ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 травня 2023 року
м. Київ
справа № 140/6542/20
адміністративне провадження № К/990/35746/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2020 року (суддя: Плахтій Н.Б.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2021 року (судді: Шавель Р.М., Улицький В.З., Кузьмич С.М.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Луцької районної державної адміністрації Волинської області за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Відділу інвестицій, інфраструктури та агропромислового розвитку Ківерцівської районної державної адміністрації про визнання протиправними та скасування розпорядження та наказу, поновлення на попередній посаді, нарахування та виплату належних сум, відшкодування моральної шкоди,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
30 квітня 2021 року ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулась до суду з адміністративним позовом до Херсонської обласної прокуратури (далі - відповідач) за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Відділу інвестицій, інфраструктури та агропромислового розвитку Ківерцівської районної державної адміністрації (далі - третя особа), у якому, із урахуванням поданої під час розгляду справи заяви про зміну предмету позову та збільшення позовних вимог, просила:
- визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Ківерцівської районної державної адміністрації Волинської області № 6-ос від 29 січня 2020 року "Про звільнення з посади начальника відділу інвестицій, інфраструктури та агропромислового розвитку районної державної адміністрації ОСОБА_1";
- визнати протиправним та скасувати наказ керівника апарату Ківерцівської районної державної адміністрації Волинської області № 24-ос від 29 січня 2020 року "Про призначення в порядку переведення ОСОБА_1";
- поновити ОСОБА_1 на посаді начальника управління (відділу) управління інвестицій, інфраструктури та агропромислового розвитку Ківерцівської районної державної адміністрації Волинської області;
- зобов`язати Ківерцівську районну державну адміністрацію Волинської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 різницю сум, які підлягали до виплати і які були виплачені за весь час перебування на строковій військовій службі, з урахуванням розміру середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 (станом на день призову на службу) 521 грн. 91 коп.;
- стягнути з Ківерцівської районної державної адміністрації Волинської області на користь ОСОБА_1 грошові кошти у якості відшкодування моральної шкоди у розмірі 10000 грн.;
- вирішити питання про стягнення витрат на правову допомогу.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивачка зазначила, що дії відповідача, які полягають у переведенні на іншу роботу протиправними, оскільки її було призвано на військову службу в особливий період, а тому відповідно до частини другої статті 39 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" на неї поширюються гарантії та пільги, у тому числі щодо збереження місця роботи (посади), середнього заробітку на підприємстві, в установі, організації, незалежно від підпорядкування та форм власності. Крім того, позивачка указує, що підстав для переведення її на нижчу посаду не було, а згоди на переведення вона не надавала, що розцінюється нею як примус до праці. Звертає увагу на те, що вона призначалась на посаду начальника, пройшовши конкурс. Однак, їй не була запропонована інша робота, яка б відповідала її кваліфікації та категорії посади державної служби, яку вона обіймала. Зауважує, що під час порушення її права на працю, було залишено поза увагою і її сімейний стан - вона вдова, виховує двох доньок - ОСОБА_2 та ОСОБА_3, яка є інвалідом дитинства. Також зазначає про порушення процедури скорочення. Виходячи з цих міркувань, позивачка уважає, що позов має бути задоволено.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2020 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2021 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що ОСОБА_1 проходила військову службу за контрактом в умовах кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, тобто під час дії особливого періоду, а тому на неї поширюються гарантії, передбачені частиною 3 статті 119 Кодексу законів про працю України.
Водночас суди попередніх інстанцій установили, що у зв`язку з ліквідацією відділу інвестицій, інфраструктури та агропромислового розвитку Ківерцівської районної державної адміністрації Волинської області була скорочена посада начальника цього відділу, яку обіймала позивачка.
Суди першої та апеляційної інстанції урахували, що позивачці було запропоновано для переведення наявну вакантну посаду головного спеціаліста відділу містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства, інфраструктури, енергетики та захисту довкілля райдержадміністрації, з якою остання погодилась власноручно написавши заяву на переведення від 27 січня 2020 року на ім`я керівника апарату Ківерцівської районної державної адміністрації Волинської області
На підставі викладеного суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що відповідач вжив усіх необхідних заходів щодо дотримання вимог частини 3 статті 119 Кодексу законів про працю України та недопущення порушення прав ОСОБА_1 як військовослужбовиці, яка проходить службу за контрактом під час дії особливого періоду, щодо збереження за нею місця роботи та середнього заробітку.
В той же час суди першої та апеляційної інстанції відхилили покликання позивачки на те, що заява про переведення від 27 січня 2020 року не була адресована голові районної державної адміністрації як суб`єкту призначення, оскільки визначення позивачкою адресата у заяві "керівнику апарату Ківерцівської районної державної адміністрації Радюк З.О." не змінює її суті щодо згоди на переведення, відтак не встановлює підстав для відсутності реалізації її керівником державної служби.
Доводи позивачки про те, що нею не було надано згоди на переведення, а також що вона не може стверджувати, що заява такого змісту була написана нею особисто, розцінено судами попередніх інстанцій, як необґрунтовані, оскільки такі не підтверджуються належними та допустимими доказами.
Також судами попередніх інстанцій визнано безпідставними твердження позивачки про порушення відповідачем процедури скорочення, оскільки матеріалами справи підтверджено, що позивачка була попереджена про наступне вивільнення, їй було запропоновано вакантну посаду, на яку вона надала згоду на переведення.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2021 року у цій справі замінено відповідача Ківерцівську районну державну адміністрацію Волинської області його правонаступником - Луцькою районною державною адміністрацією Волинської області.
Підстави касаційного оскарження та їх обґрунтування
У касаційній скарзі ОСОБА_1 вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та справу направити на новий розгляд.
Касаційну скаргу подано з підстави, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Обґрунтовуючи заявлену підставу для касаційного оскарження скаржниця указує на те, що наразі відсутній висновок Верховного Суду з приводу застосування частини третьої статті 119 Кодексу законів про працю України щодо збереження посади державного службовця, який проходить військову службу в разі реорганізації установи.
Скаржниця уважає, що суди попередніх інстанцій на підставі обставин, що ОСОБА_1 власноруч написала заяву про переведення на нижчі посади, дійшли помилкового висновку про те, що переведення її переведення відбулось з дотриманням вимог закону та неправильно застосували частини 1, 2 статті 41 Закону України "Про державну службу", оскільки з часу прийняття ОСОБА_1 на військову службу частина третя статті 119 Кодексу законів про працю України гарантує для неї збереження місця роботи, посади і середнього заробітку в установі, в якій вона працювала на час вступу на військову службу.
На переконання скаржниці, застосування судами попередніх інстанцій частин 1, 2 статті 41 Закону України "Про державну службу" суперечить вимогам дотримання гарантій, передбачених частиною третьою статті 119 Кодексу законів про працю України.
Позиція інших учасників справи
Від відповідача - Луцької районної державної адміністрації Волинської області надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому останній просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Рух касаційної скарги
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 01 лютого 2023 року (судді: Загороднюк А.Г., Єресько Л.О., Соколов В.М.) визнано поважними причини пропуску ОСОБА_1 строку на касаційне оскарження рішення Волинського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2021 року та поновлено цей строк; відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2021 року.
Ухвалою Верховного Суду (суддя: Загороднюк А.Г.) від 17 травня 2023 року призначено справу до розгляду.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
ОСОБА_1 обіймала посаду начальника управління інвестицій, інфраструктури та агропромислового розвитку Ківерцівської районної державної адміністрації Волинської області.
Згодом, у зв`язку зі зміною назви юридичної особи публічного права ОСОБА_1 була начальником відділу інвестицій, інфраструктури та агропромислового розвитку Ківерцівської районної державної адміністрації Волинської області.
28 лютого 2019 року позивачкою укладено контракт з Міністерством оборони України в особі командира Військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_4 про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб сержантського та рядового складу строком на три роки.
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 28 лютого 2019 року № 47 солдата ОСОБА_1 зараховано в списки особового складу частини та всі види забезпечення та призначено на посаду курсанта підготовки військовослужбовців військової служби за контрактом.
Згідно з витягом з наказу командира Військової частини НОМЕР_2 від 03 червня 2019 року №160 старший солдат ОСОБА_1, яка прибула з Військової частини НОМЕР_1, призначена наказом Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 22 травня 2019 року № 36-РС на посаду стрільця-помічника гранатометника і механізованого відділення 2 механізованого взводу 4 механізованої роти 2 механізованого батальйону Військової частини НОМЕР_2, приступила до виконання обов`язків у військовій частині з 03 червня 2019 року.
В подальшому, розпорядженням голови Ківерцівської районної державної адміністрації Волинської області "Про структуру та граничну чисельність Ківерцівської районної державної адміністрації" від 30 жовтня 2019 року № 206 припинено шляхом ліквідації юридичні особи публічного права, зокрема, відділ інвестицій, інфраструктури та агропромислового розвитку Ківерцівської районної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 00730253), скорочено посаду начальника цього відділу та утворено відділ житлово-комунального господарства, інфраструктури, містобудування та архітектури райдержадміністрації.
30 жовтня 2019 року позивачку попереджено про наступне вивільнення у зв`язку із скороченням чисельності працівників райдержадміністрації та запропоновано для переведення посаду головного спеціаліста відділу житлово-комунального господарства, інфраструктури, містобудування та архітектури райдержадміністрації.
Листом від 31 жовтня 2019 року № 2304/38/2-19 Ківерцівська районна державна адміністрація Волинської області проінформувала ОСОБА_1 про ліквідацію відділу інвестицій, інфраструктури та агропромислового розвитку та скорочення посади начальника цього відділу, у зв`язку з чим запропоновано позивачу для переведення наявну вакантну посаду головного спеціаліста відділу житлово-комунального господарства, інфраструктури, містобудування та архітектури райдержадміністрації.
Розпорядженням голови Ківерцівської районної державної адміністрації Волинської області "Про структуру та граничну чисельність Ківерцівської районної державної адміністрації" від 27 листопада 2019 року № 227 визнано таким, що втратило чинність розпорядження голови Ківерцівської районної державної адміністрації Волинської області від 30 жовтня 2019 року № 206, припинено юридичні особи публічного права шляхом ліквідації, зокрема, відділ інвестицій, інфраструктури та агропромислового розвитку Ківерцівської районної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 00730253), скорочено посаду начальника цього відділу та утворено відділ містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства, інфраструктури, енергетики та захисту довкілля райдержадміністрації.
Листом від 29 листопада 2019 року № 2474/38/2-19 відповідач проінформував позиваку про ліквідацію відділу інвестицій, інфраструктури та агропромислового розвитку райдержадміністрації, скорочення посади начальника цього відділу та запропонував позиваці для переведення вакантну посаду головного спеціаліста відділу містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства, інфраструктури, енергетики та захисту довкілля райдержадміністрації.
У попередженні про наступне вивільнення ОСОБА_1 було запропоновано у разі згоди на переведення на іншу посаду подати відповідну заяву протягом двох місяців з дати отримання цього повідомлення.
27 січня 2020 року ОСОБА_1 подала на ім`я керівника апарату Ківерцівської районної державної адміністрації Волинської області письмову заяву, в якій просила перевести її на вакантну посаду головного спеціаліста відділу містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства, інфраструктури, енергетики та захисту довкілля райдержадміністрації з 30 січня 2020 року.
Розпорядженням голови Ківерцівської районної державної адміністрації Волинської області "Про звільнення з посади начальника відділу інвестицій, інфраструктури та агропромислового розвитку районної державної адміністрації І.В.Куцик" від 29 січня 2020 року № 6-ОС звільнено ОСОБА_1 з посади начальника відділу інвестицій, інфраструктури та агропромислового розвитку Ківерцівської районної державної адміністрації Волинської області 29 січня 2020 року в порядку переведення на посаду головного спеціаліста відділу містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства, інфраструктури, енергетики та захисту довкілля Ківерцівської районної державної адміністрації Волинської області.
Наказом керівника апарату Ківерцівської районної державної адміністрації Волинської області "Про призначення в порядку переведення ОСОБА_1" від 29 січня 2020 року № 24-ос призначено ОСОБА_1 30 січня 2020 року на посаду головного спеціаліста відділу містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства, інфраструктури, енергетики та захисту довкілля в порядку переведення з посади начальника відділу інвестицій, інфраструктури та агропромислового розвитку Ківерцівської районної державної адміністрації Волинської області; увільнено ОСОБА_1, головного спеціаліста відділу містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства, інфраструктури, енергетики та захисту довкілля райдержадміністрації від роботи із збереженням місця роботи, посади і середнього заробітку з 30 січня 2020 року на час проходження військової служби за контрактом в особливий період на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення з військової служби.
Не погоджуючись з прийнятим наказом про звільнення та розпорядженням про переведення, позивачка звернулась з даним позовом до суду.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях регулює Закон України "Про державну службу" № 889-VIII від 10 грудня 2015 року (далі - Закон України "Про державну службу").
Згідно з частинами другою, третьою статті 5 Закону України "Про державну службу" відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.
Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
В силу пункту 4 частини першої статті 83 Закону України "Про державну службу" державна служба припиняється за ініціативою суб`єкта призначення (статті 87, 87-1 цього Закону).
Приписами частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу" визначено, що підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є:
1) скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу;
1-1) ліквідація державного органу;
2) встановлення невідповідності державного службовця займаній посаді протягом строку випробування;
3) отримання державним службовцем негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності;
4) вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, який передбачає звільнення.
Згідно з частиною шостою статті 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Статтею 23 Декларації з прав людини передбачено, що кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі і сприятливі умови праці та на захист від безробіття. Кожна людина, без будь-якої дискримінації має право на рівну оплату за рівну працю. Кожний працюючий має право на справедливу і задовільну винагороду, яка забезпечує гідне людини існування, її самої та її сім`ї, і яка в разі необхідності доповнюється іншими засобами соціального забезпечення.
Положеннями статті 17 Конституції України обумовлено, що оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.
Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Статтею 65 Конституції України передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі - Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу") здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Частиною третьою статті 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" закріплено, що військовий обов`язок включає, зокрема, прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу.
Порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов`язки визначаються цим Законом, іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами (частина друга статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу").
Частиною четвертою статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" визначено види військової служби, одним з яких є військова служба за контрактом осіб офіцерського складу.