ОКРЕМА ДУМКА
судді Великої Палати Верховного Суду Ткачука О. С.
щодо постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 квітня 2023 року у справі № 910/15551/20 (провадження № 12-41гс22) за позовом Компанії Trimcroft Services Limited до: 1) Компанії Eastcoast United Inc., 2) Компанії Statex Corp., 3) Компанії Newport Inc., 4) Компанії Sayers Holdings Limited, 5) Приватного акціонерного товариства "Ділові партнери", 6) Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, 7) Компанії Ferrexpo AG, 8) Товариства з обмеженою відповідальністю "Солід Дніпро", 9) Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа - цінні папери", 10) Акціонерного товариства "Інг Банк Україна", 11) Міністерства юстиції України, 12) Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" про визнання недійсним договору в частині та відновлення становища, яке існувало до порушення прав, та
за позовами третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору: 1) Компанії Calefort Developments Limited, 2) Компанії Emsworth Assets Limited, 3) Компанії Gilson Investmens Limited до 1) Компанії Eastcoast United Inc., 2) Компанії Statex Corp., 3) Компанії Newport Inc., 4) Компанії Sayers Holdings Limited, 5) Приватного акціонерного товариства "Ділові партнери", 6) Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, 7) Компанії Ferrexpo AG, 8) Товариства з обмеженою відповідальністю "Солід Дніпро", 9) Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа - цінні папери", 10) Акціонерного товариства "Інг Банк Україна", 11) Міністерства юстиції України, 12) Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат", 13) Виконавчого комітету Горішньоплавнівської міської ради Полтавської області про визнання недійсним договору в частині та відновлення становища, яке існувало до порушення прав.
19 квітня 2023 року Велика Палата Верховного Суду ухвалила постанову, якою постанову Північного апеляційного господарського суду від 12 вересня 2022 року скасувала. Рішення Господарського суду міста Києва від 27 травня 2021 року змінила в мотивувальній частині, виклавши її в іншій редакції.
З таким висновком Великої Палати Верховного Суду не повною мірою погоджуюся і відповідно до частини третьої статті 34 ГПК України висловлюю окрему думку.
1.Вважаю, що при ухваленні постанови від 19 квітня 2023 року Велика Палата Верховного Суду залишила поза увагою окремі положення висновку члена Науково-консультативної Ради при Верховному Суді (далі - НКР) щодо тлумачення норм права, які підлягали застосуванню у цій справі.
Так, у висновку, підготовленому 10 квітня 2023 року доктором юридичних наук, професором, завідувачем кафедри приватного права Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана, членом НКР при Верховному Суді Омельченком А. В., окрім іншого, вказано наступне.
"…У випадку, якщо акції, що були предметом договору купівлі-продажу цінних паперів від 18 листопада 2002 року, не існують на час вирішення судового спору, інші акції емітента ПрАТ "Полтавський ГЗК" (іншої номінальної вартості, кількості та загальної вартості) не можуть бути витребувані у набувача.
Віндикаційний позов не є належним способом захисту порушеного права акціонера (власника акцій) у випадку визнання недійсним договору, на підставі якого ці акції були ним відчужені, оскільки, по-перше, цінні папери є родовими речами (якщо вони не індивідуалізовані у процесі цивільного обороту), і, по-друге, важливою умовою звернення з віндикаційним позовом є відсутність між позивачем і відповідачем зобов`язально-правових відносин щодо спірного майна".
На моє переконання, такі висновки члена НКР заслуговували на увагу. Проте, питання належності обраного позивачами способу захисту порушеного права Велика Палата Верховного Суду взагалі не досліджувала, хоча у численних рішеннях до цього неодноразово перевіряла ефективність способів судового захисту й у багатьох випадках в залежності від цього ухвалювала рішення.
2. В оскарженому рішенні апеляційного суду вказано, що позовна давність щодо вимоги про визнання договору купівлі-продажу цінних паперів від 18 листопада 2002 року не пропущена, хоча вочевидь обґрунтованість поновлення судом кілька разів пропущеного строку позовної давності (ст. 257 ЦК України) викликає сумніви.
Велика Палата Верховного Суду взагалі не дала оцінки таким твердженням суду.
3. Також Велика Палата жодним чином не торкнулася питання дотримання судами розумних строків провадження у справі. Не було приділено увагу і тому, що у діях позивачів наявні ознаки зловживання процесуальним правом. Разом із тим відповідно до статті 43 ГПК України в залежності від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема:
1) подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, вчинення дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення;
2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями;
3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер.
Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.
Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.