення - склад постачальника за адресою: місто Київ вулиця Добрий шлях, 5/А, та необхідність отримання його покупцем. Крім того, позивач просив терміново здійснити оплату товару у відповідності до умов Договору на підставі рахунку від 01.11.2021 № 2852, який був долучений до цього листа.
6.4.1. Вказаний лист разом із рахунком направлено на юридичну та фактичну адреси відповідача (станом на 01.11.2021 юридичною адресою ТОВ "Промспеціндустріал" було: Запорізьке шосе, 40, кв. 350, місто Дніпро). Проте відповідач жодним чином на вказаний лист не відреагував, оплату товару не здійснив.
6.5. ТОВ "Імест-Плюс" зверталося до керівника та засновників ТОВ "Промспеціндустріал" з претензіями за вих. №0802/22-1 від 08.02.2022, №0802/22-2 від 08.02.2022, №0802/22-3 від 08.02.2022, №0802/22-4 від 08.02.2022, за змістом яких з метою досудового врегулювання спору вимагав сплатити грошові кошти за замовлений та виготовлений для покупця товар у розмірі 7 414 829,90 грн у семиденний термін. Зазначені претензії залишені без відповіді та задоволення.
6.6. Позивач наголошував, що придбання відповідного товару за договором №04/01-1 від 04.01.2021 здійснено з метою подальшої його реалізації виключно відповідачеві за спірним Договором, в підтвердження чого позивачем надано витяг з офіційної електронної пошти ТОВ "Імест плюс" з перепискою від 09.10.2020 між комерційним директором позивача та іноземним контрагентом - регіональним менеджером з продажів Rausch GmbH Вайдотасом Мілакнісом стосовно замовлення телеінспекційної системи Rausch Delta PRO для ТОВ "Промспеціндустріал". Позивачем також надано витяг з офіційного сайту підприємства з характеристиками Спеціалізованого автомобілю ФПВ-А42РК (Комбінований автомобіль для прочистки каналізаційних систем) на шасі Renault (4x2), який знаходиться на даний час у продажі.
6.7. Позивач зазначає, що внаслідок порушення відповідачем умов Договору, а саме невиконання покупцем свого обов`язку щодо попередньої 100 % оплати товару позивач зазнав збитків у вигляді упущеної вигоди, оскільки:
1. Позивач домовився продати відповідачу товар: спеціалізований автомобіль ФПВ-А42РК на шасі Renault (4x2) та відеоінспекційну камеру RAUSCH, модель - Delta PRO, яка повинна бути встановлена на спеціалізований автомобіль) за 7 414 829,90 грн, в тому числі ПДВ.
2. Водночас сума договору поставки № 04/01-1 від 04.01.2021, укладеного між ПрАТ "Нафтоавтоматика" та позивачем, щодо придбання спеціалізованого автомобіля складала 5 820 000,00 грн, в тому числі ПДВ, а вартість придбаної позивачем відеоінспекційної камери RAUSCH, модель - Delta PRO складала 33 383 Євро, що в еквіваленті становило 1 143 654,84 грн.
6.7.1. Позивач вважає, що відшкодуванню підлягають збитки (упущена вигода), які складають різницю між фактичними витратами та очікуваною сумую доходу, у розмірі 451 175,06 грн (7 414 829,90 грн - 5 820 000,00 грн = 1 143 654,84 грн).
6.8. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 699 288,62 грн, посилаючись на порушення останнім строків оплати товару.
6.9. Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з такого:
- договір №04/01-1 щодо придбання позивачем у Приватного акціонерного товариства "Нафтоавтоматика" спеціалізованого автомобіля укладено 04.01.2021, тобто до укладення з відповідачем Договору;
- надані позивачем докази на підтвердження понесення збитків жодним чином не підтверджують факт того, що договір від 04.01.2021 №04/01-1 укладено з метою виконання саме Договору поставки від 19.02.2021, оскільки, як зазначав представник позивача у судовому засіданні, одним із видів діяльності ТОВ "Імест плюс" є саме продаж автомобілів для прочистки каналізаційних систем, тобто договори щодо придбання відповідного товару укладаються позивачем постійно;
- жодного посилання на укладення договору від 04.01.2021 №04/01-1 з метою виконання Договору поставки від 19.02.2021 № 19/02-1 надані позивачем документи не містять;
- позивачем взагалі не підтверджено факт поставки товару за договором від 04.01.2021 №04/01-1. Позивачем надано платіжні доручення на загальну суму 1 342 000 грн та податкові накладні на вказану суму, проте останнім не надано ані видаткову накладну, ані акт прийому-передачі товару, вартість якого складає 5 820 000 грн;
- матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували придбання позивачем товару за договором від 04.01.2021 №04/01-1 та те, що придбання відповідного товару було здійснено з метою подальшої його реалізації виключно відповідачеві за спірним Договором;
- позивачем фактично не доведено наявності та розміру понесених збитків, так само як і причинного зв`язку між протиправною поведінкою відповідача та збитками;
- відповідач не повідомляв позивача про настання обставин нездоланної сили та не довів суду їх настання для нього, а тому його (відповідача) не може бути звільнено від відповідальності за порушення зобов`язань за Договором;
- умовами спірного Договору не встановлено конкретний строк виконання відповідачем зобов`язання зі сплати попередньої плати, відтак до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення статті 530 ЦК України;
- позивач 01.11.2021 направив на адресу відповідача вимогу про оплату товару та відповідний рахунок, відповідач мав виконати обов`язок з оплати у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, тобто до 08.11.2021 (включно), у зв`язку з чим він вважається судом таким, що з 09.11.2021 прострочив виконання грошового зобов`язання;
- перевіривши розрахунок пені, вимога про стягнення пені підлягає частковому задоволенню в сумі 675 054,24 грн за період з 09.11.2021 по 02.05.2022.
6.10. Суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення у справі, погодився з висновками суду першої інстанції, водночас відзначив таке:
- апеляційна скарга не містить доводів щодо оскарження рішення місцевого господарського суду у частині відмови у задоволенні позову, відтак переглядається в частині вимог про стягнення пені;
- твердження скаржника, що позивач не здійснив поставку товару, суперечать положенням пункту 5.3 Договору та матеріалам справи, які містять лист від 01.11.2021 вих.№01/11-1;
- твердження відповідача, що продавець позбавлений права застосовувати до покупця заходи цивільно-правової відповідальності, зокрема, нараховувати та стягувати з покупця суму неустойки, оскільки умовами договору не передбачено відповідальності покупця за порушення строків здійснення саме попередньої оплати (авансу), за відсутності виконання продавцем зобов`язання з поставки товару, не узгоджуються з положеннями договору поставки, а саме пунктами 2.2, 3.2 та 7.2 Договору, якими сторони погодили 100% попередню оплату за поставлений товар (строк оплати) та відповідальність за порушення строків оплати у вигляді пені;
- ТОВ "Промспеціндустріал" заявлено клопотання про зменшення розміру пені на 90%, оскільки:
пеня значно перевищує планований дохід позивача (становить 149,62% від планованого доходу);
розмір пені є надмірно великим порівняно зі збитками позивача;
розмір пені є явно завищеним у порівнянні з ціною договору (пеня становить майже 10% від ціни договору);
розмір штрафних санкцій майже у 700 разів перевищує розмір статутного капіталу підприємства відповідача.
- аргументи апелянта про наявність підстав для зменшення належного до стягнення розміру пені не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи, оскільки відповідачем під час розгляду справи в суді першої інстанції не долучено до матеріалів справи жодного доказу на підтвердження наявності виняткових підстав для зменшення належного до стягнення розміру неустойки.
7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Розгляд клопотань
7.1. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.03.2023 для розгляду касаційної скарги у справі №925/400/21 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т.М. - головуючий, Бенедисюка І.М., Колос І.Б.
7.2. Ухвалою Верховного Суду від 23.03.2023, зокрема, відкрито касаційне провадження у справі №922/1084/22 на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України.
7.3. Об`єктом касаційного оскарження є рішення Господарського суду Харківської області від 21.11.2022 в частині задоволення позовних вимог про стягнення пені, яке залишено без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 08.02.2023, у справі №922/1084/22.
7.3.1. Рішення Господарського суду Харківської області від 21.11.2022 в частині відмови у задоволенні позову у справі сторонами як до суду апеляційної інстанції, так і до суду касаційної інстанції не оскаржувалось, а відтак Судом в цій частині не переглядається.
7.4. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
7.5. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
7.6. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина четверта статті 300 ГПК України).
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
8. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
8.1. З огляду на наведене у розділі 4 цієї Постанови, Верховний Суд відзначає таке.
8.2. Касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, наведених скаржником, і які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
8.3. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.
8.4. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства, закріплених у частині третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
8.5. Так, предметом касаційного оскарження є рішення Господарського суду Харківської області від 21.11.2022 та постанова Східного апеляційного господарського суду від 08.02.2023 у справі №922/1084/21, якими, зокрема частково задоволено позовні вимоги про стягнення пені.
8.6. Так, скаржник, посилаючись, зокрема на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, зазначає, що суди попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень невірно застосували положення статей 538, 693 ЦК України, які підлягали застосуванню до спірних правовідносин, порушили статтю 233 ГК України, статтю 551 ЦК України та не врахували висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 14.03.2018 у справі №903/333/17, від 08.08.2018 у справі №904/10083/15, від 20.05.2019 у справі №908/523/18, від 03.09.2019 у справі №910/2849/18, від 10.02.2020 у справі №914/1253/18, від 29.01.2020 у справі №903/154/19, від 18.03.2020 у справі №902/417/18, від 22.09.2020 у справі №918/631/19, від 21.02.2018 у справі №910/12382/17 від 03.08.2022 у справі №910/6232/21 та від 14.02.2023 у справі №910/15531/21, від 07.04.2020 у справі №910/4590/19.
8.7. Що ж до визначення подібних правовідносин, то в силу приписів статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, в якій визначено критерій подібності правовідносин.
8.7.1. Велика Палата конкретизувала свої висновки щодо тлумачення змісту поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
8.7.2. При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.
8.7.3. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.
8.7.4. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.
8.8. Отже, для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.
8.9. Так, у постановах від 14.03.2018 у справі №903/333/17, від 08.08.2018 у справі №904/10083/15, від 20.05.2019 у справі №908/523/18, від 03.09.2019 у справі №910/2849/18, від 29.01.2020 у справі №903/154/19, 10.02.2020 у справі №914/1253/18 (на які вказує скаржник) Верховним Судом викладені висновки щодо застосування положень статей 693, 538 ЦК України та зазначено, що у разі нездійснення покупцем попередньої оплати товару, зобов`язання продавця щодо поставки товару не виникає, а нездійснення ним на свій ризик поставки товару без попередньої оплати, не надає продавцю права вимагати оплати такого товару.
8.10. Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19 та постановах Верховного Суду, від 21.02.2018 у справі №910/12382/17, від 03.08.2022 у справі №910/6232/21 та від 14.02.2023 у справі №910/15531/21 (на які вказує скаржник) Верховним Судом відзначено, що аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема за товар, який має бути поставлений, за роботи які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося. Тобто правовідношення, в якому у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, є грошовим зобов`язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу.
8.11. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі №910/4590/19 (на яку посилається скаржник) відзначено, що стягнення інфляційних і річних процентів, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, є способом компенсації майнових втрат кредитора, а не способом відшкодування шкоди. Таку ж природу має і неустойка. Інфляційні та річні проценти нараховуються на суму простроченого основного зобов`язання. Тому зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного і поділяє його долю. Відповідно й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимогою.
8.12. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі №910/4590/19 викладено правову позицію щодо того, що вимога про стягнення пені є акцесорною, додатковою до основного, залежить від основного і поділяє його долю, тому відповідно, для можливості стягнення пені повинна бути основна вимога про стягнення заборгованості з оплати товару або встановлення факту оплати товару з порушенням строків.
8.13. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 (на яку вказує скаржник) відзначено:
" 8.22. Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.