ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 травня 2023 року
м. Київ
справа № 380/6488/21
адміністративне провадження № К/990/32328/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 травня 2022 року (суддя: Крутько О.В.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2022 року (судді: О.О.Большакова, Затолочний В.С., Качмар В.Я.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі, визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові (далі - відповідач, ТУ ДБР у м. Львові), в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові від 19 лютого 2021 року № 39 о/с "Про звільнення ОСОБА_1";
- визнати протиправним та скасувати наказ відповідача № 116-о/с від 01 березня 2021 року "Про внесення змін до наказу Територіального управління Державного бюро розслідувань розташованого у місті Львові від 19 лютого 2021 року № 39-/с";
- визнати протиправним та скасувати наказ відповідача № 162-о/с від 31 березня 2021 року "Про звільнення ОСОБА_1";
- поновити на посаді начальника Першого слідчого відділу (відділу з розслідування злочинів у сфері службової діяльності та корупції) слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, або на рівнозначну посаду рядового та начальницького складу Державного бюро розслідувань в Територіальному управлінні Державного бюро розслідувань розташованому у місті Львові;
- визнати протиправною бездіяльність керівника Територіального управління Державного бюро розслідувань розташованого у місті Львові щодо не скерування подання про присвоєння спеціального звання ОСОБА_1 за формою згідно з додатком Порядку присвоєння спеціальних звань рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 травня 2020 року № 564;
- зобов`язати керівника Територіального управління Державного бюро розслідувань розташованого у місті Львові надіслати в установленому порядку подання про присвоєння спеціального звання ОСОБА_1 за формою згідно з додатком 1 Порядку присвоєння спеціальних звань рядового і начальницького складу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27 травня 2020 року № 564;
- стягнути з Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові на користь ОСОБА_1 середнього середній заробітку за час вимушеного прогулу з 01 квітня 2021 року до дня ухвалення рішення суду.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 22 жовтня 2020 року наказом директора ТУ ДБР у м. Львові № 188-о/с "Про попередження працівників" вирішено попередити персонально працівників ТУ ДБР у м. Львові про вивільнення, посади яких скорочуються. 22 жовтня 2020 року позивачу вручено повідомлення директора ТУ ДБР у м. Львові № 12-12-26846 вих 20 про наступне вивільнення по закінченню 30 днів з моменту вручення попередження. Проте, його не було звільнено після закінчення цього строку - ні 22 листопада, ні 24 листопада 2020 року, натомість звільнення відбулось 31 березня 2021 року, тобто через понад п`ять місяців після вручення попередження про наступне вивільнення, незважаючи на те, що підставою звільнення зазначалось внесення змін до штатного розпису 2020 року. Відповідачем не запропоновано жодної вакантної посади у Територіальному управлінні Державного бюро розслідувань, розташованому у місті Львові, а в день його звільнення (31 березня 2021 року) позивачу не надано інформації про вакантні рівнозначні посади та пропозиції про зайняття цих посад.
Позивач вважає, що рішення про його звільнення прийнято з порушенням норм Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення діяльності Державного бюро розслідувань", яким передбачено продовження здійснення повноважень слідчими органів ДБР при визнанні цих посад посадами рядового і начальницького складу, не уповноваженою особою та за відсутності фактичного скорочення посади.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
Наказом Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові № 14-о/с від 31 жовтня 2018 року позивача призначено на посаду начальника Першого слідчого відділу (відділ з розслідування злочинів у сфері службової діяльності та корупції) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, як обраного за конкурсом з 01 листопада 2018 року з випробувальним строком 6 місяців.
Наказом Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові № 35-5о/с від 26 листопада 2018 року переведено позивача з посади начальника Першого слідчого відділу (відділ з розслідування злочинів у сфері службової діяльності та корупції) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, на посаду начальника Першого слідчого відділу (відділ з розслідування злочинів у сфері службової діяльності та корупції) слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові з 26 листопада 2018 року, з випробувальним строком 5 місяців.
22 жовтня 2020 року наказом Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові № 188-о/с "Про попередження працівників" вирішено персонально попередити працівників ТУ ДБР у м. Львові про наступне вивільнення, посади яких скорочуються. 1.1. з 30 листопада 2020 року (додаток 1); 1.2 з 22 грудня 2020 року (додаток 2); 1.3. з 31 грудня 2020 року (додаток 3); 1.4. з 31 січня 2021 року (додаток 4).
28 січня 2021 року наказом Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові № 19 о/с "Про внесення змін до наказу" у підпункті 1.4 пункту 1 наказу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові від 22 жовтня 2020 № 188-о/с "Про попередження працівників" словосполучення " 31 січня 2021 року" замінено на словосполучення "з 28 лютого 2021 року".
22 жовтня 2020 року позивач ознайомлений із письмовим попередженням про наступне вивільнення від 22 жовтня 2020 року № 12-12-26846 вих 20, згідно якого у зв`язку із скороченням посади державної служби внаслідок затвердження змін до штатного розпису територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові відповідно до наказу від 20 жовтня 2020 року №198 ДСК "Про затвердження змін до штатного розпису територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові на 2020 рік", позивача попереджено про наступне скорочення посади начальника Першого слідчого відділу (відділ розслідування злочинів у сфері службової діяльності та корупції) слідчого управління територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові через 30 календарних днів з моменту вручення попередження.
Наказом Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові № 39-о/с від 19 лютого 2021 року припинено державну службу та звільнено позивача з посади начальника Першого слідчого відділу (відділу з розслідування злочинів у сфері службової діяльності та корупції) слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові 01 березня 2021 року у зв`язку із скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису без скорочення чисельності або штату державних службовців.
Наказом Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові № 116-о/с від 01 березня 2021 року "Про внесення змін до наказу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові від 19 лютого 2021 року № 39-о/с" пункт 1 наказу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові від 19 лютого 2021 року № 39-о/с викладено у такій редакції: "Звільнити ОСОБА_1 з посади начальника Першого слідчого відділу (відділу з розслідування злочинів у сфері службової діяльності та корупції) слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові у перший робочий день, наступний за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначений у документі про тимчасову непрацездатність, у зв`язку із скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису без скорочення чисельності або штату державних службовців".
Наказом Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові № 162-о/с від 31 березня 2021 року припинено державну службу та звільнено позивача з посади начальника Першого слідчого відділу (відділу з розслідування злочинів у сфері службової діяльності та корупції) слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові 31 березня 2021 року у зв`язку із скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису без скорочення чисельності або штату державних службовців.
Позивач, вважаючи вищезазначений наказ про звільнення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, звернувся до суду з цим позовом.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17 травня 2021 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2022 року у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що посада державної служби начальника Першого слідчого відділу (відділу з розслідування злочинів у сфері службової діяльності та корупції) слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, яку обіймав позивач, виведена із штатного розпису, як і були скороченні усі інші посади державної служби "слідчих відділів". З цих підстав суди дійшли висновку про те, що у спірному випадку відбулося фактичне скорочення посад, у тому числі і посади, яку обіймав позивач. У свою чергу, скорочення посади є підставою для звільнення позивача відповідно до положень пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України "Про державну службу".
Суди також дійшли висновку про відсутність підстав стверджувати про наявність у відповідача обов`язку запропонувати позивачу, перед звільненням, будь-яку вакантну посаду у тому самому державному органі. Такі висновки обґрунтовані посиланням на положення частини 3 статті 87 Закону України "Про державну службу", частину 6 статті 49-2 КЗпП України (в редакції Закону №378-ІХ), якими визначено право суб`єкта призначення, а не його обов`язок, пропонувати вакантні посади державним службовцям, які вивільняються.
Також суди дійшли висновку про безпідставність аргументів позивача про те, що наказ про його звільнення підписано не повноважною особою. З цього приводу, суди зазначили те, що директор ТУ ДБР у м. Львові є особою, яка законом України "Про Державне бюро розслідувань" наділена імперативними повноваженнями призначати та звільняти працівників відповідного Територіального управління.
Підстави касаційного оскарження та їх обґрунтування
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, просила скасувати вказані судові рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Нормативними підставами для касаційного оскарження судових рішень в цій справі позивач зазначив пункти 2,3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Скаржник вказує, що підставою для касаційного оскарження відповідно до пункту 2 частини 4 статті 328 КАС України є необхідність відступити від висновку викладеного у постанові Верховного Суду від 28 липня 2021 року у справі № 640/11024/20, оскільки висновки Верховного Суду, зроблені під час розгляду справи № 640/11024/20 стосуються інших правовідносин, ніж у цій справі, і не можуть бути застосовані при розгляді даної адміністративної справи.
Посилаючись на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, позивач зазначає про відсутність висновку Верховного Суду з питань застосування підпункту 4 пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення діяльності Державного бюро розслідувань" від 03 грудня 2019 року № 305-ІХ яким передбачено, що працівники Державного бюро розслідувань, які перемогли у конкурсах для призначення на посади слідчих, оперуповноважених, продовжують здійснювати свої повноваження до їх звільнення з посади або припинення повноважень на посаді відповідно до Закону України "Про Державне бюро розслідувань" з урахуванням внесених цим Законом змін, у тому числі у разі визначення цих посад посадами рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань.
В обґрунтування касаційної скарги вказує, що законодавець, відносячи Державне бюро розслідувань до державних правоохоронних органів, передбачив певні гарантії прав працівників - державних службовців, які були призначені за конкурсом на відповідні посади до набрання чинності змінами у Закон. Законодавча зміна статусу Державного бюро розслідувань із центрального органу виконавчої влади на державний правоохоронний орган не свідчить про необхідність припинення служби позивачки в даному органі, оскільки згідно із підпунктом 1 пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 305-ІХ від 03 грудня 2019 року Державне бюро розслідувань як державний правоохоронний орган є правонаступником прав та обов`язків Державного бюро розслідувань як центрального органу виконавчої влади. Відповідно до підпункту 4 пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення діяльності Державного бюро розслідувань", працівники Державного бюро розслідувань, які перемогли у конкурсах для призначення на посади слідчих, оперуповноважених, продовжують здійснювати свої повноваження до їх звільнення з посади або припинення повноважень на посаді відповідно до Закону України "Про Державне бюро розслідувань" з урахуванням внесених цим Законом змін, у тому числі у разі визначення цих посад посадами рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань (п. 4). Фактично даними нормами забезпечено збереження трудових відносин працівників ДБР в умовах зміни організаційно-штатної структури Бюро.
Також зазначає, що Законом України "Про Державне бюро розслідувань", не передбачено підстав звільнення через скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу. Таким чином, при прийняті Закону № 305-IX законодавець передбачив гарантії продовження здійснення повноважень працівниками Державного бюро розслідувань, у тому числі у разі визнання цих посад посадами рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань.
Позиція інших учасників справи
Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Львові у відзиві на касаційну скаргу просило залишити рішення суддів попередніх інстанцій без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Рух касаційної скарги
Ухвалою Верховного Суду від 12 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 травня 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2022 року.
Нормативне регулювання та оцінка Верховного Суду
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом належить застосовувати правила статті 341 КАС України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Одночасно, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Предметом спору у даній справі є правовідносини щодо звільнення державного службовця, який займав посаду слідчого в органах ДБР, у зв`язку з скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури та штатного розпису, з припиненням державної служби.
Верховний Суд зазначає, що із прийняттям Закону України від 19 вересня 2019 року № 117-IX "Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади" в рамках комплексних заходів щодо реформування існуючої системи державної служби, з метою удосконалення правових основ організації та діяльності Державного бюро розслідувань, внесено зміни до Закону України "Про Державне бюро розслідувань" відповідно до Закону України від 03 грудня 2019 року № 305-ІХ, який набрав чинності з 27 грудня 2019 року, внаслідок чого Державне бюро розслідувань набуло статусу державного правоохоронного органу.