Постанова
Іменем України
17 травня 2023 року
м. Київ
справа № 298/1531/19
провадження № 61-8752 св 21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ;
заінтересована особа - Великоберезнянський районний військовий комісаріат Закарпатської області;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_6 Міністерства оборони України, до якої приєдналося Міністерство оборони України, на рішення Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 03 грудня 2019 року у складі судді Лютянської М. С. та постанову Закарпатського апеляційного суду від 30 березня 2021 року у складі колегії суддів: Погорєлової С. О., Таварткіладзе О. М., Заїкіна А. П. та за касаційною скаргою Міністерства оборони України на окрему ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 30 березня 2021 року,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересована особа - ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Заява мотивована тим, що на підставі Закарпатської обласної контрольної медико-соціальної експертної комісії 23 березня 2015 року йому встановлено III групу інваліда війни згідно отриманого поранення (контузії), пов`язаного з виконанням обов`язків при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
Він звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1, органу військового управління, для оформлення на комісію Міністерства оборони України документів на отримання одноразової грошової допомоги.
Після оформлення заяви, згідно з пунктом 11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 (далі - Порядок), подання її за належністю до ІНФОРМАЦІЯ_2 для надання висновку та після наданого висновку її було направлено до комісії Міністерства оборони України про виплату одноразової грошової допомоги.
Комісія на засіданнях 12серпня 2016 року та 16 листопада 2018 року дійшла висновку про відмову в призначенні йому одноразової грошової допомоги з причин неподання ним документу, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми, або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, який передбачено пунктом 11 Порядку.
Таким чином у ситуації, яка виникла за фактом отримання ним поранення в період проходження строкової військової служби в Республіці Афганістан з 24 квітня 1984 року по 23 квітня 1985 року в складі військової частини пп НОМЕР_1 ДРА, де він брав участь в бойових діях, іншого способу встановлення причини та обставини поранення, зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, крім, як в судовому порядку можливості не має.
Для підтвердження факту обставин його поранення він також додає нотаріально засвідчені заяви осіб, які в цей же період проходили військову службу в обмеженому контингенті радянських військ в Республіці Афганістан та в цій же військовій частині приймали участь разом зі ним в спецоперації по знищенню антиурядових банд формувань, про те, що отримане ним поранення не пов`язане із вчиненням кримінального чи адміністративного правопорушення, та не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, та навмисного спричинення собі тілесних ушкоджень.
Ураховуючи викладене, заявник просив суд встановити факт, за яким він, який проходив військову службу в Збройних Силах в період з 18 жовтня 1983 року по 23 жовтня 1985 року, з них: з 24 квітня 1984 року по 23 квітня 1985 року - в складі військової частини пп НОМЕР_1 ДРА, де брав участь в бойових діях, отримав поранення, не пов`язане із вчиненням кримінального чи адміністративного правопорушення, та не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, та навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 03 грудня 2019 року заяву ОСОБА_1 задоволено. Встановлено юридичний факт, за яким ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, мешканець АДРЕСА_1, який проходив військову службу в Збройних Силах в період з 18 жовтня 1983 року по 23 жовтня 1985 року, з них з 24 квітня 1984 року по 23 квітня 1985 року у складі військової частини пп НОМЕР_1 у Демократичній Республіці Афганістан, де брав участь у бойових діях та отримав поранення, не пов`язане із вчиненням кримінального чи адміністративного правопорушення, та не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, та навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що заявником надано достатньо доказів на підтвердження факту його участі в бойових діях на території Демократичної Республіки Афганістан в період строкової служби з 24 квітня 1984 року по ІНФОРМАЦІЯ_4, де брав участь в бойових діях та отримав поранення, не пов`язане із вчиненням кримінального чи адміністративного правопорушення, та не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, та навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 30 березня 2021 року апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що поранення ОСОБА_1 підтверджене висновком спеціаліста від 03 жовтня 2014 року № 72 Закарпатського обласного бюро судово-медичної експертизи та зазначено, що поранення (контузія) пов`язані з виконанням обов`язку військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. Дії ІНФОРМАЦІЯ_5, комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум свідчать про неповагу, приниження честі та гідності, нехтування правами громадянина, який проходячи військову службу і отримавши внаслідок такої інвалідність, повинен надавати довідки, де б було зазначено, що поранення (контузію) більше тридцяти років тому назад він отримав не в стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння тощо.
Вищенаведені дії є проявом явної неповаги, знущанням над людиною, завуальованим під формалізм і свідомим невиконанням рішень судів, якими дії вищевказаних органів визнані протиправними (постанова Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2017 року у справі № 807/727/17, постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2018 року у справі № 876/12466 ).
Окремою ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 30 березня 2021 року зобов`язано довести виявлені факти до відома Міністерства оборони України для відповідного реагування. Про вжиті заходи належить повідомити апеляційний суд протягом одного місяця з дня надходження окремої ухвали.
Окрема ухвала мотивована тим, що дії комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум суперечать Конституції України, законам України, свідчать про нехтування правами і принижують честь громадянина, який проходячи військову службу і отримавши внаслідок такої інвалідність, повинен надавати довідки, де б було зазначено, що поранення (контузію) більше тридцяти років тому назад він отримав не в стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння тощо.
В постанові Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2018 року у справі № 876/12466 прямо зазначено, що "…у даному випадку присутня наявність правових підстав для задоволення позовних вимог…".
Натомість, комісія при повторному розгляді питання свідомо знехтувала Конституцією України, правами громадянина і інваліда війни, не виконала рішення суду, посилаючись на надумані і формальні підстави.
Такі протиправні дії змушують громадянина, який є інвалідом війни, черговий раз звертатися за захистом своїх прав, втрачаючи час, сили та здоров`я.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У травні 2021 року ІНФОРМАЦІЯ_6 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, до якої приєдналося Міністерство оборони України, на рішення Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 03 грудня 2019 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 30 березня 2021 року, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове судове рішення, яким заяву ОСОБА_1 залишити без розгляду.
У липні 2021 року Міністерство оборони України подало до Верховного Суду касаційну скаргу на окрему ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 30 березня 2021 року, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило оскаржуване судове рішення апеляційного суду скасувати.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень ІНФОРМАЦІЯ_7 Міністерства оборони України зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 листопада 2019 року у справі № 161/853/19, постановах Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 760/2461/17, від 15 липня 2020 року у справі № 753/14404/17, що відповідає вимогам пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Підставою касаційного оскарження вказаної окремої ухвали Міністерство оборони Українизазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 911/961/17, від 18 листопада 2020 року у справі № 711/9903/14, від 04 травня 2018 року у справі № 922/3997/15, від 04 травня 2018 року у справі № 922/1733/17, що відповідає вимогам пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Разом з цим, підставою касаційного оскарження судового рішення заявник зазначає порушення судом норм процесуального права, а саме суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі (пункт 8 частини першої статті 411 ЦПК України).
Також заявники вказують на порушення судами норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суди не дослідили зібрані у справі докази; суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; судове рішення ухвалено суддею, який не приймав участі у розгляді справи по суті в суді апеляційної інстанції (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 липня 2021 року касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_6 Міністерства оборони України на рішення Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 03 грудня 2019 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 30 березня 2021 року відкрито, витребувано цивільну справу № 298/1531/19 з Великоберезнянського районного суду Закарпатської області.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 вересня 2021 року касаційне провадження у справі за касаційною скаргою Міністерства оборони України на окрему ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 30 березня 2021 року у відкрито.
У серпні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 червня 2022 року прийнято заяву Міністерства оборони України про приєднання до касаційної скарги ІНФОРМАЦІЯ_6 Міністерства оборони України на рішення Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 03 грудня 2019 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 30 березня 2021 року.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 липня 2022 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ІНФОРМАЦІЯ_6 Міністерства оборони України, до якої приєдналося Міністерство оборони України, мотивована тим, що ОСОБА_1 не вжито жодних заходів щодо отримання відповідної довідки. Зокрема, згідно з даними офіційної веб-сторінки Галузевого державного архіву Міністерства оборони України на зберіганні в Архіві є фонди з документами, що містять інформацію про залучення військових частин, окремих військовослужбовців до виконання спеціальних завдань під час подій в Угорщині у 1956-1957 роки, Чехословаччині у 1968 році, на територіях іноземних держав: Ангола, Афганістан, В`єтнам, Ефіопія, Корея, Мозамбік, Сирія та інші.
На тій же веб-сторінці зазначено всі контактні дані Галузевого державного архіву Міністерства оборони України для відправлення запитів чи отримання іншої необхідної інформації.
Також веб-сторінка містить корисну інформацію про те, що в окремих випадках потрібну інформацію щодо історії військової частини, установи або захисту соціальних прав громадян можна отримати звертаючись із запитами на адресу декількох архівів, зазвичай, до Центрального архіву Міністерства оборони Російської Федерації (колишній Центральний архів Міністерства оборони СРСР).
В свою чергу, контактні дані Центрального архіву Міністерства оборони Російської Федерації (колишній Центральний архів Міністерства оборони СРСР) є також у публічному доступі в мережі Інтернет на офіційному веб-сайті відповідного архіву, а також на інших загальнодоступних інформаційних ресурсах в мережі Інтернет.
Зважаючи на вищенаведене заявник мав всі можливості звернутись з запитами до вищезазначених архівних установ і отримати необхідну інформацію, яка стосується обставин отримання ним поранень.
Таким чином, законодавством передбачений інший порядок встановлення і підтвердження обставин отриманих поранень під час служби в Збройних Силах, відповідні підтверджуючі документи мають терміни зберігання, які в випадку позивача на сьогодні не закінчились і вони перебувають на зберіганні у відповідних архівах, в публічному доступі є вся необхідна інформація щодо архівних установ, в яких такі документи можуть зберігатись, а державою визначений уповноважений орган, який має всі можливості та успішну багаторічну практику надання допомоги громадянами у витребуванні відповідних документів з архівних установ.
В той же час, заявник із запитом в архів щодо отримання необхідної йому інформації не звертався, а тому немає законних та обґрунтованих підстав стверджувати, що він не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення.
Відповідно до пункту 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" (змінами та доповненнями) не можуть розглядатися судами заяви про встановлення фактів належності до осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи до ветеранів чи інвалідів війни, проходження військової служби, перебування на фронті, у партизанських загонах, одержання поранень і контузій при виконанні обов`язків військової служби, про встановлення причин і ступеня втрати працездатності, групи інвалідності та часу її настання, про закінчення учбового закладу і одержання відповідної освіти, одержання урядових нагород. Відмова відповідного органу в установленні такого факту може бути оскаржена заінтересованою особою до суду в передбаченому законом порядку.
Вважали, що заява щодо встановлення юридичного факту, який просить встановити заявник, не підлягає розгляду в судовому порядку.
Касаційна скарга Міністерства оборони України на окрему ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 30 березня 2021 року мотивована тим, що при її постановленні апеляційний суд не зазначив норми якого закону чи нормативно-правового акту порушило Міністерство оборони України.
Вказувало, що в тексті постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2018 року зазначено, що позовні вимоги про стягнення з Міністерства Оборони України на користь ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги не підлягають задоволенню, оскільки суд не вправі своїм рішенням підміняти рішення органів державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які Конституцією України віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Зазначало, що рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду у справі № 260/356/19 від 26 вересня 2019 року, що набрало законної сили, у задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа ІНФОРМАЦІЯ_7 про визнання бездіяльності незаконною та зобов`язання вчинити дії відмовлено.