ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 травня 2023 року
м. Київ
справа № 591/2281/19
провадження № 51-2785км19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального
суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового
засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Сумського апеляційного суду від 14 листопада 2022 року у кримінальному провадженні, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Тарасівка Великописарівського району Сумської області, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачувався у тому, що він 21 серпня 2018 року приблизно о 13:55, керуючи автомобілем "ЗАЗ TF699P" (державний номерний знак НОМЕР_1 ), здійснюючи проїзд регульованого перехрестя вул. І. Сірка - вул. Інтернаціоналістів у м. Суми, рухався з перевищенням дозволеної у населених пунктах швидкості руху (не менше ніж 63 км/год), не зупинився біля стоп-лінії на червоний сигнал світлофору, порушив вимоги пунктів 8.7.3е, 12.4, 16.3 та вимоги дорожньої розмітки 34.1.12 правил дорожнього руху, що призвело до наїзду на пішоходів ОСОБА_8 та ОСОБА_9, які переходили проїзну частину дороги по регульованому пішохідному переходу на зелений сигнал світлофору. В результаті ДТП потерпіла ОСОБА_8 отримала тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості. Порушення ОСОБА_7 пунктів 8.7.3е, 16.3 та вимог дорожньої розмітки 34.1.12 правил дорожнього руху з технічної точки зору знаходяться у прямому причинному зв`язку з виникненням ДТП та її наслідками.
Вироком Зарічного районного суду м. Суми від 29 грудня 2021 року ОСОБА_7 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 286 КК та виправдано у зв`язку з недоведенням стороною обвинувачення, що вказане кримінальне правопорушення вчинено останнім.
Апеляційний суд залишив без задоволення апеляційну скаргу прокурора, а вирок суду - без зміни.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у цьому суді. На думку прокурора, суд першої інстанції дійшов хибного висновку про те, що досудове розслідування у даному кримінальному провадженні здійснювалось з порушенням правил підслідності, а його рішення про визнання ряду доказів недопустимими є необґрунтованим і невмотивованим, внаслідок чого судом не було застосовано закон, який підлягав застосуванню та винна особа уникнула кримінальної відповідальності і покарання за вчинене. Зазначає, що оскільки кримінальне правопорушення вчинене працівником поліції - ОСОБА_7, не було підслідне органу поліції, а Державне бюро розслідувань на той час фактично не діяло і досудове розслідування не здійснювало (не мало слідчих у своєму складі), тому рішення прокурора про доручення розслідування слідчому відділу СБУ є законним, обґрунтованим та вмотивованим. Про вказані порушення прокурор зазначав в апеляційній скарзі, однак вони залишились поза увагою суду апеляційної інстанції, тому його рішення не відповідає вимогам КПК та підлягає скасуванню.
У запереченнях на касаційну скаргу прокурора, захисник ОСОБА_6 просить залишити її без задоволення, а судове рішення без зміни.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити. Захисник заперечував проти задоволення касаційної скарги прокурора.
Мотиви Суду
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також наявність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Як установлено частинами 1, 2 ст. 438 КПК, підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу. Можливості скасування судових рішень через невідповідність їх висновків фактичним обставинам кримінального провадження або неповноту судового розгляду, чинним законом не передбачено.
З касаційної скарги вбачається, що прокурор, крім іншого, посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, тоді як перевірку цих обставин до повноважень касаційного суду законом не віднесено.
Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості й вмотивованості судового рішення, убачається, що: законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ст. 404 КПК, апеляційна процедура передбачає оцінку оскаржуваного вироку щодо його відповідності нормам кримінального та процесуального законів, фактичним обставинам кримінального провадження, а також дослідженим у судовому засіданні доказам.
Положеннями ст. 419 КПК передбачено, що в ухвалі апеляційного суду повинні бути зазначені мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути наведені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Недотримання вказаних положень є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке тягне за собою скасування судового рішення.
Під час перегляду вироку щодо ОСОБА_7 апеляційний суд зазначених вимог закону в повному обсязі не дотримався.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що суд першої інстанції визнав ОСОБА_7 невинуватим та виправдав за ч. 1 ст. 286 КК, у зв`язку з недоведенням стороною обвинувачення, що вказане кримінальне правопорушення вчинено обвинуваченим.
При цьому суд дійшов висновку, що слідчі СВ СБУ в Сумській області, діяли поза межами своїх повноважень, оскільки досудове розслідування і збір доказів у межах кримінального провадження були здійснені з порушенням правил підслідності.