Постанова
Іменем України
10 травня 2023 року
м. Київ
справа № 461/2514/21
провадження № 61-11852св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),
Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Львівського апеляційного суду
від 27 жовтня 2022 року у складі колегії суддів: Приколоти Т. І., Мікуш Ю. Р., Савуляка Р. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2021 року ОСОБА_1 звернулася з позовом
до ОСОБА_2 про розірвання договору довічного утримання.
Позовну заяву мотивовано тим, що 23 жовтня 2008 року між позивачем
та ОСОБА_2 укладено договір довічного утримання, відповідно до умов якого ОСОБА_1 передала у власність ОСОБА_2 належну
їй на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_1, а ОСОБА_2 прийняла зазначену квартиру та зобов`язалася довічно утримувати та доглядати її.
Позивач посилалась на те, що відповідно до пункту 7 зазначеного договору за згодою сторін, обов`язок набувача по наданню відчужувачу довічного забезпечення визначається у вигляді: забезпечення житлом шляхом збереження права безоплатного пожиттєвого проживання у цілій відчужуваній квартирі без конкретного визначення частини помешкання; здійснення догляду та необхідної допомоги; надання побутових послуг; забезпечення, згідно з рецептами лікарів належними лікувальними засобами, незалежно від їх вартості; у разі виникнення потреби забезпечити іншими видами матеріального забезпечення та доглядом; у разі смерті відчужувача набувач зобов`язана поховати її.
Пунктом 8 цього договору визначено, що грошова оцінка, зазначених у цьому договорі видів матеріального забезпечення на місяць за згодою сторін визначається у розмірі 500,00 грн, яка в майбутньому підлягає індексації
у порядку, встановленому законом.
Умови договору позивач виконала у повному обсязі, внаслідок чого відповідач набула право власності на квартиру, проте, на думку позивача, відповідач договірні зобов`язання по утриманню та догляду за нею
не виконувала, окрім 1-2 рази на тиждень їй приносили обід.
Позивач зазначала, що вона самостійно сплачувала за комунальні послуги
та квартплату, ліки, продукти харчування.
Бажання розірвати договір довічного утримання виникло
у ОСОБА_1 на початку 2019 року, заходи позасудового врегулювання спору не призвели до розірвання договору.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд розірвати договір довічного утримання, укладений 23 жовтня 2008 року між
ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посвідчений державним нотаріусом Першої львівської державної нотаріальної контори Сулимою Н. Б. та зареєстрований у реєстрі за № 6-3945.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 06 квітня 2022 року
у складі судді Мисько Х. М. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що передбачені договором обов`язки по догляду та утриманню позивача відповідач виконувала,
що є підставою для відмови у задоволенні позову. Матеріали справи
не містять належних та допустимих доказів, які б підтверджували порушення умов договору довічного утримання зі сторони відповідача, а копії чеків
із закладів торгівлі та аптек, що додані позивачем до позовної заяви, як і копії квитанцій про оплату житлово-комунальних послуг не спростовують належне виконання відповідачем умов договору.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Львівського апеляційного суду від 27 жовтня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Галицького районного суду м. Львова від 28 березня 2022 року скасовано й прийнято нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задоволено. Розірвано договір довічного утримання, укладений 23 жовтня 2008 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посвідчений державним нотаріусом Першої львівської нотаріальної контори Сулимою Н. Б., зареєстрований
у реєстрі за № 6-3945.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки відповідач на підтвердження нею виконання передбачених договором довічного утримання обов`язків не надала належних
та допустимих доказів, у зв`язку із чим відсутні підстави вважати,
що відповідач належним чином виконувала свої зобов`язання за договором довічного утримання, а тому наявні правові підстави для розірвання цього договору.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2022 року до Верховного Суду, ОСОБА_2 просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції
та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржуване судове рішення
є незаконним, необґрунтованим й таким, що ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права.
ОСОБА_2 посилається на те, що вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постановах Верховного Суду від 28 жовтня 2019 року у справі № 536/2258/17, від 25 березня
2021 року у справах № 638/9782/16-ц та № 766/22622/18, від 18 травня
2022 року у справі № 759/10079/19 та від 14 червня 2022 року у справі
№ 753/18667/20.
На думку ОСОБА_2, суд апеляційної інстанції не дослідив зібрані у справі докази, натомість, встановив обставини, що мають суттєве значення,
на підставі недопустимих доказів. Не взяв до уваги показань свідків, а саме: ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які підтвердили належне виконання ОСОБА_2 договірних зобов`язань у залежності від потреб та з дозволу позивача (забезпечення її харчуванням, необхідним доглядом, наданням
їй послуг, здійснення оплати медичних обстежень тощо).
Вважає, що наявність підстав для розірвання договору, які штучно пов`язуються з його невиконанням (неналежним виконанням) є результатом цілеспрямованих дій третіх осіб, які шляхом зловживання цивільними правами та створенням недопустимих доказів мають на меті заволодіти майном позивача.
ОСОБА_2 зазначає, що нею під час неодноразових зустрічей
із представником позивача пропонувалося надання позивачу додаткової матеріальної та/або соціальної допомоги, іншого характеру підтримки, яка виходить за межі укладеного між ними договору, проте представником позивача щоразу наводились інші обставини для розірвання договору довічного утримання. До неї неодноразово висувалась вимога про його розірвання за згодою сторін, оскільки інших варіантів не розглядалось.
На думку ОСОБА_2, треті особи, які здійснюють на позивача вплив, ураховуючи її поважний вік, мають на меті лише заволодіти її майном,
що неможливо без розірвання існуючого договору довічного утримання
від 23 жовтня 2008 року. При цьому зазначає, що вона зацікавлена
у збереженні юридичної сили договірних зобов`язань, а також, внесенні змін до цього договору щодо покращення утримання позивача, про
що пропонувала позивачці.
Разом із цим, на думку ОСОБА_2, судом апеляційної інстанції
не враховано того, що позивач у заявах по суті справи та своїх поясненнях безспірно визнавала факт належного виконання відповідачем умов спірного договору, позивач неодноразово перераховувала зобов`язання, які відповідач виконувала згідно із пунктом 7 спірного договору, а також ті,
що виходять до предмету договірних відносин. ОСОБА_2 забезпечила позивача житлом шляхом збереження її права безоплатного пожиттєвого проживання у цілій відчужуваній квартирі без конкретного визначення частини помешкання; здійснює за позивачем догляд та надає необхідну допомогу, надає позивачу побутові послуги; забезпечує позивача
у відповідності до лікарських рецептів належними лікувальними засобами незалежно від їх вартості; у разі виникнення потреби забезпечує позивача іншими видами матеріального забезпечення та доглядом.
ОСОБА_2 вважає, що позивач не заперечує та визнає виконання нею спірного договору, що простежується з усіх поданих нею заяв по суті справи. Зазначає, що навіть у своїй відповіді на відзив, використовуючи формулювання такого змісті: "цих договірних зобов`язань ніколи
не виконувала і не виконує…", позивач далі зазначає про забезпечення
її харчуванням та задоволенням інших потреб. Аналогічно у позовній заяві, відповіді на відзив та апеляційній скарзі позивачем підтверджуються всі обставини здійснюваного за нею догляду, надання їй необхідної допомоги
та побутових послуг, що відповідає пункту 7 договору. Зокрема безспірно визнається те, що вона забезпечувала позивача харчуванням, створювала для неї можливості скористатися ванною, надавала побутові та інші речі, здійснювала прання, готувала святкові обіди, разом з нею відвідувала могили її батьків та здійснювала догляд за ними тощо.
Крім того, ОСОБА_2 вважає, що суд апеляційної інстанції не взяв до своєї уваги того, що показання свідка ОСОБА_5 є недопустимими, оскільки вона надала відомості, які стали їй відомі лише зі слів самої позивача, достовірні обставини про виконання чи невиконання спірного договору
їй невідомі, а її обізнаність ґрунтується на уявленнях, сформованих позивачем під час їхнього спілкування, про що зазначила свідок у судовому засіданні під час надання показань у суді першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 30 листопада 2022 року відкрито касаційне провадження, витребувано матеріали цивільної справи із Галицького районного суду м. Львова та зупинено дію постанови Львівського апеляційного суду від 27 жовтня 2022 року до закінчення її перегляду
в касаційному порядку.
У грудні 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу у якому зазначено, що оскаржуване судове рішення
є законним та обґрунтованим.
У січні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26 січня 2023 року справу призначено судді-доповідачеві.
Ухвалою Верховного Суду від 28 лютого 2023 року справу призначено
до розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
23 жовтня 2008 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір довічного утримання, відповідно до умов якого ОСОБА_1 передала у власність ОСОБА_2 належну їй на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_1, взамін чого ОСОБА_2 зобов`язалася забезпечувати ОСОБА_1 утриманням та доглядом довічно. Зокрема, остання зобов`язалася забезпечити ОСОБА_1 житлом, шляхом забезпечення права безоплатного пожитєвого проживання у цілій квартирі без конкретного визначення частини помешкання, здійснювати догляд та надавати необхідну допомогу, надавати побутові послуги, забезпечувати згідно з рецептами лікарів належними лікувальними засобами, незалежно від їх вартості, у разі виявлення потреби забезпечити іншими видами матеріального забезпечення та доглядом. Крім того зобов`язалася у разі смерті ОСОБА_1, поховати її. Грошова оцінка зазначених у договорі видів матеріального визначається у розмірі 500,00 грн щомісячно та підлягає індексації у порядку, встановленому законом, відповідно до статті 751 ЦК України (а. с. 5).
Відповідно до свідоцтва, виданого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Юрковою О. А., 23 березня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до ОСОБА_2 із заявою про розірвання договору довічного утримання, укладеного з ОСОБА_2 та посвідченого, державним нотаріусом Першої львівської державної нотаріальної контори
23 жовтня 2008 року за реєстровим № 6-3945, за згодою сторін, у зв`язку
із невиконанням ОСОБА_2 зобов`язань та проханням повідомити про дату та час узгодження процедури укладення договору про розірвання вказаного договору протягом десяти днів з моменту отримання заяви
(а. с. 33).
На вказану заяву ОСОБА_1 одержана відповідь, що містить відомості щодо отримання ОСОБА_2 заяви від 15 січня 2021 року, зареєстрованої у реєстрі за № 30 та повідомлення про те, що фактично підстав для розірвання договору немає, нею виконуються усі договірні зобов`язання у повному обсязі, будь-яких обставин, які б вказували
на невиконання чи неналежне виконання нею зобов`язань, визначених договором немає, повідомлення про готовність розглянути пропозиції у разі необхідності додаткової матеріальної та/або соціальної допомоги, іншого характеру підтримки, що виходить за межі укладеного договору
та повідомлення про готовність, наявність можливості зустрітися
із ОСОБА_1 у приміщенні Першої львівської нотаріальної контори 22 березня 2021 року о 10 год 00 хв (а. с. 35).
Згідно із показаннями свідка ОСОБА_5 вона знайома
з ОСОБА_1, оскільки працює на пошті і остання приходила до неї за пенсією, іноді приносила їй пенсію додому, періодично допомагала
в побуті. З її слів знала, що вона уклала договір довічного утримання