ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 травня 2023 року
м. Київ
cправа № 910/11992/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.М., Колос І.Б.,
розглянув у порядку письмового провадження
касаційну скаргу акціонерного товариства "Банк інвестицій та заощаджень" (далі - Банк, скаржник)
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.11.2022
та на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.02.2023
у справі №910/11992/22
за позовом Банку
до 1. товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертрейдплюс" (далі - Товариство),
2. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 )
третя особа - Центральна база виробничо-технологічної комплектації Національної гвардії України (далі - База)
про стягнення грошових коштів.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
ВСТУП
Причиною звернення до Верховного Суду є наявність/відсутність підстав для відмови у відкритті провадження у справі.
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Банк звернувся з позовом до суду, в якому просив стягнути солідарно з Товариства та ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 308 229,46 грн.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Банк на підставі договору про надання банківської гарантії від 09.12.2020 №24225/20-ГВ (далі - Договір), у зв`язку з неналежним виконанням Товариством умов договору підряду на капітальне будівництво від 27.12.2019 №428 (далі - Договір підряду) на виконання додаткових робіт по зазначеному договору, сплачено на користь Бази суму банківської гарантії забезпечення виконання зобов`язань №24225/20-ГВ у розмірі 308 229,46 грн.
2. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
2.1. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.11.2022 у справі №910/11992/22 відмовлено Банку у відкритті провадження.
2.2. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.02.2023 у справі №9410/11992/22 апеляційну скаргу Банку залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.11.2022 - без змін.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. У касаційній скарзі Банк просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.11.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.02.2023 у справі №9410/11992/22, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1. У касаційній скарзі у новій редакції скаржник зазначає, що попередніми судовими інстанціями було порушено норми процесуального права, а саме норми статей 76, 79, 86, пункт 2 частини першої статті 175, 209, 210, 236, 237, 238 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), що охоплюється абзацом другим частини другої статті 287 ГПК України.
5. Позиція інших учасників справи
5.1. Від Товариства, ОСОБА_1 та Бази відзиви на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшли.
6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6.1. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Банк звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про солідарне стягнення з Товариства та ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 308 229,46 грн.
6.1.1. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем, на підставі Договору, у зв`язку з неналежним виконанням Товариством умов Договору підряду на виконання додаткових робіт по зазначеному договору, було сплачено на користь Бази суму банківської гарантії забезпечення виконання зобов`язань у розмірі 308 229,46 грн. Втім, Товариство та ОСОБА_1, як поручитель, ухиляються від відшкодування суми гарантії, на підставі чого Банк просить суд стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за банківською гарантією у розмірі 308 229,46 грн. Крім того, Банк зазначає, що вже звертався до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідачів вказаної заборгованості за банківською гарантією від 09.12.2020 №24225/20-ГВ у розмірі 308 229,46 грн. Також, Банк вказує, що постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.09.2022 рішення Господарського суду міста Києва 29.04.2022 у справі №910/21571/21 скасовано та ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову, оскільки Банком не надано доказів та не доведено належними засобами доказування, наявності обставин, якими він обґрунтував позовні вимоги, а саме виникнення підстав для реалізації права на зворотну вимогу (регрес) 308 229,46 грн гарантійної суми та її задоволення. На підставі викладеного, Банк зазначає, що звертається до Господарського суду міста Києва з новою позовною заявою на підставі інших доказів та з інших підстав.
6.2. При дослідженні матеріалів позовної заяви, судом першої інстанції встановлено, що у провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа №910/21571/21 за позовом Банку до Товариства та ОСОБА_1, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, - Бази, про стягнення 308 229,46 грн.
6.3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.04.2022 у справі №910/21571/21 позов Банку задоволено, втім постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.09.2022 рішення Господарського суду міста Києва від 29.04.2022 у справі №910/21571/21 скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову Банку відмовлено.
6.4. Суд першої інстанції встановив, що сторонами у справі №910/11992/22 як і у справі №910/21571/21 виступають Банк (в якості позивача), Товариство (в якості відповідача-1), ОСОБА_1 (в якості відповідача-2) та База (в якості третьої особи).
6.4.1. Суди попередніх інстанцій виснували, що склад сторін у справі №910/11992/22 відповідає складу сторін у справі №910/21571/21.
6.5. Крім того, у справі №910/21571/21 позивач просив стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за банківською гарантією від 09.12.2020 №24225/20-ГВ у розмірі 308 229,46 грн.
6.5.1. Водночас, у справі №910/11992/22 позивач також просить стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за банківською гарантією від 09.12.2020 №24225/20-ГВ у розмірі 308 229,46 грн.
6.5.2. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що предмети позовів у вказаних справах є ідентичними, оскільки в обох випадках Банком заявлялася вимога про стягнення заборгованості за банківською гарантією від 09.12.2020 №24225/20-ГВ.
6.6. Зі змісту позовних заяв у справах №910/11992/22 та №910/21571/21 вбачається, що підставами цих позовів є обставини, згідно з якими Банком і Товариством укладено Договір, відповідно до якої гарант 10.12.2020 на користь Бази видав банківську гарантію №24225/20-ГВ з метою виконання Договору підряду та додаткові угоди до нього, проте Товариством та ОСОБА_1, як поручителем, суму гарантії у розмірі 308 229,46 грн не було виплачено Банку.
6.6.1. Відтак, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виснував, що підстави позову у справах №910/11992/22 та №910/21571/21 є одними і тими ж.
6.7. Відповідно Господарський суд міста Києва ухвалою від 14.11.2022 відмовив у відкритті провадження посилаючись на пункт 2 частини першої статті 175 ГПК України.
6.8. Суд апеляційної інстанції вказав, що, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в позові по справі №910/21571/21, судом апеляційної інстанції було встановлено, що позивачем не надано суду доказів порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією та направлення кредитором гаранту письмової вимоги разом із зазначеними в гарантії документами за банківською гарантією забезпечення виконання зобов`язань від 10.12.2020 №24225/20-ГВ для сплати грошових коштів виплачених гарантом (позивачем) бенефіцару - Базі, а також позивачем не надано суду доказів надіслання за адресою відповідача-1 вимоги про стягнення грошових коштів по гарантії. Таким чином, вимоги про стягнення солідарно з відповідачів грошових коштів виплачених гарантом (позивачем) Базі не підлягають задоволенню через не доведення позивачем наявності виникнення відповідного обов`язку - гарантійного випадку (порушення боржником зобов`язання забезпеченого гарантією), а також не доведення позивачем надіслання відповідачу-1 вимоги для сплати грошових коштів по гарантії.
6.8.1. Отже, з урахуванням приписів норм закону, позивач скористався правом на звернення до господарського суду в установленому ГПК України порядку.
6.8.2. У той же час, позивачем у даній справі заявлена вимога про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за банківською гарантією від 10.12.2020 №24225/20-ГВ у розмірі 308 229,46 грн.
6.9. На переконання колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що долучення позивачем разом з позовною заявою від 02.11.2022: доказів направлення повідомлення вимоги від 04.01.2021 №03-9/03/18, копії вимог про відшкодування фактичної сплаченої гарантійної суми на правильні адреси та адреси зазначені в договорі про надання банківської гарантії, роздруківки рішення Господарського суду Київської області від 13.07.2021 у справі №911/552/21 та подання клопотання про витребування інших доказів, які не були надані з позовною заявою у справі №910/21571/21, є лише доказами, які позивач мав надати суду на підтвердження обставин, що обґрунтовували його позовні вимоги, при розгляді справи №910/21571/21, і не надання яких зумовило відмову в задоволенні його позовних вимог.
7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції
7.1. Ухвалою Верховного Суду від 17.04.2023, зокрема, відкрито касаційне провадження у справі №910/11992/22 на підставі абзацу другого частини другої статті 287 ГПК України, у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
7.2. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
7.3. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
8. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
8.1. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
8.2. Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.
8.3. Предметом касаційного оскарження є ухвала Господарського суду міста Києва від 14.11.2022 про відмову у відкритті провадження у справі та постанова Північного апеляційного господарського суду від 14.02.2023 у справі №910/11992/22, якою ухвала Господарського суду міста Києва від 14.11.2022 залишена без змін .
8.4. Скаржник вказує, що суди попередніх інстанцій порушили норми процесуального права, зазначаючи, зокрема, про таке:
- на думку Банку, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, неправильно тлумачить закон і застосував закон, який не підлягав застосуванню - в даному випадку це пункт 2 частини першої статті 175 ГПК України (суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами);
- суди попередніх інстанцій вважають, що сторони, предмет і підстави позову у справі №910/11992/22 є такими ж як і у справі №910/21571/21;
- водночас Банк вважає, що у справі №910/11992/22 звертався із новим позовом з інших підстав і доказів;
- на глибоке переконання Банку, ним надано разом з позовною заявою від 02.11.2022 докази направлення повідомлення вимоги від 04.01.2021 №03- 9/03/18, копії вимог про відшкодування фактичної сплаченої гарантійної суми на правильні адреси та адреси зазначені в договорі про надання банківської гарантії, роздруківки рішення Господарського суду Київської області від 13.07.2021 у справі №911/552/21, що підтверджує настання гарантійного випадку та подання клопотання про витребування інших доказів, які не були надані з позовною заявою у справі №10/21571/21 - є іншими доказами, а отже, іншими підставами, відповідно до яких суд має відкрити провадження у справі;
- ненадання оцінки наявним у матеріалах справи доказам шляхом повного, всебічного та безпосереднього їх дослідження є порушенням норм процесуального права, а саме: статей 76, 79, 86, 236 ГПК України, що призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи, до неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, а, отже, порушення інших норм процесуального права - статей 209, 210, пунктів 1-2 частини першої статті 237, статті 238 ГПК України, що полягає у не з`ясуванні обставини, якими обґрунтовувалась позовні вимоги, у зв`язку з чим суди прийняли незаконні та необґрунтовані рішення про відмову у відкритті провадження у справі;
- на думку скаржника, суд першої інстанції мав відкрити провадження у справі з огляду на інші підстави у справі №910/11992/22.
8.5. Слід зазначити, що основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; диспозитивність; забезпечення права на апеляційний перегляд справи; розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами (пункти 1, 2, 4, 5, 8, 10, 11 частини третьої статті 2 ГПК України).
8.6. Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
8.7. Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у справі Bellet v. France Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права.
8.8. Основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинно чинитися правових чи практичних перешкод для здійснення цього права.
8.9. Зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що судами попередніх інстанцій встановлено, що: