Постанова
Іменем України
17 травня 2023 року
м. Київ
справа № 466/4559/21
провадження № 61-558св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Синеон",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Синеон" - адвоката Дубініна Ростислава Володимировича на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 29 листопада 2021 року у складі судді Свірідової В. В., додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 22 грудня 2022 року у складі судді Свірідової В. В. та постанову Львівського апеляційного суду від 25 жовтня 2022 рокуу складі колегії суддів: Бойко С. М., Копняк С. М., Ніткевича А. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Синеон" (далі - ТОВ "Синеон") про поділ майна в натурі, що є у спільній частковій власності.
Позовна заява мотивована тим, що на підставі договору купівлі-продажу об`єкта малої приватизації державної власності: окремого майна - приміщення контори площею 180,3 кв. м (будівля літ. "Б-1"), за адресою:
АДРЕСА_1, за результатами аукціону з умовами № 07/21 від 09 березня 2021 року, йому належить окреме майно - приміщення контори площею 180,3 кв. м (будівля літ. "Б-1"), яке становить 63/100 реальної частки нерухомого майна.
Вказував, що ТОВ "Синеон" на підставі договору купівлі-продажу об`єкта малої приватизації державної власності володіє окремим майном - побутовими приміщеннями площею 105,9 кв. м (буд. літ. "А-2"), яке становить 37/100 реальної частки нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 .
Листом від 28 квітня 2021 року він запропонував відповідачу укласти договір про поділ в натурі нерухомого майна, як об`єкта спільної часткової власності, проте відповіді не отримав.
Посилаючись на те, що відповідач ухиляється від укладення договору про поділ в натурі нерухомого майна як об`єкта спільної часткової власності, ОСОБА_1 просив поділити в натурі будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1 :
- виділити йому в особисту приватну власність приміщення контори площею 180,3 кв. м (будівля літ. "Б-1"), яке становить 63/100 реальної частки нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1, загальною вартістю 11 040 120,00 грн, як окремий самостійний об`єкт нерухомого майна (окрема інвентарна одиниця часткою 1),
- виділити ТОВ "Синеон" в особисту приватну власність побутові приміщення площею 105,9 кв. м (буд. літ. "А-2"), яке становить 37/100 реальної частки нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1, загальною вартістю 721 560,00 грн, як окремий самостійний об`єкт нерухомого майна (окрема інвентарна одиниця часткою 1),
- припинити право спільної часткової власності ОСОБА_1 та ТОВ "Синеон" на вказане нерухоме майно.
Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 29 листопада
2021 року позов задоволено.
Поділено в натурі будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1 : виділено ОСОБА_1 в особисту приватну власність приміщення контори, площею 180,3 кв. м (будівля літ. "Б-1"), яке становить 63/100 реальної частки нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1, загальною вартістю 11 040 120,00 грн, як окремий самостійний об`єкт нерухомого майна (окрема інвентарна одиниця часткою 1); виділено ТОВ "Синеон" в особисту приватну власність побутові приміщення, площею 105,9 кв. м (буд. літ. "А-2"), яке становить 37/100 реальної частки нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1, загальною вартістю 721 560,00 грн, як окремий самостійний об`єкт нерухомого майна (окрема інвентарна одиниця часткою 1).
Припинено право спільної часткової власності ОСОБА_1 та ТОВ "Синеон" на вказане вище нерухоме майно.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Додатковим рішенням Шевченківського районного суду м. Львова
від 22 грудня 2021 року у задоволенні вимоги ТОВ "Синеон" про стягнення судових витрат, понесених відповідачем на правничу допомогу адвоката у розмірі 40 500,00 грн, відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного суду від 25 жовтня 2022 року апеляційні скарги ТОВ "Синеон" залишено без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 29 листопада
2021 року та додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 22 грудня 2021 року залишено без змін.
Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач та відповідач приймали участь у малій приватизації державної власності шляхом купівлі конкретно визначеного майна (будівель/приміщень) - "окремого майна", із визначенням частки, яку це майно становило в об`єкті нерухомості по АДРЕСА_1, для кожного із них.
Технічна можливість поділу об`єкта нерухомого майна по АДРЕСА_1 з виділенням кожному із співвласників належних і вказаних у договорах купівлі-продажу приміщень відповідно до їхньої частки в цьому нерухомому майні в окремі самостійні об`єкти нерухомості підтверджена як довідкою Обласного комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" №1856 від 05 травня 2021 року, так і висновком судової будівельно-технічної експертизи №2925 від 02 липня
2020 року.
Доводи відповідача про виплату йому грошової компенсації є безпідставними, оскільки в результаті поділу кожний із співвласників отримує ті приміщення, які він купив за договором купівлі-продажу об`єкта малої приватизації державної власності.
Враховуючи вимоги статті 141 ЦПК України та результат вирішення даного спору - задоволення позовних вимог позивача в повному обсязі, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, відмовив відповідачу у задоволенні його вимоги про відшкодування понесених витрат на правничу допомогу.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У січні 2023 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ТОВ "Симеон" - адвоката
Дубініна Р. В. на рішення Шевченківського районного суду м. Львова
від 29 листопада 2021 року, додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 22 грудня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 25 жовтня 2022 року.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 25 січня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 травня 2023 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі представник ТОВ "Симеон" - адвокат Дубінін Р. В., посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача та стягнути з ОСОБА_1 на користь відповідача грошову компенсацію у розмірі 3 630 261,60 грн, а також судові витрати, пов`язані з наданням відповідачу правничої допомоги у судах першої, апеляційної та касаційної інстанціях та судовий збір.
Підставою касаційного оскарження заявники зазначають порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 28 липня 2021 року у справі
№ 310/7011/17, провадження № 61-7153св20, від 12 грудня 2018 року у справі № 442/7505/14-ц, провадження № 61-4536св18, від 17 квітня 2019 року у справі № 545/3753/16-ц, провадження № 61-40289св18, від 03 квітня 2019 року у справі № 444/1113/14-ц, провадження № 61?30270св18 від 19 травня 2021 року у справі № 501/2148/17, провадження № 61-22087св19, у постановах Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1443цс16, від 03 квітня 2013 року у справі № 6-12цс13 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що заява представника відповідача про відвід судді Свірідової В. В. підлягала задоволенню в порядку пункту 5 частини першої статті 36, статті 40 ЦПК України. Проте у випадку незадоволення цієї заяви представника відповідача суддя Свірідова В. В. відповідно до частини першої статті 36 ЦПК України не могла розглядати цю справу та підлягала самовідводу.
Вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що відповідач не є співвласником побутових приміщень площею 105,9 кв. м будівлі літ. "А-2" та приміщення контори площею 180,3 кв. м (будівля літ. "Б-1"), оскільки не врахували інформаційну довідку №257652197 від 21 травня 2021 року, у якій зазначено, що об`єкт нерухомого майна із реєстраційним номером 331349946101 складається з приміщення контори площею
180,3 кв. м та побутових приміщень площею 105,9 кв. м; вид спільної власності: спільна часткова; власники: ОСОБА_1 (розмір частки 63/100), ТОВ "Синеон" (розмір частки 37/100). Також вказану обставину визнає і позивач, оскільки звертається до суду з цим позовом, у зв`язку з чим вказана обставина не підлягає доказуванню на підставі частини першої статті 82 ЦПК України.
Зазначає, що позивач повністю розумів умови та термінологію вказаного договору, у тому числі був обізнаний на час підписання договору, що набуває у власність об`єкт нерухомого майна, який перебуває у спільній частковій власності.
Крім того, суди попередніх інстанцій визнали встановленими обставини звернення позивача до відповідача 28 квітня 2021 року із пропозицією укласти договір про поділ в натурі нерухомого майна та обставини технічної можливості поділу майна на підставі недостовірних та неналежних письмових доказів.
Посилався також на обрання позивачем неналежного способу захисту, оскільки позивач помилково дійшов висновку про належність йому окремого майна - приміщення контори площею 180,3 кв. м, а не володіння часткою у об`єкті нерухомого майна із реєстраційним номером 331349946101, яке перебуває у спільній частковій власності. У такому разі він мав би звертатись до суду з позовною заявою про визнання права особистої приватної власності на окреме майно, а не з позовною заявою про поділ майна в натурі.
Суди попередніх інстанцій не врахували, що у випадку задоволення позовної вимоги позивача йому буде передане майно, яке перевищує його частку у об`єкті нерухомого майна 331349946101, та втрати відповідача складуть 3 630 261,60 грн, що є безпрецедентним порушенням права власності, захищеним Конституцією України. Суди не врахували, що у разі, коли в результаті поділу (виділу) позивачу за рішенням суду передається частина нежитлових приміщень, яка перевищує його частку, суд має стягнути з нього відповідну грошову компенсацію.
Також не погоджується з відмовою суду першої інстанції у стягненні судових витрат, понесених відповідачем на правничу допомогу адвоката в розмірі 40 500,00 грн, оскільки суд не встановив розмір судових витрат певної категорії, чим позбавив відповідача у разі апеляційного чи касаційного перегляду справи посилатися на подані ним докази щодо понесених судових витрат на правничу допомогу.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У лютому 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому представник ОСОБА_1 - адвокат Назарко А. Р. просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін, посилаючись на те, що рішення судів попередніх інстанцій ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують. Судами попередніх інстанцій належним чином досліджені наявні в матеріалах справи докази та надано їм відповідну правову оцінку.
Враховуючи те, що Закон України №2269-VIII від 18 січня 2018 року "Про приватизацію державного і комунального майна" не передбачає можливості приватизації (шляхом продажу нерухомого майна на аукціоні) часток в спільній сумісній або спільній частковій власності, а також те, що відповідно до умов договору №07/21 від 09 березня 2021 року та договору №19/20
від 06 жовтня 2020 року ОСОБА_1 набув у власність саме окреме майно - приміщення контори площею 180,3 кв. м (будівля літ. "Б-1"), за адресою:
АДРЕСА_1, а ТОВ "Синеон" в свою чергу набуло у власність окреме майно - приміщення побутових приміщень площею 105,9 кв. м (будівлі літ. "А-2"), вважає твердження відповідача про те, що він є співвласником приміщення контори площею 180,3 кв. м (будівля літ. "Б-1"), безпідставними та такими, що суперечать нормам чинного законодавства України та матеріалам справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 09 березня 2021 року між ОСОБА_1 та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях укладено договір купівлі-продажу об`єкта малої приватизації державної власності: окремого майна - приміщення контори площею 180,3 кв. м (будівля літ. "Б-1"), за адресою:
АДРЕСА_1 за результатами аукціону з умовами № 07/21, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Юріяком М. І. та зареєстрований в Реєстрі за № 909.
Відповідно до пункту 1.1. договору № 07/21 від 09 березня 2021 року продавець зобов`язується передати у власність покупцю, котрий став переможцем електронного аукціону № UA-PS-2021-01-22-000004-2, який відбувся 18 лютого 2021 року, об`єкт малої приватизації державної власності: окреме майно - приміщення контори площею 180,3 кв. м (сто вісімдесят цілих три десятих квадратних метрів) (будівля літ. "Б-1"), яке становить 63/100 (шістдесят три сотих) реальної частки нерухомого майна, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а покупець зобов`язується прийняти об`єкт приватизації, сплатити ціну його продажу і виконати визначені в договорі умови.
Згідно з пунктом 1.3. цього договору земельна ділянка, на якій розташований об`єкт приватизації, не є предметом купівлі-продажу за цим договором, тому питання землекористування покупець вирішує самостійно в установленому чинним законодавством порядку, після переходу права власності на об`єкт приватизації. Земельна ділянка згідно державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ №189388, виданого 09 березня 2005 року Львівським міським управлінням земельних ресурсів, акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №03:05:438:00425, кн. 03-4, перебуває у фактичному користуванні та виділялась для обслуговування вказаного майна.
Пунктом 2.1. договору № 07/21 від 09 березня 2021 року передбачено, що згідно з протоколом про результати електронного аукціону № UA-PS-2021-01-22-000004-2, сформованим 18 лютого 2021 року та затвердженим наказом регіонального відділення ФДМУ по Львівській, Закарпатській та Волинській областях від 26 лютого 2021 року № 00557, ціна продажу об`єкта приватизації становить 11 040 120,00 грн, у тому числі ПДВ - 1 840 020,00 грн.
По акту приймання-передачі від 15 березня 2021 року вказаний об`єкт нерухомого майна переданий від продавця до покупця.
Згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно 17 березня
2021 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Юріяк М. І. вчинено запис про державну реєстрацію прав №41069934, відповідно до якого за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на приміщення контори 180,3 кв. м (додаткові відомості), що становить 63/100 (шістдесят три сотих) реальної частки нерухомого майна, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна №331349946101.
06 жовтня 2020 року між ТОВ "Синеон" та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях укладено договір купівлі-продажу об`єкта малої приватизації державної власності: окремого майна - побутових приміщень площею
105,9 кв. м будівлі літ. "А-2", за адресою: АДРЕСА_1 за результатами аукціону без умов зі зниженням стартової ціни № 19/20, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Юріяк М. І. та зареєстрований в Реєстрі за № 2796.
Відповідно до пункту 1.1. договору № 19/20 від 06 жовтня 2020 року, продавець зобов`язується передати у власність покупцю, котрий став переможцем електронного аукціону № UA-PS-2020-08-04-000139-3, який відбувся 03 вересня 2020 року, об`єкт малої приватизації державної власності: окреме майно - побутові приміщення площею 105,9 кв. м (сто п`ять цілих дев`ять десятих квадратних метрів) будівлі літ. "А-2", які становлять 37/100 (тридцять сім сотих) реальної частки нерухомого майна, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а покупець зобов`язується прийняти об`єкт приватизації, сплатити ціну його продажу і виконати визначені в договорі умови.
Згідно з пунктом 1.3. цього договору земельна ділянка, на якій розташований об`єкт приватизації, не є предметом купівлі-продажу за цим договором, тому питання землекористування покупець вирішує самостійно в установленому чинним законодавством порядку, після переходу права власності на об`єкт приватизації.
Пунктом 2.1. договору № 19/20 від 06 жовтня 2020 року передбачено, що згідно з протоколом про результати електронного аукціону № UA-PS-2020-08-04-000139-3, сформованим 03 вересня 2020 року та затвердженим наказом регіонального відділення ФДМУ по Львівській, Закарпатській та Волинській областях від 15 вересня 2020 року № 01197, ціна продажу об`єкта приватизації становить 721 560,00 грн, у тому числі ПДВ - 120 260,00 грн.
З довідки Обласного комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" від 05 травня 2021 року № 1856 вбачається, що "згідно інвентаризаційних матеріалів ОКП ЛОР "БТІ та ЕО" та наявних ксерокопій документів приміщення контори площею 180,3 кв. м за адресою: АДРЕСА_1, які належать
ОСОБА_1 63/100 част. на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 909, виданий 09 березня 2021 року, видавник приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Юріяк М. І.; акт приймання-передачі державного майна, серія та номер: 1510, виданий 15 березня
2021 року, видавник: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, ОСОБА_1 - в цілому складають будівлю літ. "Б-1" загальною площею 180,3 кв. м. Будівля літ. "Б-1" є окремо стоячою будівлею та має окремий вхід. Враховуючи вищенаведене і керуючись інструкцією щодо проведення поділу і виділу та розрахунку часток об`єктів нерухомого майна від 2007 року, затвердженої наказом № 55
від 18 червня 2007 року, вважаємо: технічно можливо виділити - Будівлю літ. "Б-1" загальною площею 180,3 кв. м по АДРЕСА_1 в самостійний об`єкт нерухомого майна.
Всі дії, пов`язані з виділом об`єкта нерухомого майна, відбудуться без проведення будівельних робіт, що відповідно до законодавства не потребують отримання дозволу на їх проведення".
Згідно з висновком експерта за результатами проведення судового будівельно-технічного дослідження по заяві ОСОБА_1 від 02 липня
2020 року №2925, складеного судовим експертом Львівського НДІСЕ Міністерства юстиції України Малетич І. В., підвальне приміщення будівлі під літ. "Б" по АДРЕСА_1 не є окремим об`єктом нерухомості, а являється технічним підпіллям; виділити ОСОБА_1 в особисту приватну власність приміщення контори площею 180,3 кв. м (будівля літ. "Б-1"), яке становить 63/100 реальної частки нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1, як окремий самостійний об`єкт нерухомості, відповідно до вимог нормативно-правових актів у галузі будівництва, технічно можливо; виділити ТОВ "Синеон" в особисту приватну власність побутове приміщення площею 105,9 кв. м (буд. літ. "А-2"), яке становить 37/100 реальної частки нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1, як окремий самостійний об`єкт нерухомості, відповідно до вимог нормативно-правових актів у галузі будівництва, технічно можливо.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.