Постанова
Іменем України
10 травня 2023 року
м. Київ
справа № 951/192/21
провадження № 61-11762св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф.,
Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Козівська селищна рада Тернопільської області,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Бережанського районного суду Тернопільської області, в складі судді Німко Н. П., від 17 травня 2022 року та постанову Тернопільського апеляційного суду, в складі колегії суддів: Шевчук Г. М., Гірського Б. О., Бершадської Г. В., від 12 жовтня 2022 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Козівської селищної ради Тернопільської області про скасування рішень.
Позов мотивований тим, що на підставі рішення від 07 жовтня 2005 року
№ 185 виконавчий комітет Козівської селищної ради народних депутатів видав ордер від 13 жовтня 2005 року № 484 на зайняття службової квартири за адресою: АДРЕСА_1 (далі - спірна квартира) позивачу разом із сім`єю, як прокурору Козівського району, в якій він за власні кошти зробив ремонт.
В подальшому на підставі письмового дозволу прокуратури Тернопільської області про переведення вказаної квартири із службової у комунальну власність та продаж її ОСОБА_1, виконавчий комітет Козівської селищної ради прийняв рішення від 25 травня 2010 року № 76, відповідно до якого виключив спірну квартиру із числа службових.
Позивач зазначав, що тривалий час проживав у квартирі, проте у зв`язку із погіршенням стану здоров`я у 2017 році переїхав проживати до дочки в
м. Тернопіль, а 20 березня 2017 року уклав договір оренди квартири із ОСОБА_2 .
У жовтні 2020 року йому стало відомо, що відповідач на підставі рішення
від 09 липня 2020 року № 69 передав спірну квартиру в службове користування судді Козівського районного суду Тернопільської області ОСОБА_2., пославшись при цьому на рішення Козівської селищної ради від 22 травня 2020 року № 2188 "Про включення квартири АДРЕСА_2 до числа службових жилих приміщень".
Оскільки спірна квартира отримана ним на підставі відповідного ордеру, є його зареєстрованим місцем проживання та єдиним житлом, ОСОБА_1, остаточно сформулювавши позовні вимоги, просив суд скасувати рішення від 22 травня 2020 року № 2188 "Про включення квартири на АДРЕСА_1 до числа службових жилих приміщень" та від 09 липня 2020 року № 69 "Про надання службового жилого приміщення".
Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Бережанського районного суду Тернопільської області
від 17 травня 2022 року, залишеним без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 12 жовтня 2022 року, позов задоволено.
Скасовані рішення виконавчого комітету Козівської селищної ради Тернопільської області від 22 травня 2020 року № 2188 "Про включення квартири на АДРЕСА_1 до числа службових жилих приміщень" та
від 09 липня 2020 року № 69 "Про надання службового жилого приміщення".
Судові рішення мотивовані тим, що Козівська селищна рада, як власник спірної квартири, була обізнана із тим, що спірне житло не є вільним, оскільки в ньому із 2005 року зареєстрований ОСОБА_1 .
Врахувавши, що квартира не була вільною, суди вважали, що відповідач з порушенням пунктів 3, 4 Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 04 лютого 1988 року № 37 (далі - Положення), ухвалив рішення
від 22 травня 2020 року № 2188 про переведення комунального майна в категорію службового та в подальшому на підставі рішення від 09 липня
2020 року № 69 видав ОСОБА_2 ордер на проживання у спірній квартирі.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
24 листопада 2022 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Бережанського районного суду Тернопільської області
від 17 травня 2022 року та постанову Тернопільського апеляційного суду
від 12 жовтня 2022 року.
Ухвалою Верховного Суду від 06 січня 2023 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано її матеріали із районного суду. У січні 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 03 травня 2023 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована необхідністю визначення того, яке житло слід вважати вільним. Звертає увагу, що позивач не проживає у спірній квартирі більш, ніж три роки, оскільки фактично із березня 2017 року в ній постійно проживає вона.
Зазначає, що на час ухвалення селищною радою оскаржуваних рішень спірна квартира не перебувала ані у власності ОСОБА_1, ані була передана йому у користування на підставі укладеного договору найму, а тому вважалась вільною.
Козівська селищна рада розглядала питання передачі ОСОБА_1 у власність квартири на АДРЕСА_1, проте рішення з цього приводу ухвалено не було. Доказів про повторне аналогічне звернення позивача матеріали справи не містять.
Стверджує, що житлові права позивача на спірну квартири припинені із припиненням трудових відносин із прокуратурою Козівського району Тернопільської області, а вона має триваючий зв`язок зі спірною квартирою, оскільки проживає в ній із 2017 року.
У поясненнях на відзив ОСОБА_2 заперечує проти закриття касаційного провадження, стверджуючи, що подала касаційну скаргу, як фізична особа, а не як суддя.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У січні 2023 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, в якому звертає увагу на постанову Козівського районного суду Тернопільської області у справі № 1908/516/2012, якою було скасовано рішення Козівської селищної ради від 12 квітня 2011 року № 180 про включення спірної квартири до числа службових.
Зазначає, що оскільки він із 2005 року зареєстрований у спірній квартирі, вона не може вважатись вільною.
Також вважає, що касаційне провадження необхідно закрити, оскільки касаційна скарга підписана особою, яка не має право її підписувати, а саме суддею ОСОБА_2., в той час як учасником справи є фізична особа ОСОБА_2 .
Фактичні обставини справи, встановлені судами
25 січня 2002 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 продали Козівській селищній раді квартиру АДРЕСА_2 .
16 липня 2002 року виконавчий комітет Козівської селищної ради прийняв рішення № 116 "Про закріплення службового житлового приміщення" та враховуючи рішення виконкому селищної ради від 20 листопада 2001 року
№ 181 "Про договір між прокуратурою Тернопільської області та Козівською селищною радою від 31 жовтня 2001 року", рішення виконкому селищної ради від 22 січня 2002 року № 7 "Про затвердження проміжного договору на предмет купівлі-продажу житлової квартири між Козівською селищною радою та співвласниками квартири АДРЕСА_2 гр. ОСОБА_3 та ОСОБА_4", договір купівлі-продажу квартири від 25 січня 2002 року, лист прокуратури Тернопільської області від 01 березня 2002 року № 11/65 "Про забезпечення працівників органів прокуратури службовими жилими приміщеннями" та врахувавши, що на придбання квартири використані бюджетні кошти, вирішив закріпити чотирикімнатну квартиру АДРЕСА_2, як службове приміщення та передати її на баланс Козівського комбінату комунальних підприємств.
16 липня 2002 року виконавчий комітет Козівської селищної ради прийняв рішення № 117 "Про видачу ордера на вселення в службове житлове приміщення", яким надав службове житлове приміщення на АДРЕСА_1 прокурору Козівського району Патра Я. С. та видав ордер на вселення у вказане житло на нього зі складом сім`ї із чотирьох осіб.
Відповідно до наказу Генерального прокурора України від 26 квітня 2005 року № 528к ОСОБА_1 був призначений прокурором Козівського району Тернопільської області строком на п`ять років.
07 жовтня 2005 року виконавчий комітет Козівської селищної ради прийняв рішення № 185 "Про видачу ордера на вселення в службове житлове приміщення", яким надав службове житлове приміщення на АДРЕСА_1 прокурору Козівського району ОСОБА_1, видав йому ордер на вселення у вказане житло зі складом сім`ї три особи та зобовʼязав укласти договори із організаціями надавачами житлово-комунальних послуг.
Ордером на житлове приміщення від 13 жовтня 2005 року № 484, виданим ОСОБА_1 із сім`єю з трьох осіб (голова сім`ї ОСОБА_1, дружина ОСОБА_5 та дочка ОСОБА_6 ), надано право на зайняття приміщення житловою площею 46,8 кв. м, яке складається з чотирьох кімнат у службовій квартирі за адресою АДРЕСА_1 . Підстава видачі ордера: рішення виконкому Козівської селищної ради від 07 жовтня 2005 року № 185.
25 травня 2010 року виконавчий комітет Козівської селищної ради Тернопільської області прийняв рішення № 76 "Про виключення квартири по АДРЕСА_1 із числа службових", яким виключив чотирикімнатну кімнатну житлову квартиру на АДРЕСА_1 із числа службових приміщень у зв`язку з тим, що у прокуратури Козівського району відпала потреба в користуванні службовим житлом та вирішив розглянути питання продажу вказаної квартири прокурору Козівського району ОСОБА_1 на черговій сесії селищної ради.
У протоколі № 41 другого засідання шістнадцятої сесії п`ятого скликання
від 11 червня 2010 року Козівської селищної ради Тернопільської області, а саме у "Порядку денному", під № 68 "Про звернення гр. ОСОБА_1 (доповідач Прийдун О. І.)" зазначено, що за результатами голосування з цього питання: "за" - 9, "проти" - 2, " утрималося" - 7, рішення не прийняте.
На підставі рішення від 12 квітня 2011 року № 180 Козівська селищна рада включила квартиру на АДРЕСА_1 в число службових приміщень для проживання працівників прокуратури Козівського району.
Постановою Козівського районного суду Тернопільської області від 18 січня 2013 року (справа № 1908/516/2012, 2а/600/1/2013), за результатами розгляду адміністративного позову ОСОБА_1 до Козівської селищної ради в особі селищного голови Вацлавського П. Ю., третя особа - прокуратура Тернопільської області, скасовано рішення Козівської селищної ради другої сесії шостого скликання Козівської селищної ради від 12 квітня 2011 року № 180.
20 березня 2017 року ОСОБА_1 уклав із ОСОБА_2 договір оренди спірної квартири.
Листом від 19 квітня 2019 року №-01-424.3-09, адресованим ОСОБА_2, Козівський селищний голова Адамів Я. Ю. повідомив, що квартира на
АДРЕСА_1 є комунальною власністю. Також у листі зазначено, що
ОСОБА_1 дійсно був користувачем вказаної квартири, як службової, проте квартиру було виключено з числа службових жилих приміщень для проживання працівників прокуратури Козівського району в результаті прийняття Козівським районним судом Тернопільської області постанови
від 18 січня 2013 року.
У листі від 09 квітня 2020 року №-01-298/20 начальник Територіального управління Державної судової адміністрації України у Тернопільській області, адресованому Козівській селищній раді, з метою забезпечення базових побутових потреб судді Козівського районного суду Тернопільської області ОСОБА_2 та забезпечення унормування відносин, що склалися, просив Козівську селищну раду розглянути питання щодо можливості та умов передачі в користування Козівського районного суду Тернопільської області для проживання судді цього суду ОСОБА_2 квартири