Постанова
Іменем України
17 травня 2023 року
м. Київ
справа № 695/2324/19
провадження № 61-1083св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),
Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: акціонерне товариство "Альфа-Банк", комунальне підприємство "Реєстраційний центр",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Черкаського апеляційного суду від 30 грудня
2021 року у складі колегії суддів: Бондаренка С. І., Вініченка Б. Б.,
Гончар Н. І.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до акціонерного товариства "Альфа-Банк" (далі - АТ "Альфа-Банк") та комунального підприємства "Реєстраційний центр" (далі - КП "Реєстраційний центр") про скасування рішення державного реєстратора та усунення перешкод
у користуванні нерухомим майном.
Позовну заяву мотивовано тим, що 11 липня 2006 року між акціонерним комерційним банком "ТАС-Комерцбанк" (далі - АКБ "ТАС-Комерцбанк")
та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 016/0706/88-501,
з подальшим внесенням змін та доповнень, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 30 000,00 доларів США та зобов`язався повернути ці кошти і сплатити проценти за користування в сумі, у строки
та на умовах, що передбачені кредитним договором.
На забезпечення належного виконання вказаного зобов`язання 11 липня 2006 року між ОСОБА_1 та АКБ "ТАС-Комерцбанк" укладено договір іпотеки № 016/0706/88-501-Z, відповідно до умов якого ОСОБА_1 передав банку в іпотеку житловий будинок
АДРЕСА_1, загальною площею 186,6 кв. м, житловою площею 94 кв. м, який належав останньому
на підставі свідоцтва про право власності.
25 травня 2012 року між публічним акціонерним товариством "Сведбанк" (далі - ПАТ "Сведбанк") та публічним акціонерним товариством "Сведбанк" (далі - ПАТ "Дельта Банк") укладено договір купівлі-продажу прав вимоги.
15 червня 2012 року між публічним акціонерним товариством "Альфа-Банк" (далі - ПАТ "Альфа Банк") та ПАТ "Дельта Банк" укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, внаслідок чого ПАТ "Альфа Банк" набуло статусу нового кредитора за договором від 11 липня 2006 року № 016/0706/88-501, позичальником згідно умов якого є ОСОБА_3 .
Позивач посилався на те, що жодного письмового повідомлення з копією договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 11 липня 2006 року № 016/0706/88-501 на його адресу направлено не було.
Разом із цим, позивач посилався на те, що ПАТ "Альфа Банк" пред`являло
до Золотоніського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Черкаській області (далі - Золотоніський ВДВС Головного ТУЮ в Черкаській області) виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу від 21 липня 2014 року № 1658 про звернення стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок АДРЕСА_1, житловою площею 94 кв. м.
На підставі вказаного головним державним виконавцем Золотоніського відділу ДВС Головного ТУЮ в Черкаській області Щербатюк Л. О. відкрито виконавче провадження № 51958956, проте постановою від 16 березня
2017 року виконавчий напис приватного нотаріуса від 21 липня 2014 року
№ 1658 повернуто стягувачу ПАТ "Альфа Банк" без виконання, у зв`язку
із забороною щодо звернення стягнення на майно боржника.
Разом із цим позивачу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно Державного реєстру іпотек стало відомо, що 22 січня 2019 року реєстратором КП "Реєстраційний центр" Діденком О. П. прийнято рішення про державну реєстрацію прав
та їх обтяжень (з відкриттям розділу), яким за ПАТ "Альфа Банк" зареєстровано право власності на іпотечний житловий будинок АДРЕСА_1 .
На думку ОСОБА_1, вказане рішення державного реєстратора
Діденка О. П. від 22 січня 2019 року є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки ПАТ "Альфа Банк" не надав йому жодного примірника договору про переведення прав іпотекодержателя від ПАТ "Сведбанк" на ПАТ "Дельта Банк", а згодом на ПАТ "Альфа Банк".
Також позивач не отримував письмових вимог про усунення порушень
та попередження від банку про звернення стягнення на предмет іпотеки,
а державним реєстратором не були перевірені документи про наявність підстав для прийняття рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно за ПАТ "Альфа-Банк".
Крім того державна реєстрація прав на нерухоме майно вчинена державним реєстратором не за місцем розташування нерухомого майна (житлового будинку) та окремо від земельної ділянки з кадастровим номером 712587801:03:007:0126, яка належить позивачу, тобто поза межами території, на якій діє відповідний орган державної реєстрації.
Також позивач посилався на те, що на момент вчинення реєстраційної дії
в рамках процедури звернення стягнення на предмет іпотеки, спірний житловий будинок був його єдиним місцем постійного проживання,
а з моменту набуття чинності Законом України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", а саме з 07 червня 2014 року, не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави, якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, якщо, зокрема, таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя.
На думку позивача, застереження, встановлене сторонами в обумовленому іпотечному договорі, не може вважатися його згодою щодо незастосування положень зазначеного закону щодо мораторію на звернення стягнення
на нерухоме майно, де проживає його сім`я.
У зв`язку із незаконною реєстрацією за АТ "Альфа-Банк" права власності
на спірне нерухоме майно, позивач не може вільно володіти й користуватися своїм житловим будинком, оскільки постійно очікує незаконного виселення з приміщення житлового будинку своєї сім`ї колекторами банку, а також
не може надовго залишати своє домоволодіння, оскільки банк намагається змінити вхідні замки в будинку та виставити звідти його речі та меблі позивача.
Ураховуючи зазначене, ОСОБА_1 просив суд:
скасувати як незаконне рішення державного реєстратора КП "Реєстраційний центр" Діденка О. П., індексний номер: 45150908 від 22 січня 2019 року, 12:10:01, про державну реєстрацію за АТ "Альфа-Банк", права власності
на житловий будинок АДРЕСА_1, загальною площею 186,6 кв. м, житлова площа 94 кв. м, номер запису про право власності 29946132;
зобов`язати КП "Реєстраційний центр" усунути перешкоди в користуванні цим житловим будинком АДРЕСА_1, шляхом поновлення
в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно попереднього запису про реєстрацію за ним, права власності на вказаний житловий будинок, загальною площею 186,6 кв. м, житлова площа 94,0 кв. м, та виключення запису про право власності на цей житловий будинок № НОМЕР_1
за ПАТ "Альфа-Банк".
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області
від 29 жовтня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Скасовано як незаконне рішення державного реєстратора КП "Реєстраційний центр" Діденка О. П., індексний номер: 45150908 від 22 січня 2019 року, 12:10:01, про державну реєстрацію за АТ "Альфа-Банк", права власності
на житловий будинок АДРЕСА_1, загальною площею 186,6 кв. м, житлова площа 94 кв. м, номер запису про право власності 29946132.
Зобов`язано КП "Реєстраційний центр" усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_1 житловим будинком
АДРЕСА_1, шляхом поновлення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно попереднього запису про реєстрацію за ОСОБА_1, права власності
на житловий будинок АДРЕСА_1, загальною площею 186,6 кв. м, житлова площа 94,0 кв. м, та виключення запису про право власності
на вказаний житловий будинок № НОМЕР_1 за ПАТ "Альфа-Банк".
Рішення суду першої інстанції мотивовано відсутністю належних доказів дотримання АТ "Альфа-Банк" як іпотекодержателем вимог
статті 35 Закону України "Про іпотеку" щодо надсилання іпотекодавцю (позивачу) письмової вимоги про усунення порушення саме за тридцять календарних днів до моменту проведення реєстрації, яка подається держаному реєстратору, що свідчить про недотримання відповідачем процедури реєстрації за АТ "Альфа-Банк" права власності на іпотечне
майно - житловий будинок по АДРЕСА_1, в порядку позасудового врегулювання.
Разом із цим, на думку суду першої інстанції, оскільки державна реєстрація прав на нерухоме майно вчинена КП "Реєстраційний Центр" не за місцем розташування нерухомого майна (житлового будинку позивача) та окремо від земельної ділянки, кадастровий № 712587801:03:007:0126 (яка належить ОСОБА_1 ), тобто не в межах території, на якій діє відповідний орган державної реєстрації, тому реєстраційна дія КП "Реєстраційний центр" щодо реєстрації 22 січня 2019 року права власності на об`єкт нерухомого майна
за ПАТ "Альфа-Банк" проведена з порушенням компетенції вказаного органу державної реєстрації.
Посилання відповідача АТ "Альфа-Банк" на те, що сторони погодили застереження про позасудове врегулювання звернення стягнення
на предмет іпотеки та надали згоду іпотекодержателю на прийняття одностороннього рішення про перехід права власності на предмет іпотеки
до банку, суд першої інстанції оцінив критично, оскільки, під час відчуження спірного будинку, договору про його добровільну передачу у власність
АТ "Альфа-Банк" між сторонами укладено не було. Позивач не узгоджував
із іпотекодержателем умови щодо автоматичного звернення стягнення
на предмет іпотеки шляхом набуття банком права власності у порядку реєстрації такого права державним реєстратором, зокрема, і станом на день вчинення державним реєстратором дій 22 січня 2019 року, а, значить, таку згоду позивач не надавав, а надавав лише згоду на задоволення забезпеченої іпотекою вимоги у порядку, визначеному статтею 37 Закону України "Про іпотеку", тобто в порядку укладення окремого договору про задоволення таких вимог, який і міг бути єдиною підставою для реєстрації
за відповідачем ПАТ "Альфа-Банк" права власності на предмет іпотеки
за іпотекодержателем.
Суд першої інстанції погодився із доводами позивача, що на момент вчинення КП "Реєстраційний Центр" реєстраційної дії в рамках процедури звернення стягнення на предмет іпотеки житловий будинок
АДРЕСА_1 був єдиним місцем постійного проживання позивача, оскільки останній не мав у власності іншого приміщення пристосованого для проживання, чим порушено приписи пункту 1 статті 1 Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" від 07 червня 2014 року.
Домоволодіння АДРЕСА_2 не є предметом спільної сумісної власності подружжя, оскільки дружина позивача - ОСОБА_4 отримала його в дар. Також вказаний будинок не придатний для проживання.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Черкаського апеляційного суду від 30 грудня 2021 року апеляційну скаргу АТ "Альфа-Банк" задоволено. Рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 29 жовтня 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог, оскільки іпотекодержателем було дотримано процедуру належного надсилання іпотекодавцю та божнику повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання
на підставі договору.
Також, на думку суду апеляційної інстанції, відсутні порушення
КП "Реєстраційний центр" вимог територіальної підвідомчості, оскільки відповідно до частини п`ятої статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, чинній станом на день реєстрації за АТ "Альфа-Банк" предмету іпотеки), державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться незалежно від місцезнаходження нерухомого майна в межах Автономної Республіки Крим, області, міст Києва та Севастополя.
Разом із цим, суд апеляційної інстанції, враховуючи те, що позивач подарував житловий будинок АДРЕСА_1 своїй дружині через 4 місяці після набрання чинності Законом України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", вважав,
що ОСОБА_1, будучи боржником за укладеним іпотечним договором, укладаючи договір дарування діяв недобросовісно, з метою штучного створення умов передбачених Законом України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" для невиконання взятих за договором зобов`язань.
Враховуючи таку поведінку ОСОБА_1, на думку суду апеляційної інстанції, не є справедливим, перекладання негативних наслідків у зобов`язаннях
у вигляді його невиконання, на сторону яка діяла добросовісно, відповідно до умов договору та закону, а тому вказана підстава не може мати наслідком задоволення позовних вимог.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі, поданій у січні 2022 року до Верховного Суду, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права й порушення норм процесуального права, зокрема на те, що суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених
у постановах Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 199/1276/17, від 20 березня 2019 року у справі № 306/2053/16-ц, від 20 листопада 2019 року у справі № 802/1340/18-а, від 19 травня 2020 року у справі № 644/3116/18,
від 23 червня 2020 року у справах № 906/516/19 та № 905/633/19,
від 30 червня 2020 року у справі № 922/3130/19, від 14 липня 2020 року
у справі № 910/8387/19, від 20 серпня 2020 року у справі № 916/2464/19,
від 03 вересня 2020 року у справі № 914/1201/19, від 13 листопада 2020 року у справі № 303/4230/18, від 07 грудня 2020 року у справі № 607/13866/19-ц, від 09 грудня 2020 року у справі № 607/12919/19, від 03 лютого 2021 року
у справі № 278/3367/19 та від 27 жовтня 2021 року у справі № 545/1883/20 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано до спірних правовідносин статтю 1 Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого
як забезпечення кредитів в іноземній валюті", а також статті 35 та 37 Закону України "Про іпотеку".
На думку представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, оскаржувана державна реєстрація речових прав проведена незаконно та є протиправною, оскільки жодних договорів щодо спірного нерухомого майна з АТ "Альфа-Банк" позивач не укладав, повідомлень про звернення стягнення на предмет іпотеки від банку не отримував, а також згоди на переоформлення належного йому нерухомого майна не надавав.
Також відповідачем не доведено, що ціна набуття права власності
на предмет іпотеки погоджувалась з власником майна, що є істотною обставиною при зарахуванні вимог, шляхом проведення державної реєстрації права власності на предмет іпотеки.
Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 зазначає, що державним реєстратором не були перевірені належним чином документи, які надавалися ПАТ "Альфа-Банк" для проведення реєстрації за банком права власності
на спірний житловий будинок у якому проживає позивач, зокрема, повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки з оцінкою вартості житлового будинку, за рахунок якого банк задовольнив лише частину своїх кредиторських вимог.
На думку представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, висновок суду апеляційної інстанції про укладення позивачем 18 жовтня 2014 року договору дарування "про людське око" не доводиться жодними належними
й допустимими доказами, разом із цим, вказаний правочин не був предметом дослідження в судовому засіданні в судах першої та апеляційної інстанцій
та не оспорювався банком у судовому порядку, тому висновки суду про те, що до спірних правовідносин не застосовуються норми Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" є передчасними та недоведеними належним чином.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 17 травня 2022 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали цивільної справи із Золотонівського міськрайонного суду Черкаської області.
У травні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 15 березня 2023 року справу призначено
до розгляду.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У березні 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив АТ "Сенс-Банк"
(до прийняття рішення загальними зборами про перейменування -
АТ "Альфа-Банк") на касаційну скаргу у якому зазначено, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Відповідно до технічного паспорту на житловий будинок садибного типу
№ 15331340, власником домоволодіння, розташованого за адресою:
АДРЕСА_1 був ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності
від 01 квітня 1983 року № 349 (а. с. 14, т. 1).
Земельна ділянка, розташована за адресою:
АДРЕСА_1, кадастровий номер 7121587801:03:007:0126 належить на праві приватної власності ОСОБА_1, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 11 вересня 2014 року № 26682666 (а. с. 17, т. 1).
11 липня 2006 року між АКБ "ТАС-Комерцбанк" та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір № 016/0706/88-501-Z, відповідно до умов якого ОСОБА_1 є майновим поручителем за виконання ОСОБА_3 зобов`язань, передбачених кредитним договором від 11 липня 2016 року
№ 016/0706/88-501 (а .с. 18, 19, т. 1).
Відповідно до пункту 2 вказаного договору на забезпечення виконання основного зобов`язання, ОСОБА_1 передав в іпотеку
АКБ "ТАС-Комерцбанк" належне йому на праві власності майно, зокрема: будинок АДРЕСА_1, який розташований на земельній ділянці розміром 600,0 кв. м (предмет іпотеки).
Пунктом 10.3 договору іпотеки передбачено, що іпотекодержатель має право у разі невиконання позичальником умов основного зобов`язання та/або іпотекодавцем умов цього договору звернути стягнення на предмет іпотеки та задовольнити за рахунок його вартості свої вимоги в повному обсязі, включаючи суму кредиту та будь-яке збільшення цієї суми відповідно до умов основного зобов`язання, проценти за користування кредитом, пеню та інші платежі і санкції, що передбачені та/або випливають з основного зобов`язання, а також всі витрати, пов`язані із зверненням стягнення
на предмет іпотеки, у тому числі з вчиненням виконавчого напису реалізацією та вартість послуг незалежного експерта - суб`єкта оціночної діяльності.
У підпункті 10.4 пункту 10 іпотечного договору зазначено,
що іпотекодержатель має право обирати порядок звернення стягнення
на предмет іпотеки.
Згідно із пунктом 11 іпотечного договору іпотекодержатель набуває права звернути стягнення на предмет іпотеки в разі, якщо на день, визначений основним зобов`язанням, позичальник не поверне іпотекодержателю суму кредиту та/або проценти за користування кредитом та/або пеню або іншу заборгованість, та/або платежі та санкції, що передбачені та/або випливають з основного зобов`язання, а також в інших випадках, передбачених основним зобов`язанням та цим договором, в тому числі, у випадку одноразового прострочення основного зобов`язання (як основного боргу, так і процентів
за ним).
При настанні зазначених в абзаці першому цього пункту договору випадків іпотекодержатель надає позичальнику та іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення основного зобов`язання та/або зобов`язань, передбачених цим договором, у не менш ніж тридцятиденний строк,
та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога Іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до умов цього договору.
Відповідно до пункту 12 іпотечного договору за вибором іпотекодержателя застосовується один із наведених нижче способів звернення стягнення
на предмет іпотеки та задоволення вимог іпотекодержателя: за рішенням суду (підпункт 12.1); у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса (підпункт 12.2); згідно із договором про задоволення вимог іпотекодержателя, укладеним шляхом здійснення застереження задоволення вимог іпотекодержателя, яке викладене у підпунктах 12.3.1 та 12.3.2 цього пункту договору (підпункт 12.3).
Підпунктом 12.3.1 пункту 12 іпотечного договору визначено, що задоволення вимог здійснюється шляхом передачі іпотекодержателю права власності
на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку". Відповідно
до статті 37 Закону України "Про іпотеку" у випадку задоволення вимог іпотекодержателя шляхом використання процедури, передбаченої в цьому підпункті, договір про задоволення вимог іпотекодержателя, укладений
на здійснення цього застереження, є підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки. При цьому вважається,
що предмет іпотеки набувається у власність іпотекодержателя за ціною,
що буде визначена на підставі висновку незалежного експерта - суб`єкта оціночної діяльності, правоздатність якого підтверджена сертифікатом суб`єкта оціночної діяльності. При цьому сторони домовляються,
що кандидатура незалежного експерта - суб`єкта оціночної діяльності визначається іпотекодержателем.
18 січня 2012 року між ПАТ "Сведбанк", яке виступає правонаступником
ВАТ "Сведбанк", яке, у свою чергу, виступає правонаступником
АКБ "ТАС-Комерцбанк" (іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (іпотекодавець), який є майновим поручителем ОСОБА_3, укладено договір про внесення змін та доповнень від 18 січня 2012 року № 1 до договору іпотеки від 11 липня 2006 року № 016/0706/88-501-Z, яким були внесені зміни та доповнення
до окремих положень вказаного правочину, зокрема, й стосовно ціни предмету іпотеки (а. с. 20, 21, т. 1).
Станом на день укладення іпотечного договору ціна предмету іпотеки становила 303 612,40 грн.
Вказаним договором також було внесено зміни у підпункт 12.3.1 пункту 12 іпотечного договору та визначено, зокрема, сторони домовились,
що передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки здійснюється згідно статті 37 Закону України "Про іпотеку". Сторони дійшли згоди, що правовою підставою реєстрації права власності Іпотекодержателя на предмет іпотеки є зазначене в іпотечному договорі застереження, яке
за своїм правовим наслідком передбачає передачу Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.
Договором про внесення змін та доповнень сторони доповнили договір іпотеки пунктом 12.4, яким передбачили, що згідно з окремим договором про задоволення вимог іпотекодержателя, укладеним між сторонами, який передбачає наступні способи звернення стягнення на предмет іпотеки: передачу іпотекодержателю право власності на предмет іпотеки у рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому
статтею 37 Закону України "Про іпотеку"; укладення договору купівлі-продажу предмета іпотеки від імені іпотекодержателя у порядку, встановленому статтею 38 Закону України "Про іпотеку".
Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 19 червня 2019 року власником житлового будинку, розташованого за адресою: будинок АДРЕСА_1 є АТ "Альфа-Банк". Дата та час державної реєстрації: 16 січня 2019 року. Державний реєстратор:
Діденко О. П., комунальне підприємство "Реєстраційний центр", Черкаська область. Підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 45150908 від 22 січня 2019 року,
ОСОБА_5, комунальне підприємство "Реєстраційний центр", Черкаська область. Підстава виникнення права власності: повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки, серія та номер: 41849-1028/б видане 21 травня 2018 року, видавник: ПАТ "Альфа Банк"; рекомендоване повідомлення про вручення, серія та номер: 14024 0505381 5, виданий 14 червня 2018 року, видавник ПАТ "Альфа Банк"; договір купівлі продажу прав вимоги, серія