ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 травня 2023 року
м. Київ
справа № 163/447/21
провадження № 51-1072км23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
в режимі відеоконференції
захисника ОСОБА_6,
засудженого ОСОБА_7,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_8 на ухвалу Волинського апеляційного суду від 16 листопада 2022 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020030150000472 за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Любомль Волинської області, зареєстрованого у АДРЕСА_1, проживаючого у АДРЕСА_2, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.
Вступ
ОСОБА_7 15 грудня 2020 року вчинив таємне викрадення чужого майна за попередньою змовою групою осіб з проникненням у приміщення.
Вироком районного суду, ОСОБА_7 визнано виним та засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн.
Ухвалою апеляційного суду вирок районного суду залишено без зміни.
Потерпіла звернулася в суд касаційної інстанції зі скаргою, в якій поставила питання про скасування рішення апеляційного суду у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, а також з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що призвело до невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через м`якість.
Короткий зміст оскаржених судових рішення
За вироком Любомльського районного суду Волинської області від 02 червня 2022 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн.
Ухвалою Волинського апеляційного суду від 16 листопада 2022 року вирок районного суду залишено без зміни.
Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
ОСОБА_7 визнано винним у тому, що він, за попередньою змовою із невстановленою досудовим розслідуванням особою, приблизно о 04:00 15 грудня 2020 року, через огорожу проник на територію домогосподарства на АДРЕСА_3 і таємно викрав із господарської будівлі, до якої проник через відсутні двері: електричну кутову шліфувальну машинку "Дніпро-М", зварювальний апарат "Дніпро-М", бензопилу "STIHL", сокиру "Fiskars", два колеса до велосипеда з покришками "Schwalbe Rocket Ron", два велосипеди "Serious", чим заподіяв потерпілій ОСОБА_8 матеріальну шкоду на загальну суму 20 710,52 гривень.
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі потерпіла, не оспорюючи доведеності винуватості та правильності кваліфікації дій засудженого, порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а саме ст. 69 КК України, і невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через м`якість.
Вважає, що суд апеляційної інстанції не звернув уваги і належним чином не перевірив доводи її апеляційної скарги та безпідставно залишив вирок суду першої інстанції без зміни. Зазначає, що апеляційний суд при розгляді кримінального провадження щодо ОСОБА_7 не дотримався вимог норм як матеріального, так і процесуального права, та допустив порушення вимог ст.ст. 370, 419 КПК України. Крім того, апеляційний суд, погоджуючись із призначеним засудженому покаранням із застосуванням ст. 69 КК України, залишив без належної оцінки конкретні обставини справи, зокрема визнання судом першої інстанції пом`якшуючою обставиною - відшкодування шкоди потерпілій шляхом повернення викраденого, хоча викрадене майно їй останнім не поверталось, а було повернуто слідчим. Вважає, що апеляційний суд не звернув належної уваги на її доводи в частині незгоди з розміром стягнутої районним судом з засудженого моральної шкоди.
Позиції інших учасників судового провадження
У запереченні на касаційну скаргу потерпілої захисник ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 просить залишити її без задоволення як безпідставну.
У судовому засіданні прокурор, засуджений та його захисник заперечували проти задоволення касаційної скарги потерпілої.
Межі розгляду матеріалів кримінального провадження у касаційному суді
Відповідно до вимог ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 та правильність кваліфікації його дій за ч. 3 ст. 185 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.
Мотиви Суду
Щодо доводів потерпілої про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме: застосування положень ст. 69 КК України, що призвело до невідповідності призначеного покарання ОСОБА_7 тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого через м`якість.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання. При цьому, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
При цьому, згідно ч. 1 ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу.
Зі змісту положень ч. 2 ст. 418, ст. 419 КПК України вбачається, що судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу. В ухвалі суду апеляційної інстанції, окрім іншого, має бути зазначено узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, викладаються докази, що спростовують її доводи.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що потерпіла не погодившись із вироком суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 в частині призначеного йому покарання, оскаржила його в апеляційному порядку.
У своїй апеляційній скарзі потерпіла, не оспорюючи фактичних обставин кримінального провадження та доведеності вини засудженого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, вважала, що вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині призначення покарання з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м`якості. Також, зазначала, що суд першої інстанції належним чином не мотивував своє рішення про наявність підстав для застосування до ОСОБА_7 положень ст. 69 КК України та не вказав, яким чином зазначені у вироку обставини, що пом`якшують покарання істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а саме: притягнення вперше до кримінальної відповідальності та відшкодування заподіяної майнової шкоди шляхом повернення викраденого майна. Крім того, не погоджувалась з вирішенням її цивільного позову, зокрема з сумою стягнення на її користь моральної шкоди коди, вважаючи її занадто заниженою.
Суд апеляційної інстанції, за результатами розгляду апеляційної скарги потерпілої, дійшов висновку, що доводи потерпілої не підлягають задоволенню, а вирок суду необхідно залишити без зміни.
Обґрунтовуючи своє рішення, апеляційний суд вказав, що суд першої інстанції, приймаючи рішення про застосування до ОСОБА_7 положень ст. 69 КК України при призначенні йому покарання за ч. 3 ст. 185 КК України, правильно врахував характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу ОСОБА_7, який є особою молодого віку, раніше не судимий, бере участь в громадському супротиві російській військовій агресії, його позитивні характеристики та визнав обставинами, які пом`якшують покарання й істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення: притягнення вперше до кримінальної відповідальності та відшкодування заподіяної майнової шкоди шляхом повернення викраденого майна - та дійшов до вірного висновку про можливість призначення йому більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції частини статті КК України за цей злочин.