Постанова
Іменем України
10 травня 2023 року
м. Київ
справа № 522/24078/14
провадження № 61-6082 св 22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідач - ОСОБА_2 ;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 22 жовтня 2020 року у складі судді Домусчі Л. В. та постанову Одеського апеляційного суду від 04 квітня 2022 року у складі колегії суддів: Громіка Р. Д., Драгомерецького М. М., Дришлюка А. І.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст заяви
У грудні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання договору недійсним.
Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її тітка по матері - ОСОБА_4, чоловіка та дітей остання не мала.
ОСОБА_4 на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності на житло від 01 лютого 1996 року належало 224/1000 частин квартири АДРЕСА_1, загальною площею 184,6 кв. м, житловою площею 108,7 кв. м.
Вказувала, що останні роки свого життя ОСОБА_4 хворіла, потребувала стороннього догляду, а тому у період з 2004 року по 2006 рік включно вона постійно проживала разом з тіткою, надавала їй допомогу та піклувалася про неї, а до цього часу - 2-3 рази на тиждень купувала їй продукти та готувала їжу.
Зазначала, що з 2006 року вона сама почала хворіти, виникли проблеми з зором, а тому їй самій потрібен був догляд, у зв`язку з чим вона вимушена була повернулась проживати до себе, попросивши сусідку - ОСОБА_5 доглядати за тіткою. Крім того, у тітки були й інші рідні племінники, які мали змогу за нею доглядати.
Вказувала, що від сусідки ОСОБА_5 їй стало відомо, що останні місяці життя тітку доглядала відповідачка ОСОБА_2 . Пізніше ОСОБА_2 повідомила її про те, що поховала ОСОБА_4 за власні кошти та отримала від померлої майно за договором довічного утримання.
Вважала, що при укладенні договору довічного утримання від 08 лютого 2006 року відповідачка ввела в оману її тітку, адже ОСОБА_4 була особою похилого віку (89 років), інвалідом дитинства, а тому могла не усвідомлювати значення своїх дії та керувати ними, оскільки до моменту укладення договору ОСОБА_4 виявляла бажання залишити своє майно саме їй та ніколи не розповідала про укладений з відповідачкою договір довічного утримання. Крім того, вважає, що цей договір підписаний не ОСОБА_4, а іншою особою, отже волевиявлення при укладанні цього договору не відповідало внутрішній волі ОСОБА_4 . У договорі зазначено, що його підписано сторонами за адресою проживання ОСОБА_4 через хворобу останньої, проте, на той час вона постійно спілкувалась з тіткою засобами телефонного зв`язку і остання не скаржилася на стан свого здоров`я.
Зазначала, що стаття 1266 ЦК України закріплює порядок спадкування за правом представлення, частиною третьою якої визначено, що племінники спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (сестрі, братові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини. Оскільки вона є донькою сестри ОСОБА_4 - ОСОБА_6, яка померла до смерті спадкодавця, вважала, що її права на спадкування за законом порушені. Про порушення своїх прав вона дізналась напочатку 2014 року, коли отримала договір довічного утримання від 08 лютого 2006 року.
Ураховуючи викладене, уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просила суд поновити строк позовної давності; визнати недійсним договір довічного утримання, укладений 08 лютого 2006 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, посвідчений державним нотаріусом Першої Одеської державної нотаріальної контори та зареєстрований у реєстрі за № 7-250; припинити право власності ОСОБА_2 на 224/1000 частин квартири АДРЕСА_1 .
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 22 жовтня 2020 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 04 квітня 2022 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Суди виходили із того, що договір довічного утримання від 08 лютого 2006 року ОСОБА_4 уклала з відповідачкою ОСОБА_2 з власної волі, за власним бажанням. Сторони договору, діючи добровільно та розуміючи значення своїх дій, попередньо будучи ознайомлені нотаріусом з приписами цивільного законодавства, що регулюють укладений між ними правочин, уклали договір, згідно з яким ОСОБА_4 передала у власність відповідачці ОСОБА_2, а відповідачка прийняла у власність спірну частину квартиру на обумовлених в договорі умовах. Після укладення договору та смерті ОСОБА_4 квартира була зареєстрована за відповідачкою, а отже настали правові наслідки відповідно до умов укладеного договору. Суду не надано належних та допустимих доказів неграмотності ОСОБА_4 та не встановлено обставин, які б свідчили про те, що при укладенні оспорюваного договору ОСОБА_4 могла не усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Крім того, суду не надано доказів підроблення підпису ОСОБА_4 в оспорюваному договорі, а також беззаперечних доказів щодо наявності у неї таких захворювань, як парез правої руки (порушення функції правої руки) та патології органів зору, які б унеможливлювали підписання нею оспорюваного договору.
Судами не застосовано наслідки пропуску строку позовної давності, про яку заявлено представником відповідача, оскільки в позові відмовлено за необґрунтованістю.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У липні 2022 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 22 жовтня 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 04 квітня 2022 року й передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Підставами касаційного оскарження указаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, оскільки суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 липня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано цивільну справу № 522/24078/14 із Приморського районного суду м. Одеси.
У вересні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 квітня 2023року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для визнання оспорюваного договору довічного утримання недійсним зроблені на підставі недопустимих доказів, а саме: висновку фахівця № 1 в галузі судово-медичної експертизи по матеріалам кримінального провадження № 12017162500002103 від 28 липня 2017 року; висновку експертів КНДІСЕ за результатами проведення судово-технічної експертизи документів від 23 грудня 2019 року № 2535/18-34/34412?34458/19-34 дослідження медичної картки ОСОБА_4 ; висновку експертів КНДІСЕ за результатами проведення судово-технічної експертизи документів від 08 жовтня 2019 року № 29712/29713/18-32/27003?27005/19-32 дослідження медичної картки ОСОБА_4 ; копії постанови від 11 лютого 2019 року про закриття кримінального провадження № 12015160500008317 від 17 вересня 2015 року, - зібраних з порушенням порядку, встановленого ЦПК України, оскільки суди попередніх інстанції не виносили ухвали про їх витребування; вказані докази були долучені з порушенням порядку їх подання (частина дев`ята статті 83, частини друга, п`ята статті 95 ЦПК України); суди необґрунтовано відхилили клопотання про витребування інформації, на підставі якої можливо було встановити допустимість/недопустимість наданих доказів.
Судами безпідставно відхилено як доказ висновок комісійної судово-медичної експертизи від 04 вересня 2017 року № 208, яким встановлено, що ОСОБА_4 за станом свого здоров`я у 2006-2007 роках не могла самостійно прочитати текст документу та виконати підпис на документі, що свідчить про неможливість укладення нею особисто договору довірчого утримання від 08 лютого 2006 року.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У серпні 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_2, у якому зазначено, що доводи касаційної скарги є безпідставними, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції є мотивованими, законними й ґрунтуються на належних та допустимих доказах, судами вірно застосовано норми матеріального та процесуального права щодо спірних правовідносин. Просила касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Позивачка ОСОБА_1 є рідною племінницею по матері ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . За життя чоловіка та дітей ОСОБА_4 не мала.
ОСОБА_4 проживала у комунальній квартирі АДРЕСА_1, загальною площею 184,6 кв. м, житловою площею 108,7 кв. м, 224/1000 частин якої належало ОСОБА_4 на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності на житло від 01 лютого 1996 року (а. с. 20, т . 1).
19 січня 2006 року державним нотаріусом Першої Одеської нотаріальної контори Шатіловою О. В. за реєстровим № 7-121 посвідчено заповіт ОСОБА_4, яким остання усе своє майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що на день смерті буде їй належати і на що за законом вона матиме право, заповіла ОСОБА_2 (а. с. 86, т. 1).
Вказаний заповіт був посвідчений у присутності запрошених ОСОБА_4 свідків - ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . Заповіт складено і записано зі слів заповідача нотаріусом, зачитано вголос свідками і відповідає дійсним намірам заповідача. У зв`язку з неграмотністю заповідача, яка не може власноручно розписатися та сама прочитати, на її особисте прохання та в присутності нотаріуса і свідків, текст цього заповіту підписано ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3 . Особу заповідача встановлено, дієздатність перевірено.
26 січня 2006 року державним нотаріусом Першої Одеської нотаріальної контори Шатіловою О. В. посвідчена та зареєстрована в реєстрі за № 7-176 довіреність, якою ОСОБА_4 уповноважила ОСОБА_2 бути її представником в Одеському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості з питання отримання витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 (а. с. 69, т. 1).
У зв`язку з хворобою ОСОБА_4 довіреність посвідчена нотаріусом за викликом у квартирі АДРЕСА_1 .
08 лютого 2006 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 укладено договір довічного утримання, посвідчений державним нотаріусом Першої Одеської нотаріальної контори Шатіловою О. В., за умовами якого ОСОБА_4 передала ОСОБА_2 224/1000 частин квартири АДРЕСА_1, а ОСОБА_2 зобов`язувалась довічно повністю утримувати ОСОБА_4, забезпечуючи її харчуванням, одягом, доглядом, необхідною допомогою, а також зобов`язувалась зберігати в її безкоштовному довічному користуванні цю частину квартири. Вартість матеріального забезпечення (харчування, одягу, догляду і необхідної допомоги) сторонами визначена в розмірі однієї мінімальної заробітної плати в місяць.
13 лютого 2006 року за ОСОБА_2 було зареєстровано право власності на 224/1000 частин квартири АДРЕСА_1, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого комунальним підприємством "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості" (а. с. 44, т. 3).
Згідно висновку комісійної судово-медичної експертизи від 04 вересня 2017 року № 208, проведеної на підставі ухвали судді приморського районного суду від 13 червня 2017 року, в результаті аналізу наданої медичної документації ОСОБА_4, 1917 року народження, експертна комісія встановила, що ОСОБА_4 останні роки перед смертю страждала на наступні захворювання: наслідки перенесеного у дитинстві поліомієліту з млявим парапарезом; парезом правої руки; розповсюджений деформуючий спондильоз; остеохондроз хребта; анкілоз правого колінного суглоба; порушення функції ходи.
За вказаними захворюваннями ОСОБА_4 була встановлена І група інвалідності (інвалід дитинства) безстроково (довідка МСЕК № 015173 від 20 травня 1988 року). Крім того, за даними амбулаторної карти ОСОБА_4, вона знаходилась на диспансерному обліку з діагнозами: ішемічна хвороба серця; атеросклеротичний кардіосклероз; серцева недостатність 2; церебральний атеросклероз. Також мала порушення зору: вікова розвинута катаракта обох очей, гострота зору 0,01 ДП обох очей (огляд лікаря окуліста на дому 23 квітня 2007 року).
У наданих медичних документах не міститься інформації щодо наявності у ОСОБА_4 виражених порушень з боку центральної нервової системи.
Діагноз "парез правої руки" має на увазі порушення функції правої руки у тій чи іншій мірі (від легкого до втрати функції), що в наданих медичних документах не конкретизується. Але парез правої руки (з умовою, що ОСОБА_4 була правшою) в будь-якому випадку порушує здатність до точних рухів, які є необхідними для здійснення записів.
Порушення зору - гострота зору 0,01 Дп та наявність розвинутої катаракти обох очей фактично унеможливлює здатність до самостійного читання тексту, виконання записів.
Крім того в матеріалах справи міститься інформація, що ОСОБА_4 була неграмотною.
У урахуванням викладеного, експертна комісія дійшла висновку, що ОСОБА_4 не могла самостійно прочитати текст, виконати записи. Щодо володіння лівою рукою, то будь-яких записів про порушення її функції в медичних документах не міститься, внаслідок чого не можна зробити висновки про можливість або неможливість ОСОБА_4 володіти функціями лівої руки (а. с. 68-75, т. 5).
Згідно висновку фахівця № 1 в галузі судово-медичної експертизи, виконаного на підставі письмової заяви ОСОБА_2 від 21 січня 2019 року лікарем судовим медиком ОСОБА_10, кандидатом медичних наук вищої кваліфікаційної категорії КУ "Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи", який провів судово-медичне дослідження висновку експерта від 04 вересня 2017 року № 208 та інших матеріалів відносно ОСОБА_4, 1917 року народження, останні роки перед смертю ОСОБА_4 страждала на наступні захворювання: наслідки перенесеного у дитинстві поліомієліту з млявим парезом нижніх кінцівок, порушенням функції ходи, ішемічну хворобу серця, церебральний атеросклероз і деформуючий артроз великих і малих суглобів, розповсюджений деформуючий спондильоз, остеохондроз хребта.
Об`єктивах даних щодо наявності у ОСОБА_4 виражених порушень з боку центральної нервової системи у розпорядження фахівця немає.
Враховуючи наявність свідчень лікарів та інших осіб відносно того, що в дійсності патології верхніх кінцівок у ОСОБА_4 не було, експерт дійшов висновку, що встановлений у медичній картці діагноз - парез правої руки -не може бути прийнятий до уваги при вирішенні питань, які раніше були поставлені перед комісією експертів. Також, приймаючи до уваги той факт, що свідчень осіб медичного персоналу щодо патології органів зору у ОСОБА_4 немає, свідки заперечують наявність у ОСОБА_4 патології органів зору, експерт дійшов висновку, що об`єктивних даних щодо наявності у ОСОБА_4 розвинутої катаракти немає.
Отже, ОСОБА_4 могла самостійно виконати підпис на документі, зокрема у 2006-2007 роках. Також експерт зауважив, що при проведенні комісійної експертизи від 04 вересня 2017 року № 208 у розпорядженні експертів була відсутня інформація щодо невідповідності записів у медичній документації ОСОБА_4 фактичному стану її здоров`я (зокрема що стосується стану верхніх кінцівок та органів зору).
Таким чином, експерт дійшов висновку, що висновок, наданий у комісійній судово-медичної експертизі від 04 вересня 2017 року № 208 відносно того, що ОСОБА_4 не могла самостійно виконувати підпис правою рукою через парез та через стан органів зору - наявність катаракти, є помилковим з об`єктивних причин (через брак у судово-медичній експертній комісії об`єктивних даних) (а. с. 55- 66, т. 5).
Свій висновок, як фахівця, лікар ОСОБА_10 повністю підтримав в судовому засіданні 29 квітня 2020 року.
Згідно висновку експертів КНДІСЕ за результатами проведення почеркознавчої експертизи від 08 жовтня 2019 року № 29712/29713/18-32/27003?27005/19-32 у кримінальному провадженні № 12017162500002103, за результатами дослідження медичної картки ОСОБА_4 для встановлення осіб, які вносили сфальсифіковані записи у медичну картку ОСОБА_4, установлено, що рукописні записи, що містяться на аркушах № 8, 9, 10, 11 медичної карти ОСОБА_4 виконанні не лікарями ОСОБА_11, ОСОБА_12, а ОСОБА_13 (а. с. 235-241, т. 5).
Згідно висновку експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (далі - КНДІСЕ) за результатами проведення судово-технічної експертизи документів від 23 грудня 2019 року № 2535/18-34/34412?34458/19-34 у кримінальному провадженні № 12017162500002103, за результатами дослідження медичної картки ОСОБА_4 встановлено, що до медичної картки вносилися зміни, зокрема, у дати записів, виявлено ознаки штучного зістарювання документу для записів (а. с. 217-234, т. 5).