Постанова
Іменем України
10 травня 2023 року
м. Київ
справа № 127/3866/17
провадження № 61-90св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),
Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" в особі філії - Вінницьке обласне управління публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 30 червня 2017 року у складі судді Вохмінової О. С. та постанову Вінницького апеляційного суду від 02 грудня 2021 року у складі колегії суддів: Шемети Т. М., Берегового О. Ю., Сала Т. Б.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2017 року публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" (далі - ПАТ "Державний ощадний банк України") в особі
філії - Вінницьке обласне управління ПАТ "Державний ощадний банк України" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Позовну заяву мотивовано тим, що 19 жовтня 2007 року між відкритим акціонерним товариством "Ощадбанк" (далі - ВАТ "Ощадбанк")
та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 1269 на суму 1 000 000,00 грн на придбання житлового будинку з господарськими будівлями, на строк
20 років, зі сплатою 14,5 % річних, строком до 19 жовтня 2027 року.
На забезпечення виконання умов цього кредитного договору між сторонами у справі було укладено договір іпотеки, предметом якого є житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться
за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивач посилався на те, що ОСОБА_1 не виконував належним чином взяті на себе зобов`язання у зв`язку із чим банк звертався до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором та рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 12 жовтня 2011 року № 2-549/11 задоволено позов прокурора в інтересах банку і стягнуто з ОСОБА_1
та ОСОБА_3 солідарно на користь банку заборгованість за кредитним договором у сумі 1 211 416,10 грн. Станом на час звернення до суду з цим позовом рішення виконано лише на суму 5 632,70 грн за рахунок погашених процентів.
Ураховуючи викладене та уточнення позовних вимог, ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії - Вінницьке обласне управління
ПАТ "Державний ощадний банк України" просило суд у рахунок погашення боргу ОСОБА_1 в сумі 3 823 413,37 грн, з яких 1 211 416,10 грн стягнуто
з останнього рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці № 2-549/11,
а 2 611 997,27 грн - заборгованість за кредитним договором, що виникла після ухвалення судового рішення, звернути стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами,
що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, шляхом продажу предмета іпотеки ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії - Вінницьке обласне управління ПАТ "Державний ощадний банк України" будь-якій особі-покупцеві відповідно до статті 38 Закону України "Про іпотеку" за ціною, визначеною суб`єктом оціночної діяльності
на момент укладення договору купівлі-продажу.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області
від 30 червня 2017 року з урахуванням ухвали цього ж суду від 04 вересня 2017 року про виправлення описки позов ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії - Вінницьке обласне управління ПАТ "Державний ощадний банк України" задоволено. В рахунок погашення боргу
за кредитним договором від 19 жовтня 2007 року № 1269, укладеним між ВАТ "Ощадбанк" та ОСОБА_1, в сумі 3 823 413,37 грн, яка складається
із заборгованості за кредитом - 941 665,96 грн, прострочених відсотків
за користування кредитом 528 207,25 грн, пені 1 762 378,77 грн, 3 % річних
47 636,13 грн, інфляційних втрат 543 525,26 грн, звернуто стягнення
на предмет іпотеки - житловий будинок з господарськими будівлями
і спорудами, що знаходиться за адресою: будинок
АДРЕСА_1, та складається
із житлового будинку "А" загальною площею 95,5 кв. м, житловою площею 46,7 кв. м, бані "Б", погрібу з шиєю "П", сараїв "В", "в", гаражу з оглядовою ямою "Г", огорожі 1-2, криниці № 3, що належить ОСОБА_1 на праві власності, вартістю 1 211 730 грн, шляхом продажу предмета іпотеки
ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії - Вінницьке обласне управління ПАТ "Державний ощадний банк України" будь-які особі-покупцеві відповідно до статті 38 Закону України "Про іпотеку" за ціною, визначеною суб`єктом оціночної діяльності на момент укладення договору купівлі-продажу з наданням ПАТ "Державний ощадний банк України"
в особі філії - Вінницьке обласне управління ПАТ "Державний ощадний банк України" права на: проведення державної реєстрації прав на нерухоме майно, належне ОСОБА_1 та отримання витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; на подання та отримання в будь-яких установах, підприємствах, організаціях, у нотаріусів документів, дублікатів, витягів, довідок що стосуються предмета іпотеки та земельної ділянки
за адресою: будинок АДРЕСА_1, у тому числі правовстановлюючих документів; передати ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі Вінницької філії - Вінницьке обласне управління ПАТ "Державний ощадний банк України" в управління предмет іпотеки - житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами
за адресою: будинок АДРЕСА_1, на період до його реалізації у порядку, визначеному Законом України "Про іпотеку" з правом спрямування отриманих доходів у результаті управління майном на задоволення забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано наявністю правових підстав для задоволення позову із урахуванням вимог статті 33 Закону України "Про іпотеку", оскільки відповідач не виконав свої зобов`язання за кредитним договором, внаслідок чого виникла заборгованість, яку рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 12 жовтня 2011 року у справі
№ 2-549/11 було стягнуто на користь банку, проте відповідач і його
не виконав.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Вінницького апеляційного суду від 02 грудня 2021 року апеляційну скаргу особи, яка не приймала участі у справі ОСОБА_4, подану її представником адвокатом Федчук Т. М., задоволено. Заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 30 червня
2017 року в частині визначення розміру суми заборгованості змінено, викладено перший та другий абзац резолютивної частини рішення у редакції цієї постанови:
"Позов задовольнити частково. В рахунок погашення боргу за кредитним договором від 19 жовтня 2007 року № 1269, укладеному між
ВАТ "Ощадбанк" та ОСОБА_1, у сумі 1 205 783,40 грн, яка складається
із заборгованості за кредитом - 941 665,96 грн, прострочених відсотків
за користування кредитом - 255 317,56 грн, пені - 8 799,88 грн, звернуто стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: будинок
АДРЕСА_1 та складається із житлового будинку "А" загальною площею 95,5 кв. м, житловою площею 46,7 кв. м, бані "Б", погрібу з шиєю "П", сараїв "В", "в", гаражу з оглядовою ямою "Г", огорожі 1-2, криниці № 3, що належить ОСОБА_1 на праві власності, вартістю 1 211 730,00 грн, шляхом продажу предмета іпотеки
ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії - Вінницьке обласне управління ПАТ "Державний ощадний банк України" будь-які особі-покупцеві відповідно до статті 38 Закону України "Про іпотеку" за ціною, визначеною суб`єктом оціночної діяльності на момент укладення договору купівлі-продажу з наданням ПАТ "Державний ощадний банк України"
в особі філії - Вінницьке обласне управління ПАТ "Державний ощадний банк України" права на: проведення державної реєстрації прав на нерухоме майно, належне ОСОБА_1 та отримання витягу із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; на подання та отримання в будь-яких установах, підприємствах, організаціях, у нотаріусів документів, дублікатів, витягів, довідок що стосуються предмета іпотеки та земельної ділянки
за адресою: будинок АДРЕСА_1, у тому числі правовстановлюючих документів".
В іншій частині заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 30 червня 2017 року залишено без змін.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що вирішуючи спір, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що право кредитодавця нараховувати передбачені кредитним договором платежі припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою
статті 1050 ЦК України та визначаючи розмір заборгованості, у рахунок якої підлягає звернення стягнення на предмет іпотеки, зазначив не лише суму заборгованості, визначену заочним рішення Ленінського районного суду
м. Вінниця від 12 жовтня 2011 року у справі № 2-549/11 (1 211 416,10 грн, яка складається із основного боргу - 941 665,96 грн, відсотків
260 950,26 грн, пені 8 799,88 грн), але й відсотки, пеня, якібули нараховані банком вже після зазначеного судового рішення (яким було змінено строк виконання зобов`язання), а тому, на думку суду апеляційної інстанції, заочне рішення Вінницького міського суду від 30 червня 2017 року підлягало зміні
у частині визначення розміру заборгованості, в рахунок погашення якої слід звернути стягнення на предмет іпотеки.
Разом із цим, на думку суду апеляційної інстанції, позовна давність
до спірних правовідносин не сплинула, оскільки на день подання позову про звернення стягнення на предмет іпотеки, борг за кредитним договором
не був погашений, іпотека діє до припинення основного зобов`язання, а тому кредитор вправі був звернутися за захистом свого права та вимагати звернути стягнення на предмет іпотеки у рахунок погашення заборгованості.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі, поданій у січні 2022 року до Верховного Суду, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, а саме: застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах
у постанові Верховного Суду від 18 серпня 2021 року у справі
№ 201/15310/16 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій є незаконними, необґрунтованими й такими, що ухвалені з неправильним застосуванням норм чинного законодавства.
Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 зазначає, що до суду апеляційної інстанції було подано заяву про застосування наслідків спливу позовної давності до вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки з тих підстав, що рішення про стягнення заборгованості було ухвалене 12 жовтня 2011 року, а з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки банк звернувся аж 21 лютого 2017 року, тобто сплинуло більше як 3 роки.
Проте суд апеляційної інстанції не врахувавши того, на вимогу про звернення стягнення на предмет іпотеки поширюється загальна позовна давність тривалістю у три роки. На вимогу про звернення стягнення
на предмет іпотеки поширюються всі правила щодо позовної давності (початок перебігу, зупинення, переривання, наслідки спливу тощо).
На думку представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, суд апеляційної інстанції, досліджуючи питання спливу позовної давності щодо вимоги у цій справі про звернення стягнення на предмет іпотеки, формально пославшись на існування рішення суду від 12 жовтня 2011 року у справі № 2-549/11 про стягнення заборгованості за кредитним договором та існування грошового зобов`язання за ним, безпідставно відмовив у задоволенні заяви про застосування наслідків спливу такого строку щодо вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки це є різними вимогами і на неї поширюється загальна позовна давність тривалістю у три роки. Тобто така вимога, заявлена із пропуском позовної давності, позбавляє позивача лише судового захисту і є підставою для відмови у такому позові, проте грошове зобов`язання існує.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 27 січня 2022 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали цивільної справи із Вінницького міського суду Вінницької області.
У лютому 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
У лютому 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив АТ "Державний ощадний банк України" в особі філії Вінницького обласного управління
АТ "Ощадбанк" на касаційну скаргу у якому зазначено, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими.
Ухвалою Верховного Суду від 28 лютого 2023 року справу призначено
до розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
19 жовтня 2007 року між ВАТ "Ощадбанк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 1269 на суму 1 000 000,00 грн, на придбання житлового будинку з господарськими будівлями, зі сплатою 14,5 % річних, з терміном остаточного погашення кредиту не пізніше 19 жовтня 2027 року. Позичальник зобов`язувався погашати кредит рівними частками
до 19 числа місяця, наступного за звітним, в сумі 4 167,00 грн шляхом внесення готівки до каси банку або шляхом безготівкових перерахувань
з рахунків, відкритих у ВАТ "Ощадбанк". Порядок нарахування процентів, відповідальність за неналежне виконання умов договору тощо, передбачені умовами кредитного договору (а. с. 6-11).
19 жовтня 2007 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 укладено договір № 5089 купівлі-продажу житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: будинок
АДРЕСА_1 (а. с. 16).
19 жовтня 2007 року між ВАТ "Ощадбанк" та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір, предметом якого є житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: будинок
АДРЕСА_1 (складається із житлового будинку "А" загальною площею 95,5 кв. м, житловою площею 46,7 кв. м, бані "Б", погрібу з шиєю "П", сараїв "В", "в", гаражу з оглядовою ямою "Г", огорожі 1-2, криниці № 3), що належить ОСОБА_1 на праві власності
на підставі договору купівлі-продажу від 19 жовтня 2007 року, зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів та комунального підприємства "Вінницького обласного органу Бюро технічної інвентаризації" 19 жовтня 2007 року (а. с. 13-15).
19 жовтня 2017 року між ОСОБА_4, ВАТ "Державний ощадний банк України", в особі філії Вінницького міського відділення № 8672,
та ОСОБА_1 укладено договір поруки № 580, що встановлено
із заочного рішення Ленінського районного суду м. Вінниця від 12 жовтня 2011 року у справі № 2-549/11 (а. с. 37, 38).
Заочним рішення Ленінського районного суду м. Вінниця від 12 жовтня
2011 року у справі № 2-549/11 задоволено позов прокурора в інтересах
ВАТ "Державний ощадний банк" і стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 солідарно на користь банку заборгованість за кредитним договором
від 19 жовтня 2007 року № 1269 в сумі 1 211 416,10 грн, яка складається
із основного боргу - 941 665,96 грн, відсотків 260 950,26 грн та пені
8 799,88 грн (а. с. 37, 38).
19 січня 2017 року ПАТ "Державний ощадний банк України" направлено ОСОБА_1 вимогу про усунення порушень зобов`язання за договором про іпотечний кредит від 19 жовтня 2007 року № 1269, яку останній отримав
25 січня 2017 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, проте заборгованість за кредитом
не погасив (а. с. 30, 31).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно із положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1
частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного
у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції
в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або
(та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні
чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним
і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог
і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судові рішення суду першої інстанції
та постанова суду апеляційної інстанції не відповідають.
Аналізуючи підстави звернення до суду з указаним позовом, зміст ухвалених у справі судових рішень та доводи касаційної скарги, колегія суддів виходить з такого.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина перша статті 509 ЦК України).
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог, відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.