Постанова
Іменем України
10 травня 2023 року
м. Київ
справа № 750/2129/21
провадження № 61-11758св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3, управління (служба) у справах дітей Чернігівської міської ради,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 на постанову Чернігівського апеляційного суду від 01 листопада 2022 року у складі колегії суддів: Онищенко О. І., Мамонової О. Є., Шитченко Н. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3, управління (служба) у справах дітей Чернігівської міської ради, про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням.
Позовна заява мотивована тим, що вона з 1996 року проживає у квартирі АДРЕСА_1 .
Разом із нею у квартирі проживає її мати - ОСОБА_3 .
Вказувала, що у вказаній квартирі зареєстрований, але фактично не проживає з січня 2009 року її батько - ОСОБА_2, який з її матір`ю не перебували у зареєстрованому шлюбі.
Зазначала, що в квартирі відсутні речі ОСОБА_2, останній не підтримує з родиною будь-якого зв`язку, не платить за комунальні послуги та не цікавиться житлом.
Враховуючи наведене просила суд визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право на користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 .
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 01 вересня 2022 року у складі судді Карапута Л. В. позов задоволено.
Визнано ОСОБА_2 таким, що втратив право на користування житловим приміщенням квартирою АДРЕСА_1 .
Вирішено питання щодо судових витрат.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач фактично визнав своє не проживання в квартирі з 2015 року, будь-яких заходів щодо свого вселення до квартири не вживав, поважних причин непроживання не надав, до правоохоронних органів з метою неможливості свого проживання не звертався, беззаперечних доказів здійснення перешкод у користування житловим приміщенням з боку позивача не надав, а тому відсутність члена сім`ї понад шість місяців без поважних причин є юридичним фактом, що призводить до втрати членом сім`ї права користування помешканням.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Чернігівського апеляційного суду від 01 листопада 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.
Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 01 вересня 2022 року скасовано та ухвалено нове, яким ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Вирішено питання щодо судових витрат.
Скасовуючи рішенням місцевого суду та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив із того, що неприязнені конфлікті відносини з донькою та колишньою цивільною дружиною змусили ОСОБА_2 залишити своє місце проживання, що є поважними причинами непроживання останнього за адресою реєстрації, при цьому вказані обставини не можуть бути підставами для обмеження його конституційного права на житло та позбавлення ОСОБА_2 права користування житловим приміщенням.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У листопаді 2022 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 .
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 17 січня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 травня 2023 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження заявники зазначають застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 922/643/19, від 19 грудня 2019 року у справі № 520/11429/17, провадження № 61-19719св19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не надав належної оцінки посиланням позивача з доданими доказами, що відповідач був ініціатором постійних конфліктів та агресором, що підтверджується вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 19 січня 2012 року у справі № 2/2506/13/12, яким відповідача було визнано винним у вчинені злочину, передбаченого частиною першою статті 126 КК України за заподіяння побоїв ОСОБА_1, яка є рідною дочкою останнього.
Місцевий суд обґрунтовано дійшов висновку, що відповідач визнав своє непроживання у спірному приміщенні з 2015 року, а також встановив відсутність з боку останнього будь-яких заходів свого вселення.
ОСОБА_2 не надав доказів, які б підтвердили його участь в утриманні майна.
Відзиву на касаційну скаргу не подано
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Відповідач з 06 серпня 1985 року зареєстрований в квартирі АДРЕСА_1 . У зазначеній квартирі зареєстровані крім того, піднаймач - ОСОБА_3 з 28 травня 2009 року, дочка - ОСОБА_1 з 28 травня 2009 року, онука - ОСОБА_6 з 17 листопада 2018 року.
Особовий рахунок № НОМЕР_1 відповідно до довідки ЖЕК № 13 на зазначену вище квартиру відкритий на ім`я ОСОБА_2 23 грудня 2014 року.
Відповідно до вироку Деснянського районного суду м. Чернігова від 19 січня 2012 року ОСОБА_2 був засуджений за частиною першою статті 126 КК України до громадських робіт на строк сто тридцять годин.
При цьому судом було встановлено, що ОСОБА_2 29 вересня 2010 року приблизно о 23 годині, знаходячись у квартирі АДРЕСА_1, на грунті неприязних відносин, схватив рукою за волосся неповнолітню ОСОБА_1, після чого умисно наніс один удар долонею правової руки у обличчя та два удари кулаком правої руки по голові ОСОБА_1, які завдали останній фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень.
З наявної в матеріалах справи копії договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій № 211/7 Д від 23 грудня 2014 року вбачається, що зазначений договір було укладено між Комунальним підприємством "ЖЕК-13" та ОСОБА_2 .
Відповідачем надано суду квитанції про часткову сплату за житлово-комунальні послуги до липня 2014 року. Також ОСОБА_2 надав на підтвердження своєї позиції по справі докази звернення ОСОБА_3 з позовом про стягнення аліментів на утримання повнолітньої доньки, що навчається.
Відповідно до затвердженого майстру КП "ЖЕК-13" акту від 22 лютого 2021 року ОСОБА_2 не проживає за місцем реєстрації в квартирі АДРЕСА_1 з 2009 року.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_2 не заперечував факту свого постійного не проживання в квартирі АДРЕСА_1, пояснюючи наявністю конфлікту між ним і донькою та третьою особою по справі. Зазначав про те, що іншого житла не має ні у власності, ні у користуванні, проживає у своїх друзів.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).
Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).
Відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло.